справа № 274/2007/17
провадження № 2/0274/255/19
02.07.19 року м. Бердичів
Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області в складі: судді Замеги О.В., за участю секретаря Павлюк-Жук А.В., розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виключення відомостей про особу як батька з актового запису про народження дитини,-
18.05.2017 ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, просить виключити з актового запису про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відомості про нього як батька.
В обгрунтування свої вимог, вказав, що до 2012 року він перебував у цивільному шлюбі з відповідачкою. Часто сварились і проживали окремо. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилась донька ОСОБА_4 . Оскільки на той час вважав себе батьком дитини, то його і було записано батьком дитини. Після серйозної телефонної розмови з відповідачкою у березні 2017 року, саме від відповідачки дізнався, що ОСОБА_4 не є його донькою. Звернутись до відділу РАЦС із спільною заявою про виключення відомостей про нього як батька, із актового запису про народження дитини відповідачка відмовилась, тому звернувся до суду.
В судове засідання позивач не з'явився. Його представник - ОСОБА_5 в наданій суду заяві просив розглянути справу в його відсутності. Не заперечив проти винесення заочного рішення в справі.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася. В наданому письмовому відзиві, її представник ОСОБА_6 , позов не визнав, вважає його безпідставним та просив відмовити в його задоволенні. На думку відповідачки, зверненню позивача із такими позовними вимогами слугувало небажання сплачувати аліменти, заборгованість яких становить 73943.25 грн..
У відповідності до частини другої ст. 247 ЦПК України, в зв"язку з неявкою сторін в судове засідання розгляд справи технічними засобами не фіксувався.
Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, вважає позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню за наступних підстав.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов"язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що сторони перебували у цивільному шлюбі до 2012 року. Такий факт сторонами не оспорюється.
ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_3 , про що 28.08.2002 виконавчим комітетом Скраглівської сільської ради Бердичівського району, складено відповідний актовий запис № 12. Батьками дитини записані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження(а.с. 5).
Відповідно до п. 1, 5 ст. 136 СК України, особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. Не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій відповідно до частини першої статті 123 цього Кодексу.
В судовому порядку батьківство може бути оспорено як у випадках, коли в Книзі реєстрації народжень батьками дитини записано осіб, які перебували у шлюбі між собою (статті 122, 124 СК України), так і тоді, коли при реєстрації народження дитини її батьком на підставі спільної заяви батьків або заяви чоловіка, котрий визнавав себе батьком, записано особу, яка не перебувала у шлюбі з матір'ю дитини (статті 126, 127 СК України) (пункт 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»
Оспорити батьківство мають право особа, яка записана батьком дитини в Книзі реєстрації народжень (стаття 136 СК України), - шляхом пред'явлення позову про виключення відомостей про неї як батька з актового запису про народження дитини. Предметом доказування в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. У разі доведеності цієї обставини суд постановляє рішення про виключення оспорених відомостей з актового запису про народження дитини (абзаци другий та третій пункту 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»).
Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (Калачова проти Російської Федерації № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).
30.01.2018 ухвалою суду по справі призначено судово-медичну експертизу генетичної ідентифікації. Провести експертизу суд доручив експертам Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи (м. Київ, вул. Докучаєвська, 4). На вирішення експертизи було поставлено питання: чи являється ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , біологічним батьком ОСОБА_3 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 , біологічною матір'ю якої є ОСОБА_2 ?
Дати відбору крові призначалось на 20.04.2018, 08.06.2018, про що ОСОБА_2 повідомлялась належним чином. Проте на відбір зразків крові ОСОБА_2 не з'явилась, причин не повідомляла, у зв'язку з чим ухвалу суду повернуто без виконання(а.с. 34-36).
Своїми діями відповідачка ухилилась від проведення дослідження на предмет підтвердження чи спростування доводів позивача.
Відповідно до вимог ст. 109 ЦПК України, вбачається, що у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для зясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
Таким чином, враховуючи вказані вимоги закону, надані позивачем докази, відсутність спростувань відповідачкою фактів, що викладені позивачем у позові, а також відмова відповідачки ОСОБА_2 від проведення відповідних експертиз та надання біологічних зразків, суд вважає доведеним факт відсутності кровного споріднення між дитиною ОСОБА_3 та позивачем ОСОБА_1 .
Відповідно до положень ч. 2 ст. 136 СК України, у разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення по виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 126, ч. 2 ст. 136 СК України, ст.ст. 3, 6, 8, 10, 11, 61, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Виключити із актового запису № 12 від 28.08.2002, складеного виконавчим комітетом Скраглівської сільської ради Бердичівського району Житомирської області про народження ОСОБА_3 , відомості про ОСОБА_1 як батька дитини.
Стягнути із ОСОБА_2 , ідн.номер не встановлено, на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати при сплаті судового збору в сумі 640 гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги можуть подаватися учасниками справи до або через відповідні суди.
Повний текс рішення виготовлено 02.07.2019.
Головуючий суддя О.В.Замега