03 липня 2019 р. Справа № 820/792/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Бершова Г.Є.
суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В.
за участю секретаря судового засідання Патової Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.04.2019, суддя Мороко А.С., м. Харків, повний текст складено 24.04.19 по справі № 820/792/18
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління ДФС у Харківській області
про скасування податкових повідомлень-рішень,вимоги та рішення,
Позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області з позовом, в якому просив суд:
- скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.10.2017 № 0005281315 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 17624,93 грн (в тому числі за податковим зобов'язанням - 14099,94 грн, штрафні санкції - 3524,99 грн);
- скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.10.2017 № 0005301315 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 19583,75 грн (в тому числі за податковим зобов'язанням - 15667,0 грн, штрафні санкції - 3916,75 грн);
- скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.10.2017 № 0005291315 про збільшення суми грошового зобов'язання з військового збору у розмірі 1468,74 грн;
- скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.10.2017 № 0005311315 про застосування штрафних санкцій у розмірі 510,0 грн;
- скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.10.2017 №Ф-0000781315 у розмірі 17233,23 грн зі сплати єдиного внеску;
- скасувати рішення від 05.10.2017 № 0005271315 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 1723,32 грн.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.04.2019 року задоволено частково позов.
Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 0005281315 від 05.10.2017 з податку на доходи фізичних осіб в загальному розмірі 17624 (сімнадцять тисяч шістсот двадцять чотири) грн 93 коп.
Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 0005301315 від 05.10.2017 з податку на додану вартість в загальному розмірі 19583 (дев'ятнадцять тисяч п'ятсот вісімдесят три) грн 75 коп.
Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 0005291315 від 05.10.2017 з військового збору у розмірі 1468 (одна тисяча чотириста шістдесят вісім) грн 74 коп.
Скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Харківській області № Ф-0000781315 від 05.10.2017 з єдиного внеску в загальному розмірі 17233 (сімнадцять тисяч двісті тридцять три) грн 23 коп.
Скасовано рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 0005271315 від 05.10.2017 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в загальному розмірі 1723 (одна тисяча сімсот двадцять три) грн 32 коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить оскаржуване рішення скасувати в частині задоволених позовних вимог, в іншій частині залишити без змін та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд її задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що в липні - серпні 2017 року фахівцями контролюючого органу проведено документальну планову виїзну перевірку позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016.
За наслідками проведеної перевірки складено акт № 9878/20-40-13-15/2597117951 від 15.08.2017, за висновками якого встановлено наступне: порушення вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся на загальну суму 15667,0 грн. за листопад 2016 року; порушення п.п. «є» п. 176.1 ст. 176, п. 177.2, п.п. 177.4.1 п. 177.4, р.р. 177.5.3 п. 177.5 Податкового кодексу України, в зв'язку з чим встановлено заниження суми податкового зобов'язання за 2016 рік з податку на доходи фізичних осіб у сумі 14099,94 грн; порушення абз.1 п. 2 ст.7, п. 2 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" - заниження сум страхових внесків від суми чистого доходу за 2016 рік в сумі 17233,23 грн; порушення п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України - не нарахування та перерахування військового збору з сум чистого оподатковуваного доходу за 2016 рік в сумі 1174,99 грн; порушення п.п. 16.1.2, п.п. 16.1.12 п. 16.1 ст. 16, п. 44.3 ст. 44, п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України в результаті ненадання платником книги обліку доходів та витрат за період, що перевірявся, за що накладається штраф.
За наслідками розгляду вказаного акту перевірки, контролюючим органом прийнято податкові повідомлення - рішення:
- № 0005281315, яким позивачу нараховано грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в загальному розмірі 17624,9 грн., в тому числі за основним платежем - 14099,94 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 3524,99 грн;
- № 0005301315 від 05.10.2017, яким позивачу нараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 19583,75 грн, в тому числі за основним платежем - 15667,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 3916,75 грн;
- № 0005291315 від 05.10.2017, яким позивачу нараховано грошове зобов'язання з військового збору в сумі 1174,99 грн, а також штрафні (фінансові) санкції в розмірі 293,75 грн;
- № 0005311315 від 05.10.2017, яким застосовано адміністративно - господарські санкції (штраф) в розмірі 510,00 грн.
Крім того контролюючим органом прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 0000781315 від 05.10.2017, відповідно до якої позивача зобов'язано сплатити недоїмку з вказаного вище внеску в загальному розмірі17233,23 грн, а також прийнято рішення № 0005271315 від 05.10.2017 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на загальну суму 17233,23 грн.
Підставою для винесення податковим органом спірних рішень слугував висновок про нереальність господарських операцій між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "Трейдер Вікторі", у зв'язку з чим, у позивача не було підстав для податкового обліку таких господарських операцій із вказаним контрагентом.
Також, фахівцями Головного управління ДФС у Харківській області встановлено, що підприємством під час перевірки не надано книгу доходів та витрат.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при винесенні податкового повідомлення - рішення № 0005281315 від 05.10.2017, податкового повідомлення - рішення № 0005301315 від 05.10.2017, податкового повідомлення - рішення № 0005291315 від 05.10.2017, вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0000781315 від 05.10.2017, рішення № 0005271315 від 05.10.2017 про застосування штрафних санкцій діяв з порушенням норм чинного законодавства України.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
07 листопада 2016 року між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "Трейдер Вікторі" укладено договір поставки № 17, відповідно до якого позивач (покупець) придбав товар (пиловник хвойний, сосна, будівельні матеріали) згідно специфікації та зобов'язався оплатити придбаний товар.
Виконання укладеного договору підтверджується наданими позивачем до суду доказами, а саме: копіями специфікацій до договору (а.с. 62-64), рахунків-фактур (а.с. 65-67), видаткових накладних на товар (а.с. 68-70), платіжного доручення про сплату товару (а.с . 71).
Також, судом встановлено, що у зв'язку з наявними між сторонами господарськими операціями ТОВ "Трейдер Вікторі" на адресу позивача виписано податкові накладні: № 41 від 17.11.2016, № 101 від 22.11.2016, № 231 від 29.11.2016 (а.с. 72-74).
Подальший рух придбаних товарів підтверджено доказами, за якими вбачається їх продаж ПАТ "Завод "Південкабель" в межах власної господарської діяльності позивача згідно договору № 10 від 01.05.2016 (а.с. 75-77).
Так, зокрема, позивач в обґрунтування доводів про використання придбаного у вказаного контрагенту товару надав копії накладних, товарно-транспортних накладних, виписаних покупцям податкових накладних на придбаний товар, договорів на перевезення, з яких судом вбачається, що придбаний позивачем у ТОВ "Трейдер Вікторі" використано у господарській діяльності позивача.
Також, позивачем до матеріалів справи надано копії доказів про сплату за товар грошовими коштами, з яких слідує, що товар, поставлений за укладеними договорами та на підставі видаткових накладних був сплачений грошовими коштами.
Суд зазначає, що відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.
У звіті про фінансові результати розкривається інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки, інший сукупний дохід та сукупний дохід підприємства за звітний період.
Джерелом відомостей для заповнення звіту про фінансові результати є дані регістрів бухгалтерського обліку, що містять інформацію про доходи, витрати, прибуток, збитки та сукупний дохід.
Згідно з ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
За змістом частин першої та другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Суд зазначає, що первинні документи, надані позивачем на підтвердження взаємовідносин із ТОВ "Трейдер Вікторі", за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, спричинили втрату ними юридичного статусу первинних документів, контролюючим органом не доведено.
Аналізуючи фактичні обставини справи та наведені вище норми, суд вважає, що документи, надані позивачем, мають всі обов'язкові реквізити, зокрема, дату, місце складення документу, результат проведених робіт, підписи повноважних осіб, підтверджують реальність господарських правовідносин між позивачем та його контрагентом.
За викладених обставин, суд вважає, що спірні господарські операції позивача були пов'язані з господарською діяльністю позивача, спричиняючи зміни в структурі його активів, підтверджені належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського обліку, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.
Отже, з огляду на вищевказані обставини справи, суд приходить до висновку про обґрунтоване та правомірне формування позивачем даних податкового обліку по господарським взаємовідносинам з взаємовідносин із ТОВ "Трейдер Вікторі ".
Щодо посилань податкового органу на ту обставину, що операції ТОВ "Трейдер Вікторі " з придбання та реалізації товарів/послуг не має можливості підтвердити у зв'язку з тим, що відповідно до інформації з Єдиного реєстру податкових накладних підприємством не залучалися суб'єкти господарювання для транспортування товару, його зберігання, оренди нежитлових приміщень, у ТОВ "Трейдер Вікторі" відсутні трудові ресурси, суд зазначає наступне.
Контрагент позивача не позбавлений права залучати матеріально-технічні та трудові ресурси для здійснення господарської діяльності.
Крім того, позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме: платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.
Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.
Така ж правова позиція зазначена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 07.04.2014 у справі № К/800/36098/13 та від 29.01.2014 № К/9991/81114/11.
Зокрема, суд також враховує рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), у яких, перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосовував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає додержання "справедливого балансу" між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.
Провівши відповідну оцінку, Європейський Суд з прав людини визнав, що "справедливий баланс" не додержується, коли платника податку на додану вартість позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників.
Також, суд критично ставиться до посилань податкового органу на те, що ОСОБА_3 , який підписував документи від імені ТОВ "Трейдер Вікторі" не мав відношення до його господарської діяльності, як на підставу не здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, виходячи з наступного.
Вказані твердження контролюючого органу базуються лише на письмових поясненнях, які на думку суду не можуть слугувати доказом підтвердження фіктивних відносин між вказаними вище підприємствами.
Суд вважає за необхідне вказати, що належними та допустимими в розумінні статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальному провадженню, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним.
Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів відкриття кримінальних проваджень відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.
Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування визначено ст. 177 Податкового кодексу України.
Так, пунктом 177.2 статті 177 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування є чистий оподаткований дохід, тобто різниця між загальним оподаткованим доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.
Перелік витрат, дозволений для віднесення фізичними особами-підприємцями до витратної частини обліку, встановлений п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України.
Відповідно до вимог п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України (в редакції, чинній до 01.01.2015р.) до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать, витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III Кодексу.
Згідно з п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають зокрема: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, надання послуг, та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2,138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податків.
Відповідно до п. 138.2 ст. 138 цього Кодексу витрати, які враховуються для визначенні об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачені правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом І цього Кодексу.
Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Відповідно до п.п. 177.4.1 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України (в редакції з 01.01.2015р.) до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать, зокрема: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.
Щодо порядку формування податкового кредиту з податку на додану вартість суд зауважує, що пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум, податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;
ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (п.198.2 ст198 Податкового кодексу України).
Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх по використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Спеціальним Законом України, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати, та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, є Закон України "Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальне обов'язкове соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VІ (далі Закон № 2464-VI) із змінами та доповненнями.
Зокрема, єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць, у якому отримано дохід (прибуток) ( п.п.7.1.2 п.7.1 ст.7 Закону України № 2464-VІ ).
Згідно з п.4 та п.5 ч. 1 ст.1 Закону України № 2464-VІ максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок. Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
Статтею 6 Закону України № 2464-VІ визначені права та обов'язки платника єдиного соціального внеску, зокрема своєчасно та в повному обсязі нараховувати і сплачувати єдиний соціальний внесок.
Відповідно до п.2 ст.7 Закону № 2464-VІ єдиний внесок нараховується, для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування ) та 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності , що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску, у якому отримано дохід (прибуток).
Порядок справляння військового збору визначено п. 16-1 підрозділу 10 Податкового кодексу України із змінами, внесеними Законом України від 31.07.2014р. № 1621-VII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України", який набрав чинність з 03.08.2014.
Так, згідно з нормами п. 16-1 цього Кодексу встановлено наступне, що платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.
Об'єктом оподаткування збором з 1 січня 2015 року є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу, а саме: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерелом їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи (прибуток), що отримані з джерел за межами України. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.
Таким чином, контролюючий орган правомірно посилався на наведені вище норми податкового законодавства, зокрема Податкового кодексу України, проте, дійшов невірного висновку про їх порушення позивачем.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач при винесенні податкового повідомлення - рішення № 0005281315 від 05.10.2017, податкового повідомлення - рішення № 0005301315 від 05.10.2017, податкового повідомлення - рішення № 0005291315 від 05.10.2017, вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0000781315 від 05.10.2017, рішення № 0005271315 від 05.10.2017 про застосування штрафних санкцій діяв з порушенням норм чинного законодавства України, а тому вказані рішення є протиправними й незаконними та є такими, що підлягають скасуванню.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції в частині, що оскаржується дійшла висновку, що при прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.04.2019 по справі № 820/792/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Г.Є. Бершов
Судді І.М. Ральченко В.В. Катунов
Постанова складена в повному обсязі 08.07.19.