ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
09 липня 2019 року м. Київ № 640/12042/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши без повідомлення учасників справи заяву ОСОБА_1 про забезпечення його позову до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області про:
- визнання протиправним та скасування рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області від 03 травня 2019 року №8/3683 про скасування посвідки на тимчасове проживання серії НОМЕР_1 від 20 жовтня 2017 року, виданої на ім'я ОСОБА_1 .
Разом з позовною заявою до суду подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області від 03 травня 2019 року №8/3683 про скасування посвідки на тимчасове проживання серії НОМЕР_1 від 20 жовтня 2017 року, виданої на ім'я ОСОБА_1 , зобов'язяння здати посвідку, зняти з реєстрації місце проживання та виїхати за межі України в семиденний строк з дня отримання копії рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання, до набрання законної сили судовим рішенням у справі.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що проживає та навчається на території України. 01 липня 2019 року позивачу в деканаті Національного авіаційного університету України повідомлено про скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні та підготовку документів на відрахування з університету. Оскільки ОСОБА_1 вважає рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області від 03 травня 2019 року №8/3683 протиправним, то не вжиття заходів забезпечення позову призведе до неможливості його навчання у вищому навчальному закладі.
Суд, дослідивши подану заяву про забезпечення позову, при її вирішенні виходив з наступного.
Відповідно до частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно частиною першою 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною першою статті 152 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
З аналізу наведеної норми вбачається, що обов'язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов'язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №826/8556/17.
В свою чергу, заява про забезпечення позову не містить доказів того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом якого він звернувся до суду.
Більше того, очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення позивачем не наведено, як і судом на стадії вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову не встановлено.
З огляду викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви та відсутність підстав для її задоволення.
На підставі викладеного, керуючись статями 150-154, 248, 256 КАС України,
ухвалив:
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення його позову до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, - відмовити повністю.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 КАС України та може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 295-297 КАС України.
Згідно з підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя О.М. Чудак