02 липня 2019 року Справа № 915/1455/19
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,
за участю секретаря судового засідання Мавродій Г.В.
представник позивача в судове засідання не з'явився,
представник відповідача в судове засідання не з'явився,
розглянувши у відритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом: Державного воєнізованого гірничорятувального (аварійно - рятувальний) загону державної служби України з надзвичайних ситуацій, 50002, м.Кривий Ріг, вул.Кобилянського, 223А
до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю “Первомайський спеціалізований кар'єр”, 55223, Миколаївська область, Первомайський район, с.Мигія, вул.Гранітна, буд.21
про: стягнення 113 785,59 грн.
20.05.2019 від Державного воєнізованого гірничорятувального (аварійно - рятувальний) загону державної служби України з надзвичайних ситуацій до господарського суду Миколаївської області надійшла позовна заява №01/3-765 від 07.05.2019 в якій просить стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю “Первомайський спеціалізований кар'єр” заборгованості за Договором №254/01 від 14.11.2013 у розмірі 113 785,59 грн. з якої: 93 689,64 грн. - основна заборгованість, 4 862,69 грн. - інфляційні, 1386,00 грн. -3% річних, 13 847,26 грн. - пеня.
Як на підставу позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору №254/01 від 14.11.2013 в частині своєчасної оплати за надані позивачем послуги.
Разом з позовною заявою позивачем надане клопотання №01/3-766 від 07.05.2019 про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 27.05.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 02 липня 2019 року.
07.06.2019 від позивача до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.
Відповідач явку повноважного представника у судове засідання 02.07.2019 не забезпечив. Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 27.05.2019 відповідач був повідомлений про час та місце розгляду справи. Вказана ухвала була направлена відповідачеві та повернулись до суду з зазначенням причин невручення. Відповідач своїм правом у визначений судом строк на подання відзиву на позов оформлений згідно вимог ст.165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача не скористався, заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надав.
У відповідності до п.п.4 ч.6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення зокрема є, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.
Враховуючи, що ухвала Господарського суду Миколаївської області від 27.05.2019 направлена на адресу відповідача яка зазначена в позовній заяві та в спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, який був зроблений судом, то суд вважає, що відповідач належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання.
Відповідно до ч. 9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами .
Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представника відповідача.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
14.11.2013 між Державним воєнізованим гірничорятувальним (аварійно - рятувальним) загоном державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі - виконавець) та Товариством з додатковою відповідальністю “Первомайський спеціалізований кар'єр” (далі - замовник) укладено договір №254/01 на постійне та обов'язкове обслуговування державними аварійно - рятувальними службами об'єктів та окремих територій (далі - Договір), у відповідності до умов якого виконавець, організовує цілодобове функціонування своїх структурних підрозділів у режимі постійної готовності до виконання необхідного комплексу аварійно-рятувальних робіт в умовах надзвичайних ситуацій або загрози їх виникнення, забезпечує роботи та заходи, спрямовані на запобігання та профілактику виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, у кількості 1,0 оперативної одиниці згідно з нормативом виїзду на об'єкти замовника, що встановлений планом локалізації та ліквідації аварій. Виконавець здійснює постійне та обов'язкове обслуговування об'єктів замовника. Об'єкти замовника, які підлягають постійному та обов'язковому аварійно - рятувальному обслуговуванню, визначені в додатку №1, який узгоджується обома сторонами (п.1 Договору).
У відповідності до п.3.12 Договору, замовник зобов'язаний оплачувати, відповідно до умов договору, постійне та обов'язкове аварійно-рятувальне обслуговування.
Згідно п.4.1 Договору (у редакції Додаткової угоди №05/320/01 від 01.11.2017), вартість функціонування структурних підрозділів виконавця у режимі постійної готовності до виконання необхідного комплексу аварійно - рятувальних робіт в умовах надзвичайної ситуації або загрози її виникнення у кількості 0,0396 оперативної одиниці складає помісячно:
- з 01.01.2018 по 11 302,88 грн. без ПДВ;
- з 01.07.2018 по 11 664,90 грн. без ПДВ;
- з 01.12.2018 по 12 031,13 грн. без ПДВ.
Ця вартість узгоджена сторонами та визначена розрахунком (калькуляцією), які додаються в виконані згідно з вимогами законодавства України.
Пунктом 4.3 Договору сторони погодили, що перерахування коштів проводиться щомісячно в термін до 10 числа місяця, що слідує за звітним, згідно з наданими виконавцем рахунками та підписаними сторонами актами виконання умов договору. Акти виконання умов договору повинні бути підписані впродовж 5 календарних днів з моменту надання їх замовнику.
Відповідно до п.4.5 Договору, оплата за виконані аварійно-рятувальні роботи проводиться за фактичними витратами на їх виконання додатково до фінансування загону на постійне та обов'язкове аварійно-рятувальне обслуговування (п.4.1), на підставі наданих підтверджувальних документів, узгоджених замовником.
Згідно п.6.1 Договору, договір вступає в дію з 01 січня 2014 року та укладається на невизначений термін відповідно до вимог Наказу МНС України від 17.11.2003 року №440 “Про порядок обслуговування об'єктів та окремих територій державними аварійно-рятувальними службами”.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору № 254/01 позивач оформлював та направляв відповідачу акти з рахунками на оплату послуг на загальну суму 96 689,64 грн., що підтверджується рахунками: №87-ф від 28.02.2019 (за січень 2019 року), №590 - ф від 31.12.2018 (за грудень 2018 року), №566 - ф від 30.11.2018 (за листопад 2018 року), №497 - ф від 31.10.2018 (за жовтень 2018 року), №466 - ф від 30.09.2018 (за вересень 2018 року), №410 - ф від 31.08.2018 (за серпень 2018 року), №305 - ф (за червень 2018 року), №358-ф від 31.07.2018 (за липень 2018 року) (а.с.28-31), а також актами виконання умов договору від 14.11.2013 р. №254/01 та додаткової угоди від 01.11.2017 № 05/320/01:
- від 30.06.2018 №305- ф на суму 11 302,88 грн. (а.с.32),
- від 31.07.2018 №358-ф на суму 11 664,90 грн. (а.с.33),
- від 31.08.2018 №410 - ф на суму 11 664,90 грн. (а.с.34),
- від 30.09.2018 №466 - ф на суму 11 664,90 грн. (а.с.35),
- від 31.10.2018 №497- ф на суму 11 664,90 грн. (а.с.36),
- від 30.11.2018 №566 - ф на суму 11 664,90 грн. (а.с.37),
- від 31.12.2018 №590 -ф на суму 12 031,13 грн. (а.с.38);
- від 28.02.2019 №87-ф на суму 12 031,13 грн. (а.с.39).
На підтвердження факту направлення позивачем Товариству з додатковою відповідальністю “Первомайський спеціалізований кар'єр” наведених вище актів з рахунками на оплату послуг позивачем надані копії повідомлень про вручення поштових відправлень (по кожному акту та рахунку) (а.с.25-27).
Відповідач всупереч умовам договору отримавши вказані акти не підписав їх та не повернув позивачу, також відповідач не надав вмотивованої відмови від підписання вказаних актів.
Відповідач вимоги Договору не виконав, оплату за надані послуги в строк встановлений Договором не здійснив, що і зумовило позивача звернутись до суду з позовом про стягнення заборгованості.
За змістом ст. 901 Цивільного Кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
У ч.1 ст. 903 Цивільного Кодексу України визначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново - господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до ст. ст.11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з приписами статей 6, 627, 628 та 638 Цивільного кодексу України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, задоволенню інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Виходячи з правового інституту послуг, зобов'язання замовника перед виконавцем включає в себе перш за все обов'язок оплатити надані послуги. Розмір (тверда ставка в сумі з 01.01.2018 по 11 302,88 грн. без ПДВ; - з 01.07.2018 по 11 664,90 грн. без ПДВ; - з 01.12.2018 по 12 031,13 грн. без ПДВ - додаткова угода від 01.11.2017 року), строки (щомісячно в термін до 10 числа місяця, що слідує з звітним) з порядком оплати чітко встановлені договором № 254/01 від 14.11.2013 року, який був укладений між сторонами.
Відповідач жодними належними засобами доказування не підтвердив факту ненадання позивачем послуг на вказану суму.
Відповідачем не надано суду доказів того, що він після отримання рахунків та актів у встановлений договором строк надав заперечення щодо кількості наданих йому послуг чи їх вартості, в зв'язку з чим, послуги вважаються погодженими та наданими належним чином, а тому підлягають оплаті у повному обсязі.
Позивач зазначає, що в порушення взятих на себе зобов'язань, Товариство з додатковою відповідальністю “Первомайський спеціалізований кар'єр” не сплачувало своєчасно та у повному обсязі вартість послуг з аварійно - рятувального обслуговування, у зв'язку з чим станом на 25.04.2019 виникла заборгованість у розмірі 93 689,64 грн.
Враховуючи те, що факт наявності заборгованості за аварійно - рятувальне обслуговування підтверджується матеріалами справи та відповідачем жодним чином не спростована, суд приходить до висновку що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 93 689,64 грн. є обґрунтованими відповідно до вимог Договору та Закону і підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушеннями умов, зазначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Пунктом 5.1 Договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором замовник та виконавець несуть однакову відповідальність згідно з чинним законодавством України.
У відповідності до п.5.3 Договору, за порушення терміну оплати замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання. Сплата пені не звільняє винну сторону від виконання обов'язків за даним Договором.
Позивач згідно наданого до суду розрахунку (а.с.12-13) нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню в загальному розмірі 13 847,26 грн., нараховану:
- по рахунку №305-ф від 30.06.2018 на суму 11 302,88 грн. за період з 11.07.2018 по 08.01.2019 в розмірі 2010,37 грн.;
- по рахунку №358-ф від 31.07.2018 на суму 11 664,90 грн. за період з 11.08.2018 по 08.02.2019 в розмірі 2085,30 грн.;
- по рахунку №410-ф від 31.08.2018 на суму 11 664,90 грн. за період з 11.09.2018 по 11.03.2019 в розмірі 2093,93 грн.
- по рахунку №466-ф від 30.09.2018 на суму 11 664,90 грн. за період з 11.10.2018 по 10.04.2019 в розмірі 2093,93 грн.;
- по рахунку №497-ф від 31.10.2018 на суму 11 664,90 грн. за період з 13.11.2018 по 25.04.2019 в розмірі 1 886,84 грн.;
- по рахунку №566-ф від 30.11.2018 на суму 11 664,90 грн. за період з 11.12.2018 по 25.04.2019 в розмірі 1564,69 грн.;
- по рахунку №590-ф від 31.12.2018 на суму 12 031,13 грн. за період з 11.01.2019 по 25.04.2019 в розмірі 1245,96 грн.;
- по рахунку №87-ф від 28.02.2019 на суму 12 031,13 грн. за період з 12.02.2018 по 25.04.2019 в розмірі 866,24 грн.
Перевіривши розрахунок судом встановлено, що розрахунок пені здійснено арифметично правильно відповідно до вимог чинного законодавства та умов Договору. Нарахування здійснено позивачем, виходячи з облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, по кожному окремому зобов'язанню, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, та в межах шестимісячного строку. Отже, вимога про стягнення пені в сумі 13 847,26 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного Кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні нарахування - це збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов'язання з причини девальвації грошової одиниці України протягом місяця і визначається державою як середньомісячний індекс, який розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; сума, що внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
В період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання може мати місце як збільшення суми основного боргу (інфляція), так і зменшення суми основного боргу (дефляція) і для застосування до боржника судом цього виду виключної відповідальності, встановленої законом в зв'язку з неналежним виконанням грошового зобов'язання, необхідні умови існування у боржника простроченого грошового зобов'язання протягом місяця. Причому саме визначена сума боргу повинна не змінюватись протягом місяця. Якщо відповідачем здійснювались часткові оплати боргу, то застосовується відповідальність у вигляді інфляційних тільки до тієї суми боргу, що не була сплачена та існувала певний час протягом місяця.
За своєю правовою природою 3% річних є мірою виключної відповідальності за прострочку виконання грошового зобов'язання у вигляді плати боржника за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання ним грошового зобов'язання перед кредитором. 3 % річних не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
На підставі приписів ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні за період з липня 2018 по березень 2019 року по кожному окремому зобов'язанню в загальній сумі 4 862,69 грн. та 3% річних за період з 11.07.2018 по 25.04.2019 по кожному окремому зобов'язанню в загальній сумі 1386,00 грн.
Судом за допомогою програми “Законодавство” перевірений розрахунок інфляційних за період з липня 2018 по березень 2019 року та визначено що розмір інфляційних становить 4 866,91 грн., але враховуючи принцип диспозитивності стягненню підлягають інфляційні у розмірі 4 862,69 грн., які заявлені позивачем в позовній заяві.
Перевіривши розрахунок 3% річних судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування 3% річних правильно, відповідно до вимог чинного законодавства. Враховуючи вищевикладене, вимоги про стягнення 3% річних в сумі 1386,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.
Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Згідно зі статтями 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Будь - яких доказів того, що відповідач належним чином і в повному обсязі виконав свої зобов'язання щодо оплати позивачеві вартості наданих послуг згідно умов та в строки визначених Договором, відповідач, у порушення приписів ст.73,74 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують наявність вказаної у позові заборгованості, а відтак і обґрунтованість позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судовий збір, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 11 ,73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 232, 238, 241, 247, 248, 252 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю “Первомайський спеціалізований кар'єр” (55223, Миколаївська область, Первомайський район, с.Мигія, вул.Гранітна, буд.21, код ЄДРПОУ 03443655) на користь Державного воєнізованого гірничорятувального (аварійно - рятувального) загону державної служби України з надзвичайних ситуацій (50002, м.Кривий Ріг, вул.Кобилянського, 223А, код ЄДРПОУ 33873405, р/ НОМЕР_1 в ПАТ “Укрексімбанк”, МФО 305562) заборгованості за Договором №254/01 від 14.11.2013 у розмірі 93 689,64 грн., 4 862,69 грн. - інфляційних, 1 386,00 грн. -3% річних, 13 847,26 грн. - пені та 1921,00 грн. судового збору.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI “Перехідні положення” ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст рішення складено та підписано 08.07.2019.
Суддя Н.О. Семенчук