Справа № 500/1023/19
05 липня 2019 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Чепенюк О.В.,
за участю секретаря судового засідання Кухар О.Л.,
позивача ОСОБА_1 ,
відповідача Осіпчука П.І. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до голови Микулинецької селищної ради Осіпчука Петра Івановича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Микулинецька селищна рада про визнання протиправним та скасування розпорядження селищного голови,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до голови Микулинецької селищної ради Осіпчука Петра Івановича про визнання протиправним та скасування розпорядження голови Микулинецької селищної ради від 24.04.2019 № 61.
Позов обґрунтовано тим, що оскаржуваним розпорядженням голови Микулинецької селищної ради від 24.04.2019 № 61 протиправно зупинено дію рішення Микулинецької селищної ради від 19.04.2019 № 1715 «Про поділ земельної ділянки комунальної власності». На думку позивача, таке розпорядження відповідач прийняв в інтересах своїх родичів, а саме директора та засновників товариства з додатковою відповідальністю «Микулинецьке» (далі - ТДВ «Микулинецьке»), а не в інтересах громади. Також позачергову сесію відповідно до оскаржуваного розпорядження призначено на 07.04.2019, на дату, що минула.
Розпорядженням селищного голови зупинено дію рішення Микулинецької селищної ради від 19.04.2019 № 1715 «Про надання згоди на поділ земельної ділянки комунальної власності на АДРЕСА_1 », яким надано згоду на поділ земельної ділянки комунальної власності загальною площею 5,616 га в АДРЕСА_1 , для забезпечення заїзду між суміжними землекористувачами та розв'язання спору між ОСОБА_1 та ТДВ «Микулинецьке». Земельна ділянка підлягала поділу на дві орієнтовною площею 0,8 га та 4,816 га.
Необхідність поділу земельної ділянки виникла у зв'язку з тим, що позивач як власник майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (частини майнового комплексу колишнього сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства «Микулинецьке» (далі - СВАТ «Микулинецьке»)), не має можливості під'їзду до об'єкту, оскільки власник іншої частини майнового комплексу СВАТ «Микулинецьке» - ТДВ «Микулинецьке» (правонаступник СВАТ «Микулинецьке») проводить будівельні роботи щодо влаштування стаціонарної огорожі між земельними ділянками, чим фактично перегородив діючий заїзд та позбавив ОСОБА_1 можливості використовувати свій об'єкт нерухомого майна.
Прийняттю рішення селищною радою від 19.04.2019 № 1715 «Про надання згоди на поділ земельної ділянки комунальної власності на АДРЕСА_1 » передували неодноразові засідання постійної комісії з питань містобудування, будівництва, земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища, у тому числі з виїздом за місцезнаходженням земельної ділянки, проведені за участю представників зацікавлених сторін, на яких вирішувалось питання щодо створення умов для доїзду на територію майна колишнього комплексу СВАТ «Микулинецьке».
Представники ТДВ «Микулинецьке» були присутні і під час прийняття рішення Микулинецькою селищною радою від 19.04.2019 № 1715 «Про надання згоди на поділ земельної ділянки комунальної власності на АДРЕСА_1 », тобто не були позбавленні можливості висловити свої пропозиції та зауваження.
Разом з тим, після прийняття цього рішення селищний голова фактично в інтересах ТДВ «Микулинецьке» ветує рішення. Про такий висновок свідчать зауваження Микулинецького селищного голови, які є додатком до оскаржуваного розпорядження, та в яких односторонньо відстоюється позиція цього товариства. При цьому відповідачем не враховано, що ОСОБА_1 є власником будівлі, яка колись становила частину комплексу нерухомого майна СВАТ «Микулинецьке» та для доступу до неї існував проїзд, яким позивач завжди користувався і на даний час доїхати до цього майна він не має змоги, оскільки проїзд закритий ТДВ «Микулинецьке».
Позивач вважає оскаржуване розпорядження протиправним, у зв'язку з чим звернувся до суду.
З наведених підстав позивач просив позов задовольнити, а також стягнути з відповідача на його користь судові витрати у сумі 6668,40 грн (768,40 грн. зі сплати судового збору та 5900,00 грн витрат, пов'язаних з правничою допомогою) (а.с.203).
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, судовий розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Також залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Микулинецьку селищну раду.
В поданому до суду відзиві на позовну заяву від 11.05.2019 № 390 (а.с.45-47) відповідач позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні так як оскаржуване розпорядження прийняв в межах повноважень та у спосіб, визначений законом. Право голови зупиняти рішення селищної ради з наступним внесенням на повторний розгляд відповідної ради із обґрунтуванням розпорядження передбачено частиною четвертою статті 59 Закону України від 21.05.1997, № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280/97-ВР) (а.с.45-47). Також відповідач просив відмовити у задоволенні клопотання про стягнення судових витрат (а.с.218).
28.05.2019 на адресу суду від третьої особи Микулинецької селищної ради надійшли пояснення щодо позову, в яких третя особа з посиланням на статті 2, 6, 12, 60 Закону №280/97-ВР вважає оскаржуване розпорядження правомірним, яке ніяким чином не порушує права позивача. Микулинецька селищна рада у поясненнях просить у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити (а.с.53-56).
В судових засіданнях, які відбулися у цій справі, позивач, представник позивача позов підтримали з підстав, викладених у заявах по суті справи, та просять його задовольнити.
Відповідач Микулинецький селищний голова Осіпчук П.І . у тих же судових засіданнях проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві, та просив відмовити в його задоволенні повністю. Крім того, звернув увагу, що спірна земельна ділянка перебуває не у комунальній власності, а в державній. Фактично земельною ділянкою площею 5,616 га за адресою: АДРЕСА_1 , користується ТДВ «Микулинецьке», проте право постійного користування не оформлене, договір оренди відсутній. Право користування земельною ділянкою СВАТ «Микулинецьке» також не було оформлене.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, третя особа подала клопотання про розгляд справи без участі представника (а.с.56, 70, 78).
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
Судом встановлено, що рішенням Микулинецької селищної ради від 19.04.2019 №1715 «Про надання згоди на поділ земельної ділянки комунальної власності на АДРЕСА_1 », прийнятим за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 та за пропозиціями постійної комісії з питань містобудування, земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища, вирішено:
1. Селищному голові Осіпчуку П.І. :
1.1. зареєструвати речове право на земельну ділянку із кадастровим номером НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , у встановленому законом порядку.
2. Надати згоду на поділ земельної ділянки комунальної власності загальною площею 5,616 га в АДРЕСА_1 , з кадастровим номером НОМЕР_1 , що перебуває у комунальній власності Микулинецької селищної ради для забезпечення заїзду між суміжними землекористувачами.
3. Розробити план поділу земельної ділянки комунальної власності площею 5,616 га в АДРЕСА_1 , кадастровий номер НОМЕР_1 для іншого сільськогосподарського призначення, а саме: земельна ділянка № 1 - орієнтовною площею до 0,8 га, земельна ділянка № 2 - орієнованою площею 4,816 га.
4. Технічну документацію із землеустрою щодо розподілу земельної ділянки подати на затвердження сесії Микулинецької селищної ради.
5. Контроль за виконанням рішення покласти на спеціаліста І категорії - землевпорядника Вахновську Г.С. та на постійну комісію з питань містобудування, будівництва, земельних відносин та охорони навколишнього природнього середовища (голова Околович І . Є.) (а.с.37).
В подальшому селищним головою прийнято розпорядження від 24.04.2019 № 61 «Про зупинення дії рішення Микулинецької селищної ради від 19.04.2019 № 1715 «Про поділ земельної ділянки комунальної власності» (а.с.19). Зі змісту розпорядження вбачається, що селищний голова, керуючись пунктом 4 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вважав за необхідне зупинити дію рішення 52-сесії Микулинецької селищної ради 7 скликання від 19.04.2019 № 1715 «Про поділ земельної ділянки комунальної власності», винести на повторний розгляд Микулинецької селищної ради це рішення; позачергову сесію Микулинецької селищної ради, яка відбудеться в приміщення Микулинецької селищної ради за адресою: смт. Микулинці, вул. Ст. Бандери, 11, призначити на 07.04.2019 о 14.00 год.
Як додаток до цього розпорядження викладені зауваження селищного голови, в яких останній зазначає, що рішення Микулинецької селищної ради від 19.04.2019 № 1715 «Про поділ земельної ділянки комунальної власності» прийнято з порушенням та не у відповідності до норм чинного законодавства (а.с.19-20). Зауваження полягають у наступному. Розпорядженням голови РДА від 01.03.2011 № 106 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення СВАТ «Микулинецьке» земельної ділянки для обслуговування викуплених нежитлових будівель комплексу, у тому числі і на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 5,6160 га по АДРЕСА_1 .
Межі земельної ділянки площею 5,6160 га згідно з актом встановлення та погодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі, закріплення її межовими знаками та передання на зберігання від 26.06.2013 закріплені довгостроковими межовими знаками в кількості 29 штук, вказані в натурі та передані на зберігання землекористувачеві, що підтверджується актом прийомки-передачі межових знаків на зберігання при встановленні меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) 26.03.2013.
Потреба площі 5,6160 га земельної ділянки для обслуговування комплексу будівель по АДРЕСА_1 обґрунтована розрахунком потреби земельної ділянки № 4 від 17.04.2019, виконаним на підставі замовлення ТДВ «Микулинецьке», яке є правонаступником СВАТ «Микулинецьке».
Також у зауваженнях зазначено: «Беручи до уваги, що на земельній ділянці розміщено майно (комплекс нежитлових будівель) ТДВ «Микулинецьке» і те, що проект рішення Микулинецької селищної ради (від 19.04.2019 № 1715 «Про поділ земельної ділянки комунальної власності») не надходив до власника майна для ознайомлення та погодження, у зв'язку з чим керівництво ТДВ «Микулинецьке» не мало можливості надати свої пропозиції чи зауваження до даного проекту рішення».
Селищних голова у зауваженнях до рішення селищної ради посилається на положення статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України, які визначають, що після набуття права власності або права користування нерухомим майном до нового власника переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розташовані, без зміни її цільового призначення на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього власника.
Вказує, що норми Земельного кодексу України не передбачають можливості поділу земельної ділянки без попереднього погодження з користувачами земельної ділянки та нотаріального посвідченої ними згоди.
Тому поділ земельної ділянки комунальної власності порушуватиме право власника комплексу нежитлових будівель ТДВ «Микулинецьке», які розміщені на даній земельній ділянці (а.с.19 зворот, 20).
У судовому засіданні селищний голова Осіпчук П.І. зазначив, що спірна земельна ділянка відноситься до земель державної власності, а не комунальної, про що надав суду витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВА-6110039492019 від 15.05.2019 з відомостями про те, що земельна ділянка за кадастровим номером НОМЕР_1 є державною власністю (а. с. 72-73). Така інформація була з'ясована після прийняття рішення селищною радою 19.04.2019 та видання розпорядження селищним головою 24.04.2019, про що стверджували сторони.
Також селищний голова вказав, що ОСОБА_1 обґрунтовує необхідність поділу земельної ділянки потребою забезпечити проїзд до його об'єктів нерухомого майна. Разом з тим, рішенням селищної ради від 19.04.2019 №1715 «Про надання згоди на поділ земельної ділянки комунально власності на АДРЕСА_1 », вирішено провести поділ, виділивши для забезпечення заїзду між суміжними землекористувачами земельну ділянку орієнтовною площею до 0,8 га, що значно перевищує потребу для облаштування такого заїзду.
Такі обставини, на які посилався відповідач у судових засіданнях, суд не бере до уваги з огляду на те, що в оскаржуваному розпорядженні та зауваженнях селищного голови до рішення Микулинецької селищної ради від 19.04.2019 № 1715 «Про поділ земельної ділянки комунальної власності» (додаток до розпорядження) такі підстави для прийняття оскаржуваного розпорядження відсутні. Суд досліджує лише ті обставини, які вказані у підставах (зауваженнях) для прийняття оскаржуваного розпорядження. Наведення нових доказів і обґрунтувань, які не були покладені в основу оскаржуваного розпорядження, судом не досліджується.
Наведене відповідає положенням частини другої статті 77 КАС України.
Відповідно до абзацу другого частини другої статті 77 КАС України у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Не погоджуючись з розпорядженням селищного голови від 24.04.2019 ОСОБА_1 звернувся до суду.
Предметом доказування у цій справі є наявність чи відсутність обставин, з якими закон пов'язує право селищного голови зупинити дію рішення селищної ради з внесенням його на повторний розгляд відповідної ради із обґрунтуванням зауважень.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує таке.
Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України від 21.05.1997, № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні».
Відповідно до статті 2 цього Закону місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; старосту; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення (стаття 5 Закону № 280/97-ВР).
Стаття 26 Закону № 280/97-ВР передбачає виключну компетенція сільських, селищних, міських рад.
Так, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, серед іншого, відповідно до закону питання регулювання земельних відносин (пункт 34 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР).
Повноваження сільського, селищного, міського голови визначені статтею 42 Закону № 280/97-ВР.
Відповідно до пунктів 1-3, 8, 12, 20 частини четвертої даної статті сільський, селищний, міський голова, зокрема,: забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади; організує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету; підписує рішення ради та її виконавчого комітету; скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради; забезпечує виконання рішень місцевого референдуму, відповідної ради, її виконавчого комітету; видає розпорядження у межах своїх повноважень.
Частинами першої, четвертою статті 47 Закону № 280/97-ВР передбачено, що постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету. Постійні комісії за дорученням ради або за власною ініціативою попередньо розглядають проекти програм соціально-економічного і культурного розвитку, місцевого бюджету, звіти про виконання програм і бюджету, вивчають і готують питання про стан та розвиток відповідних галузей господарського і соціально-культурного будівництва, інші питання, які вносяться на розгляд ради, розробляють проекти рішень ради та готують висновки з цих питань, виступають на сесіях ради з доповідями і співдоповідями.
Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування регламентує стаття 59 Закону № 280/97-ВР.
Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень (частина перша статті 59 Закону № 280/97-ВР).
Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос (частина друга статті 59 Закону № 280/97-ВР).
Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов'язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації». На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід'ємною частиною протоколу сесії ради (частина третя статті 59 Закону № 280/97-ВР).
Рішення сільської, селищної, міської ради у п'ятиденний строк з моменту його прийняття може бути зупинено сільським, селищним, міським головою і внесено на повторний розгляд відповідної ради із обґрунтуванням зауважень. Рада зобов'язана у двотижневий строк повторно розглянути рішення. Якщо рада відхилила зауваження сільського, селищного, міського голови і підтвердила попереднє рішення двома третинами депутатів від загального складу ради, воно набирає чинності (частина четверта статті 59 Закону № 280/97-ВР).
Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, серед іншого, розпорядження землями територіальних громад; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; вирішення земельних спорів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Частинами першою, третьою статті 158 Земельного кодексу України визначено, що земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником нежитлової будівлі (складу), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.28). Придбав таке майно позивач на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі 23.06.2004 у СВАТ «Микулинецьке» (а.с.29-34).
Згідно з договором оренди землі, укладеним між Теребовлянською районною державною адміністрацією (орендодавець) та СПД-ФО ОСОБА_1 (орендар), передано в оренду земельну ділянку площею 0,16 га, у тому числі землі запасу, угіддя-землі під господарськими будівлями та дворами. Земельна ділянка передана разом з нежитловою будівлею складом (а.с.35).
Придбана у СВАТ «Микулинецьке» нежитлова будівля (склад) була частиною комплексу будівель цього товариства. Інша частина будівель залишилась у власності СВАТ «Микулинецьке», яке в подальшому реорганізоване в ТДВ «Микулинцьке».
Земельна ділянка, на якій розташована інша частина будівель колишнього СВАТ «Микулинецьке» в оренду жодним землекористувачам не передана, що підтвердив у судовому засіданні селищний голова.
Між позивачем та ТДВ «Микулинецьке» виник спір через те, що товариство створило перешкоду для під'їзду ОСОБА_1 до будівлі складу, звівши огорожу.
04.04.2019 комісія комісії з питань містобудування, будівництва, земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища Микулинецької селищної ради Теребовлянського району Тернопільської області за заявою ОСОБА_1 виїжджала на обстеження земельної ділянки. В акті комісії від 04.04.2019 зазначено: «Метою виїзного засідання комісії було врегулювання питання щодо формування окремої частини території для заїзду (дороги) до нежитлової будівлі, яка належить на праві власності ОСОБА_1 … Керівництво ТДВ «Микулинецьке» в телефонному режимі було повідомлене про дату та час виїзду комісії Микулинецької селищно ради. Комісія не змогла обстежити земельну ділянку, на якій знаходиться нерухоме майно ОСОБА_1 , оскільки створена перешкода - заїзд на земельні ділянки закрито, встановлена огорожа з воротами. Охорона ТДВ «Микулинецьке» повідомила, що є розпорядження дирекції нікого не впускати. Представники дирекції ТДВ «Микулинецьке» на засідання комісії не з'явилися, хоча були повідомлені в телефонному режимі» (а.с.22).
Згідно з висновком комісії прийнято рішення: запросити ТДВ «Микулинецьке» на засідання земельної комісії; повідомити керівника ТДВ «Микулинецьке» про другий виїзд комісії (12.04.2019 о 14.30 год) з проханням відкрити ворота та надати доступ комісії провести обстеження території; найближчим часом представити план розподілу земельної ділянки комунальної власності із кадастровим номером НОМЕР_4 :04:001:0060 АДРЕСА_1 за згодою зацікавлених осіб: ТДВ «Микулинецьке», ОСОБА_1 та Микулинецької селищної ради.
Другий виїзд постійної комісії з питань містобудування, будівництва, земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища Микулинецької селищної ради Теребовлянського району Тернопільської області оформлено актом від 12.04.2019. Присутніми були представники ТДВ «Микулинецьке». Під час повторного виїзду комісія не змогла обстежити земельну ділянку із кадастровим номером НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , з тих самих причин - через обмеження доступу.
В акті комісії від 12.04.2019 зазначено такий висновок, прийнятий за результатами засідання: «Суміжним землекористувачам дотримуватися правил добросусідства, передбачених Земельним кодексом України. Рекомендувати спеціалісту І категорії Вахновській Г.С. підготувати висновок щодо можливості проведення поділу земельної ділянки комунальної власності, на якій розміщено майно ТДВ «Микулинецьке» із забезпеченням права проїзду на транспортних засобах на наявному шляху» (а.с.23-24).
Рішенням Микулинецької селищної ради Теребовлянського району Тернопільської області від 19.04.2019 № 1713 затверджено акти комісії з питань містобудування, будівництва, земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища Микулинецької селищної ради Теребовлянського району Тернопільської області від 04.04.2019 та 12.04.2019 (а.с.21).
Отже, суд констатує, що між суміжними землекористувачами ОСОБА_1 та ТДВ «Микулинецьке» виник земельний спір, для вирішення якого та забезпечення заїзду між суміжними землекористувачами запропоновано провести поділ земельної ділянки на дві окремі земельні ділянки. Таке вирішення спору було обговорене та запропоноване постійною комісією Микулинецької селищної ради за участі зацікавлених осіб ОСОБА_1 та представників ТДВ «Микулинецьке», в тому числі на засіданні 18.04.2019 (а.с.152-154).
Також судом встановлено, що представники ТДВ «Микулинецьке» повідомлялись про засідання комісії, були присутні на засіданні постійної комісії з питань містобудування, будівництва, земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища Микулинецької селищної ради 12.04.2019, 18.04.2019, на якому обговорювалось питання поділу земельної ділянки (а.с.26).
Враховуючи висновки постійної комісії з питань містобудування, будівництва, земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища, Микулинецька селищна рада Теребовлянського району Тернопільської області прийняла 19.04.2019 рішення № 1715 «Про надання згоду на поділ земельної ділянки комунальної власності на АДРЕСА_1 », зміст якого наведений вище.
Судом встановлено, що на сесії Микулинецької селищної ради 19.04.2019 були присутні представники ТДВ «Микулинецьке», останні виступали перед депутатами селищної ради, будь-яких пропозицій, крім тих, які були запропоновані і оголошені в проекті рішення не надходило, кожен з присутніх на засідання сесії мав можливість висловити свою позицію та мотивацію з приводу проекту рішення № 1715 «Про надання згоду на поділ земельної ділянки комунальної власності на АДРЕСА_1 ». Такі обставини підтверджуються поясненнями ОСОБА_1 , селищного голови Осіпчука П.І. та продемонстрованим у судовому засіданні відеозаписом засідання сесії Микулинецької селищної ради 19.04.2019.
Дані обставини з'ясовувалися судом, оскільки зміст зауважень селищного голови, як підстава для прийняття оскаржуваного розпорядження, зводиться лише до того, що питання поділу земельної ділянки не було обговорене та погоджене з фактичним землекористувачем ТДВ «Микулинецьке».
Дослідженні у судовому засіданні обставини вказують на те, що селищною радою, у тому числі і постійною комісією з питань містобудування, будівництва, земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища, яка в силу своїх повноважень вивчала, попередньо виїжджала на спірну земельну ділянку, розглядала і готувала відповідні висновки, вживались всі заходи для об'єктивного вирішення питання з урахуванням прав та інтересів усіх власників майна майнового комплексу колишнього СВАТ «Микулинецьке»: ОСОБА_1 та ТДВ «Микулинецьке».
Разом з тим, прийняте рішення селищної ради, яким запропоновано варіант вирішення спору між суміжними землекористувачами шляхом поділу земельної ділянки, оскаржуваним розпорядженням зупинене.
Також судом встановлено, що 07.05.2019 відбулася сесія Микулинецької селищної ради, на яку було винесено одне питання: про поділ земельної ділянки комунальної власності (спірної земельної ділянки). Загальний склад ради налічує 26 депутатів, було присутніх на сесії 15, тобто була відсутня необхідна кількість депутатів для кворуму (згідно з частиною четвертою статті 59 Закону № 280/97-ВР для подолання вето селищного голови рада має підтвердити попереднє рішення двома третинами депутатів від загального складу ради), проте рішення виносилось на голосування, результати якого такі: 3- «за», 1 - «проти», 12 - «утрималось». У протоколі Микулинецької селищної ради від 07.05.2019 зазначено: «Вето не подолано, рішення не прийнято» (а.с.50). В результатах голосування зазначається про те, що рішенні ухвалюється більшістю від загального складу, а не двома третинами депутатів від загального складу ради (а.с.51).
Надаючи оцінку оскаржуваному розпорядженню селищного голови, суд зауважує таке.
З положень Закону № 280/97-ВР вбачається, що селищний голова може брати участь у пленарних засідання селищної ради, зокрема, шляхом голосування, а також має право видавати розпорядження про зупинення дії окремих рішень чи окремих положень відповідних рішень селищної ради.
При цьому, селищний, голова несе персональну відповідальність за здійснення наданих йому законом повноважень, а його розпорядження в свою чергу можуть бути оскаржені до суду та скасовані у випадку їх невідповідності законам або Конституції України.
Чинним законодавством не встановлено чіткий перелік підстав, які надають селищному голові право видавати розпорядження про зупинення дій відповідних рішень селищних рад.
Проте, незважаючи на відсутність у законі таких підстав, суд у разі виникнення переданого на його розгляд спору щодо правомірності такого розпорядження, має встановити обґрунтованість зупинення рішення сесії селищної ради.
При цьому суд зауважує, що застосування такого права як зупинення дії окремих рішень чи окремих положень відповідних рішень селищної ради з боку селищного голови не може бути свавільним, а повинно мати під собою підстави, тобто обґрунтовані сумніви у законності рішення ради.
Оцінюючи оскаржуване розпорядження селищного голови та його зауваження до цього розпорядження, та враховуючи всі обставини, які передували прийняттю рішення від 19.04.2019 №1715 «Про надання згоди на поділ земельної ділянки комунальної власності на АДРЕСА_1 », суд приходить до переконання, що такі зауваження відповідача є очевидно безпідставними та надуманими. Відповідачем не доведено необхідності зупинення рішення сесії Микулинецької селищної ради і не надано доказів, які б свідчили про наявність об'єктивних підстав для прийняття селищним головою оскаржуваного розпорядження.
Як зазначено вище основною мотивацією оскаржуваного розпорядження є неврахування інтересів ТДВ «Микулинецьке». Разом з тим, як встановлено судом, жодних заяв, скарг від такої юридичної особи зі спірного питання до Микулинецької селищної ради не надходило, про що свідчить журнал реєстрації заяв вхідної документації за квітень 2019 року (а.с.156-171). Розгляд питання поділу земельної ділянки відбувався відкрито з обговоренням з усіма зацікавленими сторонами конфлікту: ТДВ «Микулинецьке» та ОСОБА_1 .
Щодо поділу земельної ділянки без згоди ТДВ «Микулинецьке», то власником такої ділянки не є товариство, будь-яких доказів про передачу у користування земельної ділянки ТДВ «Микулинецьке» відповідачем суду не надано, а з пояснень вбачається, що таке користування не оформлене та не зареєстроване у встановленому законом порядку.
Також суд зауважує, що прийняття рішення про надання згоди на поділ земельної ділянки не є кінцевим рішенням та дозволяє раді вносити зміни як в частині площі визначених для поділу земельних ділянок, так і в частині землекористувачів таких земельних ділянок.
На думку суду, рішення від 19.04.2019 №1715 «Про надання згоди на поділ земельної ділянки комунальної власності на АДРЕСА_1 » не суперечить положенням Земельного кодексу України, а відтак, селищний голова Осіпчук П.І. безпідставно зупинив його дію, ініціювавши повторний розгляд цього рішення на сесії селищної ради, відповідач діяв не в інтересах територіальної громади, а фактично в інтересах ТДВ «Микулинецьке». У судовому засіданні Осіпчук П.І. підтвердив родинні відносини з засновниками ТДВ «Микулинецьке».
Отже, з урахуванням наведених обставин, суд вважає, що у відповідача не було підстав зупиняти дію рішення селищної ради від 19.04.2019 № 1715 із міркувань, що не враховані інтереси землекористувача ТДВ «Микулинецьке», таке рішення не призводить до будь-яких порушень земельного законодавства.
Крім того, подальші дії селищного голови щодо проведення пленарного засідання 07.05.2019 свідчать про його необ'єктивність, оскільки при прийнятті рішення про «подолання вето» кількість присутніх на сесії депутатів не становила 2/3 від їх загальної кількості, тобто був відсутній необхідний в силу Закону № 280/97-ВР кворум для прийняття відповідного рішення, проте рішення виносилось на голосування.
Щодо зазначення в оскаржуваному розпорядженні від 24.04.2019 № 61 дати призначення позачергової сесії на « 07.04.2019 о 14.00 год», тобто на дату, що минула, то відповідач це пояснював опискою. Разом з тим, не подав до суду доказів про її усунення та виправлення. В судовому засідання позивач ОСОБА_1 як депутат Микулинецької селищної ради підтвердив, що в телефонному режимі був повідомлений про засідання сесії ради на 07.05.2019. Відтак, обставини написання неправильної дати, на яку скликалась сесія Микулинецької селищної ради (дати, яка минула), не є підставою для скасування оскаржуваного розпорядження.
Також суд враховує, що відповідно до вимог статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ця ж стаття встановлює, що у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій); безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Прийняття рішень, вчинення дій пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване ці рішення (дії), - цей критерій відображає принцип пропорційності (адекватності). Дотримання принципу пропорційності особливо важливе при прийняті рішень або вжитті заходів, які матимуть вплив на права, свободи та інтереси особи. Метою дотримання цього принципу є досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямовані рішення або дії суб'єкта владних повноважень, та інтересами конкретної особи. Принцип пропорційності, зокрема, передбачає, що:
1) здійснення повноважень, як правило, не має спричиняти будь-яких негативних наслідків, що не відповідали б цілям, яких заплановано досягти;
2) якщо рішення або дія можуть обмежити права, свободи чи інтереси осіб, то такі обмеження мають бути виправдані необхідністю досягнення важливіших цілей;
3) несприятливі наслідки для прав, свобод та інтересів особи внаслідок рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути значно меншими від тієї шкоди, яка могла б настати за відсутності такого рішення чи дії;
4) для досягнення суспільно-корисних цілей необхідно обирати найменш «шкідливі» засоби.
Таким чином, принцип пропорційності має на меті досягнення балансу між публічним інтересом та індивідуальним інтересом особи, а також між цілями та засобами їх досягнення.
У позивача є законне право на користування земельною ділянкою, яка знаходиться під викупленим у СВАТ «Микулинецьке» майном, проте фактично позивач не може користуватися ні таким майном, ні земельною ділянкою, бо не має можливості до нього доїжджати. Зупиняючи дію рішення, яким вирішувалось земельне питання між суміжними землекористувачами, селищний голова позбавляє ОСОБА_1 реалізації своїх прав та інтересів, проте суд не вбачає тут публічного інтересу територіальної громади, в інтересах якої має діяти селищний голова, окрім як зацікавленості ТДВ «Микулинецьке». Вказане є порушенням принципу обґрунтованості, безсторонності та добросовісності, що, як наслідок, дає суду підстави прийти до висновку про необхідність визнання такого розпорядження протиправним та його скасування.
Отже, з урахуванням встановлених обставин у справі та аналізу норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що рішення у цій справі слід прийняти на користь позивача, а тому позов належить задовольнити повністю.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Як визначено частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частинами першою, третьою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.
Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно із частинами третьою-п'ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
У письмовому клопотанні, отриманому судом 25.06.2018 (а.с.203), позивач просив стягнути з відповідача судові витрати в сумі 768,00 грн - сплачений судовий збір за звернення до суду з цим позовом та 5900,00 грн витрати, пов'язані з правничою допомогою.
У письмовому клопотанні від 05.07.2019(а.с.218) відповідач просить відмовити у стягнення судових витрат на суму 5900,00 грн.
Перевіряючи доводи сторін та докази, якими позивач підтверджує понесені витрати, суд встановив, що сплата судового збору у сумі 768,40 грн. підтверджуються квитанцією від 25.04.2019 №1261/з3 (а.с.5), тому ці витрати суд присуджує до відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Як убачається із доданих письмових доказів (витягу з договору про надання правової допомоги від 27.05.2019, додатку до договору, загального розрахунку, акта про виконані роботи від 25.04.2019, квитанцій до прибуткового касового ордера від 19.06.2019, 25.06.2019, 27.05.2019 (а.с.200-207)), позивач сплатив адвокату Кузьменко І.О. 5900,00 грн. До такої суми включені: консультації з приводу оспорюваного розпорядження - 800,00 грн, ознайомлення з документами - 800,00 грн, аналіз судової практики по даному спору - 800,00 грн, обговорення та погодження тактики по справі, складання та направлення адвокатського запиту - 500,00 грн, оплата участі адвоката у судових засіданнях по 1000,00 грн три судові засідання.
При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, суд враховує те, що дана справа є справою незначної складності, позовна заява подавалася до суду 02.05.2019 до укладення договору про надання правничої допомоги, адвокат Кузьменко І.О. брала участь лише у судових засіданнях та під час розгляду справи у суді подавались письмові пояснення. Разом з тим, підготовка письмових пояснень не включені до наданих адвокатом послуг і такі пояснення містять аналогічні обставини, що викладені у позові. Також у всіх судових засіданнях брав участь безпосередньо позивач, який надавав усні пояснення по справі, та ним подавались письмові пояснення та докази. Щодо направлення адвокатського запиту, то він готувався з приводу питання, яке не було підставою для прийняття оскаржуваного розпорядження та не стосувалося обставин справи.
Оскільки у суду відсутні відомості скільки часу витрачено адвокатом на виконання відповідних робіт, відсутній визначений сторонами розмір погодинної оплати, відсутній детальний опис робіт (наданих послуг) у відповідності до вимог частини четвертої статті 134 КАС України, та є лише відомості щодо участі адвоката у судових засіданнях щодо представництва інтересів ОСОБА_1 , то за критеріями обґрунтованості розміру та пропорційності судових витрат до предмета спору, зважаючи на безпідставні твердження або заперечення представником позивача певних обставин, які мають значення для справи, затраченим часом у судовому засіданні, з урахуванням частини третьої статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», частини п'ятої статті 134, частини дев'ятої статті 139 КАС України, відшкодуванню підлягають витрати на правничу допомогу на суму 1000,00 грн.
Отже, з наведених вище підстав на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суд присуджує до відшкодування судові витрати у сумі 1768,40 грн (768,40 грн зі сплати судового збору та 1000,00 грн. витрат на правничу допомогу); в іншій частині судові витрати повинен понести позивач.
Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до голови Микулинецької селищної ради Осіпчука Петра Івановича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Микулинецька селищна рада про визнання протиправним та скасування розпорядження селищного голови задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати розпорядження селищного голови від 24.04.2019 № 61 «Про зупинення дії рішення Микулинецької селищної ради від 19.04.2019 №1715 «Про поділ земельної ділянки комунальної власності».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Микулинецької селищної ради на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1768,40 грн (одна тисяча сімсот шістдесят вісім грн 40 коп).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ).
Відповідач: голова Микулинецької селищної ради Осіпчук Петро Іванович ( вулиця Степана Бандери, 11, селище міського типу Микулинці, Теребовлянський район , Тернопільська область, 48120 ).
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Микулинецька селищна рада (вулиця Степана Бандери, 11, селище міського типу Микулинці, Теребовлянський район, Тернопільська область, 48120, ідентифікаційний код юридичної особи 04396302).
Повний текст рішення складено та підписано 10.07.2019.
Головуючий суддя Чепенюк О.В.
З оригіналом згідно:
Суддя Чепенюк О.В.