25 червня 2019 року м. Дніпросправа № 160/771/19
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В.,
за участю секретаря судового засідання Кязимової Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 березня 2019 року (головуючий суддя Захарчук-Борисенко Н.В.)
у справі № 160/771/19
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
про визнання неправомірним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просила:
визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №Я-6925/20 від 03.05.2018 про відмову в поновленні виплати пенсії за віком ОСОБА_1 ;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області витребувати або відновити пенсійну справу, перерахувати розмір та поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 07.10.2009, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, як непрацюючому пенсіонеру та дитині війни, з врахуванням компенсації втрати частини доходів, з підвищенням та індексацією пенсії відповідно до ст. ст. 27, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», доплатою до пенсії за понаднормативний стаж відповідно до ч. 1 ст .28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», здійснити осучаснення пенсії відповідно до пенсійної реформи України, починаючи з 01.10.2017.
Позовні вимоги обґрунтовані наявністю у позивача гарантованого Конституцією права отримувати пенсію на території України.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.03.2019 адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № Я-6925/20 від 03.05.2018 про відмову в поновленні виплати пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язано відповідача витребувати або відновити пенсійну справу, перерахувати розмір та поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 07 жовтня 2009 року, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, як не працюючому пенсіонеру та дитині війни, з врахуванням всього стажу, зазначеного у трудовій книжці, заробітної плати для обчислення пенсії, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, з підвищенням та індексацією пенсії відповідно до ст.ст. 27, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», доплатою до пенсії за понаднормативний стаж відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», здійснити осучаснення пенсії відповідно до пенсійної реформи України, починаючи з 01.10.2017.
Зобов'язано відповідача провести поновлення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з надбавкою як дитині війни, з врахуванням стажу, зазначеного у трудовій книжці, заробітної плати для обчислення пенсії, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, доплатою до пенсії за понаднормативний стаж відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» починаючи з дати звернення з 03.05.2018.
Рішення суду мотивовано протиправністю оскаржуваного рішення органу Пенсійного фонду, оскільки право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватись з такою умовою, як постійне проживання в Україні або відсутність міжнародного договору, ратифікованого Верховною Радою України. Судом встановлено, що позивач через свого представника, якій діє на підставі виданої йому нотаріально посвідченої довіреності, подав всі необхідні документи для поновлення пенсії за віком, тому позивач має право на відновлення виплати йому пенсії. Суд дійшов висновку, що належним захистом прав позивача є зобов'язання Пенсійного органу поновити позивачу виплату пенсії як дитині війни, з врахуванням заробітної плати для обчислення пенсії та всього стажу, зазначеного у трудовій книжці, перерахувавши пенсійні виплати на визначений пенсіонером банківський рахунок
Позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу з підвищенням та індексацією пенсії відповідно до пенсійної реформи України, починаючи з 01.10.2017, визнано судом такими, що не підлягають задоволенню як передчасні. Щодо проведення індексації пенсії суд також вказав, що питання визначення базового місяця, наявності факту перевищення індексом споживчих цін порогу індексації, встановленого у розмірі 101%, у взаємозв'язку з розміром пенсії, що має виплачуватись позивачу, належить до компетенції пенсійного органу при поновленні пенсії, нарахуванні та виплаті відповідних сум.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову. В апеляційній скарзі зазначає, що представником позивача ОСОБА_2 подана заява про поновлення та перерахунок пенсії за віком не за місцем перебування на обліку, а тому відповідач не є особою, яка має обов'язок по відношенню до позивача щодо поновлення виплати пенсії. Крім того, представником позивача не наведено доказів щодо її проживання на території України в м. Кам'янське. Скаржник вважає, що позивач потенційно мала можливість звернутись до відповідного структурного підрозділу Пенсійного фонду в Київській області, однак позивач не надано жодного доказу стосовно такого звернення та його результатів. Також позивач вказує на суперечливість висновків суду в резолютивній частині рішення в частині зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений судом належним чином.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживала в АДРЕСА_1 до квітня 2001 року та отримувала пенсію за віком, надалі виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю, в зв'язку з чим її знято з обліку як одержувача пенсії, виплату пенсії припинено.
09.10.2017 повноважний представник ОСОБА_1 за нотаріально посвідченою довіреністю - ОСОБА_2 особисто звернувся до Кам'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області із заявою про перерахунок та поновлення виплати пенсії за віком, взяття на облік як пенсіонера та здійснити запит пенсійної справи або відновити її.
Рішенням Кам'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області № 54 від 20.10.2017 в поновленні виплати пенсії відмовлено з тих підстав, що відповідно до п. 1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій № 22-1 заява про поновлення виплати пенсії подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а не за місцем реєстрації довіреної особи.
За документами, наданими для поновлення виплати пенсії, не підтверджено місце проживання (реєстрації) ОСОБА_1 на території України в м. Кам'янське.
Означене рішення було предметом судового розгляду.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2018 у справі № 208/6929/17, яка набрала законної сили, визнано протиправним та скасовано рішення Кам'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області № 54 від 20.10.2017 про відмову поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву від 09.10.2017 року та прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду.
03.05.2018 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення № Я-6925/20 про відмову ОСОБА_1 в поновленні виплати пенсії за віком.
В обґрунтування прийнятого рішення управлінням зазначено, що відповідно до п. 2.9 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій № 22-1 за документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються паспорт або довідка уповноважених органів з місця проживання (реєстрації). За документами, наданими для поновлення виплати пенсії, не підтверджено місце проживання (реєстрації) ОСОБА_1 на території України.
Вважаючи, що вказаною відмовою порушено її право на пенсію, позивач звернулась до адміністративного суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Право на пенсійне забезпечення в Україні є конституційним правом громадянина України (ст.46 Конституції України).
Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Частиною 3 статті 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини визначено, що кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.
Згідно з ч.2 ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Таким чином, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав.
Отже, позивач як громадянин України, незалежно від країни свого проживання, вправі користуватися всіма своїми конституційними правами, в тому числі, і правом на пенсійне забезпечення.
У відповідності до ч.ч.3, 4 ст.1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсійне забезпечення громадян України, що проживають за її межами, провадиться на основі договорів (угод) з іншими державами.
У тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, то застосовуються правила, встановлені цими договорами (угодами).
Згідно п.2 ч.1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачене міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Статтею 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Рішенням Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 7 жовтня 2009 року пункт 2 частини 1 статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо припинення виплати пенсії пенсіонерам на час постійного проживання за кордоном у разі, якщо Україна не уклала з відповідною державою міжнародний договір з питань пенсійного забезпечення і якщо згода на обов'язковість такого міжнародного договору не надана Верховною Радою України було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Рішенням Конституційного Суду України зазначено, що право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні, оскільки держава, відповідно до конституційних принципі, зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або окремі їх положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Після прийняття вищевказаного рішення Конституційного суду України і на теперішній час інших законів, які регламентують виплату пенсій пенсіонерам, які постійно проживають у державах, з якими Україною не укладено відповідного договору, не прийнято.
Таким чином, з аналізу вищезазначених норм вбачається, що з 07.10.2009 порядок виплати пенсій громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон регулюється нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням рішення Конституційного суду України №25-рп/2009, тобто виплата пенсії повинна проводитися незалежно від місця проживання пенсіонера та з зазначеної дати виникли підстави для поновлення конституційного права осіб (громадян України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон) на виплату пенсії, виплата яких була зупинена на підставі положень які, в свою чергу, були визнані неконституційними.
Також, виходячи із правової, соціальної природи пенсій, право громадян на одержання призначеної пенсії не може пов'язуватись з такою умовою, як постійне проживання в Україні. Держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа.
До того ж, відсутність законодавчо встановленого механізму поновлення виплати пенсії, припиненої у зв'язку з виїздом громадянина України на постійне місце проживання за кордон, або переведення з одного виду пенсії на інший, не може бути підставою для позбавлення таких осіб права на соціальний захист, що встановлений ст.46 Конституції України.
Отже, позивач, проживаючи в Ізраїлі як громадянин України, має такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, оскільки Конституція України і пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема, права на отримання пенсії, за ознакою місця проживання громадянина України.
І саме з дня набрання чинності Рішенням № 25-рп/2009 щодо неконституційності положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону № 1058-ІV виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного Закону.
Разом з тим, наявність обов'язку у відповідача відновити виплату пенсії не позбавляє позивача необхідності щодо захисту свого права.
За нормами діючого законодавства поновлення права на виплату пенсії здійснюється не автоматично, а передбачає виконання ряду процедурних дій, пов'язаних з поновленням виплати, серед яких: подання заяви про поновлення виплати з дотриманням строків звернення, наявність документів, які підтверджують факт призначення пенсії, припинення її виплати чи право на поновлення її виплати.
Апеляційний суд вважає, що в контексті спірних правовідносин, підлягає врахуванню той факт, що до 09.10.2017 позивач не вчиняв активних дій щодо звернення до Управління ПФУ з відповідною заявою, що зумовлює необізнаність суб'єкта владних повноважень стосовно необхідності відновлення прав позивача.
Відповідно до ст.44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», перерахунок та поновлення виплати пенсії здійснюється на підставі особисто поданої пенсіонером заяви, також, заяву про перерахунок та поновлення виплати пенсії може бути подано пенсіонером через свого повноважного представника.
За правилами ч.2 ст.49 Закону № 1058-IV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.
У відповідності до абз.1 п.2.8 Порядку № 22-1 поновлення виплати пенсії здійснюється за В свою чергу, в абз.1 п.1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління ПФУ від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, передбачено, що заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об'єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).
У відповідності до абз.1 п.2.8 Порядку № 22-1 поновлення виплати пенсії здійснюється за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.
Відповідно до п. 4.12 Порядку № 22-1 при переїзді пенсіонера на постійне або тимчасове місце проживання до іншої адміністративно-територіальної одиниці орган, що призначає пенсію, не пізніше трьох робочих днів з дня одержання заяви надсилає запит про витребування пенсійної справи до органу, що призначає пенсію, за попереднім місцем проживання (реєстрації) пенсіонера.
При цьому, п.1.5 Порядку № 22-1 встановлено, що заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім'ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.
Статтею 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеними у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
Таким чином, сама суть звернення позивача з метою захисту свого законного права на пенсійне забезпечення в Україні проживаючи за кордоном, не може залежати від його місця проживання (останнього місця реєстрації в Україні), як і залежність від такого звернення особисто.
Із матеріалів справи вбачається, що до виїзду на постійне місце проживання до Держави Ізраїль, позивач перебував на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Васильків Київської області, де отримувала призначену пенсію за віком.
Заява про поновлення виплати пенсії від 09.10.2017 подана повноважним представником позивача разом зі всіма необхідними документами, що не суперечить нормам чинного пенсійного законодавства, зокрема, наведеному вище Порядку.
З огляду на вищенаведене, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що відсутність у позивача постійного місця проживання на території України не може бути підставою для відмови позивачу у виплаті пенсії за віком.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 у справі № 208/6929/17, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у постанові від 04.04.2018 визначив, що належним способом захисту прав позивача у цій справі є визнання протиправним та скасування рішення Кам'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області № 54 від 20.10.2017 про відмову поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву представника від 09.10.2017 та прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду.
Втім, відмовляючи позивачу в поновленні виплати пенсії рішенням № Я-6925/20 від 03.05.2018, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області висновків суду у справі № 208/6929/17 не врахувало, фактично відмовило у поновленні виплаті позивачу пенсії за віком з тих же підстав - підстав відсутності її перебування на обліку як одержувача пенсії до виїзду за кордон.
Відтак відмова відповідача у поновленні виплати пенсії за віком позивачу є протиправною, а належним захистом прав позивача в даному випадку є зобов'язання органу Пенсійного фонду витребувати або відновити пенсійну справу ОСОБА_1 та поновити їй виплату пенсії з 09.10.2017.
В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки питання розміру пенсії, що підлягає виплаті позивачеві, як і визначення компенсації втрати частини доходів, індексації належить до компетенції пенсійного органу при поновленні пенсії, нарахуванні та виплаті відповідних сум. У разі незгоди з діями відповідача щодо наявності чи відсутності підстав для нарахування таких сум, позивач не позбавлений права звернутися за захистом своїх прав до суду.
Враховуючи відсутність підстав вважати, що право на отримання належних позивачу виплат при відновленні виплати пенсії буде порушене відповідачем, задоволення позову в цій частині буде свідчити про вирішення спору, який ще відсутній, тобто на майбутнє, що суперечить засадам адміністративного судочинства та його принципам, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
За викладених обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи, що відповідно до ст.317 КАС України є підставою для скасування судового рішення, та прийняття нового рішення про часткове задоволення позову, апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню частково.
Керуючись ст.ст. 310, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 березня 2019 року у справі №160/771/19 скасувати, прийняти нове рішення.
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №Я-6925/20 від 03.05.2018 про відмову в поновленні виплати пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області витребувати або відновити пенсійну справу та поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 01.10.2017.
В решті позову відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк
суддя Н.А. Бишевська
суддя Я.В. Семененко