Справа № 758/8342/16-ц Головуючий 1 інстанція- Васильченко О.В.
Провадження № 22-ц/824/9321/2019 Доповідач 2 інстанція- Савченко С.І.
іменем України
10 липня 2019 року м.Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії судів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Савченка С.І., суддів Мережко М.В., Фінагеєва В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування» на рішення Подільського районного суду м.Києва від 17 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-
У липні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом,який мотивувала тим, що 04 листопада 2015 року на вул.Набережно-Рибальська у м.Києві сталася ДТП за участю належного їй автомобіля «Hyunday Accent» р.н. НОМЕР_1 під її керуванням та автомобіля «Opel Vivaro» р.н. НОМЕР_2 під керуванням відповідача ОСОБА_2 Вказана ДТП сталася з вини відповідача, який, керуючи автомобілем «Opel Vivaro» та порушивши п.16.9 ПДР, під час здійснення повороту на зелену додаткову стрілку світлофору, увімкнуту одночасно з жовтим сигналом, не пропустив автомобіль «Hyunday Accent» під її керуванням, який рухався на дозволений зелений сигнал світлофора, внаслідок чого допустив зіткнення із автомобілем. Вина відповідача ОСОБА_2 у порушенні ПДР і скоєнні правопорушення за ст.124 КУпАП стверджується постановою Подільського районного суду м.Києва від 27 листопада 2015 року.
Вказувала, що внаслідок ДТП належний їй автомобіль «Hyunday Accent» отримавпошкодження. Відповідальність винуватця ДТП відповідача ОСОБА_2 була застрахована за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АІ № 9075645 від 26 січня 2015 року в межах 50000 грн. у ПрАТ «Просто-страхування», яке виконуючи свої обов'язки виплатило їй страхове відшкодування в межах ліміту відповідальності в сумі 44510,91 грн.
Не погоджуючись із визначеним страховиком розміром відшкодування, вона звернулася до ТОВ «Незалежна експертно-асистуюча компанія», яка виготовила звіт з визначення вартості матеріального збитку № 143-2016 від 04 березня 2016 року, згідно якого розмір завданого їй матеріального збитку внаслідок пошкодження автомобіля становить 87628,71 грн., який включає вартість відновлювального ремонту 78980,86 грн. та втрату товарної вартості у сумі 8647,85 грн. Вважає, що ПрАТ «Просто-страхування» має доплатити відшкодування шкоди в межах ліміту відповідальності у розмірі 5489,09 грн. (50000 грн.-
- 2 -
44510,91 грн., а решта шкоди має бути покладена на відповідача ОСОБА_2 У зв'язку із наведеним, просила стягнути із ПрАТ «Просто-страхування» на її користь відшкодування у розмірі 5489,09 грн. та стягнути із ОСОБА_2 на її користь шкоду у розмірі 37628,71 грн., стягнути із відповідачів на її користь судовий збір.
Рішенням Подільського районного суду м.Києва від 17 квітня 2019 року позовзадоволено. Стягнуто із ПрАТ «Просто-страхування» на користь ОСОБА_1 на відшкодування шкоди 5489,09 грн. та стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування шкоди 37628,71 грн., вирішено питання про судові витрати.
Не погоджуючись із рішенням, ПрАТ «Просто-страхування»подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Скарга мотивована тим, що суд дав невірну оцінку наявним у справі доказам, зокрема звіту з оцінки транспортного засобу № 3177 від 17 листопада 2015 року, виконаного ФОП ОСОБА_3 , згідно якого вартість відновлювального ремонту автомобіля позивачки «Hyunday Accent» становить 53413,09 грн., а без ПДВ - 44510,91 грн. Вказана вартість ремонту була визнана позивачкою і відповідно до її заяви від 21 січня 2015 року перерахована останній, що свідчить про досягнення згоди між сторонами щодо розміру страхового відшкодування. Суд помилково взяв до уваги звіт з визначення вартості матеріального збитку № 143-2016 від 04 березня 2016 року, виготовлений ТОВ «Незалежна експертно-асистуюча компанія», оскільки огляд автомобіля проведений через чотири місяці після ДТП, предстаник страховика не запрошувався, застосовано більший курс євро до гривні, що потягло здорожчання автомобіля та його ремонту, маються розбіжності у кількості позицій, які підлягають до ремонту. Суд не розглянув питання про зменшення страхового відшкодування на розмір ПДВ.
Відповідачем ОСОБА_2 рішення суду першої інстанції не оскаржується.
Позивачка ОСОБА_1 правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася.
Згідно ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Оскільки в даній справі ціна позову становить 44917,80 грн., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму, і дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки доведеністю факту заподіяння позиваці ОСОБА_1 шкоди у розмірі 87628,71 грн. При цьому суд керувався звітом з визначення вартості матеріального збитку № 143-2016 від 04
- 3 -
березня 2016 року, виготовленим ТОВ «Незалежна експертно-асистуюча компанія», який є належним, допустимим і достатнім доказом на підтвердження розміру шкоди 87628,71 грн., який відповідачем не спростований.
Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.
Згідно ст.1166 ЦК України шкода завдана майну особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
За положеннями ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання якого створює підвищену небезпеку, якщо ця особа не доведе, що шкода виникла внаслідок непереборної сили або з умислу потерпілого.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України).
Згідно ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.
Згідно ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно ст.999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Спірні правовідносини врегульовані спеціальним Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України (преамбула Закону).
Згідно ст.6 вказаного Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Згідно п.22.1. ст.22 цього Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що 04 листопада 2015 року на вул.Набережно-Рибальська у м.Києві сталася ДТП за участю належного їй автомобіля «Hyunday Accent» р.н. НОМЕР_1 під її керуванням та автомобіля
- 4 -
«Opel Vivaro» р.н. НОМЕР_2 під керуванням відповідача ОСОБА_2 ДТП сталася з вини відповідача, який, керуючи автомобілем «Opel Vivaro» та порушивши п.16.9 ПДР, під час здійснення повороту на зелену додаткову стрілку світлофору, увімкнуту одночасно з жовтим сигналом, не пропустив автомобіль «Hyunday Accent» під її керуванням, який рухався на дозволений зелений сигнал світлофора, внаслідок чогодопустив зіткнення із автомобілем.
Постановою Подільського районного суду м.Києва від 27 листопада 2015 року відповідача ОСОБА_2 визнано винним у порушенні ПДР і скоєнні правопорушення за ст.124 КУпАП та накладено штраф у розмірі 340 грн.
Також, судом встановлено, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПрАТ «Просто-страхування» за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АІ № 9075645 від 26 січня 2015 року з лімітом відповідальності 50000 грн. і страховик на виконання своїх обов'язків виплатив позивачці страхове відшкодування в межах ліміту відповідальності в розмірі 44510,91 грн.
Окрім того, встановлено, що згідно звіту з визначення вартості матеріального збитку № 143-2016 від 04 березня 2016 року, складеного ТОВ «Незалежна експертно-асистуюча компанія», розмір завданого власнику автомобіля «Hyunday Accent» матеріального збитку внаслідок його пошкодження становить 87628,71 грн., який включає вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу 78980,86 грн. та втрату товарної вартості у сумі 8647,85 грн.
З огляду встановлені у справі обставини та вимоги закону, суд вірно захистив права позивачки і стягнув із ПрАТ «Просто-страхування» шкоду в межах ліміту, а згідно ст.1194 ЦК України із відповідача ОСОБА_2 як винуватця ДТП різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд помилково взяв до уваги звіт з визначення вартості матеріального збитку № 143-2016 від 04 березня 2016 року, виготовлений ТОВ «Незалежна експертно-асистуюча компанія», оскільки огляд автомобіля проведений через чотири місяці після ДТП, представник страховика не запрошувався, застосовано більший курс євро до гривні, що потягло здорожчання автомобіля та його ремонту, маються розбіжності у кількості позицій, які підлягають до ремонту, колегія суддів відхиляє як необгрнутовані.
Вказаний звіт є чітким, доступним і зрозумілим, у ньому повністю відображено розрахунок збитку та необхідних робіт і матеріалів, починаючи з вартості автомобіля «Hyunday Accent» та застосованих формул і значень окремих показників вартості.
Колегія суддів враховує, що розбіжності між звітом ТОВ та звітом ФОП ОСОБА_3 , виконаним на замовлення страховика, обумовлені різною вартістю автомобіля «Hyunday Accent», яка у звіті ТОВ складає 305367,89 грн., а у звіті ФОП - 290145,85 грн. При цьому у звіті ТОВ зазначено на підставі якої довідкової літератури та бюлетеня автотоварознавця визначено вартість автомобіля, чого не можна сказати про звіт ФОП, де це не зазначено.
Посилання у скарзі на те, що огляд автомобіля позивачки проведений ТОВ через чотири місяці після ДТП, що вказує на можливе виникнення додаткових пошкоджень безпідставні і носять характер припущень. Якщо відповідач вважає, що мають місце інші пошкодження, окрім отриманих в ДТП, то він має це чітко вказати, які саме і в чому вони полягають, чого не встановлено.
Це ж стосується доводів скарги про те, що представник страховика не запрошувався на огляд автомобіля. Дані доводи колегія суддів відхиляє як необгрунтовані, оскільки сама по собі відсутність страховика при огляді не є підставою для відхилення звіту ТОВ, таке може мати місце за умови того, що страховик мав повідомити при огляді певні істотні
- 5 -
обставини чи відомості, які б вплинули на огляд і визначення розміру збитку, чого також не встановлено.
Відхиляючи дані доводи колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що акти огляду автомобіля «Hyunday Accent», проведені як ФОП, так і ТОВ, повністю співпадають за характером виявлених пошкоджень правої сторони автомобіля (а.с.9, 130).
Посилання скаржника на розбіжності у кількості позицій щодо заміни запчастин. зокрема у звіті ФОП вказано про заміну 13 позицій запчастин, а у звіті ТОВ - 20, не спростовують висновків суду, оскільки посилаючись на вказані обставини, відповідач всупереч приписам ст.81 ЦПК України, яка покладає на сторону обов'язок доведення своїх вимог та заперечень, не вказав в чому конкретно неправильність чи помилковість висновків ТОВ по кожній позиції.
Доводи скарги про застосування ТОВ при оцінці розміру збитків більшого курсу євро до гривні, що потягло здорожчання автомобіля та його ремонту, колегія суддів вважає необгрунтованим, оскільки відповідно до ст.1192 ЦК країни розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що вартість ремонту у розмірі 53413,09 грн. була визнана позивачкою і відповідно до її заяви від 21 січня 2015 року перерахована останній, що свідчить про досягнення згоди між сторонами щодо розміру страхового відшкодування, не спростовують висновків суду про наявність підстав для стягнення із страховика коштів в межах ліміту відповідальності.
При цьому колегія суддів враховує, що згідно положень ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.
Отже, заява, подана позивачкою 21 січня 2015 року щодо виплати їй страхового відшкодування ніяким чином не перешкоджає їй звернутися до суду за захистом свої прав.
Наведене повністю узгоджується закріпленим у ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є частиною національного законодавста, гарантованим правом особи на розгляд її справи незалежним та справедливим судом, який вирішить спір щодо її прав та обов'язків цивільного характеру.
Колегія суддів відхиляє доводи скарги про те, що суд не розглянув питання про зменшення страхового відшкодування на розмір ПДВ як необгрунтовані, оскільки вирішуючи спір, суд виходив із доведеності розміру завданого позивачі внаслідок пошкодження її автомобіля збитку у розмірі 87628,71 грн. Вказуючи на незастосування судом ПДВ, скаржник не надав доказів, що у випаду зменшення даного збитку на суму ПДВ, він буде меншим за ліміт відповідальності страховика - 50000 грн.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а тому визнає дане рішення законним та обґрунтованим.
Підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає.
Згідно ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах (ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.259, 374, 375, 381 ЦПК України, апеляційний суд, -
- 6 -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування» залишити без задоволення.
Рішення Подільського районного суду м.Києва від 17 квітня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч.3 ст.389 ЦПК України.
Головуючий
Судді: