10 липня 2019 року СєвєродонецькСправа № 812/850/17
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., розглянувши у письмовому провадженні клопотання ОСОБА_1 в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 29.05.2019 прийнято до провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін.
08.07.2019 від позивача на адресу суду надійшло клопотання в якому позивач просить суд звернутись до Верховного суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного суду України подання щодо конституційності виключення ст. 136 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 12.03.2014 (арк.спр. 147).
Позивач в судове засідання не прибув, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності (арк.спр. 146).
Представник відповідача в судове засідання не прибув, просив розглянути справу за його відсутності (арк.спр. 132).
Відповідно до частини дев'ятої статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Оскільки сторони про час, дату та місце судового розгляду повідомлені належним чином, відсутня потреба заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути клопотання у письмовому провадженні на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.
У такому випадку суд, після винесення рішення у справі, звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України.
В той же час, звернення до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта не є імперативним обов'язком та вказане право підлягає застосуванню судом лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів щодо відповідності закону чи іншого правового акта Конституції України.
Також, суд звертає увагу, що підстави для звернення до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності виключення ст. 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 відсутні, оскільки звернення з таким поданням можливе, якщо суд при розгляді справи встановить, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України та таке звернення можливе лише після винесення рішення у справі по суті.
Водночас, в даному випадку, судом ще не було прийнято рішення по суті, що позбавляє можливості суду звернутись з вказаним вище зверненням.
Наведені обставини вказують на те, що клопотання позивача про звернення до Верховного Суду з відповідною ухвалою для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності виключення ст. 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402- VIІІ систему судоустрою складають:
1) місцеві суди;
2) апеляційні суди;
3) Верховний Суд.
Отже, такий орган як Верховний суд України, до якого позивач просить звернутись, відсутній в системі судоустрію України, що також виключає можливість задоволення його подання.
Керуючись статтями 7, 243, 244, 256, суд Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звернення до Верховного суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності виключення ст. 136 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014, відмовити.
Ухвала, окремо від рішення суду, не оскаржується і набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Т.В. Смішлива