"09" лютого 2010 р. м. Київ К-14799/07
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого),
Брайка А. І., Маринчак Н. Є., Рибченка А. О., Федорова М. О.,
при секретарі судового засідання Титенко М.П.,
представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце повідомлені належним чином, -
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Сознание" на постанову Гагарінського районного суду м. Севастополя від 12.04.2007 та ухвалу Апеляційного суду м. Севастополь від 14.06.2007 по справі № 2а-663/07
за позовом Державної податкової адміністрації у м. Севастополі
до Приватного підприємства "Сознание"
про одержання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки,
Державна податкова адміністрація у м. Севастополі (далі -ДПА, позивач) звернулась до суду із поданням про видачу дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки Приватного підприємства "Сознание" (далі -Підприємство, відповідач) з підстав ненадання останнім документів бухгалтерського та податкового обліку, на яких ґрунтується податковий облік, що перешкоджає органу податкової служби перевірити правильність нарахування та повноту сплати Підприємством податків, зборів.
Постановою Гагарінського районного суду м. Севастополя від 12.04.2007 по справі № 2а-663/07 подання ДПА про отримання дозволу на проведення позапланової перевірки органами державної податкової служби задоволено. Задовольняючи подання органу податкової служби суд першої інстанції керувався лише нормами податкового законодавства, зокрема ч. 7 ст. 111 Закону України "Про державну податкову службу в Україні".
Відповідач не погодившись з рішеннями суду першої інстанції, вказуючи на порушення норм матеріального та процесуального права, звернувся до апеляційного адміністративного суду України з апеляційною скаргою, в якій поставлено питання скасувати судове рішення районного суду.
Апеляційний суд м. Севастополя ухвалою від 14.06.2007 по справі № 2а-663/07 апеляційну скаргу на судове рішення першої інстанції повернув відповідачу з тих підстав, що Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено порядок та строк оскарження судових рішень місцевих судів по справах, ухвалених в порядку ч. 7 ст. 111 Закону України "Про державну податкову службу в Україні". Повертаючи апеляційну скаргу апелянту суд апеляційної інстанції керувався положеннями ч. 3 ст. 189 Кодексу адміністративного судочинства України.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вказуючи на порушення норм процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій поставлено питання скасувати оскаржувані судові рішення, а провадження по справі закрити.
У касаційні скарзі відповідач зазначає, що справа повинна була розглядатися згідно з вимогами п. 6 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України. Крім того, відповідач зазначив про позбавлення його судом першої інстанції права приймати участь у розгляді справи та права апеляційного оскарження.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення апеляційної інстанції скасуванню з передачею справи до апеляційного адміністративного суду для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги на судове рішення районного суду від 12.04.2007 до апеляційного перегляду за правилами Кодексу адміністративного судочинства України з наступних підстав.
Виходячи з положень п. п. 1, 7, 9 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАСУ) публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, є справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою).
Таким чином, у контексті зазначених норм Кодексу, справою адміністративної юрисдикції, яку може бути передано на вирішення адміністративного суду, є спір, що виник між суб'єктами суспільних відносин стосовно їх прав і обов'язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений здійснювати управлінські чи контрольні функції щодо іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти, відповідно, зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень.
Згідно з п. 3 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" на Державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції покладено, зокрема, функцію щодо контролю своєчасності подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевірки достовірності цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.
Органи державної податкової адміністрації у випадках, в межах своєї компетенції та у порядку встановлених законами України можуть ініціювати позапланову виїзну перевірку платника податків.
Отже, ДПА є суб'єктам владних повноважень, оскарження дій яких відноситься до компетенції адміністративних судів (п. 1 ч. 1 ст. 17 КАСУ).
Частиною 6 розділу VII КАСУ встановлено, що до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України, вирішують в першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства.
Відповідно до ст. 195 КАСУ, справи в суді апеляційної інстанції розглядаються за правилами, встановленими для розгляду справ у суді першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
В порушення вимог ст. 195 КАСУ апеляційний суд не переглянув рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, не зважаючи на те, що в апеляційній скарзі наведені доводи для скасування прийнятої судом першої інстанції постанови, в тому числі з тих підстав, що відповідно п. 6 розділуI "Прикінцевих та перехідних положень" КАСУ спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства не судом загальної юрисдикції, а господарським судом. Але апеляційний суд в ухвалі від 14.06.2007 року не дав оцінки жодній.
Розгляд справи у невірно обраній процесуальній судовій процедурі може істотно вплинути на обсяг прав і обов'язків учасників процесу на будь-яких його стадіях.
Враховуючи наведене, оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа - направленню до Севастопольського апеляційного адміністративного суду для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Приватного підприємства "Сознание" задовольнити частково.
Ухвалу Апеляційного суду м. Севастополь від 14.06.2007 по справі № 2а-663/07 скасувати, а справу направити до Севастопольського апеляційного адміністративного суду для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 КАС України.
Головуючий О.В. Карась
Судді А.І. Брайко
Н. Є. Маринчак
А.О. Рибченко
М.О. Федоров