апеляційне провадження №22-ц/824/3497/2019
справа №757/17314/17-ц
04 липня 2019 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.
суддів Андрієнко А.М., Шахової О.В.
за участю секретаря судового засідання Голопапи Д.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м.Києва" на рішення Печерського районного суду міста Києва, ухваленого під головуванням судді Литвинової І.В. 24 жовтня 2018 року,
у справі за позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м.Києва" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про витребування допоміжного приміщення з незаконного володіння та відновлення планування приміщення,-
встановив:
В березні 2017 року КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м.Києва" звернулось до суду з позовом про:
- витребування допоміжного приміщення №XVI- електрощитову житлового будинку АДРЕСА_1 з чужого незаконного володіння - ОСОБА_1 ;
- зобов'язати ОСОБА_2 привести допоміжне приміщення №XVI- електрощитову житлового будинку АДРЕСА_1 в попередній стан згідно технічного паспорту та поверхового плану житлового будинку АДРЕСА_1 , шляхом відновлення несучої капітальної стіни між нежитловим приміщенням НОМЕР_1 та допоміжним приміщенням (електрощитової).
Вимоги обґрунтовує тим, що до КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м.Києва" звернулись мешканці цього будинку із скаргами стосовно незаконного заволодіння приміщення електрощитової.
Так, власником нежитлового приміщення НОМЕР_1 є ОСОБА_1 Попереднім власником є ОСОБА_2 , якою в технічному приміщенні електрощитової будинку приблизною площею 15,2 кв.м проведені роботи по відгородженню частини приміщення (влаштовано перегородку), приблизною площею 1,5 кв.м, у відгороджений простір перенесено технічне обладнання електрощитової, також влаштовано отвір в несучій капітальній стіні до технічного приміщення електрощитової, розмір втручання приблизно 1,5 кв.м, та до нежитлового приміщення приблизною площею 13,9 кв.м з віконного прорізу влаштовано окрему вхідну групу.
Вказує, що роботи проведені у незаконний спосіб та почали проводитися під час, коли ОСОБА_2 була власником та продовжились, коли власником вже став ОСОБА_1 .
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 24 жовтня 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з ухваленим рішенням, КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м.Києва" подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.
В апеляційній скарзі посилається на те, що судом не ураховано, що позивач є балансоутримувачем будинку та надає послуги з утримання та обслуговування будинку і прибудинкової території, відтак наділений правом звертатись до суду із цим позовом. Звертає увагу, що приміщення є допоміжним та не може перебувати у власності.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 посилається на те, що вимоги до неї є безпідставними, оскільки вона вже не є власником приміщення і доступу до нього не має. Також вказує на законність висновку суду, що позивачем не доведено право власності, а відтак право на витребування майна.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Оплачко В.О. проти доводів апеляційної скарги заперечував.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до ст.372 ЦПК України колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності осіб, що не з'явились.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідачаОСОБА_2 - адвоката Оплачко В.О., розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до части 1 та 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Як установлено судом першої інстанції та убачається з матеріалів справи, 12 липня 2015 року між ТОВ "Центральні театральні каси" (продавець) та ОСОБА_2 (покупець), в особі представника ОСОБА_1 , укладено договір купівлі-продажу нежилих приміщень, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шандибою Л.І. Предметом договору є нежилі приміщення № 1 , 2 (групи приміщень 126), загальною площею 13,90 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до даних Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів щодо об'єкта нерухомого майна власником цих нежилих приміщень зазначено ОСОБА_1 , підстава: договір купівлі-продажу від 18 серпня 2016 року №1599, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельник Н.О.
Відповідно до цієї Інформаційної довідки площа нежилих приміщень № 1, 2 (групи приміщень 126) становить 27,7 кв.м.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів обставин щодо звернень мешканців із скаргами; не надав доказів, що власники квартир у будинку надали згоду позивачу на управління майном та на представлення їх інтересів у судах щодо майна, яке перебуває у спільній власності співвласників багатоквартирного будинку.
Суд також вказав, що ОСОБА_2 не є власником допоміжного приміщення №XVI - електрощитової, тому вимоги до неї не ґрунтуються на законі.
Відповідно до ч.2 ст.382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Відповідно до положень ст.1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку":
багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об'єктами нерухомого майна;
допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення);
співвласник багатоквартирного будинку (далі - співвласник) - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку;
спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія;
управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб;
управління багатоквартирним будинком - вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов'язків співвласників, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку.
Відповідно до ч.1 ст.5 цього Закону спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.
Цим законом визначається, що співвласники можуть здійснювати управління будинком самостійно або передати зазначене питання на підставі договору управителю.
Відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" 24 червня 2004 року №1875-IV, який був чинний на момент пред'явлення позову та обставин справи, що передували цьому, а саме ст.1:
балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.
Статтею 24 визначено права та обов'язки балансоутримувача, серед яких на останнього покладено обов'язок підтримувати будинок у належному стані, здійснювати інші дії пов'язані із його експлуатацією та надання послуг мешканцям. Також наділений правом звернення до суду.
10 грудня 2017 року набув чинності новий Закон України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року №2189-VIII, який не містить положень про балансоутримувача будинку.
Відповідно до п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 09 листопада 2017 року №2189-VIII норми, що регулюють надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, управління будинком, спорудою або групою будинків, ремонту приміщень, будинків, споруд, втрачають чинність через шість місяців з дня набрання чинності цим Законом.
Відповідно до п.6 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 09 листопада 2017 року №2189-VIII у багатоквартирних будинках, у яких на день набрання чинності цим Законом не створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, співвласниками не прийнято рішення про форму управління багатоквартирним будинком та не оголошено конкурс з призначення управителя багатоквартирного будинку відповідно до частини п'ятої статті 13 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", виконавчий орган місцевої ради (або інший орган - суб'єкт владних повноважень, якому делеговані функції із здійснення управління об'єктами житлово-комунального господарства, забезпечення їх утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг) зобов'язаний оголосити і провести такий конкурс у тримісячний строк з дня отримання протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку із проханням призначити управителя. Рішення щодо цього питання вважається прийнятим зборами співвласників, якщо за нього проголосували власники квартир та нежитлових приміщень, площа яких разом перевищує 50 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку.
Матеріали справи не містять даних про наявність управителя будинку, а також даних про самоорганізацію власників будинку для вирішення питань управління будинком у відповідності до ст.ст. 9 та 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".
Згідно із ст.30 Закону України "Про органи місцевого самоврядування" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження управління об'єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв'язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню.
Згідно із наявними у матеріалах справи рішенням Київської міської ради від 09 жовтня 2014 року №270/270, розпорядження Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 24 квітня 2015 року №200 КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м.Києва" є балансоутримувачем нерухомих об'єктів жилого фонду разом з вбудованими нежилими приміщеннями, які перебувають в комунальній власності територіальної громади міста Києва та передані до сфери управління Печерської районної в місті Києві державної адміністрації.
Отже КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м.Києва", як балансоутримувач будинку, нарівні із співвласниками має право на звернення до суду з питань, що пов'язані із належною експлуатацією будинку. Зазначена функція передбачена у статуті, копія якого міститься в матеріалах справи.
Про наявність іншої уповноваженої особи сторонами не зазначено.
Згідно Державних будівельних норм України "Будинки і споруди житлові будинки. Основні положення." ДБН в.2.2-15-2005, затверджені наказом Державного комітету України з будівництва та архітектури від 18 травня 2005 року №80:
Приміщення технічні - приміщення для розміщення обладнання теплових вузлів, бойлерних, електрощитових, венткамер, комутаторів, радіовузлів, машинних відділень ліфтів, холодильних установок тощо.
Відповідно до пункту 1.3 рішення Конституційного суду України від 02 березня 2004 року №4-рп/2004 питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.
Згідно з ч.1 ст.369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Частиною 2 ст.5 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" передбачено, що спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.
Отже, допоміжні (підсобні) приміщення, що призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку, не підлягають приватизації, не можуть бути поділені та виділені власнику квартири у багатоквартирному житловому будинку або іншого приміщення.
Незалежно від відсутності заперечень з боку власників приміщень будинку технічні приміщення, що забезпечують експлуатацію будинку не можуть бути об'єктом права власності та до них має бути забезпечений безперешкодний доступ аварійним або експлуатуючим організаціям.
Разом з тим, відповідно до даних Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів щодо об'єкта нерухомого майна ОСОБА_1 на підставу договору купівлі-продажу від 18 серпня 2016 року №1599, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельник Н.О. є власником нежилих приміщень №1 , 2 (групи приміщень 126), площа яких становить 27,7 кв.м.
Відповідно до даних Технічного паспорту на офісні приміщення в будинку АДРЕСА_1 (нежилі приміщення № 1, 2 (групи приміщень 126), плану та експлікації цих приміщень станом на 22 березня 2017 року, убачається, що ОСОБА_1 є власником нежитлових приміщень загальною площею 27,7 кв.м, що включає: основне приміщення №1 площею 14,5 кв.м, основне приміщення №2 площею 12,3 кв.м та вбиральню 0,9 кв.м.
Електрощитова площею 1,5 кв.м не входить до цієї групи приміщень, є самостійним приміщенням із окремим виходом. Докази про те, що це приміщення перебуває у володінні відповідача ОСОБА_1 матеріали справи не містять, отже відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині витребування допоміжного приміщення №XVI - електрощитову житлового будинку АДРЕСА_1 з чужого незаконного володіння - ОСОБА_1 .
Окрім того, матеріали справи не містять доказів про те, що внаслідок протиправних дій відповідача ОСОБА_2 відбулись переобладнання або реконструкція допоміжного приміщення, відтак вимоги в частині зобов'язання ОСОБА_2 привести допоміжне приміщення №XVI- електрощитову житлового будинку АДРЕСА_1 в попередній стан згідно технічного паспорту та поверхового плану житлового будинку АДРЕСА_1 , шляхом відновлення несучої капітальної стіни між нежитловим приміщенням НОМЕР_1 та допоміжним приміщенням (електрощитової), не доведені та задоволенню не підлягають з цих підстав.
З огляду на наведене, рішення суду першої інстанції змінюється в частині правового обґрунтування висновків суду у відповідності до ст.376 ЦПК України, відтак апеляційна скарга задовольняється частково.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м.Києва" задовольнити частково.
Рішення Печерського району міста Києва від 24 жовтня 2018 року змінити в частині правового обґрунтування висновків суду першої інстанції.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 10 липня 2019 року.
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді А.М. Андрієнко
О.В. Шахова