Справа № 241/411/19
Провадження № 2/241/220/2019
(повний текст)
04.07.2019 року Першотравневий районний суд Донецької області
у складі:
головуючого судді Чудопалової С.В.,
за участю секретаря Небиліченко Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Мангуш цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-
06.03.2019 позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить визнати його таким, що втратив право користування житловим будинком АДРЕСА_1 , мотивований тим, що на підставі свідоцтва про право особистої власності на будівлю № НОМЕР_1 від 21.01.1976, зареєстрованого у Ждановському БТІ 21.01.1976 № 1438 йому належить домоволодіння АДРЕСА_1 . Згідно адресної картки та довідки про склад сім'ї, виданої виконавчим комітетом Ялтинської селищної ради від 27.02.2019 № 412, у зазначеному будинку зареєстрований він з 07.04.1980 та його син - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 03.08.1984. Відповідач у даному будинку не проживає понад один рік без поважних причин, про що депутатом Ялтинської селищної ради складено акт від 27.02.2019, оскільки він виїхав жити до Російської Федерації, комунальні платежі не сплачує, в утриманні житла участі не бере, його особистих речей у будинку немає, телефонний зв'язок із ним не підтримується і взагалі він будинком не цікавиться. Перешкод у користуванні житлом він йому не чинив.
Позивач ОСОБА_1 у судове засіданне не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності у зв'язку з похилим віком та незадовільним станом здоров'я. Заявлені позовні вимоги підтримав та просить їх задовольнити. Проти ухвалення заочного рішення у справі не заперечував.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про місце, день та час розгляду справи повідомлений належним чином. Про причини неявки суду не повідомив. Заяв про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
20.03.2019 відкрито провадження у справі.
04.06.2019 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України в зв'язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не надав відзин та позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних обставин.
Так, згідно зі свідоцтвом про право власності на будівлю № 50 від 21.01.1976 та відповідно до реєстраційного напису на документі про право особистої власності № 1438 від 21.01.1976 ОСОБА_1 належить домоволодіння АДРЕСА_1 (а.с. 7).
Згідно довідки № 412 від 27.02.2019, виданої виконавчим комітетом Ялтинської селищної ради, за адресою: АДРЕСА_2 . Приморська АДРЕСА_1 смт. Ялта Мангушського р АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1 та його син - ОСОБА_2 , 1960 року народження (а.с. 8).
У відповідності до адресної картки, у будинку АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 9).
Як вбачається з акту про фактичне місце проживання (не проживання) від 27.02.2019, складеного депутатом Ялтинської селищної ради Церцек В.М., у будинку АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не проживає (а.с. 10).
Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджується своїм майном на власний розсуд. При цьому держава не втручається у здійснення власником права власності.
Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню (частина друга статті 386 ЦК України).
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Вказаним право обґрунтовано скористався позивач, як власник спірного будинку.
За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.
Частиною 1 ст. 156 ЖК України передбачено, що члени сім'ї власника будинку, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням. Відповідно до ч. 4 ст. 156 ЖК Української РСР до членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в ч. 2 ст. 64 цього Кодексу.
За ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 відповідно до Закону №475/97-ВР від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до п. постанови №5 Пленуму ВССУ від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» члени сім'ї власника житла, які проживають разом із ним, мають право користування цим житлом відповідно до закону (особистий сервітут, частина перша статті 405 ЦК). Суди повинні мати на увазі, що таким законом не може бути ЖК УРСР, а застосуванню підлягають норми, передбачені главою 32 ЦК.
Згідно ч. 2 ст. 64 ЖК Української РСР до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Отже, спір виник між позивачем і відповідачем, який є членом сім'ї власника житла. Тому суд вважає, що при вирішенні спірних відносин до застосування підлягають положення ст. 405 ЦК України, відповідно до якої члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відповідно до ст. 72 ЖК Української РСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Враховуючи викладене, зважаючи на конкретні обставини справи, а саме те, що відповідач в спірному жиловому будинку без поважних причин не проживає понад встановлений законодавством строк, що в свою чергу перешкоджає позивачу здійсненню його права користування та розпорядження належним будинком, а тому позов підлягає задоволенню, а відповідача слід визнати таким, що втратив право користування житловим приміщенням - будинком АДРЕСА_1 .
На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 5, 13, 81, 247 ч.2, 263-265, 280-289 ЦПК України, ст.ст. 15, 319, 391, 405 ЦК України, ст.72 ЖК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням - будинком АДРЕСА_1 .
Заочне рішення суду може бути переглянуто судом, який його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складений 08.07.2019.
Суддя С.В. Чудопалова