м. Київ К-6601/09
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Бутенка В.І.,
Сороки М.О.,
Рецебуринського Ю.Й.,
Гашицького О.В.,
Штульмана І.В.,
розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_6 до управління Пенсійного фонду у Ленінському районі м. Луганська (далі -УПФ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання виплатити підвищення до пенсії,
встановив:
У липні 2008 року ОСОБА_6 звернулась до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що він відноситься до категорії «діти війни»та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на те, що таке підвищення до пенсії йому не виплачувалось, просив визнати таку бездіяльність УПФ неправомірною, зобов'язати відповідача здійснити відповідні перерахунки за липень-грудень 2007 р. у сумі 735,30 грн.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2008 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність УПФ щодо невиплати позивачу підвищення до пенсії за віком як дитині війни за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. Зобов'язано УПФ здійснити виплату позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком як дитині війни за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. з урахуванням фактично виплачених сум.
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2009 року апеляційну скаргу УПФ на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2008 року залишено без розгляду.
У касаційній скарзі УПФ, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати і ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову.
Залишаючи апеляційну скаргу без розгляду, апеляційний суд виходив з того, що відповідно до ч. 6 ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС) заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Згідно ч. 3 ст. 186 КАС заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Встановлено, що УПФ заяви про апеляційне оскарження судового рішення не подавало, а подало лише апеляційну скаргу 29 жовтня 2008 року, тобто з пропуском встановленого законом строку. Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження було відсутнє.
Висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для залишення без розгляду апеляційної скарги відповідає фактичним обставинам справи та узгоджується з вимогами ст. 186 КАС і доводи касаційної скарги його не спростовують.
Вимога касаційної скарги про скасування постанови суду першої інстанції задоволена бути не може, оскільки апеляційна скарга на вказане судове рішення залишена без розгляду.
Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд,
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду у Ленінському районі м. Луганська залишити без задоволення, а ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2009 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, окрім як з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 236 - 239 КАС України.
Суддя М.О. Сорока