03 липня 2019 року справа № 580/1751/19
10 годин 36 хвилин м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі: судді - Трофімової Л.В., за участі секретаря - Безпалого А.В., розглянувши у судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 580/1751/19
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 ) [позивач ОСОБА_1 - особисто]
до управління Державної міграційної служби в Черкаській області (бул. Шевченка, 117, м. Черкаси, 18002, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 37852733) [представник відповідача Назаренко В.В. - за довіреністю]
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії, прийняв рішення.
31.05.2019 ОСОБА_1 , звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до управління Державної міграційної служби в Черкаській області, просить:
- визнати протиправною відмову Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області в особі Монастирищенського районного сектору Управління Державної міграційної служби України у вклеюванні у паспорт громадянина України у формі книжечки ОСОБА_1 нової фотокартки, що відповідає вікові, у зв'язку із досягненням 45-річного віку;
- зобов'язати Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області в особі Монастирищенського районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області вклеїти до паспорта ОСОБА_1 громадянина України у формі книжечки нові фотокартки, що відповідають вікові, у зв'язку із досягненням 45-річного віку.
Ухвалою від 18.06.2019 відкрито спрощене провадження у справі, призначено судове засідання на 25.06.2019. Ухвалою від 25.06.2019 у розгляді справи оголошено перерву до 03.07.2019.
У обґрунтування позовних вимог зазначено, що 26.01.2019 позивач звернувся до територіального підрозділу ДМС із заявою про вклеювання фотокартки до її паспорту у зв'язку із досягненням 45-річного віку, проте 05.02.2019 за № 7125-86/7125.3-19 відповідачем відмовлено у вклеєні фото в паспорт у зв'язку із відсутністю законодавчо визначених підстав для вклейки фото. У зв'язку із відмовою строк дії паспорта позивача не продовжується. Позивачем зазначено, що через свої переконання вона раніше відмовилась від присвоєння ідентифікаційного номеру, що підтверджується копією паспорта та відмовляється від присвоєння цифрового ідентифікатора особистості у виді унікального номера запису в реєстрі, зняття біометрично інформації стосовно себе та її подальшого зберігання, використання, обробки в Єдиному державному демографічному реєстрі та отримала відмову ЦНАП. У позові зазначено, що отримання пластикової ІD-картки є правом, а не зобов'язанням, та форма паспорту у вигляді паспортної книжечки не скасовано і є діючою. Позивач зазначає, що реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватись, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою, згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.
Відповідач позов не визнав, 24.06.2019 подав до суду відзив на позовну заяву, де зазначив, що 05.02.2019 Монастирищенським РС УДМС України в Черкаській області, відповідно до Закону України «Про звернення громадян» надано відповідь на звернення позивача та роз'яснено правила та процедуру оформлення паспорта громадянина України (лист № 7125-86/7125.3-19). У відповіді від 05.02.2019 зазначено, що відсутні законні підстави для вклейки фото в паспорт у зв'язку із досягненням 45-ти річного віку, а також оформлення та видачі позивачу паспорта громадянина України відповідно до Постанови Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII. Позивачу роз'яснено, що судове рішення у справі № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18), на яке вона посилається, не може бути підставою для обміну/видачі позивачу паспорта громадянина України у формі книжечки, оскільки є індивідуальним актом та стосується прав або інтересів визначеної в рішенні особи. У відзиві зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виповнилось 45 років - ІНФОРМАЦІЯ_1 тому ОСОБА_1 повинна була звернутися до Центру надання адміністративних послуг за відповідною вклейкою фотокартки протягом місяця, до 15.12.2017. До паспортної книжечки при досягненні громадянином 25- і 45-річного віку вклеюються нові фотокартки, що відповідають його вікові. Паспорт, в якому не вклеєно таких фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним. Заяву/звернення позивач, направила до Монастирищенського РС УДМС України в Черкаській області лише 26.01.2019, тому, на думку позивача, у позивача відсутнє порушене право чи законний інтерес на момент звернення до суду, оскільки позивачу відповідно до Закону України «Про звернення громадян» була надана відповідь на звернення та роз'яснено правила та процедуру оформлення паспорта громадянина України. У відзиві зазначено, що 03.10.2018 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 795, якою внесено зміни до постанови КМУ від 25.03.2015 №302 та визначено, що обмін паспорта громадянина України здійснюється у разі якщо особа досягла 25- чи 45- річного віку та не звернулася в установленому законом порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток. Законом України «Про адміністративні послуги» не передбачено надання послуги - вклейка фото відповідно до вимог Положення про паспорт громадянина України, затвердженої Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-7, оскільки нормативно-правовий акт прийнято на виконання вимог статті 5 Закону України від 08.10.1991 № 1636-ХІІ «Про громадянство України» (втратив чинність згідно із Законом України від 18.01.2001 № 2235-ІІІ «Про громадянство України»). Концепція розвитку системи надання адміністративних послуг органами виконавчої влади затверджена розпорядженням Кабінету міністрів України від 15.02.2006 № 90 (далі - Концепція) положення якої визначають адміністративну послугу як результат здійснення владних повноважень уповноваженим суб'єктом, що відповідно до закону забезпечує юридичне оформлення умов реалізації фізичними особами прав, свобод і законних інтересів за їх заявою про надання послуги, що ОСОБА_1 , не подавалася, оскільки позивачем направлено лише заяву згідно Закону України «Про звернення громадян». Відповідачем зазначено, що у зразковій справі № 806/3265/17 Великою Палатою Верховного Суду було визначено наступні ознаки типової справи: позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки згідно Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ; відповідач - територіальні органи ДМС України; предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов'язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки згідно Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ. Висновки Великої Палати Верховного Суду у цій зразковій справі належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовом до територіальних органів ДМС України з вимогами видати паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ. У відзиві зазначено, що створення ЄДДР з належним ступенем захисту інформації має на меті не тільки уніфікувати чинні державні реєстри, наповнені персональними даними залежно від сфери правового регулювання і мети їх обробки, сприяти вивченню демографічних процесів та управлінню міграцією населення, а й важливе значення для боротьби з міжнародною злочинністю та, особливо, для забезпечення національної безпеки держави та охорони громадського порядку в умовах збройної агресії та тимчасової окупації. Запровадження нової форми паспорта у формі ID-картки не є обмеженням свободи на вираження своїх поглядів та переконань, не є втручанням в особисте та сімейне життя, оскільки держава має право мати інформацію щодо своїх громадян для захисту суспільної безпеки і порядку. Належність до певної суспільної групи, так само і переконання щодо присвоєння унікального номера, незважаючи на усю значимість для позивача, так і для багатьох інших громадян України, не можуть бути підставою для того, щоб порушувати / не виконувати вимоги законодавства та /чи робити з нього винятки. Представник відповідача у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав викладених у відзиві.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши повідомлені позивачем і відповідачем аргументи щодо обставин справи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково з огляду на таке.
Судом встановлено, що 26.01.2019 ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою, у якій просила вклеїти фотокартку в паспорт громадянина України у формі книжечки у зв'язку із досягненням 45-річного віку. У заяві зазначено, що позивач не надає згоди на обробку персональних даних на підставі статті 8 Закону України від 01.06.2010 № 2297-VI «Про захист персональних даних» (а.с.14-17).
05.02.2019 Монастирищенський районний сектор управління Державної міграційної служби у Черкаській області листом № 7125-86/7125.3-19 повідомило Табанець Т.М., що 05.10.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України № 795 від 03.10.2018 «Про внесення змін до постанови Кабінету міністрів України від 25.03.2015 року № 302», зокрема щодо обов'язкового обміну паспорта зразка 1994 року на паспорт у формі картки, якщо особа досягла 25- чи 45- річного віку та не звернулась в установленому законодавством порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток та щодо обміну паспорта зразка 1994 року на паспорт у формі картки (за бажанням), у зв'язку з чим відсутні законодавчо визначені підстави для вклейки фото у паспорт у зв'язку із досягненням 45-ти річного віку та оформленні паспорта громадянина України відповідно до постанови Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ (а.с.19-20). Не погоджуючись з такою відмовою позивач звернулася за судовим захистом.
Згідно з вимогами статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Конституцією України передбачено (ст.3), що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
З аналізу зазначених конституційних норм, суд дійшов висновку, що встановлюючи ті чи інші правила поведінки, держава має у першу чергу дбати про потреби людей, утримуючись за можливості від встановлення таких правил, що негативно сприйматимуть у суспільстві. Встановлення таких правил може бути виправдане тільки наявністю переважаючих суспільних інтересів, які не можуть бути задоволені у інший спосіб, але і в цьому разі має бути дотриманий принцип пропорційності. Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Статтею 32 Конституції України визначено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.01.2012 № 2-рп/2012 надано офіційне тлумачення положення частини 2 статті 32 Конституції України, зокрема: неможливо визначити абсолютно всі види поведінки фізичної особи у сферах особистого та сімейного життя, оскільки особисті та сімейні права є частиною природних прав людини, які не є вичерпними і реалізуються у різноманітних і динамічних відносинах майнового та немайнового характеру, стосунках, явищах, подіях тощо. Збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
За спірних правовідносин не вбачається загроза національній безпеці, економічному добробуту або правам людини, а тому збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди є втручанням держави у її особисте та сімейне життя. Конституційне та законодавче регулювання права на невтручання в особисте та сімейне життя також узгоджується із міжнародно-правовими актами:
Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція), ратифікована Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, та відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства. Будь-яке втручання у право особи на повагу до її приватного та сімейного життя становитиме порушення статті 8 Конвенції, якщо воно не здійснювалося «згідно із законом», не переслідувало легітимну ціль або цілі згідно з пунктом 2 та було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було пропорційним цілям, що мали бути досягнуті (рішення ЄСПЛ у справі Elsholz проти Німеччини, 13.07.2000, № 25735/94).
Суд зазначає, що особа не може зазнавати безпідставного втручання у особисте і сімейне життя. Кожна людина має право на захист законом від такого втручання.
Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (далі - Закон № 5492) документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: 1) документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: а) паспорт громадянина України. Частинами 1, 2, 4, 5 статті 14 Закону № 5492 передбачено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, що вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів. Паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. (частина 1 статті 21 Закону № 5492). Відповідно до частини 3 статті 13 Закону № 5492 паспорт громадянина України містить безконтактний електронний носій.
Відповідно до пункту 3, 5, 6, 8 Постанови Верховної Ради України № 2503-XII «Про затвердження положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон» (далі - Положення про паспорт № 2503-XII), бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення. Паспортна книжечка являє собою зшиту в накидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. У верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис; «Україна», нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис «Паспорт». На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис «Паспорт громадянина України». На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім'я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою. Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються. 3, 4, 5, 6 сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних у паспорт, а 7, 8, 9 - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на 11 - 16 - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина. На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (7, 8, 9 сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор. На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення. Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується. Разом з тим, пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» (далі - Постанова № 302) затверджено: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України, що додається. За змістом пункту 2 цієї Постанови із застосуванням засобів Реєстру запроваджено: з 01.01.2016 - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII; з 01.11.2016 - оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою. Паспорт позивач надала у судовому засіданні для встановлення особи, тобто він не є втрачений або викрадений.
До завершення роботи із забезпечення в повному обсязі територіальних підрозділів Державної міграційної служби матеріально-технічними ресурсами, необхідними для оформлення і видачі паспорта громадянина України, зразки бланків якого затверджено цією постановою, паспорт громадянина України може оформлятися з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки; прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 01.11.2016 припиняється (пункт 3 Постанови № 302).
Пунктом 131 Постанови № 302 передбачено, що до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті, вноситься така інформація: біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук) виключно за згодою особи. Безконтактний електронний носій паспорта громадянина України нового зразку містить відцифровані персональні данні особи.
Згідно з частиною 1 статті 6 Закону України № 2297-VI «Про захист персональних даних» (далі - Закон № 2297-VI), мета обробки персональних даних має бути сформульована у законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних. Персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована (стаття 2 Закону № 2297-VI). Обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (частина 5, 6 статті 6 Закону № 2297-VI).
Принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб'єкта персональних даних.
Суд зазначає, що законодавство у регулюванні спірних відносин не є якісним, позаяк не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, відсутня альтернатива вибору, що обумовлює порушення конституційних прав такої особи.
На сторінці 9 паспорту НС 125335 (а.с.69) міститься відмітка: «має право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта».
Реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватись, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. Згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи. Аналогічна правова позиція висловлена в рішенні Верховного Суду від 07.02.2019 у справі №803/1306/17.
У статті 8 Конвенції про захист осіб у зв'язку з автоматизованою обробкою персональних даних, ратифікованій Законом України від 06.07.2010 № 2438-VI, зазначено: «будь-якій особі надається можливість: a) з'ясувати існування файлу персональних даних для автоматизованої обробки, його головні цілі, а також особу та постійне місце проживання чи головне місце роботи контролера файлу; б) отримувати через обґрунтовані періоди та без надмірної затримки або витрат підтвердження або спростування факту зберігання персональних даних, що її стосуються, у файлі даних для автоматизованої обробки, а також отримувати такі дані в доступній для розуміння формі; c) вимагати у відповідних випадках виправлення або знищення таких даних, якщо вони оброблялися всупереч положенням внутрішнього законодавства, що запроваджують основоположні принципи, визначені у статті 5 і 6 цієї Конвенції».
За сталою практикою ЄСПЛ першою умовою виправданості втручання у права, гарантоване статтею 8 Конвенції, є те, що воно має бути передбачене законом, причому тлумачення терміну «закон» є автономним, та до якості «закону» ставляться певні вимоги ( рішення ЄСПЛ у справі Tolstoy Miloslavsky проти Сполученого Королівства від 13.07.1995, № 18139/91, пункт 37) Під терміном «закон» належить розуміти як норми, встановлені писаним правом, так і правила, що сформувалися у прецедентному праві. Закон має відповідати якісним вимогам, насамперед, вимогам «доступності» та «передбачуваності».
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що норми Закону № 5492 на відміну від норм Положення № 2503-XII (теж діючого на момент виникнення правовідносин) не тільки звужують, але фактично унеможливлюють право громадянина на вклеювання фото з досягненням віку у разі несвоєчасного звернення особи до відповідних суб'єктів публічної адміністрації.
Натомість, судом встановлено, що відсутній протокол про фіксацію правопорушення з боку позивача через несвоєчасне звернення про вклеювання фото із досягненням 45 річного віку.
Суд зазначає, що 03.10.2018 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №795, якою внесено зміни до пункту 6 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302 та визначено, що обмін паспорта громадянина України здійснюється у разі якщо особа досягла 25- чи 45- річного віку та не звернулась в установленому порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток.
Судом встановлено, що позивач звернулась до відповідача із проханням вклеїти у її паспорт зразка 1994 року нову фотокартку, у зв'язку із досягненням нею 45-річного віку. Звертаючись із вказаною заявою, позивач фактично зазначила про небажання отримувати паспорт нового зразку за своїми переконаннями, просила вклеїти фотокартку у паспорт-книжечку. Наведені обставини є основним мотивом заявленого адміністративного позову, усно позивач пояснила що йдеться не про множину таких фото, а фото у зв'язку із досягнення 45 річного віку.
Згідно Кодексу адміністративного судочинства України (частина 1 статті 77) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіряючи дії відповідача на відповідність вимогам частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що самі по собі дії відповідача щодо відмови позивачу у вклеюванні до паспорта громадянина України у формі книжечки нової фотокартки у зв'язку із досягненням 45-років формально відповідали Закону № 5492.
Під час вирішення спору, суд дійшов висновку, що законодавець, приймаючи Закон № 1474-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України», яким внесено зміни до Закону № 5492, не дотримав вимог, за якими такі зміни повинні бути зрозумілими і виконуваними, не мати подвійного тлумачення, не звужувати права громадян у спосіб, не передбачений Конституцією України. На час звернення позивача до відповідача діяли нормативні акти: Положення про паспорт № 2503-XII і Постанова № 302, відповідно до яких особи, які раніше отримали паспорт, не зобов'язані звертатися за його обміном, при досягнені відповідного віку органи УДМС проводять вклеювання фотографії, тоді як особи, які змінили прізвище, чи у яких відбулися інші зміни персональних даних, зобов'язані отримувати новий паспорт у формі ID-картки, що має обмежувальний термін 10 років (частина 3 статті 21 Закону № 5492-VI), до якого вноситься більше персональних даних та який має унікальний номер запису у Реєстрі. Законом не окреслено з якою метою встановлені такі обмеження, чи є вони необхідними у демократичному суспільстві. Оскільки дії відповідача розглядаються як дії держави в цілому, і такі дії порушують основоположні права громадян, то вони визнаються протиправними. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у справі № 806/3265/17 (ЄДРСР 76822787) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 07.02.2019 у справі № 815/3817/17 (ЄДРСР 79672003). Відповідно до частини 5 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Згідно частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
Суд зазначає, що підставою для відмови Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області в особі Монастирищенського районного сектору Управління Державної міграційної служби України у вклеюванні у паспорт громадянина України у формі книжечки ОСОБА_1 нової фотокартки, що відповідає вікові, у зв'язку із досягненням 45-річного віку зазначено відсутність правових підстав.
У листі управління Державної міграційної служби України в Черкаській області (Монастирищенський районний сектор) від 20.12.2018 № 1110, адресованого Монастирищенському центру надання адміністративних послуг районної державної адміністрації в Черкаській області, зазначено, що за результатами розгляду матеріалів справи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.Половинчик, відповідно до Порядку № 302 особа яка досягла 25- чи 45-річного віку та не звернулась в установленому порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нової фотокартки зобов'язана паспорт - книжечку обміняти на ID-картку. У Монастирищенському РС УДМС України в Черкаській області відсутні законні підстави для вклеювання фотокартки до паспорта ОСОБА_1 (а.с.74).
Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість, оскільки будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Державні органи, що не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення ЄСПЛ у справі Rysovskyy проти України, від 20.01.2012, № 29979/04, п.71).
У рішенні Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 зазначено, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала би необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов'язання відповідача вклеїти до паспорта ОСОБА_1 громадянина України у формі книжечки нову фотокартку, що відповідає вікові, у зв'язку із досягненням 45-річного віку.
Разом з тим, у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання відповідача вклеїти до паспорта ОСОБА_1 громадянина України у формі книжечки нові (множинна характеристика) фотокартки, що відповідають вікові, у зв'язку із досягненням 45-річного віку належить відмовити, оскільки позивач звертався до відповідача із заявою про вклеювання однієї фотокартки у зв'язку із досягненням 45-річного віку, пунктом 8 Постанови № 302 передбачено вклеювання однієї фотокартки у зв'язку із досягненням громадянином 25-річного віку і однієї фотокартки у зв'язку із досягненням громадянином 45-річного віку.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає про таке. Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які належать розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Враховуючи, що у матеріалах справи наявні докази, що підтверджують понесені позивачем, адміністративний позов якого задоволено частково, витрати на сплату судового збору - квитанція від 29.05.2019 № б/н у сумі 768,40 грн (а.с.2), суд дійшов висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судових витрат із сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 384 (триста вісімдесят чотири) грн 20 коп.
Керуючись статтями 2, 6-16, 19, 73-78, 90, 118, 139, 242-245, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову управління Державної міграційної служби України в Черкаській області в особі Монастирищенського районного сектору Управління Державної міграційної служби України у вклеюванні у паспорт громадянина України у формі книжечки ОСОБА_1 нової фотокартки, що відповідає вікові, у зв'язку із досягненням 45-річного віку.
Зобов'язати управління Державної міграційної служби України в Черкаській області в особі Монастирищенського районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області вклеїти до паспорта ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 ) громадянина України у формі книжечки нову фотокартку, що відповідає вікові, у зв'язку із досягненням 45-річного віку.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління Державної міграційної служби України в Черкаській області (бул. Шевченка, 117, м. Черкаси, 18002, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 37852733) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 ) судові витрати із сплати судового збору у сумі 384 (триста вісімдесят чотири) грн 20 коп.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи у порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 [ АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 ];
відповідач: управління Державної міграційної служби в Черкаській області [бул. Шевченка, 117, м. Черкаси, 18002, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 37852733].
Повне судове рішення складено 08.07.2019.
Суддя Л.В. Трофімова