Головуючий І інстанції: С.О. Бондар
08 липня 2019 р. Справа № 480/486/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Катунова В.В.,
Суддів: Бершова Г.Є. , Ральченка І.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.03.2019, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 22.03.19 по справі № 480/486/19
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області
про визнання протиправною та скасування вимоги,
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області (далі - відповідач), в якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу від 11.11.2018 №771-52 про сплату боргу (недоїмки) в розмірі 15819,54грн.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він є інвалідом третьої групи та отримує допомогу як інвалід з дитинства третьої групи, тому він звільнений від сплати єдиного соціального внеску. Крім того, він з 2012 року не здійснює підприємницьку діяльність.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 21.03.2019 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області про визнання протиправною та скасування вимоги - задоволено.
Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області від 11.11.2018 №771-52 про сплату боргу (недоїмки).
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Позивач надав заяву, в якій просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін. Також просив розгляд справи проводити за його відсутності.
На підставі положень п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 зареєстрований 24.12.2009 як фізична особа-підприємець (а.с.27-28).
Позивач є також особою з інвалідністю третьої групи та отримує державну допомогу особи з інвалідністю з дитинства третьої групи, про що свідчить копія довідки управління соціального захисту населення виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області від 10.12.2018 №1623 та копія довідки до акту огляду медико-соціальної експертною комісією серії 12 ААА №489101 (а.с.9-10).
Головне управління ДФС у Сумській області сформувало вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.11.2018 №771-52, в якій зазначило, що станом на 31.10.2018 заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску становить 15819,54 грн. (а.с.8).
Не погодившись з вказаною вимогою, ОСОБА_1 оскаржив її в адміністративному порядку, надавши докази того, що він є особою з інвалідністю третьої групи та отримує державну допомогу по інвалідності (а.с.11).
Рішенням Державної фіскальної служби України від 10.01.2019 №121416/99-99-11-05-02-25 вимога про сплату боргу (недоїмки) від 11.11.2018 №771-52 була залишена без змін (а.с.12-14).
Не погоджуючись з вимогою Головного управління ДФС у Сумській області від 11.11.2018 №771-52, позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що Головне управління Державної фіскальної служби у Сумській області, як суб'єкт владних повноважень, не довело правомірності своєї вимоги про сплату боргу від 11.11.2018 №771-52.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Спірні правовідносини регулюються нормами Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (надалі - Закон №2464).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону №2464, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (надалі єдиний внесок) консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Положеннями частини 4 статті 4 Закону №2464 передбачено, що особи, зазначені у пунктах 4 та 5 1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Отже, звільнення фізичної особи - підприємця від сплати єдиного внеску можливе при наявності двох умов: по - перше, така особа повинна мати статус пенсіонера за віком або інваліда, по-друге, отримувати відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 20.03.2018 у справі № 805/2195/17-а.
Під час розгляду справи встановлено, що позивачу 23.11.2016 встановлено безтерміново третю групу інвалідності, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААА №489101 (а.с.9-10).
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач має статус особи з інвалідністю та отримує пенсію по інвалідності, звільнений від сплати єдиного внеску, договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування не укладав, а тому сума єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з нього не стягується.
Доводи апелянта про те, що в облікових даних інформаційної системи органів доходів і зборів відсутні дані про наявність у ФОП ОСОБА_1 пільг по сплаті єдиного внеску, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки відсутність у контролюючого органу зазначеної інформації не може ставитись в провину особі та призводити до порушення прав громадян, які наділені такими правами.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області від 11.11.2018 №771-52 про сплату боргу (недоїмки).
Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції повно та всебічно з'ясовано обставини в адміністративній справі, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального при дотриманні норм процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області - залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.03.2019 по справі № 480/486/19 залишити без змін .
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач В.В. Катунов
Судді Г.Є. Бершов І.М. Ральченко