25 червня 2019 року Справа № 580/453/19
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Кульчицького С.О.,
за участю: секретаря судового засідання: Зачепи Х.В.,
представника позивача: ОСОБА_1 - за ордером;
представника відповідача: Медухи В.В. - за довіреністю;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Черкаської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 (далі - позивач) з позовом до Черкаської митниці ДФС (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Черкаської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA902010/2019/100288/2 від 14.01.2019.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірне рішення прийняте за відсутності обґрунтованих та законних підстав. Позивач стверджує, що ним подані усі визначені законом документи для митного оформлення товару, які оформлені належним чином та дають змогу встановити митну вартість придбаного транспортного засобу. Крім того, спірне рішення не містить інформації щодо розбіжностей у поданих позивачем для митного оформлення документах. Позивач також просив врахувати правову позицію Верховного Суду у справах №813/1013/17, №814/1213/16, № 803/1112/7.
25.02.2019 відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Відповідач надав суду відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Зазначив, що у поданих позивачем для митного оформлення авто документах виявлено розбіжності, у зв'язку з чим не підтверджено митну вартість, визначену позивачем першим методом. Зважаючи, що інші методи для визначення митної вартості товару, аніж 6-резервний, відповідач не міг застосувати, на підставі інформації про вартість товару з подібними характеристиками - митною декларацією з оформлення подібного товару прийняв спірне рішення.
27.03.2019 ухвалою суду перейдено до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
Керуючись ст. 163 КАС України позивачем подано відповідь на відзив, в якому останній не погодився з доводами відповідача та зазначив, що ввезений автомобіль придбаний позивачем за готівку при купівлі, вартість автомобіля у експортній декларації визначена у польських злотих за курсом на день оформлення - 27.12.2018, яка складена через шість днів після придбання автомобіля.
Крім того позивач вказав на відсутність доказів щодо підтвердження митної вартості визначеною митницею в оскаржуваному рішенні на підставі митної декларації від 08.11.2018 №UA305160/2018/32251, оскільки за останньою не можливо встановити характеристику автомобіля, що в свою чергу прямо впливає на ціну транспортного засобу та те, що за зазначеною митною декларацією митна вартість автомобіля є ціною його продажу, яка визначена за першим методом.
Ухвалою суду від 20.05.2019 закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті.
Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими з огляду на таке.
Суд встановив, що 21.12.2018 ОСОБА_2 придбав у підприємства Global Trust Project Sp Z.o.o. (м. Ярослав, вул. Понятовського, 49, Польща), автомобіль легковий «SKODA SUPERB», VIN № НОМЕР_1 , 2016 року виготовлення, дизельний, об'єм двигуна 1968 см. куб. за 14620 Євро (рахунок - фактура №01А/12/2018 від 21.12.2018).
27.12.2018 подано попередню декларацію UA902010/2018/110140 на ввезення даного автомобіля за сплатою відповідно до вимог ст. 305 Митного кодексу України митних платежів як фінансової гарантії: виходячи з митної вартості автомобіля за ціною угоди - 454785,7 грн. (14620 Євро).
28.12.2018 ввезено даний автомобіль на митну територію України через Львівську митницю ДФС. При проведенні митного огляду автомобіля, складено акт про проведення митного огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів та багажу №UA20903/2018/76047, в якому підтверджено заявлені дані про автомобіль та у додатковому аркуші зазначено пробіг - 189 625 км., облаштування автомобіля та наявність пошкоджень - обставини, що впливають на вартість автомобіля.
11.01.2019 подано електронну митну декларацію UA902010/2019/100288 для проведення митного оформлення ввезення автомобіля. Митну вартість автомобіля було задекларовано у 14 620,00 Євро (графи 22.42) еквівалент 474708,86 грн. (графа 45 «коригування»), за основним (першим) методом визначення митної вартості: ціни угоди за ціною договору (контракту) товарів, які імпортуються ( графа 43 «Код MBB»).
Для підтвердження заявлених даних митниці було подано документи (графа 44):
-рахунок (інвойс) 01А/12/2018 від 21.12.2018 ( код документа 0380);
-акт митного огляду від 28.01.2018 № UA 20903/2018/76047 (код 1721);
-свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу 1017636768 від 17.12.2018 (код 2800);
-договір з митним брокером № 080119С від 08.01.2019 (код 4207);
-паспорт НОМЕР_2 з відміткою про місце проживання (код 8016 );
-експортну декларацію 18PL301010Н1017747 від 27.12.2018 (код 9610).
За ввезення даного товару за МД № UA902010/2019/100288 від 11.01.2019, ОСОБА_2 сплачено 158 336, 65 грн. (графи 47, В)
-акцизний податок ( код платежу 185) - 4813,18 грн.;
-ввізне мито ( код платежу 121) - 47 675,26 грн. (10%);
-ПДВ (код платежу 128) - 105 848,21 грн.( 20%).
Митницею в порядку ст. 53 МК України, було витребувано додаткові документи та після надання додатково висновку експертного дослідження за результатами проведення автотоварознавчого дослідження від 09.01.2019 № 2 (інші документи відсутні), прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару № UA902010/2019/100288/2 від 14.01.2019.
Суд звернув увагу, що згідно висновку експертного дослідження ОСОБА_3 від 09.01.2019 № 2, митна вартість КТЗ «SKODA SUPERB», VIN № НОМЕР_1 становить 14561,35 EUR без податку.
Проте, згідно рішення UA902010/2019/100288/2 від 14.01.2019, митна вартість товару була визначена митницею у 16220,12 EUR, за резервним (6) методом із зазначенням як на джерело визначення митної вартості МД від 08.11.2018 №UA305160/2018/32251.
У зв'язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості від 14.01.2019 митницею було відмовлено у митному оформленні товарів за МД №UA902010/2019/100288 від 11.01.2019 з оформленням картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товару, транспортних засобів комерційного призначення №UA902010/2019/00002 від 14.01.2019.
Рішення мотивоване тим, що під час декларування митної вартості товару, декларантом невірно обрано метод визначення митної вартості, оскільки відомості які містяться в поданих документах є необ'єктивними.
У зв'язку із незгодою з рішенням № UA902010/2019/100288/2 від 14.01.2019, випуск товарів у вільний обіг було здійснено за митною декларацією № UA902010/2019/100331 від 14.01.2019 з надання фінансової гарантії строком до 14.04.2019 (графа 48 «відстрочення») в забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом у МД № UA902010/2019/100288 від 11.01.2019 та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митницею.
Вважаючи, що рішення UA902010/2019/100288/2 від 14.01.2019 є протиправним, позивач звернувся до суду.
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною 2 ст. 53 Митного кодексу України наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, якими є:
- декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
- рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
- ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно із ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Приписами ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч.4 ст.53 Митного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Отже, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а у подібних правовідносинах, що обов'язкова для врахування судом, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому, наявність таких обставин повинна бути обґрунтована та підтверджена відповідними доказами. Встановивши відсутність достатніх відомостей, митний орган має зазначити, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, з яких причин із поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Згідно з ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
- а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
- б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
- в) на основі віднімання вартості;
- г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
- ґ) резервний.
Частинами 2-8 вказаної статті передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
- обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
- наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
- вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;
- обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;
- інформацію про: право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті.
Відповідно до п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Проаналізувавши наведені норми права у постанові від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а Верховний Суд дійшов висновку, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей визначених ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України.
При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), має бути доведено, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає у тому, що рішення повинне прийматися з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Суд врахував, що під час митного оформлення позивач надав усі визначені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.
Доводи відповідача фактично зводяться до розбіжностей вартості автомобіля зазначеній у інвойсі та задекларованій позивачем у митній декларації. При цьому, суд звернув увагу, що вартість транспортного засобу у висновку експертного дослідження ОСОБА_3 є аналогічною, що виключає заниження позивачем митної вартості придбаного товару.
Доводи відповідача про відсутність у поданих позивачем документах відомостей щодо суми страхування та транспортування товару, що враховується у складову митної вартості, спростовується наданим до митного оформлення рахунком (інвойсом).
Крім того, ні зазначений рахунок, ні інші документи щодо придбання транспортного засобу не містить інформації щодо його страхування. Водночас ч.2 ст. 53 Митного кодексу України передбачає надання страхових документів у разі його здійснення.
Отже, ненадання позивачем документів щодо страхування за відсутності доказів його здійснення є обґрунтованим.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 13.02.2018 у справі №803/1112/17, якщо за твердженням декларанта, страхування товару не здійснювалося, то декларант не повинен доводити цей факт: декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов'язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товарів. Натомість, якщо митниця стверджує, що страхування все ж таки здійснювалося (а значить витрати на страхування включаються до митної вартості), то митниця повинна довести наявність цього факту.
Тому подані до митного оформлення документи у сукупності дають змогу ідентифікувати товар та містять достатні відомості про складові митної вартості. Зазначені митним органом підстави для сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості є необґрунтованими. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.
Відповідач не довів, що поданий позивачем пакет документів був не повний.
Оскільки відповідач не довів правомірності коригування митної вартості автомобіля позивача, суд дійшов висновку, що спірне рішення є необґрунтованим та підлягає скасуванню.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на обґрунтованість позовних вимог наявні підстави стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача сплачений ним судовий збір.
Керуючись ст. 14, 77, 90, 139, 205, 242-246, 255, 294, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позов ОСОБА_2 до Черкаської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Черкаської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA902010/2019/100288/2 від 14.01.2019.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Черкаської митниці ДФС (1807, Черкаська область, м. Черкаси, вул. О. Дашкевича, 76, код ЄДРПОУ 39420084) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 769 грн. (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 05.07.2019
Суддя С.О. Кульчицький