03 липня 2019 року справа № 580/1395/19
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Тимошенко В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Черкаській області про скасування рішення,
встановив:
22 квітня 2019 року до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235), в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу відповідача про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6015-52 від 18.11.2018.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення про застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, є на його думку є протиправним, оскільки він отримую пенсію за віком і до того ж є особою з інвалідністю, отже відповідно до закону звільнений від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 02.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
21.05.2019 відповідачем до суду надано відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує в повному обсязі. В обгрунтування відзиву відповідач зазначив, що позивач звільняється від сплати єдиного соціального внеску починаючи із дати встановлення ознаки «пенсіонер», тобто з 05.05.2015. Являючись ФОП на спрощеній системі оподаткування зобов'язаний був сплатити ЄСВ за І квартал 2015 року в розмірі 1267,95 грн.
Крім того, позивачем, як фізичною особою - підприємцем, подано до контролюючого органу звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік. А відтак, на платника податків не поширюється ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та не звільняє від обов'язку по його сплаті.
На підставі ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи проводиться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає таке.
ОСОБА_1 24.09.2014 зареєстрований, як фізична особа-підприємець, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
05.05.2015 позивачу безтерміново встановлено третю групу інвалідності, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА № 187839 від 27.05.2015.
01.09.2015 позивачу призначено пенсію довічно, за віком та як інваліду третьої групи, що підтверджується пенсійним посвідченням серія НОМЕР_2 .
07.03.2019 ГУ ДФС у Черкаській області сформувало вимогу про сплату недоїмки №Ф-341-00, відповідно до якої позивачу нараховано борг зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 11092,62 грн.
Не погоджуючись з вимогою про сплату боргу від 07.03.2019 №Ф-341-00 позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір, суд виходить з такого.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).
За визначенням пунктів 2, 6 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до пунктів 4, 5 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VІ платниками єдиного внеску є; фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Пунктом 3 частини першої статті 7 Закону №2464-VI визначено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Згідно з ч. 4 ст. 8 Закону порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Облік нарахованих і сплачених сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюється контролюючим органом в інтегрованій картці платника, що відкривається за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками.
Недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або несплачена у строки, встановлені цим законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Згідно із частиною 8 статті 9 Закону № 2464-VІ платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Особи, зазначені у п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону №2464 звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або особами з інвалідністю та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина 4 ст. 4 Закону № 2464-VІ).
Згідно реєстраційних та облікових даних платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебуває на обліку в контролюючому органі з 24.09.2014 року, є платником єдиного податку з 01.10.2014, здійснює діяльність за кодом КВЕД 95.29 - Ремонт інших побутових виробів і предметів особистого вжитку, КВЕД 47.89 - Роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами. Дата встановлення ознаки «ФО - пенсіонер» 05.05.2015.
Враховуючи вищевикладене позивач звільняється від сплати єдиного соціального внеску починаючи із дати встановлення ознаки «пенсіонер», тобто з 05.05.2015, а тому перебуваючи фізичною особою-підприємцем на спрощеній системі оподаткування зобов'язаний був сплатити ЄСВ за І квартал 2015 року в розмірі 1267,95 грн.
Щодо нарахування єдиного внеску за 2018 рік суд зазначає таке.
Пунктом четвертим частини 1 статті 4 Закону №2464-VI та п.п.3 п. 1 розділу ІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (далі - Інструкція №449) передбачено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі які обрали спрощену систему оподаткування.
Пунктом 5 розділу IV Інструкції №449 передбачено, що зазначена категорія платників самостійно для себе визначає базу для нарахування єдиного внеску, яка не може бути меншою за розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, але в розмірі, не більшому за максимальну величину бази нарахування єдиного внеску; платники сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Для платників, зазначених у підпункті 3 пункту 1 розділу II Інструкції №449, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок встановлюється у розмірі 22 відсотків на суму, що визначається такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону №2464-VI особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Аналіз змісту вказаних норм права дає суду підстави вважати, що звільнення фізичної особи-підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування, від сплати єдиного внеску можливе за наявності двох умов. По-перше, така особа повинна мати статус пенсіонера за віком або інваліда, по-друге, отримувати відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
Даний висновок суду узгоджується з правовим висновком, закріпленим у постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №805/2195/17-а.
При цьому суд звертає увагу на те, що виключення з вказаної категорії осіб становлять тільки ті фізичні особи-підприємці, які добровільно беруть участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Порядок укладання договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування встановлений у частині третій статті 10 Закону № 2464-VI, а саме особи, зазначені у частині першій цієї статті, подають до органу доходів і зборів за місцем проживання відповідну заяву в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Орган доходів і зборів, що отримав заяву про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, має право перевіряти викладені в заяві відомості та вимагати від особи, яка подала заяву, документи, що підтверджують зазначені відомості.
З особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, органом доходів і зборів в строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь відповідно до типового договору, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Аналогічний порядок добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування передбачений у розділі V Інструкції №449.
Отже, з урахуванням наведених норм законодавства, суд зазначає, що підставою для нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на добровільних засадах, є укладання договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Одночасно, подання особою "Звіту про суму нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску", не свідчить про добровільну участь особи у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У цьому контексті, суд зазначає, що позивач є пенсіонером та отримує пенсію за віком, що підтверджується відповідним пенсійним посвідченням, що вказує на те, що у силу вимог частини четвертої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", ОСОБА_1 звільнений від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування, та не має обов'язку щодо його сплати.
У той же час, матеріали справи не містять доказів звернення позивача до контролюючого органу із заявою про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування та відповідно укладання з ним договору про добровільну участь.
Вказані обставини свідчать про те, що у позивача відсутній обов'язок щодо сплати єдиного соціального внеску як на загальних підставах, так із підстав добровільної участі у загальнообов'язковій системі державного соціального страхування.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України
Враховуючи позицію відповідача та доведення ним правомірності вчинення дій у розумінні ст. 2 ч. 2 КАС України, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, а саме оскаржувана вимога відповідача про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6015-52 від 18.11.2018, в частині нарахування ЄСВ за 2018 року в розмірі 9824,67 грн підлягає скасуванню, у задоволенні позовних вимог в частині скасування вимоги відповідача про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6015-52 від 18.11.2018 в частині нарахування ЄСВ за І квартал 2015 року в розмірі 1267,95 грн відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 384,20 грн (пропорційно задоволеним позовним вимогам) підлягає стягненню на користь позивача з ГУ ДФС у Черкаській області за рахунок бюджетних асигнувань цього суб'єкта владних повноважень.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд
вирішив:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Черкаській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6015-52 від 18.11.2018, в частині нарахування ЄСВ за 2018 рік в сумі 9824,67 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Черкаській області на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 20 коп.
Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст.255 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295-297 КАС України шляхом подання до суду першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням п.п.15.5. п.15 ч.1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст складений 03.07.2019.
Суддя В.П. Тимошенко