61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua
іменем України
09.07.2019 Справа № 905/832/19
Господарський суд Донецької області у складі судді Макарової Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження матеріали справи
за позовом: Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод”, м.Авдіївка Донецької області,
до відповідача: Акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Київ, в особі регіональної філії “Донецька залізниця”, м.Лиман Донецької області,
про: стягнення збитків у вигляді недостачі вантажу у розмірі 6856,73грн.,
без повідомлення (виклику) учасників справи
Позивач, Приватне акціонерне товариство “Авдіївський коксохімічний завод”, м.Авдіївка Донецької області,з позовом до відповідача, Акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Київ, в особі регіональної філії “Донецька залізниця” м.Лиман Донецької області, про стягнення збитків у вигляді недостачі вантажу у розмірі 6856,73грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач при перевезенні вугілля за залізничною накладною №52616208 від 01.11.2018р. не забезпечив збереження вантажу у вагоні №53589024, у зв'язку з чим спірний вагон прибув з нестачею вантажу, що підтверджується складеним комерційним актом №482803/330 від 04.11.2018р.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 15.05.2019р. справу було призначено в порядку спрощеного письмового провадження без повідомлення учасників справи, встановлений сторонам строк до 05.06.2019р. для подання в тому числі відзиву на позов, відповіді на відзив.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач отримав ухвалу суду про відкриття провадження у справі - 21.05.2019р., Регіональна філія “Донецька залізниця” - 21.05.2019р., що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
23.05.2019р. до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив №2022/580 від 20.05.2019р., в якому просить суд у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що позивачем не надано належних і допустимих доказів наявності збитків, а саме відсутні документи на підтвердження оплати вантажу.
03.06.2019р. до канцелярії суду від позивача надійшла відповідь на відзив №11/10/234 від 27.05.2019р., відповідно до якого у підтвердження оплати спірного вантажу просить суд долучити до матеріалів справи копію банківської виписки. Зокрема, позивач зазначає, що податкова накладна не може бути доказом отримання збитків.
Відповідно до ч.5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Станом на 09.07.2019р. клопотань від учасників справи про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням не надійшло.
За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду даної справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, суд розглядає справу в порядку частини 8 статті 252 ГПК України за наявними в ній матеріалами в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані сторонами документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне:
25.01.2018р. між Приватним акціонерним товариством “Авдіївський коксохімічний завод” (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДТЕК ТРЕЙДІНГ" (постачальник) був уклаладений Договір №1-1-2018/007, відповідно до умов п.1.1. якого постачальник зобов'язується передати, а покупець - прийняти і оплатити вугільну продукцію (далі - "Ресурс") за марочним складом, цінами і в кількості, наданими в окремій Специфікаціях, що є невід'ємною частиною цього Договору та на умовах, передбачених цим Договором. Відповідно до п.1.2 Договору, обсяги і строки (періоди) постачання Ресурсу узгоджуються Сторонами шляхом підписання відповідних Специфікацій до цього Договору. Так, сторони уклали специфікацію №5 до Договору №1-1-2018/007 від 25січня 2018 року, у якій дійшли згоди щодо найменування продукції, кількості, базової ціни, якості та строків поставки.
Відповідно до ч.1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язаний сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Укладення договору перевезення вантажу відповідно до ч.3 909 Цивільного кодексу України та ч.2 ст. 307 Господарського кодексу України підтверджується складанням транспортної накладної.
Стаття 6 Статуту залізниць України визначає, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.
Як стверджує позивач у позові, відповідно до умов договору №1-1-2018/007 від 25.01.2018р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Центральна Збагачувальна фабрика «Селидівська» (вантажовідправник) зі станції відправлення Новогродівка, направило вантажоотримувачу - Публічному акціонерному товариству “Авдіївський коксохімічний завод” на станцію Авдіївка Донецька залізниця за залізничною накладною №52616208 у вагоні №53589024 вугілля кам'яне, не пойменований в алфавіті.
При оформленні вказаної залізничної накладної відправником вказано масу вантажу у вагоні №53589024 - 65950кг.
В накладній вантажовідправником зазначено, що вантаж насипом, промаркований поперечними борознами по всьому вагону, нанесеними катком, вантаж маркований вапном.
Вантаж розміщено й закріплено згідно з п.3 гл.14 Додатка 3 до СМГС.
На станції відправлення вантаж був прийнятий до перевезення без зауважень, іншого не доведено.
Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
Згідно з ст. 52 Статуту залізниць України на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі, зокрема, прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами.
На станції призначення Авдіївка, на підставі акту загальної форми №1584 від 03.11.2018р., було здійснено комісійне переважування вагону №53589024, за результатами якого складений комерційний акт №482803/330 від 04.11.2018р., відповідно до якого встановлені наступні обставини: у вагоні №53589024 у документі значиться: нетто 65950кг, тара 23700кг, маса брутто відсутня, фактично при переважуванні виявилось: брутто 86850кг, нетто 63150кг, тара 23700кг, що менше, ніж у документі на 2800кг. Вантаж прибув в справному вагоні, люки, двері щільно закриті, течі вантажу немає. Навантаження в вагоні хвилеподібне, на рівні бортів, марковане поперечними борознами по всьому вагону, нанесеними катком і вапном, плівкою проти видування вкривалася. У вагоні над 7 люком виїмка 1,5м х 1,5м х 1,0м, маркування порушене. Завідуючий вантажним двором по штатному розкладу не значиться.
Обґрунтовуючи свої вимоги вказаним комерційним актом, позивач вважає, що відповідач своїх зобов'язань за договором перевезення належним чином не виконав, збереження ввіреного йому вантажу не забезпечив. Вказані обставини стали підставою для звернення з даним позовом.
Оцінюючи подані докази та позицію сторін за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.
Згідно із ст.2 ст.73 ГПК України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.
З огляду на вимоги ч.ч.1, 3 ст.74 ст.73 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.73 ГПК України).
Відповідно до ст.86 Кодексу, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язаний сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Укладення договору перевезення вантажу відповідно до ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.307 Господарського кодексу України підтверджується складанням транспортної накладної.
Стаття 6 Статуту залізниць України визначає, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.
Статтею 12 Закону України “Про залізничний транспорт” та ст.110 Статуту залізниць України передбачено, що залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.
Отже, за накладною №52616208 залізниця прийняла у ТОВ «ЦЗФ «Селидівська» (вантажовідправник) вантаж для перевезення і зобов'язалася доставити його на станцію призначення - Авдіївка Донецької залізниці ПРАТ “Авдіївський коксохімічний завод”.
Згідно з ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.
Оскільки спірний вагон прийнятий залізницею для перевезення без зауважень до вантажовідправника, відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі вантажоотримувачу, в силу п. 110 Статуту залізниць України, покладається на залізницю, тобто на відповідача.
Статтею 23 Закону “Про залізничний транспорт” передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин. Аналогічний припис міститься у ст.113 Статуту, ч.2 ст.924 Цивільного Кодексу України.
Згідно ст.26 Закону України “Про залізничний транспорт” обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.
Відповідно до ст.129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин, зокрема, невідповідності маси вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
Так, невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена відправником у накладній, засвідчено комерційним актом №482803/330 від 04.11.2018р.
Відповідно до п. 10 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644, комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
Таким чином, комерційний акт повинні підписати три працівники залізниці. Однак, зазначена норма не виключає можливості залучення до складення комерційного акта й інших працівників залізниці.
Така правова позиція викладена у Постановах Верховного Суду від 01.06.2018р. у справі №910/3930/17 та від 18.06.2018р. у справі №910/11397/17.
Спірний комерційний акт підписаний наступними особами: ДС ОСОБА_1 ., інженером Кузнецова Я.А., комерційним агентом Жгилева І.В., прийомоздавальник ПрАТ «АКХЗ» Полянська Н.І.
В світлі приписів ст. 73 та ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України, в матеріалах справи відсутні докази того, що особи, за підписами яких складені наявні в матеріалах справи комерційні акти, не були призначені відповідальними особами, які мають право підпису комерційних актів ГУ-22 по станції Авдіївка.
Правильність оформлення комерційного акту та його дійсність сторонами не заперечується. Суд звертає увагу на те, що у відзиві на позовну заяву відповідач не спростовує наявність повноважень у вказаних у комерційному акті осіб на їх підписання.
При цьому суд відзначає, що спірний комерційний акт не містить підпису начальника вантажного району, оскільки відповідно до змісту розділу “Д” актів по станції Авдіївка Донецької залізниці така посада у штатному розписі відсутня.
Згідно з п.9 Правил складання актів особи, які склали або підписали комерційний акт або акт загальної форми, що містить дані, які не відповідають дійсності, несуть встановлену законом відповідальність. Як вже встановлено судом, наявний в матеріалах справи комерційний акт в тому числі підписаний начальником станції, отже своїм підписом зазначена посадова особа підтвердила викладені у ньому обставини.
Начальник станції та заступник начальника станції мають повноваження на підписання комерційних актів в силу прямої вказівки в п.10 Правил складання актів.
Таким чином, суд визнає наявний в матеріалах справи комерційний акт належним доказом на підтвердження факту незбереження вантажу під час його перевезення.
Суд приймає до уваги встановлені комерційним актом сліди доступу до вантажу, порушене маркування, ознаки втрати вантажу під час перевезення. Відповідно до ст. 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу вантажу у разі коли вантаж прибув у непошкодженому вагоні і якщо немає ознак втрати вантажу під час перевезення. Відповідач не довів суду, що недостача вантажу відбулася не з вини залізниці.
Відповідно до ст. 114 Статуту залізниць України, залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме: за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі.
Частиною 1 статті 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Відповідно п.2.7 Роз'яснень Вищого господарського суду України №04-5/601 від 29.05.2002р. “Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” згідно зі статтями 924 ЦК України, 314 ГК України і статтями 114 і 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної.
Посилаючись на довідку ТОВ «Центральна збагачувальна фабрика «Селидівська», позивач здійснив розрахунок позовних вимог виходячи з вартості однієї тони у розмірі 3204грн.08коп. з ПДВ.
Вказаний документ з боку вантажовідправника підписаний директором ТОВ «ЦЗФ «Селидівська» та головним бухгалтером ТОВ «ЦЗФ «Селидівська», скріплений печаткою товариства.
В силу викладених вище положень суд приймає вказаний документ як належний доказ у підтвердження розміру вартості втраченого вантажу.
Суд відхиляє заперечення відповідача про відсутність належних доказів понесення відповідачем збитків, внаслідок відсутності документів на підтвердження оплати оспорюваного вантажу, з огляду на те, що Статут залізниць України не передбачає обов'язкового додання до позову доказів сплати вантажоодержувачем або уповноваженою особою вартості вантажу. Разом з тим, у якості доказів здійснення оплати за поставлене вугілля позивачем надана банківська виписка.
Відповідно до ч.2 ст.114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Норми природної втрати та граничного розходження у визначені маси нетто встановлені п.27 Правил видачі вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції 24.11.2000р. №862/5083, у яких закріплено, що при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 1% маси, зазначеної в перевізних документах, що відноситься до вантажів вугілля кам'яного.
Згідно розрахунку, що міститься в матеріалах справи, вартість недостачі розрахована позивачем з урахуванням норми природної втрати маси вантажу з застосуванням 1% маси, зазначеної в перевізному документі, та заявлена у розмірі 6856грн. 73коп.
Суд, перевіривши доданий до позовної заяви розрахунок позовних вимог, встановив, що позивачем невірно розрахована норма природної нестачі маси спірного вантажу, а саме у вагоні №53589024 норма природної нестачі становить 0,6595т, натомість позивачем у розрахунку зазначено 0,66т;
Таким чином, за власним розрахунком суду:
Вартість недостачі ванажу у вагоні №53589024 становить 6858грн. 34коп., із розрахунку 2800кг (недостача по акту) - 659,5кг (норма природної недостачі 1%) : 1000 х 3204грн. 08коп.
Оскільки суд не може виходити за межі позовних вимог, заявлені позивачем до стягнення вимоги у розмірі 6856,73грн. не перевищують обґрунтованої до стягнення суми збитків у вигляді недостачі вантажу, позовні вимоги підлягають задоволенню у заявленому розмірі.
За таких обставин, з урахуванням даних, зазначених в комерційному акті, своїх зобов'язань за договором перевезення відповідач не виконав належним чином, оскільки не забезпечив збереження довіреного йому вантажу. Факт недостачі вантажу підтверджений матеріалами справи, у зв'язку з чим суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.
З урахуванням приписів статті 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача повністю.
Керуючись ст.ст.12, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 236-238, 247, 252, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
В И Р I Ш И В:
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод”, м.Авдіївка Донецької області, до Акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Київ, в особі регіональної філії “Донецька залізниця”, м.Лиман Донецької області, про стягнення збитків, у вигляді недостачі вантажу у розмірі 6856,73грн. - задовольнити повністю.
Стягнути з Акціонерного товариства “Українська залізниця” (03150, м.Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії “Донецька залізниця” (84401, м.Лиман, вул. Привокзальна, 22, код ЄДРПОУ 40150216) на користь Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод” (86065, Донецька область, м. Авдіївка, проїзд Індустріальний, 1, код ЄДРПОУ 00191075; п/р НОМЕР_1 в ПАТ “ПУМБ”, МФО 334851) суму збитків у розмірі 6856грн. 73коп., а також витрати на сплату судового збору в розмірі 1921грн. 00коп.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.
Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст рішення складено та підписано 09.07.2019р.
Суддя Ю.В. Макарова