Справа № 500/1021/19
04 липня 2019 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Чепенюк О.В.,
за участю секретаря судового засідання Кухар О.Л.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Кущик А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2 , підприємець, позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі - ГУ ДФС у Тернопільській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.04.2019 №00005021302, яким зменшено cуму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку, на 24 963, 00 грн та нараховано штрафні санкції на суму 6 240,25 грн та №00005031302, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 244 239,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним.
ГУ ДФС у Тернопільській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка щодо правомірності нарахування ФОП ОСОБА_2 від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника в банку за грудень 2018 року, про що складено акт від 15.03.2019 № 287/19-00-13-02/3394113552.
На підставі цього акта перевірки 11.04.2019 ГУ ДФС у Тернопільській області прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення №00005031302 та № 00005021302, які підприємець вважає протиправними з огляду на таке.
Позивач зазначає, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника у разі реального вчинення господарських операцій з придбання товарів, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Підприємець вказує на наявність у нього первинних документів, що підтверджують факт здійснення ним господарської діяльності - здійснення закупки сировини для подальшої її переробки та реалізації похідних від неї (пиломатеріали обрізні та заготівки обрізні). При цьому позивач звертає увагу на те, що переробка такої деревини є тривалим процесом, займає час і може проходити не один місяць, тому кінцевий її результат не був охоплений проведеною перевіркою у зв'язку з обмеженням терміну її проведення груднем 2018 року. Крім того, позивач вказує, що у акті перевірки від 15.03.2019 зазначено відомості на підтвердження реальності здійснення господарської діяльності позивача, зокрема пунктами 3.6-3.9 акта встановлено, що за результатами опрацювання податкових періодів, не встановлено включення ФОП ОСОБА_2 до складу податкового кредиту податкових накладних, не зареєстрованих у єдиному реєстрі податкових накладних; не встановлено наявність правових відносин позивача з платниками, установчі документи, первинні та інші документи яких у судовому порядку визнані недійсним; не виявлено серед постачальників суб'єктів господарювання, які надали податковий кредит і не задекларували податкові зобов'язання; не встановлено розбіжностей у податковій звітності (завищення податкового кредиту, заниження податкових зобов'язань) за грудень 2018 року.
Позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем без належних підстав, а тому, є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
07.05.2019 ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи відповідно до статей 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
23.05.2019 до суду від ГУ ДФС у Тернопільській області надійшов відзив на позов (том 1 а.с.100-109). Відповідач у відзиві на позов його заперечує, посилаючись на те, що проведеною перевіркою ФОП ОСОБА_2 було встановлено ряд порушень податкового законодавства, зокрема в частині не нарахування податкових зобов'язань по товарах, використання яких не доведено в оподаткованих операціях в межах господарської діяльності платника податку, за грудень 2018 року у сумі 269 202,00 грн; встановлено завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21) за грудень 2018 року на 244 239,00 грн; встановлено завищення суми бюджетного відшкодування сум податкового кредиту на розрахунковий рахунок платника у банку на суму 24 963,00 грн. Для перевірки платником не надано документів щодо обліку доходів та витрат (Книга обліку доходів та витрат), первинних документів щодо переробки (у її наявності) деревини (у тому числі оренди чи купівлі основних засобів для переробки лісоматеріалів, сплату орендної плати за використання приміщення (складу), орендної плати за користування комунальними послугами (у т.ч. електроенергією), первинні документи щодо обліку та інвентаризації готової продукції (продукції переробки), придбаної необробленої деревини.
Відповідач вважає, що висновок, зроблений за результатами документальної виїзної позапланової перевірки ФОП ОСОБА_2 правомірний та ґрунтується на вимогах чинного законодавства. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
06.06.2019 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (том 1 а.с.139-141), у якій він вказує на те, що сумніви відповідача у реальності здійснення ФОП ОСОБА_2 господарської діяльності є безпідставними, оскільки ГУ ДФС у Тернопільській області перевірку було проведено не за місцем здійснення господарської діяльності платника, а тому виробничих приміщень та виробничого процесу оглянуто не було. Крім того, позивач зазначає про безпідставність доводів відповідача про відсутність правовстановлюючих документів, на підставі яких позивач використовує у своїй господарській діяльності виробниче приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки при перевірці контролюючому органу був наданий договір позички цього приміщення, укладений між ФОП Дзюблюком та ФОП ОСОБА_1 , яка у свою чергу орендує вказане приміщення у Приватного акціонерного товариства «Славутський завод залізобетонних виробів».
Щодо доводів відповідача про ненадання позивачем для перевірки Книги обліку доходів і витрат, то останній вказує на те, що така Книга ним втрачена, про що подано заяву до поліції, однак при проведенні перевірки підприємцем надано первинні документи, які підтверджують реальність здійснення ним господарських операцій та підтверджують правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість у грудні 2018 року.
З наведених підстав позивач просить позов задовольнити, а також стягнути з відповідача на його користь судові витрати у сумі 19071,92 грн (2754,42 грн. зі сплати судового збору та 16317,50 грн витрат, пов'язаних з правничою допомогою) (том 2 а.с.72-75).
13.06.2019 представник відповідача подав до суду заперечення (том 1 а.с.159-162), у яких вказує, що ведення Книги обліку доходів і витрат є обов'язком платника податків, який перебуває на третій групі оподаткування. Саме на основі Книги обліку доходів і витрат заповнюється декларація. Ненадання платником документів, які підтверджують реальність господарської діяльності унеможливлює отримання таким бюджетного відшкодування. Представник відповідача вказує на те, що платником не вчинено дій, які передбачені у разі втрати Книги обліку доходів і витрат. На момент звернення до суду позивачем не зареєстровано в контролюючому органі Книги обліку доходів і витрат, а тому представник відповідача стверджує, що така не ведеться.
Просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, а також відмовити у стягненні витрат, пов'язаних з правничою допомогою, так як відсутній детальний опис робіт (наданих послуг), наданих адвокатом.
У судових засіданнях, які відбулися у цій справі, представники позивача позов підтримали з підстав, викладених у заявах по суті справи, та просять його задовольнити. Пояснили суду, що ФОП ОСОБА_2 займається переробкою деревини, для цього використовує позичене у ФОМ ОСОБА_1 приміщення і відповідне обладнання, має найманих працівників та укладає договори цивільно-правового характеру на виконання робіт, сировину (необроблений ліс) закуповує у державних лісових господарствах на території Хмельницької області. В подальшому продукцію (обрізні пиломатеріали (дошка), заготовки) реалізує 90 відсотків на експорт, 10 відсотків - в межах України. Всі первинні документи щодо придбання лісоматеріалу, його транспортування, розпиловки (договори, накладні, товаротранспортні накладні, акти виконаних робіт, платіжні доручення тощо) та документи, пов'язані з реалізацією обрізних пиломатеріалів (зовнішньоекономічні контракти, сертифікати про походження лісоматеріалів, вантажно-митні декларації, інвойси), надані для перевірки та суду. Відтак, формування податкового кредиту з податку на додану вартість підприємцем здійснено у відповідності до положень Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Представники відповідача, які брали участь у справі, у судових засіданнях просили відмовити у задоволенні позовних вимог з мотивів, наведених у відзиві на позов та запереченнях. Також зазначили, що не заперечують проти реальності господарських операцій ФОП ОСОБА_2 , факти придбання лісоматеріалу та реалізації обрізних пиломатеріалів підтвердженні, проте «через відсутність Книги обліку доходів і витрат підприємця не має можливості підтвердити використання лісоматеріалу в господарській діяльності позивача». На думку контролюючого органу, саме Книга обліку доходів і витрат дає відомості про витрати, понесені підприємцем у зв'язку з веденням господарської діяльності, у спірному випадку з розпиловкою лісу. Також зауважили, що відсутні документи на придбання основних засобів для переробки лісоматеріалів, зокрема технічні документи на обладнання, на якому проводилась розпиловка лісу, через що неможливо встановити чи можливо на таких потужностях обробити ту кількість лісу, яку переробляв позивач.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 17.10.2011, номер державної реєстрації 26460000000020131, взятий на податковий облік в контролюючих органах 19.10.2011, номер взяття на облік 45634, основними видами господарської діяльності є: лісопильне та стругальне виробництво, оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (код КВЕД 46.73) (пункти 2.6-2.8 акта перевірки (том 1 а.с.20, том 2 а.с.87-89).
ФОП ОСОБА_2 знаходиться на обліку як платник податків у ГУ ДФС у Тернопільській області, є платником єдиного податку Ш групи, зареєстрований з 01.07.2017 платником податку на додану вартість (том 2 а.с.8).
ГУ ДФС у Тернопільській області на підставі наказу № 322 від 18.02.2019 (а.с.18) та направлення про проведення документальної позапланової виїзної перевірки № 646 від 28.02.2019 у період з 01.03.2019 по 07.03.2019 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_2 щодо правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2018 року, про що складено акт від 15.03.2019 № 287/19-00-13-02/3394113552 (том 1 а.с.19-32). На підставі заяви позивача від 01.03.2019 перевірка здійснювалась за адресою ГУ ДФС у Тернопільській області, у зв'язку з відсутністю офісного приміщення за адресою фактичного здійснення господарської діяльності: АДРЕСА_2 (том 2 а.с.69).
Як зазначено в акті перевірки причиною виникнення від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за грудень 2018 року є здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою згідно з підпунктом 195.1.3 пункту 195.1 статті 195 ПК України (пункт 3.3 акта). Для перевірки надані зовнішньоекономічні контракти, укладені протягом 2017-2018 років, вантажно-митні декларації. Експортувалась за межі України така продукція: пиломатеріали ясеневі обрізні, пиломатеріали дубові обрізні, заготовки ясеневі.
Постачальниками необробленого лісу (пиловинка) ФОП ОСОБА_2 були державні лісогосподарські підприємства, перелік яких наведений в пункті 3.3. акта.
В пунктах 3.6-3.9 акта зазначено, що за результатами опрацювання податкових періодів, починаючи з періоду виникнення від'ємного значення, не встановлено включення ФОП ОСОБА_2 до складу податкового кредиту податкових накладних, не зареєстрованих у єдиному реєстрі податкових накладних; не встановлено наявність правових відносин позивача з платниками, установчі документи, первинні та інші документи яких у судовому порядку визнані недійсним; не виявлено серед постачальників суб'єктів господарювання, які надали податковий кредит і не задекларували податкові зобов'язання; не встановлено розбіжностей у податковій звітності (завищення податкового кредиту, заниження податкових зобов'язань) за грудень 2018 року.
Разом з тим, актом перевірки констатовано, що для перевірки платником не надано документів щодо обліку доходів та витрат (Книга обліку доходів та витрат), первинних документів щодо переробки (у її наявності) деревини (у тому числі оренди чи купівлі основних засобів для переробки лісоматеріалів, сплату орендної плати за використання приміщення (складу), орендної плати за користування комунальними послугами (у т.ч. електроенергією), первинні документи щодо обліку та інвентаризації готової продукції (продукції переробки), придбаної необробленої деревини.
У зв'язку з цим в акті зазначено: «Отже, перевіркою достовірності показників у поданій декларації з податку на додану вартість встановлено, що до складу податкового кредиту включені суми ПДВ по податкових накладних, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податків», а всього на суму 269202,00 грн. (том 1 а.с.25). «Документи, які засвідчували б використання підприємцем даних ТМЦ, а також її переробки не пред'явлені» (том 1 а.с.27). Відповідно до таблиці, наведеної в пункті 3.10 акта перевірки (том 1 а.с.25-27), виключення відповідних сум з податкового кредиту стосується операцій придбання лісоматеріалів протягом лютого-березня, грудня 2018 року та наданих послуг з митного оформлення вантажів в митному режимі «експорт» в лютому-березні 2018 року.
Відповідно до висновків акта перевірки встановлено такі порушення:
- пункту 198.3, підпункту г) пункту 198.5 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.4 статті 200 ПК України в частині не нарахування ФОП ОСОБА_2 податкових зобов'язань, по товарах використання яких не доведено в оподаткованих операціях, що є господарською діяльністю платника податку, за грудень 2018 року у сумі 269 202,00 грн;
- пунктів 198.3, 198.5 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 ПК України, встановлено завищення ФОП ОСОБА_2 суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21), за грудень 2018 року на суму 244 239,00 грн;
- пунктів 198.3, 198.5 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 ПК України, встановлено завищення ФОП ОСОБА_2 суми бюджетного відшкодування сум податкового кредиту на розрахунковий рахунок платника у банку на суму 24 963,00 грн.
Платником податків 19.03.2019 подано заперечення на акт перевірки від 15.03.2019 (том 1 а.с.35-36).
11.04.2019 на підставі акта перевірки від 15.03.2019 ГУ ДФС у Тернопільській області прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:
- №00005031302, яким ФОП ОСОБА_2 зменшено розмі від'ємного значення суми податку на додану вартість на 244 239,00 грн (том 1 а.с.34);
- №00005021302, яким ФОП ОСОБА_2 зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку, на 24 963, 00 грн та нараховано штрафні санкції на суму 6 240,25 грн (том 1 а.с.33).
Позивач не погоджується з податковими повідомленнями-рішеннями контролюючого органу, у зв'язку з чим звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відтак, суд, зважаючи на предмет позову, перевіряє чи оскаржувані рішення відповідача прийняте у відповідності до зазначених вище умов.
ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно із підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;
ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Підпунктом 198.2 статті 198 ПК України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг.
Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);
ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:
а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;
б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);
в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;
г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.
З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:
придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;
придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Для юридичних осіб чи фізичних осіб - підприємців, які є платниками податку на додану вартість, норми ПК України не передбачають будь-яких відмінностей при визначенні сум податку на додану вартість, що підлягають включенню до податкового кредиту такого платника податку та бюджетному відшкодуванню.
Отже, право на податковий кредит у фізичної особи - підприємця, зареєстрованого платником податку на додану вартість, по операціях з придбання товарно-матеріальних цінностей (у спірному випадку придбання у державних лісогосподарських підприємств лісоматеріалу, придбання послуг щодо оформлення вантажів у митному режимі «експорт») виникає у разі, якщо така сировина та послуги придбаваються для використання у межах господарської діяльності в оподатковуваних операціях, та за наявності належного документального підтвердження такого придбання товарів та послуг. При цьому в подальшому таке використання повинне підтверджуватися документально.
Якщо товари/необоротні активи починають використовуватися, зокрема, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку на додану вартість (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 ПК України), фізична особа - підприємець зобов'язаний нарахувати зобов'язання за такими активами.
Відповідно до пункту 6 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 N 966, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.10.2014 за N 1267/26044, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в податковій звітності. Дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.
У спірному випадку, виходячи зі змісту акта перевірки від 15.03.2019 та пояснень представників відповідача ОСОБА_3 (який проводив перевірку) та ОСОБА_4 вбачається, що обставини придбання лісоматеріалу та реалізації обробленої деревини, придбання послуг щодо оформлення вантажів для експорту продукції не викликають жодних сумнів у їх фактичному (реальному) здійсненні. Разом з тим, на думку відповідача, через відсутність Книги обліку доходів і витрат підприємця неможливо підтвердити використання придбаного лісоматеріалу у господарській діяльності позивача.
Такі твердження відповідача, на переконання суду, є надуманими та спростовуються встановленими судом обставинами справи.
Як зазначено вище, ФОП ОСОБА_2 займається лісопильним та стругальним виробництвом, здійснює діяльність з оптової торгівлі деревиною, що не заперечують учасники справи. Всі досліджені за період перевірки первинні документи (податкові накладні) щодо придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей - пиловника ясена, пиловника дуба свідчать про те, що придбавалася сировина для подальшої розпиловки на дошку, тобто в межах господарської діяльності.
Так, судом встановлено, що ФОП ОСОБА_2 здійснювались операції з закупівлі необробленої деревини у контрагентів Державних підприємств «Збур'ївське лісомисливське господарство», «Проскурівський лісгосп», «Хмельницьке лісомисливське господарство», «Старокостянтинівське лісове господарство», «Ізяславське лісове господарство» та «Шепетівський лісгосп», переробка деревини (лісопильне виробництво) з метою подальшого збуту. Зведені дані щодо постачальників та обсягів постачання наведені в акті перевірки від 15.03.2019. До матеріалів справи представником позивача долучено таблицю, в якій узагальнено дані постачання лісоматеріалів у розрізі постачальників із зазначенням обсягів постачання і відповідно задекларованих сум податкового кредиту з податку на додану вартість (том 2 а.с.76-77).
На підтвердження вказаних операцій між позивачем та ДП «Збур'ївське лісомисливське господарство» у матеріалах справи наявні копії таких документів: договору № 20/12/18 від 20.12.2018, за умовами якого підприємство зобов'язалось передати у власність позивачу товар: пиловник явір 1-3 гатунку, податкової накладної №4 від 28.12.2018, платіжних доручень №76 від 20.12.2018, №102 від 28.01.2019, що підтверджують оплату за придбані лісоматеріали.
На підтвердження господарських операцій між позивачем та ДП «Ізяславське лісове господарство» у матеріалах справи наявні копії наступних документів: податкових накладних №110 від 07.12.2018, №423 від 27.12.2018, товарно-транспортних накладних при перевезенні деревини автомобільним транспортом (ТТН-ліс) від 18.12.2018, 27.12.2018, платіжних доручень №75 від 07.12.2018, № 100 від 23.01.2019, №77 від 28.12.2018, №52 від 07.03.2018, що підтверджують оплату за придбані лісоматеріали.
На підтвердження господарських операцій між позивачем та ДП «Проскурівський лісгосп» у матеріалах справи містяться копії: товарно-транспортних накладних при перевезенні деревини автомобільним транспортом (ТТН-ліс) та платіжних доручень №68 від 29.03.2018, №47 від 23.02.2018, № 48 від 28.02.2018, № 50 від 07.02.2018, № 51 від 06.03.2018, № 53 від 07.03.2018, № 59 від 10.04.2018.
На підтвердження господарських операцій між позивачем та ДП «Хмельницьке лісомисливське господарство» у матеріалах справи містяться копії: товарно-транспортних накладних при перевезенні деревини автомобільним транспортом (ТТН-ліс), платіжних доручень №48 від 26.02.2018, №53 від 09.02.2018, №56 від 13.03.2018.
На підтвердження господарських операцій між позивачем та ДП «Шепетівський лісгосп» у матеріалах справи наявні копії: товарно-транспортних накладних при перевезенні деревини автомобільним транспортом (ТТН-ліс) та платіжного доручення № 67 від 28.03.2018.
На підтвердження господарських операцій між позивачем та ДП «Старокостянтинівське лісове господарство» у матеріалах справи наявні копії: товарно-транспортних накладних при перевезенні деревини автомобільним транспортом (ТТН-ліс) платіжних доручень № 51 від 07.02.2018, № 58 від 20.02.2018.
Такі документи (податкові накладні, накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, договори) надавалися під час перевірки, про що зазначено у пункті 2.3 акта перевірки (том 1 а.с.20).
Фактичним місцем здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_2 є: АДРЕСА_2 , на підтвердження чого у матеріалах справи наявна копія договору позички № 07/18 від 02.07.2018 та доповнення №1 до нього, за умовами якого ФОП ОСОБА_1 передає позивачу у безоплатне користування виробниче приміщення №1 за адресою: АДРЕСА_2, та виробниче обладнання, яке знаходиться у виробничому приміщенні №1 (том 1 а.с.59-61). Зазначений договір позички надавався контролюючому органу в ході проведення перевірки, про що вказано у акті перевірки від 15.03.2019. ФОП ОСОБА_1 набула право користування вказаним приміщенням, яке належить Приватному акціонерному товариству «Славутський завод залізобетонних виробів», на підставі договору оренди від 02.01.2017 (том 2 а.с.59-60). З пояснень представника позивача ОСОБА_1 (мати позивача), наданих у судовому засіданні слідує, що вона передала приміщенні складу з обладнанням для обробки деревини у позичку сину підприємцю ОСОБА_2 . Оскільки відносини оформлені договором позички, то відсутня сплата орендної плати. Щодо наявності обладнання, то відповідно до доповнення до договору позички передано таке виробниче обладнання: пилорама стрічкова - 1 штука, станок поперечного розрізу - 2 штуки, станок поздовжнього розрізу - 1 штука (том 1 а.с.61).
Отже, підприємець має у користуванні приміщення складу та відповідне обладнання для пилорами, тому доводи відповідача, зазначені у відзиві на позов щодо відсутності правовстановлюючих документів, на підставі яких позивач використовує у своїй господарській діяльності виробниче приміщення за адресою: АДРЕСА_2, спростовані.
ФОП ОСОБА_2 здійснювалась переробка придбаної у вказаних вище контрагентів лісоматеріалів, що підтверджується копіями цивільно-правових договорів між ним та виконавцями робіт по розпилові дошки необрізаної на деревообробному верстаті, копіями актів виконаних робіт до вказаних договорів, копіями видаткових касових ордерів, що підтверджують оплату за виконані на підставі договорів роботи та відомостей про виплату грошей.
У ФОП ОСОБА_2 також працювали наймані працівники, що підтверджується копіями трудових договорів від 22.12.2018 із ОСОБА_5 та від 20.12.2018 із ОСОБА_6
На придбану та перероблену позивачем продукцію (деревину) було отримано сертифікати про походження та виготовлення з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій.
З метою продажу обробленої деревини позивачем було укладено ряд зовнішньоекономічних контрактів, зокрема, з Фірмою «АБ Скандітре» (Швеція), Фірмою «LIGO GmbH» (Німеччина), M WOODS LTD (Мальта), DIONISI LEGNAMI s.r.l. (Італія). Експорт дошки необрізної порід дерев ясена та дуба підтверджується відповідними вантажно-митних декларацій форми МД-2, рахунками-фактурами (інвойсами). Вказані обставини свідчать про отримання послуг щодо митного оформлення вантажів у митному режимі «експорт». Крім того, сумнівів щодо отримання цих послуг у контролюючого органу не виникло. Продаж обробленої деревини в межах України підтверджується видатковими накладними №5 від 29.10.2018, № 05/04 від 05.04.2018, №1 від 02.04.2018, №5 від 29.10.2018,
На підставі здійснених позивачем господарських операцій щодо придбання лісоматеріалів ним було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість, який відображено у податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2018 року та зазначено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного податкового періоду, що складало 269 202,00 грн, сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку становила 24 963,00 грн, яку сформовано з від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за лютий, березень та грудень 2018 року (том 1 а.с.40-45).
Отже, матеріали справи містять всі необхідні документи (податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення) на підтвердження того, що придбання товарно-матеріальних цінностей підприємцем та формування податкового кредиту здійснено по податкових накладних по операціях, які здійснені в межах господарської діяльності платника податку позивача.
Щодо відсутності обліку доходів і витрат у позивача через не ведення Книги обліку доходів і витрат, то суд зауважує таке.
Пунктом 296.1 статті 296 ПК України визначено, що платники єдиного податку першої - третьої груп ведуть облік у порядку, визначеному підпунктами 296.1.1 - 296.1.3 цього пункту.
Згідно з підпунктом 296.1.2 пункту 296.1 статті 296 ПК України платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи - підприємці), які є платниками податку на додану вартість, ведуть облік доходів та витрат за формою та в порядку, що встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Для реєстрації Книги обліку доходів та витрат такі платники єдиного податку подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги.
Порядок ведення книги обліку доходів і витрат для платників єдиного податку третьої групи, які є платниками податку на додану вартість, затверджений наказом Міністерства фінансів України 19.06.2015, № 579 (далі - Порядок).
Відповідно до підпункту 296.1.2 пункту 296.1 статті 296 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування та є платниками єдиного податку третьої групи, які є платниками податку на додану вартість (далі - платник податку), ведуть книгу обліку доходів і витрат (далі - Книга), у якій щоденно за підсумками робочого дня відображають отримані доходи та понесені витрати пункт 1 Порядку).
Книга ведеться за вибором платника податку в паперовому або електронному вигляді (пункт 2 Порядку).
Записи у Книзі виконуються за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід, окремо про кошти, що надійшли на поточний рахунок платника податку та/або отримано готівкою, фактично безоплатно отримано товари (роботи, послуги) та понесено витрати, зокрема оплачені придбані товари (роботи, послуги), виплачена заробітна плата, сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування тощо (пункт 5 Порядку).
Відповідно до пункту 6 Порядку платник податку заносить до Книги відомості в такому порядку:
у розділі I "Доходи":
1) у графі 1 зазначається дата запису;
2) у графах 2 - 7 відображається дохід від провадження господарської діяльності, що оподатковується за ставкою, визначеною підпунктом 1 пункту 293.3 статті 293 глави 1 розділу XIV Кодексу, без податку на додану вартість;
3) у графі 2 зазначається отримана сума коштів за продані товари, виконані роботи, надані послуги протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (окремо в готівковій та безготівковій), матеріальній або нематеріальній формі;
4) у графі 3 вказується сума повернутих коштів за продані товари, виконані роботи, надані послуги та/або передплати;
5) у графі 4 зазначається скоригована сума доходу за продані товари, виконані роботи, надані послуги на суму повернутих коштів за продані товари, виконані роботи, надані послуги та розраховується як різниця граф 2 і 3;
6) у графі 5 вказується вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), наданих платнику податку згідно з договорами дарування та іншими договорами, укладеними згідно із законодавством, за якими не передбачено грошової або іншої компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг) чи їх повернення, а також товари, передані платнику податку на відповідальне зберігання і використання таким платником;
7) у графі 6 відображається сума кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності;
8) у графі 7 відображається загальна сума доходу як сума граф 4, 5 і 6;
9) у графах 8 і 9 відображаються вид та сума доходу, що оподатковується за ставкою 15 % відповідно до підпунктів 1, 3, 4 пункту 293.4 статті 293 глави 1 розділу XIV Кодексу;
у розділі II "Витрати":
1) у графі 1 зазначається дата запису;
2) у графах 2 і 3 відображаються витрати, пов'язані з придбанням товарів (робіт, послуг) без податку на додану вартість, у тому числі суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), які не відшкодовуються платникам податку; транспортно-заготівельні витрати; інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням товарів (робіт, послуг) і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях;
3) у графі 4 відображається сума витрат на оплату праці у разі використання праці найманих осіб;
4) у графі 5 відображається сума сплаченого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;
5) у графі 6 зазначається сума інших витрат, які понесені у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку, зокрема витрат на зв'язок, сплату орендних та комунальних платежів тощо;
6) у графі 7 відображається загальна сума витрат на провадження господарської діяльності як сума граф 3, 4, 5 і 6.
Зі змісту наведених положень Порядку вбачається, що всі записи як про доходи, так і витрати підприємця вносяться до Книги обліку доходів і витрати на підставі відповідних первинних документів про здійсненні господарські операції, про нараховані та виплачені кошти, суми податків, зборів тощо.
Книга обліку доходів і витрат є документом обліку, який не може впливати на зв'язок (підтвердження чи не підтвердження) тих чи інших операцій платника податків з його господарською діяльністю. Відтак, відсутність на момент перевірки Книги обліку доходів і витрат у ФОП ОСОБА_2 не може свідчити про здійснення таким підприємцем операцій з придбання лісоматеріалів не в межах господарської діяльності, коли наведеними вище доказами такі обставини спростовано та підтверджено віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість з операцій придбання необробленого лісу, митного оформлення вантажів в митному режимі «експорт» в межах господарської діяльності позивача.
З пояснень представника позивача вбачається, що Книга обліку доходів і витрат втрачена. Позивачем 06.05.2019 до органів Національної поліції було подано заяву про втрату вказаної Книги, про що представником позивача долучено копію відповіді Головного управління Національної поліції в Тернопільській області від 21.06.2019 № П-57 аз (том 2 а.с.67). Такі пояснення представника позивача викликають обґрунтовані сумніви, оскільки заява подана до правоохоронних органів лише під час судового розгляду цієї справи. Разом з тим, це не впливає на висновки суду щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість та подальше заявлення бюджетного відшкодування.
Згідно з положеннями пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Пунктом 200.2 статті 200 ПК України визначено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
Відповідно до пункту 200.4 статті 200 ПК України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пункту 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.
Оскільки обставини, встановлені судом у цій справі, підтверджують правомірність віднесення позивачем відповідних сум сплаченого контрагентам податку на додану вартість до складу податкового кредиту, то підприємцем (якому за умов не підтвердження використання придбаних товарно-матеріальних цінностей у господарських операціях було зменшене бюджетне відшкодування) підставно заявлено до відшкодування податок на додану вартість у грудні 2018 року.
Щодо доводів представника відповідача про не надання для перевірки первинних документів обліку та інвентаризації готової продукції, придбаної сировини, то проведення такої інвентаризації не вимагалось перевіряючим під час проведення перевірки, що підтверджується поясненнями учасників справи, та відсутністю будь-яких листів (запитів) контролюючого органу до підприємця для проведення інвентаризації.
Стосовно ненадання для перевірки документів обліку та первинних документів щодо переробки придбаного товару, на що звертали уваги представники відповідача, то суд зауважує, що відсутності обліку у підприємця, а саме Книги обліку доходів і витрат, то суд таким обставинам надав оцінку вище, а щодо первинних документів переробки придбаного товару, то представники ГУ ДФС у Тернопільській області не змогли назвати суду назв таких документів та пояснити, які саме документи у спірних правовідносинах вони мали на увазі.
Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування своєї позиції та не довів правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, винесених щодо ФОП ОСОБА_2 Оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням умов, визначених частиною другою статті 2 КАС України, а саме: не обґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, нерозсудливо.
Отже, суд, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення шляхом ухвалення рішення про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень ГУ ДФС у Тернопільській області від 11.04.2019 № 00005021302, №00005031302.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Як визначено частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частинами першою, третьою статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.
Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно із частинами третьою-п'ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
У позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача судові витрати в сумі 2754,42 грн - сплачений судовий збір за звернення до суду з цим позовом та 15000,00 грн - витрати, пов'язані з правничою допомогою. В подальшому суму витрат, пов'язаних з правничою допомогою, позивач збільшив до 16317,50 грн (том 2 а.с.74-75).
У відзиві на позов представник відповідача заперечив проти стягнення витрат на правничу допомогу (том 1 а.с.107-109).
Перевіряючи доводи сторін та докази, якими позивач підтверджує понесені витрати, суд встановив, що сплата судового збору у сумі 2754,42 грн підтверджуються платіжним дорученням від 25.04.2019 №195 (том 1 а.с.1), тому ці витрати суд присуджує до відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Судом встановлено, що 26.04.2019 укладено договір про надання правової допомоги між адвокатом Призиглей Марією Іванівною та позивачем ФОП ОСОБА_2 , згідно якого адвокат зобов'язується надавати клієнту (ФОП ОСОБА_2 ) допомогу з підготовки позову до ГУ ДФС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень та під час розгляду адміністративної справи за цим позовом у Тернопільському окружному адміністративному суді: консультувати клієнта з питань, пов'язаних зі справою; вивчати практику Верховного Суду; скласти позовну заяву та в разі потреби - відповідь на відзив; складати інші документи процесуального характеру; представляти інтереси клієнта в судових засіданнях.
Пунктом 3 договору передбачено, що оплата за надану адвокатом правову допомогу здійснюється у розмірі 50% від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік за годину роботи адвоката (том 1 а.с.142-143).
На підтвердження понесених витрат представником позивача надано суду наступні документи:
- копії актів про надані-спожиті послуги від 04.06.2018 та 02.07.2019 (том 1 а.с.145, том 2 а.с.90);
- квитанції до прибуткового касового ордера б/н від 04.06.2019 на суму 6 000,00 грн (том 1 а.с.143), 03.06.2019 на суму 5 526,00 грн (том 1 а.с.144), 01.07.2019 на суму 1921,00 грн (том 2 а.с.83), 02.07.2019 на суму 950,50 грн (том 2 а.с.84), 14.06.2019 на суму 1921,00 грн (том 2 а.с.85);
Згідно поданих до суду актів про надані-спожиті послуги адвокатом Призиглей М.І. для надання правової допомоги щодо розгляду даної справи витрачено у сукупності 16 годин часу з розрахунку 50% від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» за годину, що становить 16 317,50 грн. Юридичні послуги надавались у формі:
- консультацій: 26.04.2019, 27.05.2019, 03.06.2019, 14.06.2019, 01.07.2019, 02.07.2019, всього в обсязі 7 години;
- вивчення практики Верховного Суду - 2 години;
- складання позовної заяви - 5 годин;
- складання відповіді на відзив - 2 години;
При цьому, при визначенні суми відшкодування суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Суд зауважує, що представник позивача не надав детального опису послуг надання консультування позивача з приводу розгляду справи, а також у позові та інших документах по суті спору, поданих позивачем, не здійснено посилань на практику Верховного Суду, що дає підстави вважати, що загальний час, вказаний для надання консультацій у 7 годин та на вивчення практики Верховного Суду у 2 години є значно перебільшеним.
Крім того, ця справа є справою незначної складності, а тому суд вважає, що час (5 години), який представник позивача зазначив як витрачений для складання тексту позовної заяви, ураховуючи те, що частина змісту позову - це є цитування акта перевірки, та 2 години на підготовку відповіді на відзив є завищеним.
Таким чином, на думку суду, виходячи із критеріїв обґрунтованості розміру та пропорційності судових витрат до предмета спору, витрати ФОП ОСОБА_2 на правову допомогу підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в сумі 4802,50 грн (960,50 грн х 5 год), що становить вартість послуг із складання позовної заяви та відповіді на відзив з розрахунку 3 години та надання консультацій з розрахунку 2 години.
Отже, з наведених вище підстав на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суд присуджує до відшкодування судові витрати у сумі 7556,92 грн (2754,42 грн - зі сплати судового збору та 4802,50 грн - витрат на правничу допомогу); в іншій частині судові витрати повинен понести позивач.
Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області від 11.04.2019 №00005021302, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку на 24 963, 00 грн та нараховано штрафні санкції на суму 6 240,25 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області від 11.04.2019 №00005031302, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 244 239,00 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Тернопільській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 7556,92 грн (сім тисяч п'ятсот п'ятдесят шість грн 92 коп).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд.
Позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_2 ( АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління ДФС у Тернопільській області (вулиця Білецька, 1, місто Тернопіль, 46021, ідентифікаційний код юридичної особи 39403535).
Повний текст рішення складено та підписано 09.07.2019.
Головуючий суддя Чепенюк О.В.
З оригіналом згідно:
Суддя Чепенюк О.В.