08 липня 2019 р. Справа № 480/2029/19
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Прилипчука О.А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м.Суми адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області
про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного Управління Пенсійного фонду України в Сумській області, в якій просить:
- визнати неправомірними дії відповідача щодо зменшення максимального розміру пенсії до 70 % та невиплати її позивачу в повній мірі;
- зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсії позивачу з 01.01.2018 р. та визначенням максимального розміру пенсії 86 % і виплатити її у повному обсязі з урахуванням компенсації втрачених доходів, з відшкодуванням судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що він є пенсіонером Міністерства оборони України, перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Сумській області. Після звільнення у запас відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" йому була призначена пенсія за вислугу років, основний розмір якої склав 86% грошового забезпечення за 32 роки вислуги.
ГУ Пенсійного фонду України в Сумській області було здійснено перерахунок пенсії з січня 2018, внаслідок чого відсотковий розмір 86% був зменшений до 70% відповідних сум грошового забезпечення.
Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним та таким, що порушує його права та законні інтереси. Просив позов задовольнити.
Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що з 01.01.1999 позивачу призначена пенсія за вислугу років, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
При проведенні перерахунку пенсії застосовано норми законодавства, чинні на момент його проведення, а саме статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", згідно з якою максимальний розмір пенсії не повинен перевищувати 70% сум грошового забезпечення. Пенсія позивачу перерахована з 01.05.2018 згідно постанови КМУ №103 від 21.02.2018.
Зміни щодо визначення максимального розміру були внесені до статті 13 відповідно до Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні", що набрали чинності з 01.05.2014.
Дія нормативно-правового акта в часі починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто, до події, факту, застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони стати або мати місце.
Крім цього, вважає, що відсутні підстави для стягнення компенсації втрачених доходів. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі (а.с. 20-21).
Ухвалою суду від 14.06.2019 р. розгляд даної справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Дослідивши матеріали справи й оцінивши докази у справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером Міністерства оборони України, перебуває на обліку в ГУ Пенсійного фонду України в Сумській області як отримувач пенсії за вислугу років на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Після звільнення з військової служби відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" позивачу з 19.01.1999 р. була призначена пенсія за вислугу років, основний розмір якої склав 86% грошового забезпечення за 32 роки вислуги (а.с.23).
З травня 2018 року ГУ ПФУ в Сумській області позивачу було здійснено перерахунок пенсії, виходячи із розміру 70% грошового забезпечення, що підтверджено повідомленням про перерахунок пенсії (а.с.24, зворотній бік).
На момент призначення пенсії позивача ч.2 ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262 була викладена у наступній редакції: "Максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів".
Пунктом 8 розділу II Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", який набрав чинності з 01.10.2011 р., та пунктом 23 розділу II Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні", який набрав чинності з 01.05.2014 р., до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" було внесено зміни та цифри "90" замінено цифрами "80" та цифри "80" замінено цифрами "70" відповідно.
На момент проведення перерахунку пенсії позивачу ч.2 ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262 була викладена у наступній редакції: "Максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
Судом встановлено, що пенсію позивачу було призначено з січня 1999 р. (а.с. 23).
Тобто, зміна встановленого Законом максимального розміру пенсії (з 86% до 70% сум грошового забезпечення) відбулася вже після призначення позивачу пенсії.
Частиною 1 статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Таким чином, зміна максимального розміру пенсії з 86% до 70% сум грошового забезпечення, що відбулася у ч. 2 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" після призначення пенсії позивачу, не є підставою для зменшення розміру призначеної позивачу пенсії під час проведення відповідачем її перерахунку на підставі довідки про розмір грошового забезпечення.
Внесені Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" та Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" зміни до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 80% та 70% грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, а мають застосовуватися лише виключно при призначенні нових пенсій.
Частиною 3 статті 1-1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" встановлено, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Однак, як Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", так і Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не передбачено зменшення основного розміру пенсії у разі проведення її перерахунку.
Крім того, вирішуючи питання про застосування Закону № 2262-ХІІ у часі, суд виходить із того, що згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсязі існуючих прав і свобод.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України [перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції. Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян які під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно - правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.
Таким чином, суд дійшов висновку, що при розрахунку розміру підвищення до пенсії на підставі Постанов Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 максимальний її розмір має обраховуватися із вказаного у довідці грошового забезпечення, але виходячи із розміру пенсії у відсотках, право на які особа набула на момент виходу на пенсію і розмір яких не може бути зменшено наступними змінами в законодавстві.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в постановах від 10 грудня 2013 року №21-420а13 та № 21-348а13, від 17 грудня 2013 року № 21-445а13, та Верховним Судом в рішенні від 4 лютого 2019 року у справі №240/5401/18, в якому зазначено, що внесені зміни до ст. 13 Закону № 2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років є норми ст. 63 Закону № 2262-ХІІ, яка змін не зазнала.
Крім цього, суд врахував висновки, викладені у зразковому рішенні Верховного Суду №240/5401/18 (№Пз/9901/58/18) від 04.02.2019 р.
З урахуванням вищевказаного, суд приходить висновку, що відповідач при проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 протиправно зменшив розмір пенсії за вислугу років з 86% на 70% грошового забезпечення, а тому, позовні вимоги про визнання протиправними дії ГУ Пенсійного фонду України в Сумській області щодо зменшення розміру грошового забезпечення з 86% до 70% при проведенні підвищення основного розміру раніше нарахованої пенсії ОСОБА_1 та зобов'язання ГУ Пенсійного фонду України в Сумській області перерахувати та виплатити йому пенсію з 01.01.2018 р. у розмірі 86% грошового забезпечення підлягають задоволенню.
Що стосується вимоги позивача щодо виплати компенсації втрачених доходів, то суд дійшов висновку, що вони є передчасними, оскільки основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст.46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст.2 "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядком №159 компенсації, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - органом ПФУ) добровільно чи на виконання судового рішення і після перерахунку розміру пенсії.
Отже, однією з обов'язкових умов виплати компенсації є нарахування доходів та їх несвоєчасна виплата, а тому вимога позивача щодо виплати компенсації втрачених доходів є передчасною і задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Тому, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області 1536,80 грн. судового збору, сплаченого згідно з квитанціями від 06.06.2019 р. №0.0.1373691428.1 та від 13.06.2019 р. № 0.0.1380078620.1 (а.с.3, 15).
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо зменшення розміру пенсії з 86% до 70% відповідних сум грошового забезпечення при проведенні перерахунку раніше нарахованої пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Пушкіна, 1) здійснити з 1 січня 2018 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ), виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 86% сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області (40009, м. Суми, вул. Пушкіна, 1) судовий збір у розмірі 1536,80 грн.
В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.А. Прилипчук