Справа № 560/1714/19
іменем України
08 липня 2019 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Шевчука О.П. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради, в якому просить: визнати неправомірною відмову Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради щодо встановлення ОСОБА_1 , статусу інваліда війни та зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради встановити ОСОБА_1 , статус інваліда війни та видати посвідчення інваліда війни.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він є особою, залученою до складу формувань Цивільної оборони та став інвалідом внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, у зв'язку з чим має право на присвоєння статусу інваліда війни та видачу відповідного посвідчення.
Позивач, звернувшись до відповідача отримав відмову від 18.02.2019 №1307 в якій відповідач відмовив у встановленні статусу інваліда війни та видачі посвідчення у зв'язку із відсутністю документів, що підтверджують право на одержання статусу інваліда війни.
Не погоджуючись з такою відмовою звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.06.2019 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Від представника відповідача на адресу суду 13.06.2019 надійшов відзив, в якому Управління просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. Зазначило, що відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-ХІІ до інвалідів війни належать інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Вказує, що позивачем не надано Управлінню розпорядчих документів, що підтверджують факт його залучення до складу невоєнізованого формування Цивільної оборони, факту виконання ним заходів по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі таких формувань.
Відповідач вважає, що Управлінням відмовлено у встановленні позивачу статусу учасника бойових дій на законних підставах.
Дослідивши позовну заяву, відзив на позовну заяву а також оцінивши наявні в матеріалах справи належні та допустимі докази у їх взаємозв'язку та сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Довідкою Хмельницької обласної медико-соціальної експертної комісії серії МСЕ №059484 позивачу встановлена ІІ група інвалідності, в зв'язку з захворюванням, пов'язаним з роботами по ліквідації наслідків аварій на Чорнобильській АЕС.
ОСОБА_1 07.09.2000 отримав посвідчення серія НОМЕР_1 особи, яка постраждала внаслідок чорнобильської катастрофи.
Позивач звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради із заявою про встановлення статусу інваліда війни з видачею відповідного посвідчення, як особі, що приймала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Відповідач листом від 18.02.2019 за №1307 відмовив позивачу в наданні статусу інваліда війни, мотивуючи відсутністю в наданих документах підстав для встановлення статусу інваліда війни та видачі посвідчення.
Вважаючи таку відмову необґрунтованою, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них, визначає Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-ХІІ (далі - Закон №3551-ХІІ).
Відповідно до часини 2 статті 4 Закону №3551-ХІІ, до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.
Згідно з пунктом 9 частини 2 статті 7 Закону №3551-ХІІ до інвалідів війни належать інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Отже, умовами для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених пунктом 9 частини 2 статті 7 Закону №3551-ХІІ, є зокрема, настання інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, та участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.
Згідно частини 1 статті 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Положення про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18 березня 1976 року №1111, та Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР, затвердженим наказом начальника ІДО СРСР від 06 червня 1975 року №90, було встановлено, що формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення.
Суд встановив факт участі позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також настання інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з участю у ліквідації цих наслідків. Ці обставини свідчать про те, що на позивача як на особу, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи поширюються пільги, гарантії і компенсації, передбачені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-ХІІ.
Водночас для набуття статусу інваліда війни (з підстав, встановлених пунктом 9 частиною 2 статті 7 Закону №3551-ХІІ) окрім факту настання в особи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, зазначений Закон містить також умову, щоб така особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.
Крім формувань Цивільної оборони, у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС брали участь інші формування, які створювались в іншому порядку, ніж невоєнізовані формування цивільної оборони та направлялись у райони виконання робіт згідно з розпорядженням керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств.
Ця обставина є істотною, оскільки в протилежному випадку статус інваліда війни (на підставі пункту 9 частини 2 статті 7 Закону №3551-ХІІ) поширювався б на всіх, хто належить до категорії осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на ЧАЕС і її наслідків, та відповідно мають статус ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС, що не відповідає меті цього закону.
Документи, які позивач долучив до своєї заяви, адресованої відповідачу, щодо набуття статусу інваліда війни належним чином підтверджують його статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та настання інвалідності у зв'язку з тим, що він брав участь у таких заходах. Проте, належного документального підтвердження своєї безпосередньої участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони позивач не надав.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07.06.2018 (справа №377/797/17), від 10.05.2018 (справа №279/12162/15-а) та від 13.02.2019 (справа №676/1827/17).
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи відсутність доказів залучення позивача саме до невоєнізованого формування Цивільної оборони з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, суд дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення позивачу статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення.
Необхідно також відмітити, що позивач у позовній заяві просить зобов'язати відповідача встановити статус інваліда війни, а також видати відповідне посвідчення встановленого зразка.
Згідно з пунктом 3 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302 інвалідам війни (стаття 7 Закону № 3551-XII) видаються посвідчення з написом "Посвідчення інваліда війни" та нагрудний знак "Ветеран війни - інвалід".
З огляду на те, що позивач не має права на встановлення статусу інваліда війни, то у відповідача були відсутні підстави для видачі йому відповідного посвідчення.
Посилання позивача на інформаційну довідку "про формування Цивільної оборони" №01.1-14/149 від 31.01.2019 Київської обласної державної адміністрації є безпідставним, оскільки нею факт участі позивача в підрозділах Цивільної оборони не підтверджено.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Судом не встановлено порушень з боку відповідача прав чи інтересів позивача, який у даному випадку діяв правомірно відмовляючи у наданні статусу інваліда війни та видачі посвідчення, а отже відсутні підстави для задоволення позову.
З урахуванням положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 )
Відповідач:Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради (вул. Проскурівського підпілля, 32,Хмельницький,Хмельницька область,29013 , ідентифікаційний код - 03198563)
Головуючий суддя О.П. Шевчук