Справа № 628/1819/19
Провадження №2/628/876/19
05 липня 2019 року Куп'янський міськрайонний суд Харківської області
у складі: головуючого - судді Скородєлової В.В.
за участю секретаря судового засідання Буткової В.М.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження у залі суду в м. Куп'янську Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Куп'янської міської ради Харківської області про визнання права власності на 1/2 частку житлового будинку за набувальною давністю, -
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Куп'янського міськрайонного суду Харківської області з даним позовом, в якому просить визнати за ним право власності на 1\2 частку житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та який складається: житловий будинок загальною площею 62,6 кв.м., позначений на плані земельної ділянки літ. «А», та надвірні будівлі та споруди: сарай - літ. «И», сарай -літ. «К», літня кухня - літ «Т», вбиральня-літ. «У», сарай -літ. «О», погріб - літ. «Л», вбиральня - літ. «Р», огорожа №1,2,3.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що на підставі договору дарування від 26.11.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Куп'янського міського нотаріального округу Харківської області йому належить на праві власності 1\4 частка житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель на АДРЕСА_1 .
30.10.2013 року ОСОБА_1 додатково набув право власності на підставі договору дарування ще на 1\4 частку вищевказаного житлового будинку.
Загалом позивач є власником 1\2 частки житлового будинку та надвірних будівель на АДРЕСА_1 АДРЕСА_1 і його право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Співвласниками по 1\4 частині кожним є ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності від 17.10.2001року та ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності від 17.10.2001 року. Відомості до Державного реєстру внесені 22.05.2009 року. Вищевказані співвласники в житловому будинку на день отримання позивачем у власність його частки не проживали, не були зареєстровані у вказаному житловому будинку і місце їх знаходження не було відомо на час укладення договору дарування 1\4 частки в жовтні 2013 року.
ОСОБА_1 відомо з розповідей сусідів, що ОСОБА_3 була одинокою людиною і померла ще в ІНФОРМАЦІЯ_2. І будь - які спадкоємці до теперішнього часу не з'являлись.
Співвласник на 1\4 частку житлового будинку ОСОБА_2 в житловому будинку взагалі ніколи не проживав, не був зареєстрований і його місце знаходження з 1955 року невідоме.
Об'єкт житлової нерухомості складається: житловий будинок загальною площею 62,6 кв.м., позначений на плані земельної ділянки літ. «А», при якому є такі надвірні будівлі та споруди: сарай - літ. «И», сарай -літ. «К», літня кухня - літ «Т», вбиральня-літ. «У», сарай -літ. «О», погріб - літ. «Л», вбиральня - літ. «Р», огорожа №1,2,3.
Фактично з дня реєстрації за позивачем права власності на 1\4 частку вищевказаного житлового будинку - 30.10.2013 року він став проживати з сім'єю в цілому зазначеному об'єкті нерухомості - житловому будинку і до теперішнього проживає в ньому, добросовісно та відкрито володіє цим будинком більше десяти років, постійно сплачує всі необхідні платежі за користування газом, водою, підтримує житловий будинок і надвірні будівлі та присадибну ділянку в санітарному стані, проводить ремонти.
Позивач вказує, що він має на руках оригінали документів на вищевказаний житловий будинок, що додатково підтверджує той факт, що він володіє вказаною нерухомістю добросовісно.
Крім того, при укладенні договорів дарування в листопаді 2008 року з ОСОБА_4 та в жовтні 2013 року з ОСОБА_5 , позивачу було роз'яснено про те, що на земельній ділянці за АДРЕСА_1 фактично було два житлових будинки, що значилися під літ. «В» з відповідними надвірними будівлями до будинку і між співвласниками була угода про користування житловими будинками, згідно домовленості в користування ОСОБА_3 та ОСОБА_2 був житловий будинок під літ. «В» та надвірними будівлям, де і мешкала ОСОБА_3 .. Після смерті ОСОБА_3 вказаним житловим будинком під літ. «В» ніхто не користувався. Житловий будинок та надвірні будівлі біля нього розвалились і Куп'янським БТІ було за актом погашені ці забудови у зв'язку з їх руйнуванням, але право власності так і залишилось, хоча фактично 1/2 частка, яка зареєстрована за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , яка знаходилась у користування останніх відсутня у зв'язку з руйнуванням. Крім того, зі слів позивача дарувальників йому відомо, що між співвласниками був спір відносно користування житловими будинками і за рішенням суду будинок під літ. «В» виділявся ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .. За даними технічної документації БТІ ще у 1985 році були внесені зміни до схематичного плану, в якому було виключено житловий будинок під літ. «В» та з надвірними будівлями біля нього, про що свідчить схематичний план.
Позивач вважає, що вищевказане свідчить про те, що він є добросовісним набувачем житлового будинку з надвірними будівлями, який значиться на схематичному плані під літ. «А».
Вирішити право власності за ОСОБА_1 позасудовим розглядом не має можливості, оскільки відсутні співвласники ОСОБА_3 , яка померла та ОСОБА_2 , який пропав безвісти ще в 1955 році, про що вказано в акті квартального комітету, посвідченого Куп'янськ - Вузловською селищною радою від 07.05.2019 року.
Враховуючи вищезазначені обставини, позивач вважає, що у зв'язку із добросовісним, безперервним володінням чужим майном, у нього виникло право власності на вказаний об'єкт нерухомого майна за набувальною давністю у порядку ст.344 ЦК України.
Ухвалою судді від 18.06.2019 року у справі відкрито провадження і справа призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Позивач ОСОБА_1 у підготовче судове засідання не з'явився, надавши до суду письмову заяву про розгляд справи без його участі, позов підтримує в повному обсязі, який просить суд задовольнити.
Представник відповідача: Куп'янської міської ради Харківської області у підготовче судове засідання також не з'явився, до суду надійшла письмова заява про розгляд справи без його участі. По справі будь-яких пояснень, заперечень не має, при винесені рішення покладаються на розсуд суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Виходячи з наведеного, а також положень ч. 3 ст. 211 ЦПК України, суд вважає, що рішення у справі можливо ухвалити при проведенні судового засідання за відсутності учасників справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Перевіривши письмові докази по справі, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено та підтверджено наявними у справі доказами, що ОСОБА_1 належить на праві приватної спільної часткової власності - 1\4 частка житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель на АДРЕСА_1 , що підтверджується договором дарування від 26.11.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Куп'янського міського нотаріального округу Харківської області Черняєвою А.О., зареєстрованого в реєстрі за №6992 (а.с. 15, 16); Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (№21493697) (а.с. 16).
Згідно договору дарування частки житлового будинку від 30.10.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Куп'янського міського нотаріального округу Харківської області Герасимнко Т.Л., зареєстрованого в реєстрі за №735 (а.с. 17, 18) дарувальник ОСОБА_5 подарувала та при цьому передала безоплатно у власність, а обдаровувальний ОСОБА_1 прийняв у власність як дарунок належну дарувальнику 1\4 частку у праві власності житлового будинку з відповідною часткою надвірних будівель, щ знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці Куп'янської міської ради Харківської області, що також підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (№ інформаційної довідки 168370759) (а.с. 19-21).
Як убачається з технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 , виготовленого за станом на 11.10.2004 року (а.с. 13-14), технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 (інвентаризаційна справа № 503 ), виготовленого за станом на 06.11.2013 року (а.с. 10-12), та акту від 07.05.2019 року (а.с. 9) крім ОСОБА_1 , співвласниками по 1\4 частині за кожним є ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , які в житловому будинку на день отримання ОСОБА_1 у власність його частки не проживали, не були зареєстровані у вказаному житловому будинку і місце їх знаходження не було відомо на час укладення договору дарування 1\4 частки в жовтні 2013 року. Зі слів сусідів ОСОБА_3 померла в ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_2 пропав безвісти в 1955 р..
Можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК України, а також частини четвертої ст. 344 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.
Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інакше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом пяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.
Добросовісність, як одна із загальних засад цивільного судочинства, означає фактичну чесність суб'єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків.
При вирішенні спорів про набувальну давність суд має врахувати добросовісність саме на момент передачі позивачу майна (речі), тобто на початковий момент, який буде включатися в повний строк давності володіння, визначений законом. Позивач, як незаконний володілець, протягом всього часу володіння майном повинен бути впевнений, що на це майно не претендують інші особи, і він отримав це майно з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього.
Зазначена правова позиція знайшла своє відображення в листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28.01.2013 р. № 24-150/0/4-13 « Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав ».
Так, при вирішенні спорів, пов'язаних з правом власності в силу набувальної давності, судам слід враховувати наступне: - право власності на нерухоме майно можна набувати за набувальною давністю лише після 01 січня 2011 року; - задоволення судом вимог про визнання за володільцем права власності на нерухоме майно на підставі ст. 344 ЦК України можливе лише за наявності необхідних умов: добросовісності заволодіння, відкритості, безперервності, безтитульності володіння; - за набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено; - відлік строку набувальної давності починається з моменту заволодіння нерухомим майном; у випадку коли володілець заволодів майном на підставі певного договору з його власником, строк набувальної власності обчислюється з моменту спливу строку позовної давності; - у разі втрати майна володільцем не зі своєї волі (усунення володільця від володіння нерухомим майном), неповернення майна у володіння та незвернення з позовом про витребування такого майна протягом року строк набувальної давності переривається; у разі повернення нерухомого майна у володіння чи пред'явлення позову про його витребування строк набувальної давності не переривається, а період, протягом якого володілець не з власної волі був позбавлений володіння, зараховується до строку набувальної давності.
Згідно п. 9 Постанови №5 Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, що володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. Особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.
Відповідно до п.14 вищезазначеної Постанови Пленуму, виходячи зі змісту частини першої статті 344 ЦК, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв'язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю. Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Відкритість та безперервність володіння є необхідними умовами для набуття права власності за набувальною давністю і означають, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, а також те, що протягом означеного в законі строку володілець не вчиняв дій, що свідчили б про визнання ним обов'язку повернути річ власнику, а також йому не пред'являвся правомочною особою позов про повернення майна.
Так, судом також встановлено, що на спірне вищевказане майно не претендують інші особи, ніхто не пред'являє претензій чи вимог про повернення майна до позивача, який безперервно більше 10 років, тобто з 26.11.2008 року і по теперішній час проживає в спірному житловому будинку.
Згідно положень статей 335 і 344 ЦК України, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі, а також на безхазяйну річ.
Під час розгляду справи встановлено, що позивач добросовісно, безперервно та відкрито володіє об'єктом - житловим будинком з надвірними побудовами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, на який поширюється строк давності, передбачений вимогами ст. 344 ЦК України, турбувався долею цього майна та не приховував того, що ним користується, а також добросовісно оплачував всі комунальні послуги за електроенергію, газ, водопостачання, вивіз сміття та ніс витрати для забезпечення існування та схоронності вказаного житлового будинку, та неодноразово проводив капітальний ремонт житлового будинку.
Набувальна давність є юридичним фактом.
Рішення суду про встановлення факту спливу строку набувальної давності не замінюватиме собою державної реєстрації права власності на нерухоме майно, а буде лише підставою для її проведення.
Таким чином, об'єктивно оцінивши достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, вимоги норм матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку, що зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 13, 11, 12 13, 78, 79, 82, 89, 200, 258, 259, 263-265, 315, 352, 354 ЦПК України, ст. ст. 15, 16, 328, 335, 344 ЦК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Куп'янської міської ради Харківської області про визнання права власності на 1/2 частку житлового будинку за набувальною давністю - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , право власності на 1\2 частку житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та який складається: житловий будинок загальною площею 62,6 кв.м., позначений на плані земельної ділянки літ. «А», та надвірні будівлі та споруди: сарай - літ. «И», сарай -літ. «К», літня кухня - літ «Т», вбиральня-літ. «У», сарай -літ. «О», погріб - літ. «Л», вбиральня - літ. «Р», огорожа №1,2,3.
Рішення може бути оскаржено повністю або частково учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов'язки до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Куп'янський міськрайонний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
На виконання вимог ч. 10 ст. 272 ЦПК України суд повідомляє учасникам справи веб-адресу сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою вони можуть отримати інформацію по даній справі: http://kpm.hr.court.gov.ua/sud2023/gromadyanam/csz/.
Суддя: В.В. Скородєлова