ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
09 липня 2019 року м. Київ № 640/10490/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Чудак О.М., за участю секретаря судового засідання Шарій А.А., у відсутність представників учасників справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні без фіксування його за допомогою звукозаписувальних технічних засобів заяву ОСОБА_1 про заміну стягувача у виконавчому провадженні,
встановив:
ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із заявою про заміну сторони стягувача у виконавчому провадженні №29005426 про примусове виконання виконавчого напису №819, виданого 05 вересня 2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сергєєвим О.О.
Заява мотивована тим, що на даний час право вимоги за кредитним та іпотечним договорами до боржника ( ОСОБА_2 ) належить заявнику, а тому просив замінити стягувача у вказаному виконавчому провадженні з Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Правекс-Банк" на ОСОБА_1 .
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 червня 2019 року для розгляду заяви ОСОБА_1 призначено судове засідання.
08 липня 2019 року ОСОБА_2 до суду подано пояснення, в яких боржник просить заяву ОСОБА_1 задовольнити та замінити стягувача у виконавчому провадженні №29005426.
В засідання, призначене на 09 липня 2019 року, заявник та учасники виконавчого провадження не прибули, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце його проведення, що не перешкоджає розгляду такої заяви.
Отже суд, розглянувши подану заяву про заміну сторони стягувача у виконавчому провадженні та додані до неї матеріали, встановив наступне.
ОСОБА_2 (Іпотекодавець) згідно Договору іпотеки №341-001/07Ф-1 від 07 грудня 2007 року передав в іпотеку Акціонерному комерційному банку "Правекс-Банк" (Іпотекодержатель), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Комерційний Банк "Правекс-Банк", для забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором від 07 грудня 2007 року №341-001/07Ф належне йому на праві власності нерухоме майно (квартиру) за адресою: АДРЕСА_1 .
Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Київського міського нотаріального округу Сергеєвим О.О. вчинено виконавчий напис від 05 вересня 2011 року, зареєстрований в реєстрі за №819, яким запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно, що належить на праві власності боржнику, а саме: квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , передану в іпотеку банку.
Постановою головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві Городньою Г.Ю. на підставі вказаного виконавчого напису відкрито виконавче провадження №29005426.
В подальшому, відповідно до умов Договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 26 травня 2017 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Комерційний Банк "Правекс-Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Авістар" останньому передано належне Публічному акціонерному товариству "Комерційний Банк "Правекс-Банк" право вимоги за кредитами, укладеними з банком, в тому числі за Кредитним договором від 07 грудня 2007 року №341-001/07Ф-1.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Авістар", в свою чергу, відступило право вимоги до боржника ( ОСОБА_2 ) за вищезазначеним Кредитним договором ОСОБА_3 згідно Договору від 04 серпня 2017 року №04082017/02. Відповідно до пункту 3 вказаного договору №04082017/02 право вимоги до Боржника ( ОСОБА_2 ) переходить до Покупця ( ОСОБА_1 ) з моменту укладення цього Договору та засвідчується підписанням Сторонами Акту прийому-передачі Права вимоги, що є невід'ємною частиною цього Договору. Акт прийому-передачі документів від 04 серпня 2017 року за Договором від 04 серпня 2017 року №04082017/02 та розписка ОСОБА_2 від 04 серпня 2017 року про отримання повідомлення про передачу прав вимоги за таким договором долучені до заяви про заміну сторони виконавчого провадження.
Окрім того, Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Авістар" відступлено ОСОБА_1 згідно Договору про відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 04 серпня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою І.В. та зареєстрованим в реєстрі за №545, право вимоги за Договорами іпотеки від 07 грудня 2007 року №341-001/07Ф-1 та від 07 грудня 2007 року №341-001/07Ф-2, укладеними між ОСОБА_2 та Акціонерним комерційним банком "Правекс-Банк".
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження від 04 серпня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою І.В. внесено запис №21734864 про реєстрацію обтяження об'єкту нерухомого майна (квартири), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі Договору іпотеки №341-001/07Ф-1, відповідно до якого обтяжувачем такого нерухомого майна є ОСОБА_1 .
Визначаючись щодо заявлених вимог про заміну стягувача у виконавчому провадженні по суті, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 204 Цивільного кодексу України гарантується презумпція правомірності правочину - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Так, приписами частини першої статті 1077 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно з частиною першою статті 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:
1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);
2) правонаступництва;
3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);
4) виконання обов'язку боржника третьою особою.
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Згідно зі статтею 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
В постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року №6-122цс13 зазначено, що відповідно до частини першої статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, визначених статті 515 Цивільного кодексу України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання своїх прав іншій особі за правочином (відступлення прав вимоги), а згідно зі статтею 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VІІІ, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, як зокрема, виконавчих написів нотаріусів.
Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник (ч. 1 ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження").
Відповідно до частини другої статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Частиною п'ятою статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Відповідно до частини першої статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Суд враховує, що ні норми Закону України "Про виконавче провадження", ні норми інших процесуальних кодексів не встановлюють, що такі справи підлягають розгляду у порядку іншого судочинства.
Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 січня 2019 року у справі №826/7941/17 дійшла висновку, що в порядку цивільного судочинства розглядаються усі спори, пов'язані із виконанням саме судових рішень, винесених місцевим судом. В свою чергу, спори, пов'язані з виконанням рішень інших органів (зокрема, і виконавчого напису нотаріуса) мають бути вирішені адміністративним судом в силу прямих приписів статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" та статті 287 КАС України.
Отже, нормами Цивільного процесуального кодексу України та Господарського процесуального кодексу України встановлено судовий контроль за виконанням рішень, ухвалених судами в порядку цивільного та господарського судочинства. Судовий контроль за виконанням рішень інших органів покладено законодавством на адміністративні суди.
Таким чином, Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи в сукупності норми статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" та статті 379 КАС України, зазначала, що питання правомірності заміни сторони у виконавчому провадженні є, по суті, превентивним судовим контролем у відповідному виконавчому провадженні, це питання повинно вирішуватися в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи наведені обставини у сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 та заміни сторони виконавчого провадження.
На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 256, 379 КАС України,
ухвалив:
Заяву ОСОБА_1 про заміну стягувача у виконавчому провадженні задовольнити.
Замінити сторону стягувача у виконавчому провадженні №29005426 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сергєєва О.О. від 05 вересня 2011 року №819 про стягнення боргу з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Правекс-Банк" у розмірі 7197398,46 грн та стягнення з метою відшкодування кредитору внесеної за вчинення виконавчого напису плати в розмірі 8500,00 грн, шляхом звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_2 , а саме, - замінити Публічне акціонерне товариство "Комерційний Банк "Правекс-Банк" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 9/2, код ЄДРПОУ 14360920) на ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Чудак О.М.