"03" лютого 2010 р. м. Київ К-10815/09
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого суддіГоловчук С.В. (суддя-доповідач),
суддівАмєліна С.Є.,
Гуріна М.І.,
Кобилянського М.Г.,
Ліпського Д.В.,
секретар судового засідання Шевченко Ю.В.
з участю представника Генеральної прокуратури України Семененка В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Президента України та Генеральної прокуратури України
на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2009 року
у справі за позовом ОСОБА_7 до Президента України про визнання протиправним та скасування Указу Президента України № 1441/2005 від 14 жовтня 2005 року «Про звільнення ОСОБА_7 з посади Генерального прокурора України»,
26 квітня 2007 року ОСОБА_7 звернувся з позовом до Президента України про визнання протиправним та скасування Указу Президента України від 14 жовтня 2005 року № 1441/2005 «Про звільнення ОСОБА_7 з посади Генерального прокурора України»(далі -Указ №1441/2005).
В обґрунтування позову він посилався на те, що перебував на публічній службі, обіймаючи посаду Генерального прокурора України. Звільнення із займаної посади та припинення публічної служби здійснено з порушенням вимог Конституції України, частини 1 статті 2 Закону України «Про прокуратуру»без отримання згоди Верховної Ради України.
Позивач зазначав, що у 2005 році він оскаржував до суду своє звільнення за вказаним Указом Президента України і відповідно до ухвали Верховного Суду України провадження у справі було закрито у зв'язку з відмовою від позову. Посилаючись на те, що в даному випадку він оскаржує Указ №1441/2005 з інших підстав, просив поновити строк звернення до суду та задовольнити його вимоги.
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 26 квітня 2007 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Президента України щодо звільнення ОСОБА_7 з посади Генерального прокурора України шляхом прийняття Указу № 1441/2005 від 14 жовтня 2005 року «Про звільнення ОСОБА_7 з посади Генерального прокурора України»та зобов'язано Президента України скасувати зазначений Указ. Зобов'язано Президента України поновити ОСОБА_7 на посаді Генерального прокурора України шляхом прийняття Указу про його поновлення на посаді Генерального прокурора України.
29 травня 2007 року Президент України звернувся до суду із заявою про перегляд постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 26 квітня 2007 року за нововиявленими обставинами. У заяві зазначалось, що 25 квітня 2007 року ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва відмовлено у відкритті провадження по справі за адміністративним позовом ОСОБА_7 до Президента України про визнання протиправним та скасування Указу № 1441/2005, тобто ця ухвала існувала на час відкриття провадження справі та прийняття судового рішення від 26 квітня 2007 року у цій справі. Про зазначені обставини заявнику не було відомо, оскільки копія ухвали відповідачу не направлялась.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 16 червня 2007 року постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 26 квітня 2007 року скасовано та ухвалою цього ж суду від 16 червня 2007 року провадження у справі закрито.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2009 року ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 16 червня 2007 року скасовано. Заяву Президента України про перегляд судового рішення за ново виявленими обставинами залишено без задоволення, а постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 26 квітня 2007 року -без змін.
У касаційних скаргах представник Президента України ОСОБА_8 та Генеральна прокуратура України просять скасувати ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2009 року і залишити в силі ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 16 червня 2007 року. Представник Президента України посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм процесуального права, зокрема, на безпідставний перегляд в апеляційному порядку ухвали про скасування постанови суду першої інстанції у зв'язку з нововияленими обставинами. Вважає висновок апеляційного суду про відсутність підстав для перегляду за нововиявленими обставинами постанови суду від 26 квітня 2007 року необґрунтованим. Зазначає, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі повноважень, визначених ст. 199 КАС України.
Генеральна прокуратура України звертає увагу на незаконний висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для закриття провадження у справі. Вказує, що відповідно до ухвали Верховного Суду України від 19 лютого 2007 року провадження у справі за позовом ОСОБА_7 до Президента України щодо правомірності Указу Президента України №1441/2005 від 14 травня 2005 року, тобто по спору між тими сторонами із тих самих підстав, було закрите на підставі відмови ОСОБА_7 від позову. Відповідно до частини 3 статті 157 КАС України повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.
Перевіривши доводи касаційних скарг, матеріали справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 1 Кодексу адміністративного судочинства України цей кодекс визначає повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства.
З наведеного випливає, що КАС України визначає порядок звернення до адміністративного суду через врегулювання процедури подання адміністративних позовів, заяв, скарг і клопотань; здійснення адміністративного судочинства через врегулювання правовідносин, пов'язаних з проходженням справи в судах першої, апеляційної, касаційної інстанцій; перегляду судових рішень за винятковими та нововиявленими обставинами. Зокрема, питання, пов'язані із зверненням до адміністративного суду та відкриттям провадження врегульовані статтею 107, пунктом 2 частини 2 статті 109 КАС України; забезпечення апеляційного і касаційного оскарження рішень адміністративного суду -статтями 13, 185, 211 КАС України; процедури зупинення і закриття провадження у справі - пунктом 3 частини 1 статті 156, пунктом 4 частини 1 статті 157 КАС України.
Із змісту вказаних норм процесуального закону слідує, що особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин має право звернутись до суб'єкта владних повноважень у спорі про один предмет і з тих самих підстав лише один раз.
З матеріалів справи видно, що ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 25 квітня 2007 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_7 до Президента України про визнання протиправним та скасування Указу Президента України №1441/2005 від 14 жовтня 2005 року.
26 квітня 2007 року ОСОБА_7 знову звернувся до цього ж суду з таким самим позовом з того самого предмету до того ж відповідача, який в цей же день задоволено судом з ухваленням постанови.
Скасовуючи ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 16 червня 2007 року, якою скасована постанова Шевченківського районного суду м. Києва від 26 квітня 2007 року у зв'язку нововиявленими обставинами, апеляційний суд виходив з того, що факт ухвалення цього рішення міг бути встановлений судом першої інстанції, а тому ця обставина не може бути визнана нововиявленою.
Проте з таким висновком погодитись неможливо.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 245 КАС України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
З заявою про перегляд за нововиявленими обставинами зазначеної постанови Шевченківського районного суду м. Києва звернувся відповідач, який на час розгляду справи -26 квітня 2007 року не був обізнаний про звернення ОСОБА_7 з аналогічним позовом до цього ж суду та наслідками його розгляду. Ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 25 квітня 2007 року про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_7 постановлена суддею одноособово, без виклику сторін, напередодні розгляду повторного позову.
Таким чином, зазначені обставини правильно визнані судом першої інстанції істотними для справи та такими, що не були відомі Президенту України на час розгляду справи.
З огляду на викладене, підстави для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами у суду першої інстанції були, проте суд апеляційної інстанції безпідставно скасував ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 16 червня 2007 року, якою скасована постанова суду першої інстанції, а заяву Президента України про її перегляд за нововиявленими обставинами залишив без задоволення.
Разом з тим, підставою для закриття провадження у даній справі, суд першої інстанції вважав ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 25 квітня 2007 року що винесена з того самого спору і між тими самими сторонами.
Скасовуючи зазначену ухвалу, суд апеляційної інстанції вважав, що оскільки станом на 26 квітня 2007 року ухвала судді Шевченківського районного суду м. Києва від 25 квітня 2007 року про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_7 не набрала законної сили, підстав для закриття провадження у справі відповідно до вимог частини 1 статті 254 КАС України не було.
З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій погодитись неможливо.
Із змісту ухвали судді Шевченківського районного суду м. Києва від 25 квітня 2007 року вбачається, що підставою для відмови у відкритті провадження у справі є ухвала Верховного Суду України від 19 лютого 2007 року, якою провадження у справі закрито в зв'язку із прийняттям відмови ОСОБА_7 від позову до Президента України щодо правомірності Указу Президента України №1441/2005 від 14 травня 2005 року.
Зазначені обставини сторонами не заперечуються. У позовній заяві позивачем наголошується, що в даній справі він оспорює той же Указ Президента України №1441/2005, але з інших підстав. Проте, підстава позову у спорі між тими ж сторонами в даному випадку одна -незаконність, на думку позивача, Указу Президента України щодо його звільнення з посади Генерального прокурора України.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами.
Враховуючи те, що ухвала Верховного Суду України від 19 лютого 2007 року по спору між тими ж сторонами з того самого спору набрала законної сили, суд першої інстанції помилково відкрив провадження у цій справі.
Відповідно до частини 1 статті 228 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.
Керуючись пунктом 4 частини 1 статті 157, статтями 160, 220, 221, 228, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційні скарги Президента України та Генеральної прокуратури України задовольнити.
Скасувати ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2009 року та ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 16 червня 2007 року.
Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_7 до Президента України про визнання протиправним та скасування Указу Президента України № 1441-/2005 від 14 жовтня 2005 року «Про звільнення ОСОБА_7 з посади Генерального прокурора України».
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку визначеними статтями 237 -239 КАС України.
Головуючий суддя С.В. Головчук
Судді С.Є. Амєлін
М.І. Гурін
М.Г. Кобилянський
Д.В. Ліпський