номер провадження справи 35/25/19
02.07.2019 Справа № 908/1416/19
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі: головуючий суддя - Топчій О.А.,
за участю секретаря судового засідання Авраменко К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні господарську справу
за позовом Військової частини НОМЕР_1 (Командування Повітряних Сил Збройних Сил України) ( АДРЕСА_1 )
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Промелектроніка» (69002, м. Запоріжжя, вул. Фортечна, б. 4-А, оф. 3, а/с 5012)
про стягнення коштів
За участю представників сторін:
від позивача - Томін Ю.М., довіреність №350/185/пс від 11.03.2019;
від відповідача - Барков В.О., ордер ЗП №110183 від 07.05.2019.
07.06.2019 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Військової частини НОМЕР_1 (Командування Повітряних Сил Збройних Сил України) до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Промелектроніка» про стягнення пені за прострочення постачання товару за договором №70/18 від 04.05.2018 в сумі 7 470,40 грн.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу від 07.06.2019 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1416/19 та визначено до розгляду судді Топчій О.А.
Ухвалою суду від 11.06.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №908/1416/19, присвоєно справі номер провадження 35/25/19. Розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 02.07.2019 о 10 год. 45 хв.
Позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з вимогою стягнути з відповідача пеню за прострочення постачання товару за договором №70/18 від 04.05.2018 в сумі 7 470,40 грн за період з 02.07.2018 по 31.07.2018.
В судовому засіданні 02.07.2019 представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов. В обґрунтування заперечень посилається на те, що позивачем не надано підтвердження направлення та вручення відповідачеві повідомлення про готовність до виконання умов договору. Надане позивачем повідомлення, на думку відповідача, сфальсифіковане та містить ознаки підробки.
Крім того, відповідач зазначив, що позивач підтверджує отримання товару актом приймання-передачі №262, який затверджено 31.07.2018. В той же час, поставка товару за договором відбулася 27.07.2018, що підтверджується видатковою накладною №РН-0001319 від 27.07.2018.
За викладених обставин просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
19.06.2019 на адресу суду надійшло клопотання ТОВ «Промелектроніка» про зменшення розміру штрафних санкцій, в якому просить зменшити розмір штрафних санкцій до 1 грн. В обґрунтування клопотання відповідач посилається на те, що штрафні санкції є надмірно великими порівняно із збитками кредитора, при цьому позивачем не надано доказів завдання збитків в результаті несвоєчасної поставки товару. Також відсутні докази, які б свідчили про можливе погіршення фінансового стану чи ускладнення в господарській діяльності кредитора. Крім того, просить врахувати той факт, що відповідач активно вживав заходи по виконанню своїх зобов'язань, що підтверджується їх повним виконанням. Натомість позивач порушив умови п. 1.4. договору та не направив відповідачеві повідомлення про готовність до виконання умов договору.
Клопотання не суперечить приписам ст.ст. 169, 170 ГПК України, прийнято судом до розгляду.
Також 19.06.2019 від відповідача надійшло клопотання про визнання неналежними і недопустимими додатки до позову, які подано військовою частиною НОМЕР_1 , оскільки, на думку позивача, документи підписані та засвідчені не уповноваженими на те особами.
Розглянувши заяву відповідача про визнання неналежними та недопустимими додатків до позову, які додано військовою частиною НОМЕР_1 у даній справі, суд не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Стаття 76 ГПК України визначає допустимість доказів. Так, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Необхідно зазначити, що документи, які додані позивачем до позовної заяви містять відмітку “Згідно з оригіналом”, підпис командира військової частини НОМЕР_2 генерал-майора ОСОБА_1 та відбиток гербової печатки.
Згідно довідки командира військової частини НОМЕР_1 генерал-полковника ОСОБА_2 за вих. № 350/153/360/пс від 10.06.2019 військові частини НОМЕР_3 , НОМЕР_2 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 є структурними підрозділами (управліннями, відділами) військової частини НОМЕР_1 (Командування Повітряних Сил Збройних Сил України). Відповідно до наданих повноважень вказані вище військові частини (керівники структурних підрозділів Командування Повітряних Сил Збройних Сил України) мають право здійснювати листування, готувати документи, виготовляти та завіряти копії документів, вчиняти інші дії необхідні для виконання завдань, покладених на військову частину НОМЕР_1 (оригінал довідки долучено до матеріалів справи).
Враховуючи, що факт укладення між сторонами договору №70/18 від 04.05.2018, додатків і специфікації до нього, а також факт виконання сторонами договору, відповідачем не заперечується, заява позивача про визнання неналежними та недопустимими додатків до позову залишається судом без задоволення.
Після судового засідання, 04.07.2019 на адресу суду надійшла відповідь на відзив (направлено до суду 01.07.2019, згідно почтового штемпелю), в якій позивач зазначив, що посилання відповідача на поставку товару 27.07.2018 на власний розсуд без отримання повідомлення є безпідставним, оскільки враховуючи умови Договору, у разі поставки товару без отримання письмового повідомлення, оплата за поставлений товар не здійснюється. Факт оплати позивачем товару не заперечується відповідачем, а отже і письмове повідомлення було отримано відповідачем. Крім того, за умовами п. 5.4. договору, датою виконання зобов'язання постачальника з постачання товару є дата затвердження замовником акту прийому поставленого товару при наявності акта приймання-передачі. Таким чином, акт прийому не міг бути затверджений раніше, ніж акт прийому-передачі, який датовано саме 31.07.2018.
З приводу отримання відповідачем письмового повідомлення про готовність до виконання умов договору за підписом командира військової частини НОМЕР_2 зазначив, що військові частини НОМЕР_3 , НОМЕР_2 , НОМЕР_4 є структурними підрозділами (управліннями, відділами) військової частини НОМЕР_1 (Командування Повітряних Сил Збройних Сил України). Відповідно до наданих повноважень вказані вище військові частини (керівники структурних підрозділів Командування Повітряних Сил Збройних Сил України) мають право здійснювати листування, готувати документи, виготовляти та завіряти копії документів, вчиняти інші дії необхідні для виконання завдань, покладених на військову частину НОМЕР_1 . Командиром військової частини НОМЕР_2 (структурного підрозділу військової частини НОМЕР_2 ) є генерал-майор ОСОБА_3 .
Відповідач зазначає, що командир військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 є неналежним представником. Однак, договір №70/18 був укладений між військовою частиною НОМЕР_1 (де командиром є ОСОБА_5 ) та ТОВ «Промелектроніка», а тому виходячи з тверджень відповідача і сам договір підписаний не уповноваженою особою та є нікчемним, що у свою чергу є абсурдним твердженням.
В судому засіданні 02.07.2019 судом, в порядку ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом 5 днів.
Розгляд справи відповідно до вимог ст. 222 ГПК України здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме, програмно - апаратного комплексу “Оберіг”.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
04.05.2018 між ВЧ НОМЕР_11 - замовник та ТОВ «Промелектроніка» - постачальник укладено договір про закупівлю № 70/18, за умовами п. 1.2. якого постачальник зобов'язався поставити замовникові товар у кількості та у терміни, визначені у специфікації товару (додаток №1 до договору). Замовник зобов'язався прийняти та оплатити такий товар.
Пунктом 1.1. договору визначено найменування товару - електронне обладнання (код зка ДК021:2015-31710000-6. Електронне обладнання: лот №9 - прилади МИ-29Д).
В п. 1.4. договору сторони узгодили, що постачальник здійснює постачання товару за цим договором після відправлення замовником (командиром військової частини НОМЕР_1 ) письмового повідомлення про готовність до виконання умов договору, яким замовник визначає обсяги закупівлі товару. У разі планування закупівлі за рахунок коштів спеціального фонду дане письмове повідомлення надається постачальнику замовником виключно після надходження коштів на рахунки замовника на вищезазначені цілі.
Відповідно до п. 3.1. сума цього договору становить 257 000,00 грн, у т.ч. ПДВ 20% у розмірі 42 933,33 грн.
Сума договору та ціна товару можуть бути змінені за взаємною згодою сторін у випадках, передбачених чинним законодавством та цим договором (п. 3.3. договору).
Відповідно до п. 5.1. договору строк постачання товару: згідно зі специфікацією товару (додаток №1 до договору). Товар постачається силами (засобами) постачальника після відправлення замовником постачальнику повідомлення про готовність до виконання умов договору. Замовник у повідомленні визначає обсяги поставки товару та конкретне місце постачання (вантажоотримувача замовника). Замовник може надавати повідомлення на поставку як повного обсягу товару, так і на партію товару.
За умовами п. 5.3. договору перехід права власності та ризиків на товар відбувається після розвантаження на склад та передачі його в розпорядження вантажоотримувача замовника. При передачі товару повинні бути оформлені (надані) наступні приймально-здавальні документи: видаткова накладна постачальника, яка виписується в чотирьох примірниках; акт приймання-передачі військового майна (додаток 22 до Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України згідно з наказом МО України від 17.08.2017 №440) в п'яти примірниках.
Пунктом 5.4. договору визначено, що датою виконання зобов'язань постачальника з постачання товару є дата затвердження замовником (командиром військової частини НОМЕР_1 ) акту прийому поставленого товару (форма - Додаток №3 до договору).
Замовник затверджує акт прийому поставленого товару (форма - додаток №3 договору) при наявності акту приймання-передачі військового майна (додаток 22 до Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України згідно з наказом МО України від 17.08.2017 №440).
В п. 7.2. договору сторони узгодили, що за порушення строків (термінів) постачання товару або заміну його на якісний понад строки, зазначені в п. 2.2., 2.3., 5.1. договору, постачальник сплачує пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з якого допущено прострочення постачання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від вказаної вартості. У разі відмови від постачання товару сплачується штраф у розмірі 10% вартості непоставленого товару.
Відповідно до п. 10.1 цей договір набирає чинності з моменту підписання його двома сторонами. Термін дії договору - включно до 31 грудня 2018 року, а в частині гарантійних зобов'язань - до повного їх виконання.
З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, а відтак договір є укладеним.
Доказів розірвання договору у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об'єктивних обставин.
Відповідно до специфікації (додаток №1 до договору), термін постачання товару - включно до 01.07.2018 за письмовим повідомленням замовника.
Враховуючи, що термін поставки було визначено до 01.07.2018 включно, а згідно з актом приймання-передачі від 31.07.2018 №262 прострочення поставки товару становить 29 діб, позивач звернувся до відповідача з претензією № 350/1/67/пс від 10.01.2019 щодо сплати пені та штрафу в сумі 7 470,40 грн.
Відповіді на претензію не надано.
Відповідач вважає, що прострочення зобов'язання з поставки з його боку відсутнє, оскільки позивачем на його адресу не було направлено повідомлення про готовність до виконання договору. На підтвердження здійснення поставки товару, відповідачем в матеріали справи надано копію видатковою накладної №РН-0001319 від 27.07.2018 на суму 257600,00 грн.
Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором в частині своєчасної поставки товару стала підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми пені в примусовому порядку.
Аналіз норм чинного законодавства та наданих матеріалів, дає суду можливість зробити висновки, що правовідносини сторін врегульовані договором поставки.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
За приписами ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні приписи містить стаття 193 Господарського кодексу України.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Сторонами у специфікації визначено граничний термін поставки товару: включно до 01.07.2018р. за письмовим повідомленням замовника.
Доказів поставки товару у термін, визначений сторонами у договорі, як і доказів змінення сторонами граничного строку поставки, відповідачем в матеріали справи не надано.
Моментом виконання зобов'язань постачальника з постачання товару, сторони у п. 5.4. договору встановили - дату затвердження замовником акту прийому поставленого товару (форма - додаток №3 до договору).
При цьому, як вже зазначалося, за умовами пунктів 1.2. та 5.1. договору строк постачання товару - згідно за специфікацією товару. Тобто момент виконання зобов'язання є відмінним від терміну поставка товару.
В обґрунтування вимог позивачем не надано акту прийому поставленого товару за встановленою договором формою. Натомість позивач посилається на Акт приймання-передачі № 262, який замовником затверджено 31.07.2018, та який є підставою затвердження Акту прийому поставленого товару (абз. 2 п. 5.4. договору).
Сторонами не названо відповідного нормативного акту, згідно якого визначено тривалість проходження Акту надання послуг від дати його підписання уповноваженими особами виконавця і замовника до його затвердження замовником. Таких положень немає і в укладеному між сторонами договорі. А відтак суд приходить до висновку, що моментом прострочення відповідачем надання послуг за договором слід вважати фактичну дату передачі товару, а не дату затвердження цього Акту замовником, оскільки, даний Акт є внутрішнім документом Військової частини, крім того у процес затвердження входять фактично односторонні дії замовника і можуть бути тривалими у часі.
Статтею 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
З акту приймання-передачі №262 вбачається, що він був затверджений т.в.о. командира військової частини НОМЕР_12 підполковником ОСОБА_6 . Галінським 31.07.2018, однак фактична передача товару відбулась 27.07.2018, що підтверджується видатковою накладною №РН-0001319 від 27.07.2018. Таким чином, зазначений у специфікації до договору товар поставлений замовнику із порушенням строку поставки на 25 днів, а не 29 днів, як зазначено позивачем.
Крім цього, затвердження акта покупцем було здійснений без зауважень щодо наявності будь-яких недоліків.
При цьому відповідно до приписів статті 614 Цивільного кодексу України та статті 218 Господарського кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
За вказаних вище обставин відповідач не мав можливості впливати на дату затвердження акту приймання-передачі товару, а затвердження цього акту з боку позивача було здійснене без зауважень, то визначена позивачем дата такого затвердження не може вважатися простроченням відповідача.
З врахуванням вище наведеного, суд приходить до висновку, що датою передачі товару від постачальника до замовника є саме дата фактичної передачі послуг.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВГСУ від 02.08.2017 у справі №914/4417/15 за позовом ВЧ НОМЕР_1 до ДП «Львівський радіо ремонтний завод» про стягнення штрафу і пені.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За приписами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідач заперечує прострочення поставки товару, через неотримання від позивача повідомлення про готовність замовника до виконання договору.
Позивач у позові вказує на те, що повідомлення про готовність до виконання умов договору, ним на адресу відповідача направлено 07.05.2018р. за вих.№ 350/129/138/624/ПС. Місце поставки товару визначено смт. Новоівницьке, Житомирська область, склад вантажоотримувача замовника, військова частина НОМЕР_12 . Вказане повідомлення направлено відповідачу супровідним листом за вих.№ 350/124/394/пс від 08.05.2018 разом з дев'ятьма іншими договорами, отримання яких відповідач не заперечує.
Відповідач в свою чергу зазначає, що повідомлення про готовність до виконання договору від замовника не отримував, у зв'язку з чим, постачальник 25.06.2018 звернувся листом за вих.№ 214 до замовника із пропозицією переглянути термін поставки товару, повідомити про готовність до виконання договору та визначити місце поставки.
Необхідно зазначити, що належні докази направлення кореспонденції як позивачем на адресу відповідача, так і відповідачем на адресу позивача (у описі вкладення відсутній лист з датою 25.06.2018) сторонами в матеріали справи не надано.
Втім, в даному випадку, сам факт поставки товару відповідачем у місце поставки, яке визначено у повідомленні замовника (смт. Новоівницьке, Житомирська область, військова частина НОМЕР_12 ) і є відмінним від адреси Військової частини НОМЕР_1 (Командування Повітряних Сил Збройних Сил України), свідчить про обізнаність відповідача щодо готовності замовника до виконання умов договору.
Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 2 ст. 231 Господарського Кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.”.
Судом здійснено перерахунок пені за період з 02.07.2018 по 26.07.2018 (25 діб) за формулою 257 600,00х0,1%х25, та встановлено, що стягненню підлягає пеня у розмірі 6 097,71 грн.
Як вже зазначалося, відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.
Частинами 1-2 ст. 233 ГК України визначено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (ч.1). Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (ч.2).
Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Вирішуючи питання про зменшення пені за клопотанням відповідача, суд враховує, що розмір пені, встановлений сторонами в договорі, визначений у відповідності до положень ч. 2 ст. 231 Господарського Кодексу України і не перевищує законодавчо визначений розмір відповідальності. Відповідач не посилається на скрутний фінансовий стан підприємства, не довів суду в установленому чинним ГПК України порядку того факту, що належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, що даний випадок є винятковим, тому суд дійшов висновку про відмову у задоволені клопотання ТОВ «Промелектроніка» про зменшення штрафних санкцій.
За приписами ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Сторонами надано всі належні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог та заперечень.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Військової частини НОМЕР_1 (Командування Повітряних Сил Збройних Сил України) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промелектроніка» пені підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 73, 86, 202, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов Військової частини НОМЕР_1 (Командування Повітряних Сил Збройних Сил України) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промелектроніка» про стягнення коштів задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промелектроніка» (69002, м. Запоріжжя, вул. Фортечна, б. 4-А, оф. 3, а/с 5012; ідентифікаційний код юридичної особи 24510970) на користь Військової частини НОМЕР_1 (Командування Повітряних Сил Збройних Сил України) ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_13 ) пеню за прострочення постачання товару за договором від 04.05.2018 №70/18 в сумі 6 097,71 грн (шість тисяч дев'яносто сім гривень 71 коп.), судовий збір у розмірі 1 568,02 грн (одна тисяча п'ятсот шістдесят вісім гривень 02 коп.).
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В задоволенні іншої частини позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 08 липня 2019 року.
Суддя О.А. Топчій
08.07.2019