ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
08 липня 2019 року № 826/7535/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бобрик» до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
15.05.2018 до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Бобрик» (ТОВ «Бобрик») з позовною заявою до Комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, Державної фіскальної служби України (ДФС України) про:
- скасування рішення Комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 26.04.2018 №668010/38127193 про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних;
- зобов'язання ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну товариства від 24.11.2017 №8 датою її фактичного надходження.
В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що ТОВ «Бобрик» на умовах договору поставки зерна майбутнього врожаю від 21.11.2017 №КИВ0011П-Ф отримано передоплату від Публічного акціонерного товариства «Державна Продовольчо-Зернова Корпорація України» (ПАТ «Державна Продовольчо-Зернова Корпорація України») в сумі 1 500 000 грн за наступну поставку зерна пшениці 3 класу в кількості 500 тон. За фактом отримання попередньої оплати позивачем складено податкову накладну від 24.11.2018 №8, яку направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Однак, реєстрація вказаної податкової накладної зупинена відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (ПК України) у зв'язку з тим, що податкова накладна відповідає пункту 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатні для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 №567. За результатом опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах з УКТ ЗЕД: 1001. Запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних відповідно до підпункту «в» пункту 201.16.1 статті 201 ПК України, вичерпний перелік, яких встановлено наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 №567 та/або Таблицю даних платника податків, яка передбачена пунктом 4 цього наказу.
Товариство зазначає, що виконало вимоги, вказані у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної від 24.11.2018 №8 й надало відповідні документи, що підтверджують реальність господарських операцій з ПАТ «Державна Продовольчо-Зернова Корпорація України», проте, рішенням Комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 26.04.2018 №668010/38127193 відмовлено у реєстрації податкової накладної від 24.11.2018 №8. Підставою прийняття вказаного рішення зазначено неподання платником податку копій документів, а саме: первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфікації, накладні (документи, які не надано підкреслити).
При цьому, позивач зазначає, що подав всі документи, які необхідні для реєстрації податкової накладної, в той час, коли Комісією ДФС України в оскаржуваному рішенні не зазначено які саме порушення закону допущенні, відповідачем не враховано специфіку господарської діяльності позивача, зокрема форвардну природу договору від 21.11.2017 №КИВ0011П-Ф, що свідчить про відсутність факту поставки на момент складання податкової накладної від 24.11.2018 №8, адже вказану накладну складено внаслідок отримання передоплати за товар, який позивач має виростити в майбутньому.
Крім того, позивач зауважив, що на умовах договору поставки від 21.11.2017 №КИВ0011П-Ф здійснювались й інші передоплати за фактом яким складались податкові накладні, зокрема податкова накладна від 21.11.2017 №4, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних без зауважень, що свідчить про суперечливість позиції відповідача.
Тому, рішення від 26.04.2018у №668010/38127193 позивач вважає протиправним.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.07.2018 позовну заяву ТОВ «Бобрик» прийнято до розгляду та у справі відкрито провадження. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
11.01.2019 до суду надійшов відзив представника ДФС України на позовну заяву ТОВ «Бобрик» в якому вказано на відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Зазначено, що спірне рішення є правомірним, адже прийняте з урахуванням наданих позивачем документів, у зв'язку з ненаданням платником достатньої кількості документів. Так, для підтвердження реальності здійснення господарської операції, згідно якої виписана податкова накладна від 24.11.2018 №8, ТОВ «Бобрик» не надано банківську виписку, що підтверджує факт отримання попередньої оплати, а також документи щодо наявності земельних ділянок.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.05.2019 замінено відповідача у справі, а саме, Комісію Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації на належного - Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві (ГУ ДФС у м. Києві).
Відзиву на позовну заяву ГУ ДФС у м. Києві не подано.
Отже суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
ТОВ «Бобрик» зареєстроване як юридична особа, основним видом діяльності товариства є виробництво сільськогосподарської продукції.
Специфіка діяльності позивача полягає в тому, що крім звичайних договорів купівлі-продажу вже зібраної сільськогосподарської продукції, ТОВ «Бобрик» укладає договори поставки зерна майбутнього врожаю.
Так, 21.11.2017 між ТОВ «Бобрик» та ПАТ «Державна Продовольчо-Зернова Корпорація України» укладено договір №КИВ0011П-Ф поставки зерна майбутнього врожаю, за умовами якого ТОВ «Бобрик» зобов'язалось в порядку та на умовах даного договору поставити зерно пшениці 3 класу в кількості 500 тон за ціною 2500 грн за тону, а ПАТ «Державна Продовольчо-Зернова Корпорація України» - оплатити поставлений товар.
За змістом розділу 4 договору від 21.11.2017 №КИВ0011П-Ф ПАТ «Державна Продовольчо-Зернова Корпорація України» протягом 15 днів з моменту набрання чинності договором зобов'язується перерахувати ТОВ «Бобрик» передоплату за товар, за вирахуванням грошової суми передбаченої у пункті 4.2 даного договору.
Згідно пункту 4.2 договору від 21.11.2017 №КИВ0011П-Ф ПАТ «Державна Продовольчо-Зернова Корпорація України» утримує грошові суми із коштів, які належні до виплати ТОВ «Бобрик», у розмірі зазначеному у Договорі добровільного страхування посівів сільськогосподарських культур та в Договорі комплексного страхування майбутнього врожаю сільськогосподарських культур і сплачує їх як страхові платежі на підставі виставлених рахунків-фактур.
Відповідно до рахунку-фактури від 21.11.2017 №51 вартість товару згідно договору від 21.11.2017 №КИВ0011П-Ф складає 1 500 000 грн, в тому числі ПДВ 250 000 грн.
22.11.2017 ПАТ «Державна Продовольчо-Зернова Корпорація України» перераховано ТОВ «Бобрик» передоплату за договором від 21.11.2017 №КИВ0011П-Ф в сумі 1 378 182,4 грн.
Також 22.11.2017 згідно платіжних доручень №1571487 на суму 57 716 грн та №1571477 на суму 64 101,6 грн, на виконання вимог пункту 4.2 договору від 21.11.2017 №КИВ0011П-Ф ПАТ «Державна Продовольчо-Зернова Корпорація України» сплачено ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» на користь ТОВ «Бобрик» страхові платежі у вказаних сумах.
За фактом отримання попередньої оплати позивачем складено податкову накладну від 24.11.2018 №8 на суму 1 500 000 грн, в тому числі ПДВ 250 000 грн.
15.12.2017 податкову накладну від 24.11.2018 №8 направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Однак, згідно квитанції від 15.12.2017 реєстрація вказаної податкової накладної зупинена відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України у зв'язку з тим, що податкова накладна відповідає пункту 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатні для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 №567. За результатом опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах з УКТ ЗЕД: 1001. Запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних відповідно до підпункту «в» пункту 201.16.1 статті 201 ПК України, вичерпний перелік, яких встановлено наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 №567 та/або Таблицю даних платника податків, яка передбачена пунктом 4 цього наказу.
28.12.2017 на виконання вказаної квитанції від 15.12.2017 ТОВ «Бобрик» подано контролюючому органу в електронній формі засобами електронного зв'язку пояснення до вищезгаданої господарської операції, по якій виписано податкову накладну від 24.11.2018 №8 та копії підтверджуючих документів.
26.04.2018 Комісією, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації ГУ ДФС у м. Києві, прийнято рішення №668010/38127193 про відмову в реєстрації податкової накладної від 24.11.2018 №8. Підставою прийняття вказаного рішення зазначено неподання платником податку копій документів, а саме: первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфікації, накладні (документи, які не надано підкреслити).
Вважаючи рішення від 26.04.2018 №668010/38127193 протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд, визначаючись щодо заявлених вимог по суті, виходить з того, що за приписами підпунктів «а», «б» пункту 185.1 статті 185 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.
Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
За приписами пункту 201.7 статті 201 цього ж Кодексу податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Положенням пункту 201.10 статті 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відповідно до пункту 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246, податкова накладна електронний документ, який складається платником податку на додану вартість відповідно до вимог ПК України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.
Згідно з пунктом 12 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 01.07.2015); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
Відповідно до пункту 13 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.
Згідно з пунктом 201.16 статті 201 ПК України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до підпункту 201.16.1. пункту 201.16 статті 201 ПК України, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; б) визначення критерію (їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Критерії оцінки ступеня ризиків, достатні для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 №567. Цим же наказом затверджений вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
У пункті 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, міститься визначення таких критеріїв (Моніторинг податкової накладної/розрахунку коригування здійснюється ДФС за такими критеріями):
1) обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування, яку (який) подано на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 раза більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеному у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 01.01.2017 в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75% загального такого залишку для платників, у яких значення показника D становить більше 0,03; більше 60% - від 0,02 до 0,03; більше 50% - від 0,015 до 0,02; більше 40% - від 0,01 до 0,015, більше 30% - від 0,005 до 0,01, більше 20% - до 0,005) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється);
2) відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право суб'єкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними підпунктами 215.3.1 та 215.3.2 пункту 215.3 статті 215 розділу VI ПК України, стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, поданій на реєстрацію в Реєстрі.
Суд зазначає, що визначення фіскальним органом у відповідній квитанції конкретного критерію ризику, прямо впливає на можливість надання в подальшому платником податків документів, достатніх для прийняття рішень про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Згідно з пунктом 1 Вичерпного переліку документів, вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, у розрізі Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних:
1) для критерію, зазначеного у підпункті 1 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання- передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством;
2) для критерію, зазначеного в підпункті 2 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.
Отже, можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків.
Разом з цим, у квитанції від 15.12.2017 не вказано конкретного переліку документів, вичерпний перелік яких встановлений наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 №567, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.06.2017 за №754/30622, а також не зазначено конкреного підпункту пункту 6 Критеріїв оцінки.
Верховний Суд у постанові від 06.03.2018 у справі №826/4475/16 зауважив, що ПК України та Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних не уповноважують податковий орган у разі відмови у прийнятті податкових накладних спонукати платника податків на здійснення певних дій, зокрема звернення до Державної податкової інспекції за місцем реєстрації для з'ясування причини помилки.
Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Вживання податковим органом загального посилання на пункт шостий Критеріїв оцінки, без наведення відповідного підпункту, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд.
Наведений висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 23.10.2018 у справі №822/1817/18.
Відповідно частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Станом на час прийняття спірного рішення діяв Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №117.
Відповідно до пункту 15 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній/розрахунку коригування.
Письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів.
За приписами пунктів 18-23 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів.
Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС).
Зазначені комісії приймають рішення про:
- реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі;
- відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.
Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є:
- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено;
- ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку;
- надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.
Підставою прийняття рішення від 26.04.2018 №668010/38127193 зазначено неподання платником податку копій документів, а саме: первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфікації, накладні (документи, які не надано підкреслити).
Додатком 2 до Порядку зупинення реєстрації податкових накладних затверджено форму рішення про відмову в реєстрації податкових накладних, відповідно до якої передбачено, що у разі прийняття рішення про відмову в реєстрації податкової накладної з підстави неподання платником податків копій первинних документів згідно переліку, необхідно підкреслити конкретні документи в переліку, які не подані платником податків.
Однак, згідно оскаржуваних рішень, контролюючим органом не підкреслено, яких саме первинних документів з переліку не надано позивачем, що ставить під сумнів висновки відповідача про неподання таких первинних документів.
Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з частиною першої статті 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 20.10.2011 у справі «Рисовський проти України» (заява №29979/04) підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.
Також Європейський суд з прав людини у справі «Лелас проти Хорватії» зазначив, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати своєчасного виконання своїх обов'язків.
Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», «Ґаші проти Хорватії», «Трґо проти Хорватії»).
Зміст оскарженого рішення від 26.04.2018 №668010/38127193 дає підстави вважати, що комісія, розглядаючи подані позивачем документи, не з'ясовувала специфіку проведених господарських операцій.
Так, податкову накладну від 24.11.2018 №8 складено за фактом отримання передоплати за товар, який буде поставлений позивачем у майбутньому. Тобто, на момент складання вказаної податкової накладеної поставка товару не відбулась, а тому є безпідставними вимоги контролюючого органу щодо необхідності подання документів на підтвердження реальності здійснення поставки.
Посилання відповідача у відзиві на неподання позивачем банківської виписки, що підтверджує факт отримання попередньої оплати, суд вважає безпідставними, адже факт попередньої оплати підтверджується наданими позивачем платіжними дорученнями.
До того ж, неподання платником податку копій розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків згідно форми рішення про відмову в реєстрації податкової накладної є окремою підставою для висновку про неподання платником податків документів про, що у відповідному рішенні проставляється відповідна відмітка.
Однак, у рішенні від 26.04.2018 №668010/38127193 не вказано про неподання платником податку копій розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків.
Наведені у відзиві доводи відповідача щодо неподання позивачем документів щодо наявності земельних ділянок, суд також вважає безпідставними, адже такі документи не зазначені у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладеної, а також не містяться у Вичерпному перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, у розрізі Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 №567.
Водночас, аналіз наданих позивачем документів та пояснень свідчить про відсутність у них дефекту форми, змісту або походження, які б спричинили втрату такими документами юридичної сили. Сукупність наданих позивачем первинних документів дають підстави для висновку, що наданий позивачем пакет документів був достатнім для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.
Крім того, суд враховує, що на умовах договору поставки від 21.11.2017 №КИВ0011П-Ф позивач отримував від ПАТ «Державна Продовольчо-Зернова Корпорація України» на підставі чого позивач склав податкову накладну від 21.11.2017 №4, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних без зауважень, що свідчить про суперечливість позиції відповідача.
Враховуючи наведені обставини у сукупності, з огляду на відсутність чіткого переліку вимог контролюючого органу у квитанції від 15.12.2017, відсутність належних обґрунтувань причин неврахування документів, які позивач подав на виконання вказаної квитанції, а також наявність в матеріалах справи первинних документів, які свідчать про наявність підстав для реєстрації податкової накладної від 24.11.2018 №8 в Єдиному реєстрі податкових накладних, суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства, в якості підстави для відмови у реєстрації вказаної податкової накладної.
При цьому слід зазначити, що рішення про відмову в реєстрації податкових накладних є актами індивідуальної дії.
Правовий акт індивідуальної дії - виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий із метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов'язкових правил поведінки та стосується прав і обов'язків чітко визначеного суб'єкта (суб'єктів), якому він адресований.
Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер.
Головною рисою таких актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.
Натомість, оскаржувані у даній справі рішення не відповідають критеріям чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії та породжують їх неоднозначне трактування, що, в свою чергу, впливає на можливість реалізації права або виконання обов'язку позивача виконати юридичне волевиявлення суб'єкта владних повноважень.
Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачами не доведено правомірності та обґрунтованості рішення від 26.04.2018 №668010/38127193, у зв'язку з чим наявні підстави для визнання вказаного рішення протиправним та його скасування.
Згідно положень частин третьої - четвертої 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Відповідно до підпункту 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 ПК України податкова накладна/розрахунок коригування, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день настання однієї із таких подій:
а) прийнято рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;
б) набрало законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
У першому випадку податкова накладна, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, яке ухвалюється саме Комісією ДФС України.
У другому випадку податкова накладна, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної.
Таким чином, нормами ПК України чітко визначено настання такої події, як набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної.
Пунктом 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, встановлено, що у разі надходження до ДФС України рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.
Враховуючи, що судом встановлено відсутність у відповідача правових підстав для відмови у реєстрації податкової накладної шляхом прийняття відповідного рішення, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну датою її фактичного надходження.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В даному випадку, задоволення позовної вимоги щодо зобов'язання ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкову накладну від 24.11.2017 №8 датою її фактичного надходження є дотриманням судом гарантій на те, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, будуть відновлені, тобто слугуватиме належним способом захисту прав позивача.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки даний позов сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, підлягає задоволенню повністю, а згідно наявного у справі платіжного доручення №528 від 11.05.2018 позивачем за його подання сплачено судовий збір у розмірі 1762 грн, то вказана сума підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому суд враховує порушення прав позивача саме Комісією ГУ ДФС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації та необхідність відновлення такого права виключно вимогою до ДФС України як похідною.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246 КАС України,
вирішив:
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бобрик» задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному державному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 26.04.2018 №668010/38127193 про відмову в реєстрації податкової накладної Товариства з обмеженою відповідальністю «Бобрик» від 24.11.2017 №8 в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.
Зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю «Бобрик» від 24.11.2017 №8 датою її фактичного надходження - 15.12.2017.
Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бобрик» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Бобрик» (місцезнаходження юридичної особи: 03151, місто Київ, вулиця Волинська, будинок 60; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 38127193.
Відповідач - Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві (місцезнаходження юридичної особи: 04080, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 39439980).
Відповідач - Державна фіскальна служба України (місцезнаходження юридичної особи: 04053, місто Київ, вулиця Львівська площа, будинок 8, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 39292197).
Суддя О.М. Чудак