м. Київ К-10144/09
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Бутенка В.І.,
Сороки М.О.,
Рецебуринського Ю.Й.,
Гашицького О.В.,
Штульмана І.В.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_6 до управління Пенсійного фонду України в Гусятинському районі Тернопільської області (далі -УПФ) про зобов'язання нарахувати недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу,
У липні 2008 року ОСОБА_6 звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що він відноситься до категорії «діти війни»та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на те, що таке підвищення до пенсії йому не виплачувалось, просив визнати таку бездіяльність УПФ неправомірною, зобов'язати відповідача здійснити відповідні перерахунки за 2006-2008 роки у сумі 3444 грн. 90 коп.
Постановою Гусятинського районного суду Тернопільської області від 29 серпня 2008 року позов задоволено. Зобов'язано УПФ здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_6, підвищивши її на 30 % мінімальної пенсії за віком з 09 липня 2007 року.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2009 року постанову суду першої інстанції змінено. Позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову УПФ щодо підвищення ОСОБА_6 підвищення до пенсії, отриманої у період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
У касаційній скарзі УПФ, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить судові рішення скасувати, прийняте нове судове рішення.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Встановлено, що ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_1, і відповідно до вимог ст. 1 Закону, який набрав чинності з 01 січня 2006 року, набув статусу «дитина війни».
Отже, відповідно до положень вказаного Закону пенсія позивача повинна виплачуватись із збільшенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Водночас, щодо такого його права на період 2006 року, то підвищення до пенсії дітям війни могло бути впроваджено за наступних умов: поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету відповідно до вимог статті 110 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік», в редакції, викладеній у Законі України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік»від 19.01.2006 року. Однак такі умови не настали.
Що ж до підвищення пенсії дітям війни у 2007 році, то пунктом 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом було зупинено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»на 2007 рік.
Проте, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» з урахуванням статті 111 цього Закону визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).
Відповідно до вимог 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28 грудня 2007 року були внесені зміни до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Відповідно до цих змін було встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення до пенсії в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Проте, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані неконституційними.
Отже, в період з 1 січня 2007 року до 09 липня 2007 року позивач також не мав права на отримання державної соціальної підтримки, оскільки норма, якою передбачено це право, була зупинена, а з 1 січня 2008 року до 22 травня 2008 року -таке право у позивача було відсутнє у зв'язку із дією положень пункту 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
За таких обставин, правильним також є висновок судів про те, що позивач в 2006 році та до 9 липня 2007 року, а також з 1 січня 2008 до 22 травня 2008 року не мав права на підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, а має його лише з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року.
В той же час, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що з моменту ухвалення рішення Конституційним Судом України бездіяльність УПФ є протиправною.
Що ж стосується розміру мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись зазначене підвищення до пенсії, то суди обґрунтовано визнали, що розрахунок необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.
Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів та встановлених обставин справи.
Згідно ч. 3 ст. 211 КАС підставами касаційного оскарження судового рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права та відсутні передбачені ст. 227 КАС України підстави для його обов'язкового скасування.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд,
ухвалив:
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Гусятинському районі Тернопільської області залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2009 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, окрім як з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 236 -239 КАС України.
Суддя М.О. Сорока