П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
03 липня 2019 р.м.ОдесаСправа № 814/973/18
Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О.
Дата і місце ухвалення 23.11.2018р., м. Миколаїв
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді : Бойка А.В.,
суддів: Осіпова Ю.В.,
Шевчук О.А.,
за участю секретаря - Шепель О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2018 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Контакт-Жилбуд» до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
19.04.2018 року товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Контакт-Жилбуд» звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.01.2018 року:
- № 00000971401, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2, 512, 232 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 628, 058 грн.;
- № 00000961401, яким товариству зменшено від'ємне значення за грудень 2016 року на суму 15, 352 грн.
- № 00000951401, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 2, 273, 892 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 568, 473 грн.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2018 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 05.01.2018 року № 00000971401, № 00000951401.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 05.01.2018 року № 00000971401 на суму 2511 194 грн. грошового зобов'язання з податку на додану вартість та 627 798,50 грн. за штрафними санкціями.
У задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 05.01.2018 року № 00000971401 на суму 1038 грн. грошового зобов'язання з податку на додану вартість та 259,50 грн. за штрафними санкціями відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДФС у Миколаївській області подало апеляційну скаргу, в якій апелянт посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин по справі, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Апелянт посилався на те, що в ході проведення перевірки позивача було встановлено, що протягом перевіряємого періоду позивач мав взаємовідносини з ПП «Аширбадон», ТОВ «Концепт-Інфо», ТОВ «НКТрейд», ТОВ «Енерго Альтернатива» по поставці будівельних матеріалів та будівництву за договорами підряду, проте реальність вказаних операцій перевіркою не встановлена.
Апелянт посилався на те, що під час проведення перевірки позивачем не надано сертифікатів якості та інших документів, які посвідчують якість ТМЦ, не надано доказів транспортування товарів.
Також апелянт посилався на відсутність основних засобів, необхідної кількості управлінського та технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів у контрагентів позивача. Крім того, відповідач зазначив, що контрагенти позивача не купували товарно-матеріальні цінності, які в подальшому, нібито, були поставлені позивачу.
Зазначене, на думку апелянта, свідчить про нереальність господарських операцій позивача з вказаними вище контрагентами, та безпідставність формування позивачем показників податкового обліку.
Враховуючи викладене,Головне управління ДФС у Миколаївській області просить скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2018 року та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.
Товариство рішення суду першої інстанції в частині незадоволених позовних вимог не оскаржувало, а тому в силу положень ст. 308 КАС України, колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції саме в межах доводів та вимог апеляційної скарги ГУ ДФС у Миколаївській області, а саме в частині задоволених позовних вимог товариства.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Головного управління ДФС в Миколаївській області не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що у період з 20.11.2017 року по 01.12.2017року Головним управлінням ДФС у Миколаївській області було проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Контакт-Жилбуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, в тому числі з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.09.2014 року по 31.12.2016 року, валютного та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 08.12.2017року № 1821/14-29-14-01/24786264, на підставі якого фіскальним органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 05.01.2018 року:
- № 00000971401, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2 512232 грн. та 628058 грн. за штрафними санкціями,
- № 00000961401, яким зменшено від'ємне значення за грудень 2016 на суму 15 352 грн.
- № 00000951401, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 2 273892 грн. 568473 грн. штрафні санкції.
В акті перевірки податковий орган посилався на встановлення в ході проведення перевірки порушення ТОВ «Будівельна компанія «Контакт-Жилбуд» п.п.138.1.1, п.138.1,п.138.2 ст.138 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 2 273892 грн., п.198.1,п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, п.200.2 ст.200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 2 512 232 грн., завищено суму від'ємного значення, що враховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за грудень 2016 на суму 15352 грн.
Фіскальний орган посилався на те, що за результатами проведення перевірки встановлено, що у перевіряємий період позивач мав взаємовідносини з ПП «Аширбадон», ТОВ «Концепт-Інфо» та ТОВ «Енерго Альтернатива» по придбанню товарно-матеріальних цінностей, реальність яких, на думку відповідача не підтверджена належними первинними документами. Податковий орган зазначив, що за наявною податковою інформацією на адресу контрагентів позивача здійснювалась реалізація товарів та послуг за номенклатурою, відмінною від номенклатури придбаних позивачем товарів. Також відповідач посилався на відсутність у контрагентів позивача власних або орендованих основних фондів, тобто на відсутність необхідних умови для здійснення відповідної господарської діяльності
Крім цього, податковий орган посилався на неправомірне віднесення позивачем до складу витрат та податкового кредиту витрат по операціям з отримання послуг підряду від ТОВ «НКТРЕЙД».
Не погоджуючись з висновками акту перевірки та прийнятим податковим повідомленням-рішенням, ТОВ «Будівельна компанія «Контакт-Жилбуд» оскаржило його до суду першої інстанції.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надані документи податкового та бухгалтерського обліку підприємства, які підтверджують фактичність виконання договорів поставки товарів, робіт (послуг) із вказаними в акті перевірки контрагентами, а також договорів підряду та дають право на зменшення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму понесених витрат та формування податкового кредиту.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:
Згідно пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (п. 44.1 ст. 44 ПК України).
Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1. статті 134 ПК України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139 ст. 139 ПК України).
Наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73 затверджено Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", згідно якого витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).
У Звіті про фінансові результати розкривається інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки, інший сукупний дохід та сукупний дохід підприємства за звітний період (ч.8 розділу 2 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»).
Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року № 318 затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань (п.5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати (П(С)БУ16)).
Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені (п.6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати (П(С)БУ16)).
Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені (п.7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати (П(С)БУ16)).
Згідно з п. 14.1.181 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до п. 198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст.201 цього Кодексу.
Викладені норми Податкового кодексу України вказують на те, що умовами реалізації права платника на податковий кредит та віднесення сум до складу витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів, оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Окрім того, що господарські операції для визначення податкових зобов'язань мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, вони повинні спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, оскільки це є її визначальною ознакою.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.
Для підтвердження даних податкового обліку необхідно брати до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Так, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
У зв'язку з цим недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
За змістом ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
У підтвердження виконання умов укладених з розглядуваними контрагентами договорів позивачем були надані копії договорів та первинні документи, які, на думку позивача, є свідченням фактичної поставки товарів та надання послуг вказаними контрагентами.
Дослідивши надані позивачем документи колегія суддів встановила наступне:
У перевіряємий період ТОВ «Будівельна компанія «Контакт-Жилбуд'мало взаємовідносини з контрагентами ПП «Аширбадон», ТОВ «Концепт-Інфо» та ТОВ «Енерго Альтернатива» по поставці товарів.
За наслідками здійснення господарських операцій із зазначеними вище контрагентами позивачем зменшено об'єкт оподаткування податком на прибуток на суму понесених витрат та сформовано податковий кредит.
Так, позивачем було укладено ряд договорів поставки з ТОВ «Енерго Альтернатива»: договір № 28 від 31.05.2016 року, № 46 від 27.09.2016 року, № 47 від 29.09.2016 року, № 48 від 30.09.2016 року, № 52 від 07.10.2016 року, № 54 від 17.10.2016 року, № 55 від 21.10.2016 року, № 58 від 26.10.2016 року (т. 2 а.с. 18-41).
За умовами укладених договорів постачальник - ТОВ «Енерго Альтернатива» зобов'язувалось поставити, а покупець (ТОВ «БК «Контакт-Жилбуд») прийняти і оплатити товар, найменування, асортимент, загальна кількість якого зазначається в специфікаціях. Сторони домовились, що моментом поставки товару є дата видаткової накладної, підписаної уповноваженими представниками сторін.
У підтвердження виконання умов укладених договорів позивачем були надані податкові накладні (т. 2 а.с. 151-166), видаткові накладні (т. 2 а.с. 3, 5, 7-15, т. 9 а.с. 163-172, 174,), рахунки на оплату (т. 2 а.с. 4, 6, т. 9 а.с. 173, 175).
Згідно наданих видаткових накладних позивачем були придбані будівельні матеріали, зокрема, фарба, дюбеля, ґрунтовка, клеючий розчин, мінераловатні плити, склосітка, сітка, утеплювачі, металоконструкції прогонів, каркасів слухових вікон, каркасів підшивки, ферм, ущільнювачі покрівельні для трую, профілі, болти, саморізи, полістирол, мінеральна вата, освітлювачі, троси, держаки труби, гайки, труби, а також радіатори, повітрявідводники, хомути, затискачі, вимикачі та ін.
Позивачем також було укладено договір поставки з ТОВ «Концепт-Інфо» № 73 від 03.11.2016 року, за умовами якого постачальник - ТОВ «Концепт-Інфо» зобов'язувалось поставити, а покупець (ТОВ «БК «Контакт-Жилбуд») прийняти і оплатити товар, найменування, асортимент, загальна кількість якого зазначається в специфікаціях. Сторони домовились, що моментом поставки товару є дата видаткової накладної, підписаної уповноваженими представниками сторін.
У підтвердження виконання умов укладених договорів позивачем надані податкові накладні (т. 2 а.с. 204-209), видаткові накладні (т. 2 а.с. 16-17, т. 9 а.с. 159-160).
З видаткових накладних вбачається, що позивачем були придбані у вказаного контрагента також будівельні матеріали: дошки, бруси, снігоутримувачі, труби водостічні, коліна водостічні, труби профільні, мінеральна вата, сталь, плівку гідробар'єрна, огорожу для покрівлі, вимикачі, профнастіл, примикання з оцинкованої сталі, гребень оцинкований.
У перевіряємий період позивач мав взаємовідносини з поставки товарів також з ПП «Аширбадон».
Щодо взаємовідносин з вказаним контрагентом позивач в ході розгляду справи пояснив, що договір з ПП «Аширбадон» не укладався, товар поставлявся підприємством-постачальником,їх фактичне отримання підтверджується видатковими накладними (т. 2 а.с. 1-2, т. 5 а.с. 173-174).
Позивач також зазначив, що всі товари, придбані у ПП «Аширбадон», ТОВ «Концепт-Інфо» та ТОВ «Енерго Альтернатива» були оприбутковані та використані в господарській діяльності, у підтвердження чого позивачем надані журнали-ордери і відомості по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» (т. 2 а.с. 212-229, 271-278), оборотно-сальдові відомості (т. 4 а.с. 255-270).
У підтвердження факту перевезення товару позивачем при проведенні перевірки були надані податковому органу товарно-транспортні накладні.
В акті перевірки податковий орган посилався на те, що в наданих товарно-транспортних накладних в графі «автомобільний перевізник» зазначено - водіїв, які не зареєстровані на підприємствах контрагентів позивача.
Колегія суддів зазначає, що згідно висловленої Верховним Судом у постановах від 05.02.2019 року по справі № 822/2373/17, від 18 квітня 2019 року у справі №813/4430/14 правової позиції, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, у власному капіталі підприємства у зв'язку з його господарською діяльністю.
Також Верховний Суд у своїх рішеннях зазначав, що порушення правил, в тому числі перевезення, є підставою для притягнення винних осіб до відповідальності, в той час, як податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит в залежність від дотримання правил перевезення іншими особами, за умови наявності у платника належних первинних документів, що підтверджують фактичне виконання договірних відносин.
В даному випадку з матеріалів справи вбачається, що безпосередньо позивач не приймав участь в оформленні документів на перевезення - товарно-транспортних накладних. Перевезення товару здійснювалось контрагентом позивача.
За умови встановлення факту переміщення товару у процесі його поставки порядок заповнення товарно-транспортних накладних не має вирішального значення для визначення податкових наслідків операцій з поставки товару.
Таким чином, в даному випадку недотримання правил оформлення документів на перевезення товару іншими особами, на яких згідно домовленостей, а також чинного законодавства покладався такий обов'язок, не може бути беззаперечною підставою для позбавлення позивача права на віднесення сум до витрат та податкового кредиту.
Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами правил оформлення документів або порушення ними правил ведення податкового обліку, або дотримання ними трудового законодавства, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагентами або іншими суб'єктами господарювання вимог чинного законодавства.
Більше того, наявність товарно-транспортної накладної є обов'язковим документом, який повинен складатися під час перевезень. Водночас, право платника податку на включення сплачених коштів до складу витрат та податкового кредиту виникає не з факту перевезення товару, а у зв'язку із оплатою його вартості постачальнику. Товарно-транспортні накладні, як і перевезення товару в цілому, не перебувають у безпосередньому зв'язку з фактом оплати товару. Цей доказ повинен оцінюватися в сукупності з іншими доказами і не має наперед встановленої сили.
В свою чергу, позивач посилався на те, що використання придбаних товарів (будівельних матеріалів) у подальшій господарській діяльності обумовлено укладеними ТОВ «БК «Контакт-Жилбуд» договорами підряду.
В ході розгляду справи встановлено, що позивачем були укладені договори підряду на виконання будівельних та ремонтних робіт з Управлінням освіти Миколаївської міської ради № 155/3 від 10.11.2017 року, №135 від 10.10.2016 року, 131/1 від 04.10.2016 року, № 6-22 від 03.10.2016, № 51/1 від 19.05.2016 року, № 6-17 від 26.08.2016 року, № 125 від 22.09.2016 року, з Міським протитуберкульозним диспансером № 422 від 22.09.2016 року, № 22 від 18.04.2016 року, з управлінням капітального будівництва Миколаївської облдержадміністрації № 36 від 12.09.2016 року,№ 40 від 19.09.2016 року, зі Школою вищої спортивної майстерності № 21/09 від 15.09.2016 року, з Головним територіальним управлінням юстиції у Миколаївській області № 21 від 28.04.2016 року(т. 5 а.с. 100-172).
У зв'язку з укладенням вказаних договорів позивачем були укладені договори субпідряду з ТОВ «Коцепт-Інфо» та ТОВ «НКТРЕЙД», зокрема:
- з ТОВ «Концепт-Інфо» були укладені договори № 74 від 02.11.2016 року, № 71 від 02.11.2016 року (т. 2 а.с. 72-77);
- з ТОВ «НКТРЕЙД» були укладені договори № 93 від 12.12.2016 року, № 90 від 05.12.2016 року, № 89 від 02.12.2016 року, № 84 від 01.12.2016 року, № 87 від 18.11.2016 року, № 91 від 14.11.2016 року, № 86 від 11.11.2016 року, № 83 від 07.11.2016 року, № 80 від 03.11.2016 року, № 79 від 02.11.2016 року, № 78 від 28.10.2016 року, № 77 від 18.10.2016 року, № 81 від 17.10.2016 року, № 76 від 12.12.2016 року, № 85 від 10.10.2016 року, № 68 від 10.10.2016 року, № 82 від 06.10.2016 року, № 56 від 06.10.2016 року, № 63 від 05.10.2016 року, № 92 від 03.10.2016 року, № 64 від 29.09.2016 року, № 56 від 30.09.2016 року, № 53 від 19.09.2016 року, № 40 від 15.09.2016 року, № 43 від 05.09.20106 року, № 38 від 27.07.2016 року, № 37 від 19.07.2016 року, № 32 від 24.06.2016 року, № 30 від 13.06.2016 року, № 33 від 24.06.2016 року, № 29 від 01.06.2016 року, № 27 від 25.05.20106 року, № 26 від 29.04.2016 року, № 25 від 19.04.2016 року (т. 2 а.с. 42-71, 78-140, 142-150).
Таким чином, позивач виступав генпідрядником, а фактичними виконавцями робіт виступали підприємства ТОВ «Коцепт-Інфо» та ТОВ «НКТРЕЙД».
У підтвердження виконання вказаними контрагентами вимог укладених договорів, позивач надав наступні первинні документи: по ТОВ «Коцепт-Інфо» - довідки про вартість виконаних робіт (т. 4 а.с. 97, 118), акти приймання виконаних будівельних робіт (т. 4 а.с. 98-105, 119-126), підсумкові відомості ресурсів по об'єктам будівництва (т. 4 а.с. 106-111, 127-135); по ТОВ «НКТРЕЙД» - довідки про вартість виконаних робіт (т. 2 а.с. 242, т. 3 а.с. 8, 16, 44, 59, 76, 84, 96, 106, 121, 139, 160, 171, 180, 190, 200, 222, 234, 241, 256, т. 4 а.с. 1, 31, 50, 62, 72, 88, 112, 137, 146, 159, 171, 182, 190, т. 6 а.с. 17, 42); акти приймання виконаних будівельних робіт (т. 2 а.с. 243-250, т.3 а.с. 9-12, 17-24, 32-37, 45-50, 60-68, 77-80, 85-91, 97-101, 107-110, 114-117, 122-126, 131-134, 140-143,147-152, 161-165, 172-176, 181-185, 191-196, 201-205, 210-216, 223-228, 235-237, 242-245, 250-252,257-260, т. 4 а.с. 2-8, 17-23, 32-34, 39-42, 51-56, 63-66, 73-80, 89-92, 113-115, 138-141, 147-152, 160-165, 172-177, 183-186, 191-194, 203-234, т. 6 а.с. 11-16, 25, 26-30); підсумкові відомості ресурсів по об'єктам будівництва (т. 3 а.с. 1-7, 13-15, 25-31, 38-42, 51-57, 69-74, 81-83, 92-95, 102-105, 111-113, 118-120, 127-130, 135-138, 144-146, 153-158, 166-169, 177-179, 186-189, 197-199, 206-209, 217-221, 229-233, 238-240, 246-249, 253-254, 261-264, т. 4 а.с. 9-16, 24-30, 35-38, 43-47, 57-61, 67-70, 81-87, 93-95, 116-117, 142-144, 153-158, 166-170, 178-181, 187-189, 195-197, 2356-254, т. 6 а.с. 31-35).
Також позивачем надані податкові накладні (т. 2 а.с. 167-209).
Вказані документи підтверджують факт виконання контрагентами позивача будівельних та ремонтних робіт за укладеними договорами, таких, наприклад, як: капітальний ремонт ЗОШ № 54 по пр. Корабелів, 10 б у м. Миколаєві, ЗОШ № 18 по вул. Дачна, 2 у м. Миколаєві, капітальний ремонт теплового вузла та системи вентиляції спортивної зали ФОК за адресою: пл. Заводська, 1 у м. Миколаєві, капітальний ремонт покрівлі ДНЗ № 2 по вул.Чкалова, 118-б у м. Миколаєві, капітальний ремонт покрівлі спортивної зали веслувальної бази по вул. Володарського, 123 у м. Миколаєві, реконструкцію водопровідних мереж в сулі Суха Балка Сухобалківської сільської ради Доманівського району Миколаївської області, капітальний ремонт ДНЗ № 85 по вул. 8 Березня, 22-б у м. Миколаєві, поточний ремонт флюорографічного кабінету та пультової міської протитуберкульозного диспансеру по вул. Сиваської дивізії, 8 у м. Миколаїв та ін.
При цьому, позивачем надано докази використання придбаних у ПП «Аширбадон», ТОВ «Концепт-Інфо» та ТОВ «Енерго Альтернатива» будівельних матеріалів при здійснені будівництва та капітальних ремонтів за договорами на виконання ремонтних та будівельних робіт, зокрема, позивачем надано акти приймання-передачі будівельних матеріалів за договорами підряду (т. 2 а.с. 141, т. 3 а.с. 43, 58, 75, 159, 170, 255, т. 4 а.с. 48-49, 71, 96, 136, 145, 198,-199, т. 6 а.с. 41, 42-43). Згідно вказаних актів ТОВ «БК «Контакт-Жилбуд» передавало виконавцю будівельні матеріали на виконання укладених договорів підряду.
З додатка № 14 до акту перевірки від 08.12.2017 року встановлено, що в ході проведення перевірки позивачем податковому органу були надані документи, які підтверджують виконання договорів з Управлінням освіти Миколаївської міської ради, Міським протитуберкульозним диспансером, з управлінням капітального будівництва Миколаївської облдержадміністрації, зі Школою вищої спортивної майстерності, з Головним територіальним управлінням юстиції у Миколаївській області, зокрема, акти приймання виконаних будівельних робіт, підписані замовниками без зауважень (т. 1 а.с. 190-287).
В ході перевірки дотримання вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, податковим органом здійснювалась перевірка взаєморозрахунків ТОВ «БК «Контакт-Жилбуд» із замовниками будівництва за договорами підряду та із контрагентами, які залучались до виконання будівельних робіт в якості субпідрядників (ТОВ «Коцепт-Інфо» та ТОВ «НКТРЕЙД»). Досліджувався рух коштів з банківських рахунків вказаних підприємств.
Встановлено, що заборгованості по розрахункам замовників із ТОВ «БК «Контакт-Жилбуд», а також ТОВ «БК «Контакт-Жилбуд» із субпідрядниками відсутня, всі вищенаведені фінансово-господарські операції відображено у бухгалтерському обліку відповідними проводками.
Дослідивши надані позивачем документи у підтвердження реальності здійснюваних з контрагентами господарських операцій, колегія суддів вважає, що вказані документи містять всі необхідні відомості щодо здійснюваних господарських операцій та дають змогу встановити зміст господарських операцій та їх кількісні та якісні характеристики. Надані позивачем первинні документи у своїй сукупності відображають відомості, які мають значення для підтвердження реальності здійснюваних господарських операцій.
Позивачем надано докази подальшого використання товарів, робіт (послуг), отриманих від контрагентів у власній господарській діяльності, обґрунтовано доцільність використання розглядуваних послуг у господарській діяльності, а також надані докази руху коштів по рахункам.
Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують правомірність формування позивачем витрат та податкового кредиту відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.
В даному випадку безпідставними є доводи податкового органу про відсутність у контрагента позивача виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарської діяльності, з огляду на те, що жодного доказу на підтвердження цієї інформації відповідачем не надано, як і не доведено неможливості контрагента укладати договори в межах своєї господарської діяльності з іншими суб'єктами господарювання з метою виконання зобов'язань перед позивачем у справі.
Позивач в ході розгляду справи суду пояснив, що особисто контролював хід виконання будівельних робіт та бачив, що на об'єкті працює не одна особа. В яких відносинах: трудових чи цивільно-правових знаходились ці особи з його контрагентами він не цікавився.
В свою чергу, податковим органом в акті перевірки не зазначено посилань на акти перевірки вищезазначених контрагентів позивача, не проведено інвентаризації основних засобів, наявність укладених договорів найму працівників податковим органом не досліджувалась.
Слід зазначити, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту/витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
Згідно ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.
В порушення цих вимог Головне управління ДФС у Миколаївській області не надало належних, достатніх та беззаперечних доказів нереальності господарських договорів, укладених між ТОВ «БК «Контакт-Жилбуд» та контрагентами, розглядуваними в акті перевірки.
В акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій з його контрагентами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагентів позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень щодо невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.
Всі висновки фіскального органу з цього приводу ґрунтуються на припущеннях не підтверджених належними та допустимими доказами.
З огляду на зазначене колегія суддів вважає, що позивачем належним чином підтверджено факт реального здійснення господарських операцій з розглядуваними в акті перевірки контрагентами, що дає право підприємству на формування витрат та податкового кредиту та спростовує твердження відповідача по порушенням, викладеним в акті перевірки.
Натомість, в порушення приписів частини 2 статті 77 КАС України відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами протилежне.
Зважаючи на зазначене колегія суддів приходить до висновку, що, із врахуванням визнання позивачем порушень в частині подвійного віднесення сум витрат до податкового кредиту по операціям з ПП «БМП «Техніка», КП ММР «Капітальне будівництво м. Миколаєва, УДСО при УМВС України в Одеській області, ПРАТ «ДАТАГРУП», ТОВ «Автоцентр на Будівельників», податкове повідомлення-рішення від 05.01.2018 року № 00000971401 підлягає частковому скасуванню на суму 2511 194 грн. грошового зобов'язання з податку на додану вартість та на суму 627 798,50 грн. за штрафними санкціями, а податкові повідомлення-рішення від 05.01.2018 року № 00000971401, № 00000951401 підлягають визнанню протиправними та скасуванню у повному обсязі, які вірно встановлено судом першої інстанції.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При ухваленні рішення від 23 листопада 2018 року Миколаївським окружним адміністративним судом було здійснено розподіл судових витрат, який колегія суддів вважає вірним та залишає без змін.
При цьому, ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 07.05.2019 року Головному управлінню ДФС у Миколаївській області було відстрочено сплату судового збору у розмірі 134 926 грн.
Таким чином, враховуючи положення ч. 1 ст. 139 КАС України, судовий збір, сплату якого відстрочено, підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, тобто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Миколаївській області до Державного бюджету України.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому, відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 312, 316, 321, 325, 327, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2018 року - без змін.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Миколаївській області(54001, м. Миколаїв, вул.. Лягіна, 6, код ЄДРПОУ 39394277) до Державного бюджету України (Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Код банку отримувача (МФО): 899998, Рахунок отримувача: 31211256026001, Код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір у сумі 134 926 грн. (сто тридцять чотири тисячі дев'ятсот двадцять шість гривень).
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення апеляційного суду, або з дня вручення учаснику справи повного судового рішення.
Повний текст судового рішення виготовлено та підписано 08 липня 2019 року.
Суддя-доповідач: А.В. Бойко
Суддя: Ю.В. Осіпов
Суддя: О.А. Шевчук