08 липня 2019 р.Справа № 533/1432/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Донець Л.О.,
Суддів: Гуцала М.І. , Бенедик А.П. ,
за участю секретаря судового засідання Соколової О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Поліцейського роти №4 батальйону патрульної поліції в м.Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції капрала поліції Курінного Сергія Івановича на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 23.05.2019 року (головуючий суддя І інстанції: Тесленко Т.В.) по справі № 533/1432/18
за позовом ОСОБА_1
до Інспектора роти № 24 батальйону БПП в місті Кременчук УПП в Полтавській області Курінного Сергія Івановича
про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до інспектора роти № 24 батальйону БПП в місті Кременчук УПП в Полтавській області Курінного Сергія Івановича (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 23.05.2019 року позов задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК № 304407 від 13.11.2018, що винесена стосовно позивача, ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідачем від 13.11.2018 за ч.3 ст.121 КУпАП та провадження у вказаній справі закрито.
Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 23.05.2019 року та прийняти нову постанову у справі, якою у задоволенні адміністративного позову позивача відмовити.
Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Вказує, що відповідачем дотримано порядок розгляду справи, що визначений приписами ст.258 КУпАП та вважає, що до позивача правомірно застосована адміністративна відповідальність за ч. 3 ст. 121 КУпАП, оскільки вчинено адміністративне правопорушення, визначене п. 31.3«б» ПДР. Зазначає, що постанова про накладення адміністративного правопорушення складена у відповідності до законодавства, тому судове рішення підлягає скасуванню.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 13.11.2018 о 20 год 20 хв на 67 км а/ш М-22 Полтава-Олександрія, позивач керував транспортним засобом марки ГАЗ 330202, н/з НОМЕР_1 з неосвітленим державним номерним знаком в темну пору доби, а також даний транспортний засіб підлягає обов'язковому технічному контролю, але своєчасно не пройшов його, чим порушив п. 31.3 б Правил дорожнього руху України. Відповідачем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія НК № 304407 за вчинення адміністративного правопорушення, за ч.3 ст.КУпАП, за що передбачений штраф у розмірі 340,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки в матеріалах справи відсутня належна доказова база, яка підтверджує факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення, що обґрунтовує правомірність притягнення його до адміністративної відповідальності, прийнята відповідачем оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення є необґрунтованою.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення врегульовано розділом IV КУпАП.
Поняття адміністративного правопорушення викладено в ч. 1 ст. 9 КУпАП, за змістом якої адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з п. 1.1. ПДР, ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до ст. 14, 16 Закону України Про дорожній рух, учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Відповідно до п. 1.9. ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно п. 31.3 "б" ПДР України забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством якщо вони не пройшли обов'язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю).
Згідно ч. 8 ст. 35 Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353-XII на кожний транспортний засіб, що пройшов обов'язковий технічний контроль і визнаний технічно справним, суб'єкт проведення обов'язкового технічного контролю складає протокол перевірки його технічного стану, який видається водію транспортного засобу. У протоколі зазначається строк чергового проходження обов'язкового технічного контролю транспортного засобу відповідно до періодичності проходження, встановленої частиною восьмою цієї статті.
Крім цього, відповідно до п.2.1 ПДР водій механічного транспортного засобу не повинен мати при собі протокол перевірки технічного стану транспортного засобу.
Виходячи з системного аналізу вказаних вище норм права вбачається, що адміністративна відповідальність за ч. 3 ст. 121 КУпАП настає у випадку керування водієм транспортним засобом, який своєчасно не пройшов технічний контроль у випадках, коли проходження такого контролю є обов'язковим. Водночас не пред'явлення протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу (у випадку його проходження) посадовій особі органу поліції не може бути самостійною підставою для притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 121 КУпАП.
Відповідно до ст. 35 Закону України «Про дорожній рух» транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов'язковому технічному контролю відповідно до цієї статті.
Обов'язковому технічному контролю не підлягають: 1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації; 2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років; 3) технічні засоби для агропромислового комплексу, визначені Законом України «Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України».
Порядок проведення обов'язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів визначає Кабінет Міністрів України.
Також, ст. 35 Закону України «Про дорожній рух», яка кореспондується із Порядком проведення обов'язкового технічного контролю та обсягів перевірки технічного стану транспортних засобів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2012 року №137, визначено періодичність проходження обов'язкового технічного контролю, яка становить для легкових автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажних автомобілів (незалежно від форми власності) вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепів до них із строком експлуатації більше двох років - кожні два роки.
Відповідно ст.1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобіль вантажний - це автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів.
Крім того, згідно з ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозаписуючих засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 „Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні порушення на транспорті" встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній зокрема потрібно навести докази на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався порушник чи встановлених останнім доводів.
Положеннями статті 73 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Як вбачається із матеріалів постанови про адміністративне правопорушення серія НК №304407 позивач, 13.11.2018 о 20 год 20 хв на 67 км а/ш М-22 Полтава-Олександрія, керував транспортним засобом марки ГАЗ 330202, н/з НОМЕР_1 з неосвітленим державним номерним знаком в темну пору доби, а також даний транспортний засіб підлягає обов'язковому технічному контролю, але своєчасно не пройшов його, чим порушив п. 31.3 б Правил дорожнього руху України.
В своїй апеляційній скарзі відповідач посилається на дані свідоцтва серії СХХ № 516466 про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , н/з НОМЕР_1 позивача, де зазначено код типу автомобіля - вантажний, та вважає, що останній підлягає обов'язковому технічному контролю, відповідно до ст. 35 Закону України «Про дорожній рух».
Однак, колегія суддів зазначає, що обставини відсутності своєчасного технічного контролю чи порушення періодичності проходження такого контролю автомобілем ГАЗ 330202, н/з НОМЕР_1 не підтверджується матеріалами справи.
Докази підтвердження порушення позивачем вимог закону відповідачем не надано ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції. В матеріалах справи також відсутні дані, які б беззаперечно свідчили про те, що позивач дійсно вчинив порушення вимог п. 31.3 "б" Правил дорожнього руху, за яке передбачена відповідальність згідно ч. 3 ст.121 КУпАП.
Колегія суддів також зазначає, що матеріали справи не містять ані копій документів, ані відеоматеріалів, які б надали можливість ідентифікувати правопорушення вчинене позивачем. Тобто, відсутня належна доказова база правових підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Що стосується дотримання процедури винесення постанови про накладення адміністративного стягнення про справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, то колегія суддів зазначає наступне.
Закон України «Про Національну поліцію», визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги. (ч. 1 ст. 2 Закону України «Про Національну поліцію»)
Так, згідно з п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно з ч. 4 ст. 258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу.
Відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України «Про національну поліцію», з метою встановлення нормативно-правового регулювання здійснення проваджень уповноваженими особами Національної поліції України у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07 листопада 2015 року затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі,
Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127,статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.
Згідно з п. 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ст. 121 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до п. 5 розділу ІІІ Інструкції, поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до її компетенції розгляд цієї справи; 2) чи правильно складено протокол (якщо складання протоколу передбачено КУпАП) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи повідомлено належним чином осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (якщо справа не розглядається на місці); 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які потрібні для вирішення справи; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Згідно з п. 9-10 розділу ІІІ Інструкції, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.
Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до п. 1 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Судом встановлено, що доказів підтвердження процедури винесення постанови про адміністративне правопорушення, у відповідності до норм чинного законодавства, відповідачем також надано не було.
Колегія суддів також зазначає, що матеріали справи не містять та відсутня можливості об'єктивно встановити факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 121 КУпАП, яка б підтвердила дотримання відповідачем процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, встановленої КУпАП та Інструкцією № 1395, що передує винесенню постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про Національну поліцію" поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 цього Закону поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не доведено факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 121 КУпАП, оскільки не надано доказів підтвердження вчиненого порушення, зазначеного в оскаржуваній постанові та не надано до суду жодних доказів в підтвердження порядку правомірності винесення постанови про накладення адміністративного стягнення.
Засобів фіксації правомірності дотримання процедури винесеної постанови серія НК №304407 відповідачем - як суб'єктом владних повноважень, до суду надані не були.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, саме відповідач зобов'язаний довести правомірність складання ним постанови, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами порушення позивачем вимог п.31.3 "б" Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність згідно ч. 3 ст. 121 КУпАП.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що апелянтом до суду належних та допустимих доказів, які б спростовували вказані в позовній заяві доводи позивача, з приводу того, що останній не порушував вимог п. 31.3 "б" Правил дорожнього руху не надано, колегія суддів дійшла висновку, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 121 КУпАП не підтверджується жодним доказом, що свідчить про необґрунтованість винесення Інспектором оскаржуваної постанови.
Таким чином, оцінюючи в сукупності наявні в справі докази, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи апелянта на підтвердження правомірності дій відповідача під час винесення оскаржуваної постанови, не знайшли свого підтвердження і повністю спростована матеріалами справи, відповідно вірно оцінена та вмотивовано відхилена судом першої інстанції.
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог позивача та наявність правових підстав для їх задоволення.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а судове рішення - скасуванню.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Поліцейського роти №4 батальйону патрульної поліції в м.Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції капрала поліції Курінного Сергія Івановича залишити без задоволення.
Рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 23.05.2019 року по справі № 533/1432/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя Л.О. Донець
Судді М.І. Гуцал А.П. Бенедик
Повний текст постанови складено 08.07.2019 року