справа № 274/3963/17
провадження № 2/0274/304/19
03.07.19р. м. Бердичів
Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області в складі: головуючого судді - Замеги О.В., за участю секретаря Павлюк - Жук А.В., розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,-
У вересні 2017 р. ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом, у якому просить визнати за нею право власності за набувальною даністю на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначає, що після розірвання шлюбу з ОСОБА_2 постійно зареєстрована та проживає у будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний будинок належить на праві власності відповідачу, але останній у будинку не проживає більше 13 років, за будинком не доглядає та не цікавиться ним. Позивачка самостійно протягом 13 років здійснює утримання будинку та прибудинкової території, сплачує комунальні послуги без порушення строків оплати.
Від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 надійшла заява про розгляд справи без його участі та без участі позивачки, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Заяви про визнання позову або відзиву не надходило.
Відповідно до вимог ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.ст. 280 - 282 ЦПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що будинок за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві особистої власності ОСОБА_2 (а.с. 26).
Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 , шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано(а.с. 21).
З довідки Садківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області вбачається, що ОСОБА_1 прописана за адресою: АДРЕСА_1 , у тому числі у вказаному будинку прописані: ОСОБА_4 (син), ОСОБА_2 (колишній чоловік, не проживає), ОСОБА_5 (не проживає) (а.с. 14).
Згідно довідки від 24.10.2016 р. № 581 Садківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проте за вказаною адресою не проживає(а.с. 16).
З акту № 233 Садківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області випливає, що ОСОБА_1 дійсно фактично зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з 1999 р. ОСОБА_1 здійснює самостійно утримання вказаного будинку та прибудинкової території, сплачує податки без порушення строків сплати та сплачує комунальні платежі протягом усього періоду проживання, а саме: протягом 13 років. ОСОБА_2 у даному будинку не проживає з 2004 р. по даний час, участі в утриманні будинку та прибудинкової території не приймає, за будинком не доглядає, не сплачує податки та комунальні платежі, таким чином самоусунувся від виконання обов'язків власника щодо тягаря утримання нерухомого майна(а.с. 22-23).
У своїх письмових поясненнях від 26.09.2018 р. свідок ОСОБА_6 зазначила, що ОСОБА_1 перебувала у шлюбі із ОСОБА_2 до 2007 р. Від шлюбу вони мають сина -ОСОБА_7 , якого позивачка самостійно виховувала, аліментів на утримання сина не отримувала. Позивачка з 1999 р. проживає та зареєстрована у будинку за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 самостійно утримує вказаний будинок та прибудинкову територію протягом 13 років(а.с. 119-120).
Вищенаведене підтвердили також свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у своїх письмових поясненнях від 26.09.2018 р. (а.с. 123-124, 129-130).
Згідно частини першої ст. 344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.
П.п. 9, 11 та 13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 р. № 5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" передбачено, що відповідно до частини першої статті 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК. При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:
- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;
- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;
- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК).
Враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду (стаття 214 ЦПК).
Можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 доведено факт набуття нею права власності за набувальною давністю, оскільки вона добросовісно, безперервно та відкрито користується нерухомим майном протягом 13 років (більше 10 років), а відповідач не заявляє вимог щодо повернення вказаного нерухомого майна, отже визнання права власності не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а відтак Суд задовольняє позов ОСОБА_1 в повному обсязі.
Керуючись статтями 141, 258, 259, 263 - 265, 280 - 282 Цивільного процесуального кодексу України,-
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності за набувальною давністю на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Бердичівський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня, наступного за днем дня складення судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його складення, мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
За письмовою заявою відповідача заочне рішення може бути переглянуте Бердичівським міськрайонним судом Житомирської області.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня, наступного за днем його складання.
Відповідач має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Головуючий О.В. Замега