ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про залишення позову без розгляду
10 липня 2019 року місто Київ№ 640/4208/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Огнивому Д.П., здійснюючи відкритий судовий розгляд адміністративної справи
за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Крафт Енерджи»
доГоловного управління Державної фіскальної служби у місті Києві Державної фіскальної служби України
прозобов'язання вчинити дії,
за участю:
представника позивача - Гаджиєва Р.Ф.,
представника відповідача 1,2 - Калугіної З.О.,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Крафт Енерджи" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, Державної фіскальної служби України, в якому просить суд:
- зобов'язати Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві належним чином відобразити в інтегрованій картці платника товариства з обмеженою відповідальністю "Крафт Енерджи" з податку на додану вартість з вироблених в Україні (робіт, послуг) показники податкової звітності за період квітень-жовтень 2016 року.
- зобов'язати Державну фіскальну службу України відобразити у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму податку, на яку платник податку товариство з обмеженою відповідальністю "Крафт Енерджи" має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному державному реєстрі податкових накладних у сумі 360 592,33 грн., як таку, що сформована станом на 21.11.2016.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.03.2019 адміністративну справу №640/4208/18 прийнято до провадження суддею Літвіновою А.В. та визначено, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.06.2019 клопотання представника позивача про призначення справи №640/4208/19 до розгляду у судовому засіданні з викликом сторін задоволено та призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні.
У судовому засіданні 10.07.2019 представником відповідача заявлено клопотання про залишення позовної заяви без розгляду на підставі пункту 1 частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
В обґрунтування зазначеного клопотання вказано, що в даній адміністративній справі позивач оскаржує дії органів фіскальної служби щодо правильності відображення суми податку, на яку позивач має зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних. Згідно з інформації з офіційного веб-порталу Судової влади України, вказаний адміністративний позов надійшов до Окружного адміністративного суду міста Києва 13.03.2019, тобто з пропуском граничного строку на таке звернення.
Представник позивача проти заяви про залишення позову без розгляду заперечував, та наголосив, що для вказаних позовних вимог застосовується строк звернення до суду у відповідності до приписів пункту 56.18 статті 56, статті 102 Податкового кодексу України, а саме статтею 102 Податкового кодексу України встановлено строк давності - 1095 днів.
При вирішенні заяви про залишення позову без розгляду, суд бере до уваги наступне. Як вбачається з доданих до позовної заяви матеріалів, спірні правовідносини виникли в 2016 році. Зокрема, представник позивача в судовому засіданні наголосив, що з Витягу щодо суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні з систем електронного адміністрування ПДВ №21354025 від 21.11.2016 вбачається факт бездіяльності відповідачів.
При цьому, з приводу спірних правовідносин, в межах даної адміністративної справи, позивач до фіскальних органів не звертався.
Згідно із приписами статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд звертає увагу, що приписи статті 102 Податкового кодексу України на дані правовідносини не розповсюджуються.
Клопотання про визнання поважними причин пропуску звернення до адміністративного суду матеріали адміністративної справи 640/4208/19 не містять.
Отже, виходячи зі змісту матеріалів адміністративної справи, позивачем пропущено шестимісячний строк на звернення до суду.
Посилання позивача на факт того, що адміністративний позов у даній справі може бути поданий у межах строку давності в 1095 днів, є необґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
Пунктом 102.5 статті 102 Податкового кодексу України встановлено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.
Таким чином, строк на звернення до суду передбачений статті 102 Податкового кодекс України підлягає застосування у випадку оскарження податкового повідомлення - рішення або іншого рішення контролюючого органу та подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування.
Отже, враховуючи те, що позивач в позовних вимогах просить зобов'язати відповідачів здійснити відповідні дії, суд дійшов висновку про те, що строки давності передбачені статтею 102 Податкового кодексу України в даному випадку застосуванню не підлягають.
Слід зазначити, що відмови відповідачів у вчиненні відповідних дій матеріали справи не містять.
За посиланням представника позивача, до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, Державної фіскальної служби України із заявами про відображення в інтегрованій картці платника з податку на додану вартість з вироблених в Україні (робіт, послуг) показників податкової звітності за період квітень-жовтень 2016 року та відображення у системі електронного адміністрування податку на додану вартість відповідних сум податку, товариство з обмеженою відповідальністю "Крафт Енерджи" не зверталось.
Крім того, суд вважає за доцільне наголосити на практиці Європейського суду з прав людини та Верховного Суду, щодо дотримання строків звернення до суду.
Так, відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини "Осман проти Сполученого королівства" від 28.10.1998 та пункті 54 рішення "Круз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначено, що реалізуючі пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").
Строк звернення до адміністративного суду це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно правових відносинах або для реалізації владних повноважень.
З огляду на вказане, дотримання строків розгляду адміністративних справ одна з обов'язкових передумов ефективності адміністративних проваджень, оскільки результат правозастосовчої діяльності безпосередньо залежить від часових меж їх реалізації. Будь-який вид адміністративного провадження базується на процесуальних принципах, серед яких оперативність і швидкість, що забезпечується чітко регламентованими строками, закріпленими в законах та підзаконних актах.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Показовою в питанні застосування строку позовної давності в контексті статті 6 Конвенції є справа "Gradescolo S.R.L. проти Молдови".
У цій справі Суд послався на прецедентне право щодо дотримання вимог стосовно допустимості застосування процесуального закону, як важливого аспекту права на справедливий судовий розгляд. Роль позовної давності має велике значення під час інтерпритації преамбули конвенції, відповідна частини якої проголошує верховенство закону, що є обов'язком для країн, які підписали Конвенцію.
Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов'язано з реалізацією права на справедливий суд.
Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.
Як зазначив Верховний Суд у своїй ухвалі від 15.02.2018 по справі №800/499/17, строки мають суттєве значення в правовому регулюванні суспільних відносин. З ними пов'язані початок і закінчення дії правової норми матеріального права, вони вказують на своєчасне здійснення прав і обов'язків, визначають момент настання чи припинення виконання будь-якої процесуальної дії. Можливість захисту прав та інтересів у багатьох випадках залежить від дотримання строків, встановлених законом для звернення за захистом прав та інтересів, розглядом і вирішенням адміністративних справ, оскарженням і переглядом постанов, інших актів у адміністративних справах. Зазначені строки дисциплінують суб'єктів адміністративного судочинства, роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу.
Недотримання встановлених законом строків тягне чітко визначені юридичні наслідки.
Суд наголошує на тому, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами, при цьому, необхідно зазначити, що поновлення процесуальних строків на оскарження судових рішень є дискреційними повноваженнями суду, а під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний або судовий орган, приймаючий рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Відтак, беручи до уваги наведене вище, проаналізувавши усні та письмові доводи сторін щодо залишення позовної заяви без розгляду та письмові пояснення позивача щодо строків звернення до суду з відповідним позовом, суд вважає за необхідне залишити позовну заяву без розгляду.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Керуючись статтями 123, 240, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
Позовну заяву в адміністративній справі №826/4208/19 залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення в порядку, визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Літвінова А.В.