"04" лютого 2010 р. К-14746/07
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючий:Нечитайло О.М.
Судді: Конюшко К.В.
Ланченко Л.В.
Пилипчук Н.Г.
Степашко О.І.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області
на постанову Господарського суду Харківської області від 02.04.2007 року
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2007 року
у справі №АС-42/93-07
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зигзаг Удачі-Україна»
до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області
про визнання недійсним рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Зигзаг Удачі-Україна»звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області про визнання недійсним рішення від 30.01.2007 року №0000212310/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 340,00 грн.
Постановою Господарського суду Харківської області від 02.04.2007 року (суддя Яризько В.О.), залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2007 року (судова колегія у складі: головуючий суддя -Подобайло З.Г., судді - Мельнікова Л.В., Сіренко О.І.), позов задоволено.
Задоволення позову судами попередніх інстанцій мотивовано недоведеністю вчинення позивачем порушень вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Не погодившись з вказаними судовими рішеннями, Дергачівська міжрайонна державна податкова інспекція Харківської області звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій з підстав порушення судами норм матеріального права просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
У касаційній скарзі відповідач вказує на неправильне застосування п. 5 ст. 3 та ст. 5 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Позивач надав заперечення на касаційну скаргу, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені у судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що фактичною підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій став висновок, викладений у акті перевірки від 22.12.2006 року №20110019/2310, про порушення позивачем п. 5 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(далі -Закон), що полягало, зокрема, у проведенні розрахунків зі споживачами за готівкові кошти без застосування РРО, КОРО та РК.
Відповідно до п. 1 ст. 3 Закону суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Пунктом 5 цієї ж статті передбачений також обов'язок у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу Державним казначейством України.
Відповідно до п. 6 Додатку до Постанови КМУ «Про терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій»№121 від 07.02.2001 року встановлені конкретні строки переведення суб'єктів підприємницької діяльності на розрахунки із застосуванням РРО, а саме: при використанні гральних автоматів -з 31.12.2006 року.
Згідно абзацу другого пункту 1 цієї Постанови, до настання зазначених строків, суб'єкти підприємницької діяльності здійснюють розрахункові операції із застосуванням книг обліку розрахункових операцій (КОРО).
Статтею 8 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг»визначено, що порядок ведення розрахункових книжок і книг обліку розрахункових операцій встановлюється ДПА України.
Однак, як правильно враховано судами попередніх інстанцій, Порядком реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженим наказом ДПА України №614 від 01.12.2000 року не встановлений порядок реєстрації розрахункових операцій гральних автоматів, які приймають у оплату за учать у грі -платіжні засоби у валюті України -монети, що унеможливлює законне використання розрахункових книжок і книг обліку розрахункових операцій.
Зазначений факт виключає висновок про вчинення правопорушення суб'єктом господарювання, а відтак застосування до позивача штрафних санкцій не можна визнати обґрунтованим.
Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення -залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Касаційну скаргу Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області залишити без задоволення.
2. Постанову Господарського суду Харківської області від 02.04.2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2007 року у справі №АС-42/93-07 залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:Нечитайло О.М.
СуддіКонюшко К.В.
Ланченко Л.В.
Пилипчук Н.Г.
Степашко О.І.