02 липня 2019 року м. Дніпросправа № 280/5565/18
Суддя Третього апеляційного адміністративного суду Юрко І.В. перевіривши на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Фелікс» на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2019 року у справі №280/5565/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Фелікс» до Головного управління Держпраці у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування постанови, -
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2019 року у вказаній вище справі у задоволенні адміністративного позову ТОВ «Будівельна компанія «Фелікс» відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу.
Перевіривши вказану апеляційну скаргу на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Апеляційна скарга від імені ТОВ «Будівельна компанія «Фелікс» підписана ОСОБА_1 ..
На підтвердження повноважень вказаної особи до апеляційної скарги додано копію довіреності від 01.04.2019 року.
Вказана копія довіреності завірена, крім іншого, особистим підписом особи, якій така довіреність видана - ОСОБА_1 ..
Також копії довіреності ТОВ «Будівельна компанія «Фелікс» на ім'я ОСОБА_1 містяться в матеріалах справи. Вказані копії також завірені представником (а.с.120, 155).
Разом з тим, суд вважає, що представник не має права завіряти копію довіреності, яка йому видана довірителем, з наступних підстав.
Так, згідно частини першої статті 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Відповідно до частин першої, третьої статті 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
Довіреність є правочином і, як будь-який правочин, повинна відповідати вимогам, встановленим законодавством до правочинів. Так, довіреність може бути видана тільки на виконання правомірних юридичних дій. Воля довірителя повинна відповідати його волевиявленню.
Отже, суд виходить з потреби перевірки саме наявності волевиявлення особи, яка видала довіреність.
Копія довіреності, що завірена особою, якій така довіреність видана, не може бути належним доказом дійсної волі довірителя на уповноваження представника діяти в його інтересах.
Копія довіреності повинна бути завірена таким чином, щоб виключати будь-які сумніви стосовно її справжності.
Згідно частини першої статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами:
1) довіреністю фізичної або юридичної особи;
2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.
Відповідно до частини другої статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою.
Згідно частини шостої статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.
Матеріали справи не містять оригіналу довіреності, або її копії, засвідченої суддею, або копії, засвідченої у визначеному законом порядку, що суперечить вимогам частини шостої статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, в матеріалах справи відсутній завірений належним чином документ про повноваження особи, яка підписала апеляційну скаргу.
Крім того, відповідно до пункту 1 частини п'ятої статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Правові засади справляння судового збору, платники, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір».
Підпунктом 2 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції на час подання апеляційної скарги) визначено, що при поданні до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, ставка судового збору складає 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Таким чином, для обчислення розміру судового збору за подання апеляційної скарги необхідно встановити, яка сума судового збору підлягала сплаті за подання адміністративного позову.
Як вбачається з позовної заяви, позивач просив визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 29.11.2018 року №ЗП 2056/570/АВ/П/ТД-1ФС про накладення штрафу у розмірі 1005210,00 грн..
Таким чином, позивачем було заявлено позовні вимоги майнового характеру на загальну суму 1005210,00 грн..
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції на час подання позовної заяви - грудень 2018 року) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» встановлено, що у 2018 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2018 року установлено у розмірі 1762 гривні.
Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції на час подання позовної заяви) за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою, ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, за подання до адміністративного суду адміністративного позову сплаті підлягав судовий збір у розмірі 15078,15 грн. (1005210,00 грн. х 1,5%). Вказана сума судового збору позивачем сплачена при поданні адміністративного позову.
З урахуванням викладеного, при поданні до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду скаржникові необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 22617,22 грн. (15078,15 грн. х 150%).
Скаржник документ про сплату судового збору до апеляційної скарги не додав та заявив клопотання про відстрочення сплати судового збору.
В обгрунтування клопотання зазначено, що органи державної виконавчої служби відкрили виконавче провадження на підставі оскаржуваної у цій справі постанови відповідача від 29.11.2018 року №ЗП 2056/570/АВ/П/ТД-1ФС, незважаючи на ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову. З кінця січня 2019 року позивач не має можливості здійснювати господарську діяльність, отримувати прибуток від підприємницької діяльності, тобто діяльність суб'єкта господарювання зупинена внаслідок протиправних дій відповідача щодо невиконання ухвали суду про забезпечення позову, а тому у позивача відсутні грошові кошти для сплати судового збору. Крім того, органами державної виконавчої служби накладено арешт на всі банківські рахунки позивача.
Суд вважає, що зазначене клопотання задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
З наведеної норми вбачається, що єдиною підставою для відстрочення сплати судового збору є майновий стан сторони.
З клопотання не зрозуміло, чому позивач не може здійснювати господарську діяльність та отримувати прибуток, чи оскаржував позивач «протиправні дії відповідача щодо невиконання ухвали суду про забезпечення позову».
Надані до клопотання «копії постанов державного виконавця» не є належними доказами, оскільки виготовлені самим позивачем.
Крім того, суд зазначає, що скаржником не надано суду доказів того, що органами державної виконавчої служби накладено арешт на всі банківські рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Фелікс».
Таким чином, клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору є необгрунтованим.
З огляду на зміст та правову конструкцію частини першої статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає, що прийняття рішення про відстрочення сплати судового збору є дискреційною функцією суду.
Враховуючи викладене, скаржникові необхідно надати суду документ про сплату судового збору у зазначеному вище розмірі за наступними реквізитами:
отримувач коштів: УК у Шевчен.р.м.Дніпра/Шев.р/22030101;
код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37989274;
банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);
код банку отримувача (МФО): 899998;
рахунок отримувача: 34317206081005;
код класифікації доходів бюджету: 22030101;
призначення платежу: *;101; __________ (код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Третій апеляційний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).
При заповненні платіжного документа у графі «Код платника» платником судового збору - юридичною особою зазначається код ЄДРПОУ, а платником - фізичною особою - ідентифікаційний код, а при його відсутності, у зв'язку з релігійними переконаннями, зазначаються його паспортні дані.
Частиною другою статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 169, 298 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя-доповідач, -
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Фелікс» в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Фелікс» залишити без руху.
Скаржникові усунути встановлені недоліки апеляційної скарги шляхом подання до Третього апеляційного адміністративного суду:
- оформленого належним чином документа про повноваження особи, яка підписала апеляційну скаргу;
- документа про сплату судового збору у розмірі 22617,22 гривень.
Встановити строк для усунення виявлених недоліків апеляційної скарги - десять днів з моменту отримання копії цієї ухвали.
Після усунення недоліків апеляційної скарги у строк, встановлений судом, вона вважатиметься поданою у день первинного її подання до суду.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена.
Суддя І.В. Юрко