ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.07.2019Справа № 910/2101/19
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді - Приходько І.В.
при секретарі судового засідання - Асадові В.В.,
розглянувши у судовому засіданні матеріали
позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛЕМТРАНС”
до Акціонерного товариства “Українська залізниця”
про стягнення 88 539,69 грн.,
за участю представників:
від позивача: Макаренко Т.Д.;
від відповідача: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю “ЛЕМТРАНС” звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства “Українська залізниця” про стягнення 88 539,69 грн. збитків, які виникли у зв'язку з розукомплектуванням вагонів.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує на те, що відповідач, здійснюючи перевезення залізничним транспортом, не забезпечив збереження належних позивачу вагонів під час їх курсування залізничними коліями, внаслідок чого позивачу були завдані збитки.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2019 відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 20.03.2019.
Підготовче засідання, призначене на 20.03.2019, не відбулося у зв'язку із перебуванням судді Приходько І.В. на лікарняному.
02.04.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав відзив на позовну заяву.
Судом встановлено факт невідповідності поданого відповідачем відзиву приписам ч. 2 ст. 165 ГПК України, зважаючи на відсутність у відзиві підпису представника відповідача.
05.04.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду позивач надав відповідь на відзив, в якій зазначив про безпідставність тверджень відповідача, а також зауважив, що примірник відзиву, який надійшов на адресу позивача, так само не був підписаний відповідачем.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.04.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання призначено на 24.04.2019.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2019 підготовче засідання відкладено на 22.05.19.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2019, враховуючи відсутність клопотань та повідомлень учасників судового процесу про намір вчинити дії, строк вчинення яких обмежений підготовчим провадженням, судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.06.2019.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2019 розгляд справи по суті відкладено на 13.06.2019.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2019 розгляд справи по суті відкладено на 03.07.2019
Присутній у судовому засіданні 03.07.2019 представник позивача надав додаткові пояснення по суті спору. Підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання 03.07.2019 не з'явився, заяв та клопотань не подав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Ухвала Господарського суду міста Києва від 13.06.2019 була надіслана рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0103049508070 на адресу місцезнаходження позивача, яка зазначена в позовній заяві та відповідає відомостям, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103049508070, яке повернулося на адресу суду та наявне в матеріалах справи, підтверджується, що відповідач 25.06.2019 отримав вищезазначену ухвалу Господарського суду міста Києва.
У даному випадку судом враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Судом, також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України).
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Приймаючи до уваги, що відповідач не подав належних та допустимих доказів на спростування позовних вимог, не заявив жодних клопотань, не направив повноважного представника у судові засідання, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній документами.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,-
У серпні-вересні 2018 року Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" (перейменоване в Акціонерне товариство "Українська залізниця") здійснювало перевезення вантажних вагонів власності (оренди) Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕМТРАНС".
Як вбачається з наявних матеріалів справи, на станції Маріуполь-Сортувальний було виявлено пошкодження (розкомплектування) вагонів власності (оренди) Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕМТРАНС», а саме: №№ 56944150, 56970346, 61909131, 52586781, 56332935, 53545125, 53566964, 56559156, 59086553, 54752506, 56193717, які в подальшому були направленні на технічне обслуговування внаслідок встановлення відсутності деталей (повітророзподільників), про що свідчать відповідні повідомлення форми ВУ-23М №№ 621, 638, 637 від 23.09.2018, №№ 694, 695, 690, 686, 687 від 24.09.2018, № 3314 від 23.08.2018, № 745 від 26.09.2018, № 716 від 25.09.2018.
Відповідно до повідомлень (форма ВУ-36М) № 251 від 24.09.2018, № 257 від 25.09.2018, № 266 від 26.09.2018, № 5037, № 272 від 27.09.2018 встановлено, що вагони №№ 56944150, 56970346, 61909131, 52586781, 56332935, 53545125, 53566964, 56559156, 59086553, 54752506, 56193717 було відремонтовано та визнано їх придатними до експлуатації.
Матеріалами справи підтверджується, що з метою складання відповідних актів, а саме комерційних актів форми ГУ-22 та актів про пошкодження вагонів форми ВУ-25М ТОВ «ЛЕМТРАНС» письмово звернулось с заявою вих. № 4617/ДВ від 04.10.2018 року до Начальника структурного підрозділу «Волноваське вагонне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», та заявою вих. № 4616/ДВ від 04.10.2018 року до Начальника станції Маріуполь-Сортувальний структурного підрозділу «Станція Маріуполь-Порт» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».
З матеріалів справи також вбачається, що ТОВ «ЛЕМТРАНС» зверталось до Директора регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» зі скаргою вих. № 5034/ДВ від 31.10.2018 року на дії начальника станції Маріуполь-Сортувальний структурного підрозділу «Станція Маріуполь-Порт» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», та до Начальника структурного підрозділу «Служба вагонного господарства» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» зі скаргою вих. № 5035/ДВ від 31.10.2018 року на дії начальника структурного підрозділу «Волноваське вагонне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» у зв'язку з тим, що зазначеними особами було відмовлено представникам ТОВ «ЛЕМТРАНС» у складанні актів. ТОВ «ЛЕМТРАНС» у даних скаргах просило розглянути скарги та за результатами їх розгляду дати начальнику станції Маріуполь-Сортувальний структурного підрозділу «Станція Маріуполь-Порт» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» та начальнику структурного підрозділу «Волноваське вагонне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» розпорядження про складання комерційних актів та актів про пошкодження вагонів відповідно до вимог Правил складання актів.
Як зазначив позивач у позові, відповідей на вказані скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЕМТРАНС" не отримало.
Позивач також зазначає, що внаслідок пошкодження (розукомплектування) вагонів Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЕМТРАНС" передало структурному підрозділу "Волноваське вагонне депо" регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" аналогічні деталі, які були відсутні на вагонах, для подальшого їх встановлення на вагони, оскільки останні використовуються у господарській діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕМТРАНС".
Відповідно до Договору поставки № 710/16 від 01.11.2016 року та специфікації № 17 від 02.10.2017 року, специфікації № 20 від 02.01.2018 року у ТДВ «Попаснянський ВРЗ» було придбано:
- головна частина 270.023-1 у кількості 10 шт. на загальну суму 51 730,44 грн.
Оплата підтверджена платіжним дорученням № 131 від 10.01.2018 року.
- магістральна частина 483.010-01 у кількості 3 шт. на загальну суму 11 258,09 грн.
Оплата підтверджена платіжним дорученням № 1140 від 19.02.2018 року, у загальну суму якого включена ціна за вищезазначені складові.
Також позивачем були придбані запчастини, які були необхідні для закріплення головної частини. Зокрема, на підставі договору поставки № 410/11 від 17.06.2011 року та специфікації від 17.04.2018 року у ТОВ «АВ метал груп» було придбано:
- болт 12Ч50 ГОСТ 7798:2008 пр у кількості (38 шт.) 2,28 кг на загальну суму 78,39 грн.
Оплата підтверджена платіжним дорученням № 3131 від 19.04.2018 року на підставі
виставленого рахунку № 500030979 від 18.04.2018 року.
Крім того, на підставі договору поставки № 235/16 від 13.04.2016 року та специфікації від 17.04.2018 року у ПрАТ «ХМЗ» було придбано:
- гайка М12 ГОСТ 5915:2008 у кількості 1,200 кг на загальну суму 44,35 грн.
Оплата підтверджена платіжним дорученням № 3973 від 18.05.2018 року на підставі виставленого рахунку № 1004 від 12.04.2018 р.
За договором поставки № 558/14 від 11.12.2014 року та специфікації від 27 грудня 2017 року у ТОВ «ФІРМА «ЛІК-РТІ» було придбано:
- прокладка 270.326 ТУУ 6 00152135.047-97 у кількості 1 шт. на загальну суму 14,94 грн.
Оплата підтверджена платіжним дорученням № 778 від 05.02.2018 року на підставі виставленого рахунку № 50 від 17.01.2018 року.
Як зазначив позивач у позові, на пошкоджені вагони були встановлені шайби модернізації у кількості 48 шт. загальною вартістю 31,10 грн., та кольца модернізації у кількості 44 шт. загальною вартістю 60,72 грн. (саме у зв'язку з вимогами залізниці).
Таким чином, внаслідок пошкодження (розукомплектування) вагонів, Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛЕМТРАНС" були понесені витрати на придбання запасних частин на загальну суму 63 218,03 грн.
Відповідно до п.21 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 15.03.1999 за №165/3458, ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання таких робіт, або на найближчому до місця пошкодження вагоноремонтному підприємстві. Перелік таких підприємств оприлюднюється у товарних конторах станцій обслуговування.
Так, 10.01.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛЕМТРАНС" як замовником та Публічним акціонерним товариством "Укрзалізниця" (регіональна філія "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця") як підрядником укладено договір на технічне обслуговування власних вантажних вагонів з відчепленням №Дон/В-18041/НЮ з протоколом узгодження розбіжностей від 10.01.2018 та з урахуванням додаткової угоди №1 від 04.02.2018, відповідно до умов яких підрядник зобов'язується на свій ризик та за завданням замовника виконувати технічне обслуговування з відчепленням вагонів замовника: ТОв-1 (технічне обслуговування порожніх вантажних вагонів з відчепленням при підготовці їх до перевезень) та ТОв-2 (технічне обслуговування вантажних вагонів з відчепленням їх від поїздів) силами та на базі структурних підрозділів підрядника - вагонних депо, що входять до складу регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця", а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги (п.1.1), вартість послуг за цим договором визначається на підставі первинних облікових документів відповідно до фактично понесених витрат підрядника при наданні послуг, зазначених у акті (ах) наданих послуг з урахуванням прибутку від собівартості цих послуг у розмірі 30% (п.4.1), договір вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та проставлення печаток сторін і діє до 31.12.2018, а в частині виконання зобов'язань - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.10.1).
У додатку №2 від 10.01.2018 до договору сторонами погоджено перелік підрозділів регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця", де здійснюється фактичне надання послуг за цим договором, зокрема, структурний підрозділ "Волноваське вагонне депо" регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця".
Як вбачається з матеріалів справи, деталі, придбані Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛЕМТРАНС" для встановлення їх замість відсутніх деталей на розукомплектованих вагонах були передані структурному підрозділу "Волноваське вагонне депо" регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця" та були встановлені на вагони позивача відповідно до актів № 217 від 30.09.2018 р. зняття з відповідального зберігання і витрат запасних частин, які постачає ТОВ «ЛЕМТРАНС» для технічного обслуговування вагонів з відчепленням при підготовці до перевезень згідно договору № ДОН/В-18041/НЮ від 10.01.2018.
На виконання Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 15.03.1999 за №165/3458, у зв'язку з розкомплектуванням вагонів, останні були відправлені до структурного підрозділу "Волноваське вагонне депо" регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця" для проведення ремонтних робіт, за наслідком виконання яких позивачем були понесені витрати по встановленню (технічному обслуговуванню вагонів) деталей на вагони на загальну суму 24 273,58 грн., що підтверджується актом №9 від 30.09.2018, який підписаний уповноваженими представниками та скріплений печатками зазначеного структурного підрозділу та позивача.
На підставі рахунків структурного підрозділу "Волноваське вагонне депо" регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця" № 326/729 від 04.09.2018 року, № 372/729 від 19.09.2018 року, № 384/729 від 26.09.2018 року позивачем було оплачено за виконані структурним підрозділом роботи, зокрема, суму 24 273,58 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 7262 від 19.09.2018, № 7423 від 25.09.2018, № 7530 від 28.09.2018 (до загальної суми яких включена оплата робіт саме по ремонту вагонів, які є предметом даного спору).
Крім того, судом встановлено, що з метою ремонту пошкоджених вагонів, позивачем, згідно умов договору про надання послуг №08890/ЦТЛ-2018 від 12.02.2018, були понесені витрати на їх транспортування до відповідного місця ремонту на загальну суму 1 048,08 грн. (79,40 грн. без ПДВ за транспортування кожного вагону, що відображено у відповідних залізничних накладних та переліках з особового рахунку позивача №8208503 (розширений) за вересень місяць 2018 року + ПДВ 20%).
Спір у справі виник з огляду на те, що внаслідок незабезпечення схоронності (збереження) майна (вагонів) позивача при перевезенні залізничним транспортом, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу суму збитків, понесених останнім в результаті заміни розукомплектованих деталей на загальну суму 88 539,69 грн., з яких: 63 218,03 грн. витрат на придбання деталей, 24 273,58 грн. витрат на технічне обслуговування, 1 048,08 грн. витрат на транспортування розукомплектованих вагонів до місця ремонту.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства. Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України. Принцип рівності перед законом і судом в процесуальному аспекті означає рівність суб'єктивних процесуальних прав усіх учасників судового процесу незалежно від їх особистих якостей (правового статусу, майнового стану), визначення процесуального становища учасників судочинства тільки процесуальним законодавством і ніяким іншим, визначення процесуального порядку розгляду справ певною процесуальною формою. В матеріальному аспекті принцип рівності повинен розумітися таким чином, що до всіх учасників процесу матеріальний закон має застосовуватися однаково (право є застосуванням рівного масштабу до різних осіб).
Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони у процесі зобов'язані в процесуальній формі довести свою правоту, за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.
Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
За приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).
Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.
Згідно з ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст.908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до п.2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Згідно з ст.5 Статуту нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Статтею 6 Статуту визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем.
Відповідно до п.5.4 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 29.01.2015 №17, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.02.2015 за №168/26613 перевезення власних вантажних вагонів у завантаженому і порожньому стані в усіх випадках (передислокація, ремонт тощо) оформляється перевізним документом (накладною) в електронному (із накладенням електронного цифрового підпису) або паперовому вигляді згідно з Правилами оформлення перевізних документів.
Судом встановлено, що Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" здійснювалось перевезення вантажних вагонів власності (оренди) Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕМТРАНС" за залізничними накладними №№ 51939692, 51944965, 51944957, 51969293, 51969277, 51969350, 51969400, 51395028, 51969392, 52003225, 51977783.
Згідно зі ст.8 Статуту перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізницями провадиться у вагонах парку залізниць або орендованих у залізниць, а також у власних вагонах, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності, в тому числі розташованим за межами України. Вагони, призначені для перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, повинні відповідати вимогам Правил технічної експлуатації залізниць України та санітарно-гігієнічним і протиепідемічним нормам і правилам.
За приписами п.3.4 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 29.01.2015 №17, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.02.2015 за №168/26613, власні вантажні вагони, що виходять на колії загального користування, за конструкцією, строком служби, періодом проведення планових видів ремонту і технічним станом повинні відповідати всім вимогам, які встановлюються до вагонів інвентарного парку залізниць, включаючи спеціалізований рухомий склад, та мати відомості про комплектацію вагона..
Відповідно до п.4.1 вказаних Правил, випуск власних вантажних вагонів на колії загального користування допускається після відповідного огляду їх технічного стану працівниками вагонного господарства, а для перевезення небезпечного вантажу в спеціалізованих вагонах - при пред'явленні відправником вантажу працівникам станцій і вагонного господарства свідоцтва про технічний стан вагона, що гарантує безпеку перевезення цього вантажу. Номер свідоцтва і результати огляду технічного стану вагонів працівник вагонного господарства записує в книзі пред'явлення вагонів вантажного парку до технічного обслуговування (форма ВУ-14).
Суд зазначає про обґрунтованість доводів позивача в частині того, що прийняття відповідачем до перевезення вищезазначених вагонів свідчить про те, що останні перебували у технічно справному стані.
Як встановлено судом, у серпні-вересні місяці 2018 року на станції Маріуполь-Сортувальний було виявлено пошкодження (розукомплектування) вагонів позивача, які полягали у відсутності головної та/або магістральної частини повітророзподільника.
Відповідно до п.6.2.7 Інструкції з експлуатації гальм рухомого складу на залізницях України, затверджена наказом Укрзалізниці №264-Ц від 28.10.1997 (зі змінами та доповненнями згідно наказом №312-Ц від 07.06.2001) забороняється ставити в состав поїзда вагони, гальмівне обладнання яких має хоча б одну з наступних несправностей: несправні повітророзподільники, електроповітророзподільники, електричний ланцюг ЕПГ (у пасажирському поїзді), авторежим, кінцевий або роз'єднувальний кран, випускний клапан, гальмівний циліндр, резервуар, робоча камера.
Згідно п.6.2.1 зазначеної Інструкції при технічному обслуговуванні вагонів слід перевіряти дію автогальм на чутливість до гальмування і відпускання. Повітророзподільники й електроповітророзподільники, що працюють незадовільно, замінити справними.
Таким чином, відсутність головної та/або магістральної частини повітророзподільника є саме пошкодженням вагону, а їх несправність є забороною для поставлення такого вагону в состав потягу.
За фактом встановлення відсутності вищезазначених деталей, вагони власності (оренди) Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕМТРАНС" були направлені на технічне обслуговування, про що свідчать оформлені повідомлення форми ВУ-23М.
Відповідно до п.4.6 Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №875/5096 обов'язок охорони вагонів і вантажів на під'їзній колії покладається на підприємство. Якщо під'їзна колія обслуговується локомотивом залізниці, то охорону вагонів і вантажів до моменту фактичної подачі вагонів і з моменту збирання вагонів з під'їзної колії організовує залізниця.
Згідно з п.п.20, 21 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за №165/3458 пошкодження вантажного вагона - це порушення справного стану вагона або його складових частин унаслідок зовнішніх впливів, що перевищують рівні, установлені ГОСТ 22235-76, а також унесення змін у конструкції вагонів, заварювання дверей, люків, знімання бортів платформ, дверей напіввагонів, знімного устаткування вагонів тощо, свердління (пробивання, пропалювання) отворів для кріплення вантажів у деталях вагонів, а також кріплення до них вантажів за допомогою зварювання без дозволу залізниці. Ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання таких робіт, або на найближчому до місця пошкодження вагоноремонтному підприємстві. Перелік таких підприємств оприлюднюється у товарних конторах станцій обслуговування.
На виконання вищезазначених Правил, у зв'язку з розукомплектуванням вагонів №№ 56944150, 56970346, 61909131, 52586781, 56332935, 53545125, 53566964, 56559156, 59086553, 54752506, 56193717, їх було відправлено до структурного підрозділу "Волноваське вагонне депо" регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця" для проведення ремонтних робіт, що підтверджується повідомленнями про приймання вантажних вагонів форми ВУ-36М.
Судом встановлено, що для ремонту пошкоджених вагонів позивачем було придбано та передано структурному підрозділу "Волноваське вагонне депо" регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця" необхідні деталі на загальну суму 63 218,03 грн., а також витрачено 24 273,58 грн. на технічне обслуговування. Витрати по транспортуванню розукомплектованих вагонів до структурного підрозділу «Волноваське вагонне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» для виконання робіт по встановленню деталей на розукомплектовані вагони склали при цьому 1 048,08 грн.
Відповідно до п.22 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за №165/3458, сума збитків за пошкодження вагона складається з: витрат на транспортування пошкодженого вагона від місця пошкодження до місця його ремонту в розмірі провізної плати, визначеної відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 15.11.1999 №551, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.1999 за №828/4121, з урахуванням коригувальних коефіцієнтів, що діють на момент транспортування; вартості ремонту пошкодженого вагона з урахуванням вартості втрачених та (або) пошкоджених частин; витрат на перевантаження вантажу з пошкодженого вагона, якщо його неможливо відремонтувати в навантаженому стані, які визначаються за калькуляцією вартості робіт, що надається разом з розрахунком збитків; плати за користування вагоном за нормативний час перебування пошкодженого вагона в деповському, капітальному ремонті або технічному обслуговуванні з відчепленням (додаток 9), визначеної за ставками плати за користування вагонами згідно з п.14 цих Правил.
З наявних у матеріалах справи договорів поставки, специфікацій до них, договору на технічне обслуговування власних вантажних вагонів з відчепленням №Дон/В-18041/НЮ від 10.01.2018, договору про надання послуг №08890/ЦТЛ-2018 від 12.02.2018 та платіжних доручень позивача вбачається, що останнім було придбано та оплачено вартість необхідних запасних частин для ремонту розукомплектованих вагонів, а також оплачено технічне обслуговування пошкоджених вагонів (встановлення деталей на вагони).
Отже, загальна сума витрат понесених позивачем на ремонт розукомплектованих вагонів склала 88 539,69 грн.
Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Стаття 224 Господарського кодексу України зобов'язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов'язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов'язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.
Вимогами ст.22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитки визначаються, як втрата, яку особа отримала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б його право не було порушено (упущена вигода).
Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Відповідно до ч ч.1, 2 ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Як зазначено у п.11 оглядового листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства" від 29.11.2007 №01-8/91, порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", і якими залізниця не має права розпоряджатись на свій розсуд, як вона розпоряджається вагонами загального парку залізниць, а зобов'язана доставити ці власні порожні вагони на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній.
Відповідно до ст.924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не зміг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею ст.23 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
За приписами п.110 Статуту залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
Відповідно до п.114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було зниженого його вартість.
Згідно з п.2 ст.126 Статуту за пошкодження залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємствам, залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди.
Приймаючи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної бездіяльності відповідача, що виявилась у незабезпеченні збереженості (схоронності) належного позивачу майна (вагонів), завданої шкоди - пошкодження складових частин вагонів, та причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою. При цьому, відповідачем в свою чергу не доведено суду належними та допустимими доказами, що пошкодження вагонів під час їх перевезення залізницею сталось не з його вини.
Дослідивши усі обставини та надавши оцінку зібраним у справі доказам в їх сукупності, врахувавши принцип диспозитивності та змагальності, суд дійшов висновку, що оскільки при перевезенні належних (орендованих) позивачу вагонів Акціонерним товариством «Українська Залізниця» не було дотримано вимог щодо їх збереження (схоронності), Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛЕМТРАНС" були понесені витрати на оплату вартості ремонту з урахуванням вартості замінених деталей та витрат по транспортуванню вагонів для виконання робіт по встановленню таких деталей на загальну суму 88 539,69 грн., через що покладення відповідальності на відповідача за заподіяні позивачу збитки є правомірним та справедливим.
Враховуючи, що відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку відшкодувати заявлені до стягнення збитки, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд.5, ідентифікаційний код: 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕМТРАНС" (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 46-46а, ідентифікаційний код: 30600592) збитки у розмірі 88 539 (вісімдесят вісім тисяч п'ятсот тридцять дев'ять) грн. 69 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 08.07.2019.
Суддя І.В. Приходько