м. Київ К-14644/09
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Гашицького О.В. (головуючий суддя, суддя-доповідач), Лиски Т.О.,
Рецебуринського Ю.Й., Сороки М.О., Штульман І.В.,
здійснивши за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Єнакієве Донецької області (далі -УПФ) на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2009 року в порядку касаційного провадження попередній розгляд справи за адміністративним позовом ОСОБА_6 до УПФ про зобов'язання вчинити певні дії,
установила:
Звернувшись у жовтні 2008 року до суду з цим позовом, ОСОБА_6 зазначав, що є дитиною війни відповідно до Закону України від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни»№ 2195-ІV (далі -Закон № 2195-ІV) і має право на одержання передбаченого цим Законом підвищення до пенсії у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни (30 % мінімального розміру пенсії за віком). Посилаючись на невиконання відповідачем вимог зазначеного Закону, просив визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати УПФ здійснити нарахування підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 1 січня 2007 року.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2008 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2009 року, позов задоволено частково: зобов'язано УПФ здійснити виплату ОСОБА_6 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком із 9 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 3, 40 гривні. В решті позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі УПФ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати їхні судові рішення та ухвалити нове рішення - про відмову в задоволенні позову.
Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи, викладені у касаційній скарзі, судова колегія дійшла висновку, що підстави для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.
ОСОБА_6, який народився у 1938 році, згідно зі статтею 1 Закону № 2195-ІV у визначеному цим Законом порядку встановлено статус дитини війни. На нього у повному обсязі поширюються встановлені цим Законом мінімальний розмір державної соціальної допомоги, а також пільги з метою надання соціальної підтримки дітям війни (державна соціальна гарантія).
Відповідно до статті 6 Закону № 2195-ІV дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Щодо задоволення вимог позивача, суди попередніх інстанцій виходили з того, що дію статті 6 Закону № 2195-ІV було зупинено на 2007 рік пунктом 12 частини першої статті 71 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік»(далі -Закон № 489-V), якою встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону № 2195-ІV виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 % від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Однак Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення пункту 12 статті 71 та статті 111 Закону № 489-V визнано такими, що не відповідають Конституції України.
Пунктом 2 статті 41 Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»(далі -Закон № 107-VI) у статтю 6 Закону № 2195-ІV внесено зміни, що стосуються дітей війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), а саме: до пенсії виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Однак Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 Закон № 107-VI в частині зміни редакції статті 6 Закону № 2195-ІV визнано неконституційним.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку щодо задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити нарахування підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком із 9 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня у 2008 році.
Викладені в касаційній скарзі доводи щодо неправильного застосування судами норм матеріального права висновків судів не спростовують, оскільки ґрунтуються на неправильному трактуванні згаданих вище правових норм.
Станом на 9 липня 2007 року та 22 травня 2008 року розмір мінімальної пенсії за віком визначено тільки статтею 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі -Закон № 1058-ІV) і згідно з цією нормою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 15 липня 1999 року № 966-Х ІV «Про прожитковий мінімум»прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до статті 6 Закону № 2195-ІV застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який установлено статтею 28 Закону № 1058-ІV.
За правилами частини третьої статті 2201, частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, а судові рішення залишає без змін.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України
ухвалила:
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Єнакієве Донецької області відхилити.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2009 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, її може бути оскаржено до Верховного Суду України у порядку провадження за винятковими обставинами відповідно до положень статей 237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді:
Суддя О.В. Гашицький