Справа № 265/547/19
Провадження № 2/265/651/19
(заочне)
02 липня 2019 року місто Маріуполь
Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі
головуючого судді Мельник І.Г.,
за участю секретаря судового засідання - Муратової Д.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Представник Акціонерного товариства комерційного банку «Приват Банк» (далі - банк) звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, процентів, нарахованих за користування кредитом, пені та штрафів, посилаючись на те, що 18.08.2010 року між позивачем та відповідачкою було укладено договір про надання кредиту б/н, згідно з яким відповідачка отримала кредит у розмірі 7300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки та зобов'язалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. Відповідачка свої зобов'язання по своєчасному та повному погашенню кредиту не виконує. Згідно розрахунку заборгованості, станом на 04.12.2018 року загальна заборгованість відповідачки становить 24059,44 гривень, а саме: 6728,70 грн. - заборгованість за кредитом; 14308,86 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1400,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією; 500 грн. - штраф (фіксована складова); 1121,88 грн. - штраф (процентна складова).
Просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором б/н від 18.08.2010 року в розмірі 24059,44 гривень та судовий збір у розмірі 1921 грн.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, надавши клопотання про розгляд справу без його участі, на задоволенні позову наполягав.
Відповідачка ОСОБА_1 у відкрите судове засідання не з'явилася за невідомих суду причин повторно, про час та місце слухання справи повідомлялася своєчасно та належним чином за місцем реєстрації.
Зі згоди представника позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, відповідно до ст. 280 ЦПК України, згідно з якою у разі неявки в судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про дату, час і місце судовго засідання, не з*явився в судове засідання без повідомлення причин та який не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим, проте таким, що підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.
Судом встановлено, що 18.08.2010 року ПАТ КБ «ПриватБанк» уклав з ОСОБА_1 договір, відповідно до якого відповідачка отримала кредит у розмірі 7300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60 % на рік, із розрахунку 360 днів на рік.
Відповідачка підтвердила свою згоду з умовами договору кредиту, підписавши останній та заяву. Таким чином, судом встановлено, що при укладанні договору сторони досягли домовленості щодо усіх істотних умов: мети, суми і строку кредиту; умов і порядку його видачі та погашення; способів забезпечення зобов'язань позичальника; відсоткової ставки; порядку плати за кредит; порядку зміни та припинення дії договору; відповідальності сторін за невиконання або неналежне виконання умов договорів. Договір сторони уклали в письмовій формі. На укладання договору сторони мали вільне волевиявлення і необхідний обсяг цивільної дієздатності. Договір підлягає виконанню обома сторонами.
Відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.
Згідно з Правилами користування платіжною карткою, Умовами та Правилами надання банківських послуг, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця вказаного на платіжній картці. За користування Кредитом Банк нараховує відсотки у розмірі встановленими Тарифами Банку, із розрахунку 360 календарних днів в році.
За змістом Умов для надання послуг банк видає клієнту картку, її вид визначений у пам'ятці клієнта про умови кредитування і заяві, підписанням якого клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг.
Строк дії картки вказаний на картці ( місяць, рік) Після настання зазначеного на картці терміну її дії банком випускається картка на новий термін, згідно діючих тарифів.
Судом встановлено, що платіжна картка за даним кредитним договором, укладеним між сторонами, перевипускалась, строк дії останньої отриманої відповідачкою платіжної картки № 5168742313243200 - серпень 2017 року.
Обставини щодо укладення кредитного договору та отримання кредитної картки відповідачкою не спростовуються, та підтверджуються паспортними даними, які ОСОБА_1 особисто засвідчувала при укладанні договору, випискою по картковим рахункам.
Таким чином, банк свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а відповідачка, в свою чергу порушила свої зобов'язання перед банком.
За загальним правилом (ч.1 ст.13 ЦПК України) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна з яких відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Проте відповідачкою не надано суду жодного доказу на спростування позивних вимог АТ КБ «ПриватБанк».
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору.
Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням визнається право відношенням, на підставі якого одна сторона боржник зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майна, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договір та інші право чини відповідно до ст.11 ЦК України.
Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
У разі порушення зобов'язань відповідно до ст.611 ЦК України настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора зобов'язаний виплатити останньому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за період прострочення, а крім того, якщо за порушення зобов'язання встановлена неустойка (штраф, пеня), то вона підлягає стягненню з боржника в повному розмірі незалежно від стягнення збитків на підставі ст. 624 ЦК України.
Згідно до ч.1. ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ч1. ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до кредитного договору відповідачка зобов'язалася виконувати погашення кредиту в порядку та строки відповідно до договору.
З розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що відповідачка має загальну заборгованість, яка утворилася за кредитним договором від 18.08.2010 року станом на 04.12.2018 року в розмірі 24059,44 гривень, а саме: 6728,70 грн. - заборгованість за кредитом; 14308,86 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1400,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією; 500 грн. - штраф (фіксована складова); 1121,88 грн. - штраф (процентна складова).
З огляду на наведе, суд вважає доведеними та такими що підлягають задоволенню в повному обсязі вимоги позивача про стягнення з відповідачки суми 6728,70 грн., що становить заборгованість за кредитом.
В частині позовних вимог щодо стягнення відсотків, суд бере до уваги положення заяви на отримання кредиту, положення Умов та Правил надання банківських послуг, відповідно до яких строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії картки. Як вбачається з довідки, наданої позивачем, строк дії картки, отриманої відповідачкою, до 08/2017 року. Відповідно строк остаточного погашення кредиту настав ще 31.08.2017р.
До вказаного висновку суд дійшов, з урахуванням висновків викладених в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018р. за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до фізичної особи про стягнення заборгованості за кредитним договором (карткою) щодо нарахування та стягнення процентів від суми позики (кредиту) після спливу строку кредитування. В тексті вказаної постанови, зокрема, зазначено, що припис абз. 2 ч.1 ст.1048 УК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін, може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Велика Палата Верховного Суду вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
З огляду на наведене, суд відхиляє доводи позивача про те, що на підставі ст. 599 та ч.4 ст. 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом.
Таким чином, суд приходить до висновку, що зі спливом строку кредитування припинилось право позивача нараховувати проценти за кредитом, то після 31 серпня 2017 року позивач не міг нараховувати такі проценти. Аналогічні висновки містяться у постановах Великої Палити Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18).
Отже, з відповідачки підлягає стягненню сума заборгованості по процентам у розмірі 868,07 грн., яка була нарахована станом на 31.08.2017р.
Крім того, суд вважає, що до правовідносин, що склались між сторонами необхідно також застосувати Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року з змінами та доповненнями від 12 лютого 2015 року.
Відповідно до преамбули Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», цей Закон визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.
Згідно ст.1 Закону України «Про боротьбу із тероризмом» район проведення антитерористичної операції це визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.
В пункті 5 ст.11 Прикінцевих та перехідних положень Закону передбачено, що Кабінет Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону зобов'язаний, зокрема: затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» №405/2014 від 14 квітня 2014 року, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.
На виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” Кабінет Міністрів прийняв Розпорядження № 1275р в редакції від 02.12.2015 року, яким затвердив Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком. Згідно п.20 ч.1 Додатку до Розпорядження КМУ № 1275р в редакції від 02.12.2015 року, м.Маріуполь Донецької області входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачка ОСОБА_1 зареєстрована та постійно проживає у м. Маріуполі, тобто постійно проживає у зоні АТО, а тому на неї розповсюджуються норми Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.
Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.
Відповідно до ст.11 Прикінцевих та перехідних положень визначено, що термін дії Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення. Даний Закон набрав чинності з 15 жовтня 2014 року, опублікований 14 жовтня 2014 року в газеті «Голос України» №197.
Аналізуючи вказаний Закон, суд приходить до висновку, що позивач не мав права нараховувати відповідачу пеню та штраф на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитним договором б/н від 18.08.2010 року, починаючи з 14 квітня 2014 року, тому суд відмовляє позивачу в цій частині. А саме, не підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідачки штрафів в сумах 500 грн. та 1121,88 грн. та пені в сумі 1400,00 грн.
Щодо сплати комісії, то зазначає, що вона взагалі не визначена умовами договору.
Таким чином, оскільки відповідачка умови кредитного договору не виконує, підлягає стягненню з останньої на користь позивача сума заборгованості за кредитним договором за № бн від 18.08.2010 р. в розмірі 7596,77 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту та заборгованості по процентам за користування кредитом.
Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 36 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17 жовтня 2014 року вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом № 3674-VI).
На підставі зазначеного з відповідачки на користь позивача також витрати по сплаті судового збору в розмірі 606 грн. 55 коп. ( (1921*7596,77) / 24059,44).
Керуючись ст. ст. 4, 10, 13, 18, 76, 81, 141, 247, 263,265 ЦПК України, 257-259, 264, 509, 530, 533, 554, 559, 526, 611, 625, 629, 638, 1046, 1048, 1050, 1054 ЦК України, Законом України «Про банки та банківську діяльність», Законом України «Про Національний банк України», суд,
Позов Акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 18.08.2010 року в розмірі 7596 (сім тисяч п'ятсот дев'яносто шість) гривень 77 копійок, а також судовий збір у розмірі 606,55 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його оголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.
Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд м.Маріуполя протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» , юридична адреса: м.Київ, вул..Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, р/р № НОМЕР_1 , МФО 305299.
Відповідачка: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_2 .
Суддя: І. Г. Мельник