02 липня 2019 р. Справа №480/1389/19
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Гелети С.М.,
за участю секретаря судового засідання Високос Я.С..
представника позивача Дяченко Ю.В.,
розглянувши в приміщенні суду в місті Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Зарічного відділу державної виконавчої служби міста Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області про скасування постанови,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Зарічного відділу державної виконавчої служби міста Суми (далі - відповідач, Зарічний відділ ДВС), в якій просить скасувати постанову Зарічного відділу державної виконавчої служби міста Суми від 02.10.2007 АА № 160907 про накладення арешту на 1/6 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 79,67 кв.м та про заборону на її відчуження, яка порушує законні права, свободи та інтереси ОСОБА_1
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірною постановою було накладено арешт на 1/6 частину квартири АДРЕСА_2 , належної ОСОБА_2 О.Є. Про арешт майна позивач дізнався на початку 2019 року із Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. У відповідь на письмове звернення Зарічний відділ ДВС повідомив, що за ОСОБА_1 обліковується обтяження, зареєстроване 30.10.2007 на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Натомість у відділі не зареєстроване виконавче провадження відносно боржника ОСОБА_1 . Оскільки спірну постанову позивач не отримував та про її існування і арешт майна не знав, просить скасувати її як незаконну.
Представник відповідача подав відзив на вказаний позов у якому зазначив, що згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за Радченком О.Є. обліковується обтяження, зареєстроване 30.10.2007 під № 5932440 на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 02.10.2007 АА № 160907. Об'єктом обтяження є 1/6 частина квартири АДРЕСА_1 . За результатами перевірки АСВП у відділі не зареєстроване виконавче провадження відносно боржника ОСОБА_1 на підставі якого було вчинено в 2007 році виконавчі дії щодо обтяження нерухомого майна.
Строк зберігання завершених виконавчих проваджень становить 3 роки.
У зв'язку із тим, що матеріали виконавчого провадження знищені за закінченням терміну зберігання та не перебувають в електронному вигляді в АСВП, копія постанови від 02.10.2007 АА № 160907 про накладення арешту у відділі відсутня. До позовної заяви позивачем не додано жодних доказів щодо виконання ним боргових зобов'язань на підставі яких було видано виконавчий документ.
Представник позивача на вказаний відзив надав відповідь у якій зазначив, що спірна постанова позивачу не направлялась та не була ним отримана. Про наявність якихось боргових зобов'язань, про які зазначає представник відповідача у відзиві, йому невідомо.
Ухвалою від 26.04.2019 відкрито провадження, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Ухвалою від 02.07.2019 визнано поважними причини пропуску ОСОБА_3 О ОСОБА_4 Є ОСОБА_4 строку звернення до суду.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити. Представник відповідача у судове засідання не з'явилась, до суду подала заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку з її відпусткою.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд частково задовольняє позовні вимоги з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належить 1/6 квартири АДРЕСА_3 (а.с.12-13).
Згідно з інформацією з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, 30.10.2007 зареєстровано обтяження нерухомого майна під № 5932440, а саме: 1/6 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 , власник ОСОБА_1 . Підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 02.10.2007 АА № 160907 (а.с. 57).
Про вказані обставини позивач дізнався на початку 2019 року.
Листом від 01.02.2019 № 5/18-5020 Зарічний відділ ДВС повідомив представника позивача про те, що згідно довідки з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, 30.10.2007 зареєстровано обтяження нерухомого майна під № 5932440, а саме: 1/6 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 , власник ОСОБА_1 . Підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 02.10.2007 АА № 160907.
Також зазначено, що у відділі не зареєстровано виконавче провадження відносно ОСОБА_1 на підставі якого у 2007 році вчинено дії щодо обтяження нерухомого майна. Згідно з п. 9.9. Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008 № 2275/5 строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 роки.
У зв'язку із тим, що матеріали виконавчого провадження знищені за закінченням терміну зберігання та не перебувають в електронному вигляді в АСВП, вчинити будь-які дії щодо звільнення майна в порядку ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" немає можливості.
Також вказано, що арешт може бути знятий тільки за рішенням суду (а.с. 16).
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент прийняття спірної постанови) державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.
Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
За заявою стягувача, з метою забезпечення виконання рішення про майнові стягнення, державний виконавець постановою про відкриття виконавчого провадження вправі накласти арешт на майно боржника (крім коштів) та оголосити заборону на його відчуження. Одночасно з винесенням такої постанови державний виконавець може провести опис і арешт майна боржника в порядку, визначеному цим Законом.
Як зазначив представник відповідача у відзиві, матеріали виконавчого провадження у якому прийнято постанову про арешт майна ОСОБА_1 знищені у зв'язку із закінченням строку їх зберігання.
Крім того, на момент розгляду справи в Автоматизованій системі виконавчого провадження відсутні відомості стосовно виконавчого провадження відносно ОСОБА_1 .
Також у Зарічного відділу ДВС відсутній оригінал спірної постанови від 02.10.2007 АА № 160907. Єдині відомості щодо наявності такої постанови містяться у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (а.с. 57).
Тобто на момент розгляду справи відповідачем не доведено правомірність спірної постанови, оскільки не зазначено у якому виконавчому провадженні накладено такий арешт (дата постанови про відкриття виконавчого провадження, його номер) та не доведено, що ОСОБА_1 є боржником у відповідному виконавчому провадженні, в межах якого накладено арешт на його нерухоме майно.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі ст. 38 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент прийняття спірної постанови) у разі закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону, крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 40-1 цього Закону, припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку з завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника.
За заявою боржника державний виконавець видає йому додаткові копії постанови, вказаної у частині другій цієї статті, для її пред'явлення до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження для зняття арешту з майна.
Відповідно до п. 9.9. Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008 № 2275/5 (на який також посилається представник відповідача; на момент розгляду справи втратив чинність) строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 (один) рік.
Згідно з абз. 2 п. 9.10 Порядку виконавчі провадження, строки зберігання яких закінчилися, підлягають знищенню після затвердження акта про вилучення виконавчих проваджень для знищення керівником органу державної виконавчої служби, підпис якого скріплюється печаткою.
Системний аналіз наведених положень свідчить про те, що знищенню підлягають лише ті виконавчі провадження, які були завершені на момент їх включення в акт про вилучення виконавчих проваджень для знищення.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно зі ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Аналогічні положення містить Цивільний кодекс України.
Так, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Таким чином, наявність арешту майна боржника, враховуючи відсутність законних підстав для обмеження права власності ОСОБА_1 на нерухоме майно та обов'язок державного виконавця зняти арешт при закінченні виконавчого провадження, суперечить вимогам Конституції України, Закону України "Про виконавче провадження" та Цивільного кодексу України.
Звернувшись до суду позивач просив скасувати постанову Зарічного відділу ДВС міста Суми від 02.10.2007 АА № 160907 про накладення арешту на 1/6 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 79,67 кв.м та про заборону на її відчуження.
Зважаючи на те, що в ході розгляду даної справи відомості про існування спірної постанови відсутні, а копія такої постанови не була надана представником відповідача у зв'язку із знищенням матеріалів виконавчого провадження, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, частково задовольнити позовні вимоги, а саме обрати належний спосіб захисту прав позивача та зобов'язати Зарічний відділ ДВС зняти арешт з нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 , накладений постановою Зарічного ВДВС Сумського міського управління юстиції від 02.10.2007 АА №160907, реєстраційний номер обтяження 5932440.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 243-246, 255, 293, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Зарічного відділу державної виконавчої служби міста Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області про скасування постанови - задовольнити частково.
Зобов'язати Зарічний відділ державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції зняти арешт з нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 (і.к. 2825508039) накладений постановою Зарічного ВДВС Сумського міського управління юстиції АА №160907 від 02.10.2007, державний виконавець Лешанова І.М., реєстраційний номер обтяження 5932440.
В задоволенні інших вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 08.07.2019.
Суддя С.М. Гелета