Україна
Донецький окружний адміністративний суд
26 червня 2019 р. Справа№200/1719/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабаш Г.П., розглянувши за правилами загального судового провадження (у порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ: 42171861, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, б. 27а) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якій просила:
- визнати протиправними дії Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо відмови у задоволенні заяви від 21.08.2017 року відповідно до матеріалів архівної пенсійної справи померлого чоловіка позивача ОСОБА_2 , виходячи із заробітної плати в зоні відчуження від 07.09.2004 року виданої ВАТ "Орджонікідзевське АТП 11484", на підставі якої нараховувалась та виплачувалась йому пенсія по інвалідності з 01.01.2012 року по 01.10.2015 року, встановивши основний розмір пенсії по втраті годувальника у розмірі 7783,32 грн.;
- визнати протиправними дії Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області при обчисленні з 27.03.2017 року пенсії по втраті годувальника в розмірі відшкодування фактичних збитків ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області з 27.03.2017 року здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 по втраті годувальника, виходячи із заробітної плати ОСОБА_2 за роботу в зоні відчуження в 1986 році, вказаної в довідці про заробітну плату в зоні відчуження від 07.09.2004 року, виданої ВАТ "Орджонікідзевське АТП 11484".
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 21.08.2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку пенсії по втраті годувальника з 27.03.2017 року. Позивач просив провести перерахунок пенсії відповідно до матеріалів архівної пенсійної справи її померлого чоловіка, виходячи із заробітної плати за його роботу в зоні відчуження в 1986 році, вказаної в довідці про заробітну плату в зоні відчуження від 07.09.2004 року, виданої ВАТ «Орджонікідзівське АТП 11484», на підставі якої чоловіку позивача нараховувалась та виплачувалась пенсія по інвалідності з 01.01.2012 року по жовтень 2016 року. Позивач просив встановити розмір пенсії по втраті годувальника у розмірі 7783,32 грн.
Проте розпорядженням ПФУ №147597 від 24.04.207 року переведено позивача з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника та здійснено нарахування в розмірі 5169,42 грн.
Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки за життя чоловік позивача отримав право на встановлення пенсії згідно вищевказаної довідки, пенсія йому була нарахована і виплачувалася.
Представник відповідача до суду надав відзив проти адміністративного позову. У відзиві відповідач зазначив, що оскільки чоловік позивача був відряджений та перебував в зоні небезпеки, виплата тарифної ставки (посадового окладу) працівникам, що виконувала роботу в зоні, провадилась з урахуванням кратних розмірів.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05.02.2019 року дану позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05.02.2019 року позивачу відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення доказів.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19.02.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі, за правилами спрощеного судового провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21.03.2019 року розгляд справи призначено за правилами загального провадження на 13.02.2019 року.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10.04.2019 року підготовче судове засідання відкладено до 25.04.2019 року.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25.04.2019 року у підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 21.05.2019 року.
21.05.2019 року розгляд справи відкладено до 04.06.2019 року у зв'язку з неявкою сторін.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04.06.2019 року закрито підготовче провадження, розгляд справи призначено на 26.06.2019 року.
Представник позивача надав до суду заяву про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача до судового засідання не з'явився.
У відповідності до приписів ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглянута у письмовому провадженні.
Стосовно строку звернення позивача з даним позовом до суду, суд виходить з наступного.
Позивачем разом з адміністративним позовом надано заяву про визнання поважними причини пропущення строку звернення до суду та поновлення процесуального строку звернення до суду, оскільки у зв'язку з похилим віком та незадовільним станом здоров'я після смерті чоловіка.
Статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 3 цієї статті для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За змістом частини першої статті 123, частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач має право звернутися до суду з заявою про його поновлення, в якій вказати про підстави для поновлення строку та зобов'язаний додати докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Приймаючи до уваги обставини, викладені позивачем на обґрунтування заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду, виходячи із цілей та завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 КАС України суд вважає необхідним визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду з даним адміністративним позовом та поновити позивачеві строк такого звернення.
Розглянувши всі матеріали справи, перевіривши доводи, викладені в адміністративному позові та письмових запереченнях, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач знаходиться на обліку в Маріупольському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області.
Позивач та її чоловік уклали шлюб 13.10.1967 року, про що свідчить свідоцтво про одруження видане Будинком для укладення шлюбу міста Харкова Серія НОМЕР_2 .
Відповідно до посвідчення про відрядження №131 від 23.07.1986 року покійний чоловік позивача в складі зведеної автоколони Міністерства транспорту УРСР №4 на протязі 9 днів з 23.07.1986 року по 3.07.1986 року приймав участь по ліквідації наслідків аварії на Чоробильській АСЕ.
Розглянувши клопотання ОСОБА_2 і надану їм документацію, Донецька міжвідомча експертна рада по встановленню причинного зв'язку і інвалідності з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і їх професійного характеру 21.01.1994 року видала експертний висновок №10663/88-1 про те, що встановила основний діагноз ВСД, перманентно-пароксизмальний перебіг, захворювання пов'язано з ліквідацію наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Донецькою міжвідомчою експертною радою по встановленню причинного зв'язку і інвалідності з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і їх професійного характеру 03.11.1995 року було здійснено доповнення до протоколу і надано експертний висновок про те, що рада встановила основний діагноз - гіпертонічна хвороба 2 (другої) стаді, захворювання пов'язано з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Відповідно до довідки Донецької обласної радіологічної медико-соціальної експертної комісії серії 2-18 АД за №232497 від 13.11.1995 року покійному чоловіку позивача ОСОБА_2 первинно встановлено третю групу інвалідності безстроково, причина інвалідності -професійне захворювання пов'язано з ліквідацією аварії на ЧАЕС.
Згідно довідки Донецької обласної радіологічної медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги серії 2-18 АВ №038051 з 13.11.1995 року ОСОБА_2 визначено 40% втрати працездатності безстроково у зв'язку з ліквідацією ним наслідків аварії ЧАЕС.
Згідно довідки Донецької обласної радіологічної медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги серії 2-18 АВ №117181 з 21.11.1999 року ОСОБА_2 визначено 60% втрати працездатності безстроково у зв'язку з ліквідацією ним наслідків аварії на ЧАЕС.
З 13.11.1995 року ОСОБА_2 призначено пенсію по інвалідності на підставі частини 1 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно заяви ОСОБА_2 від 01.09.2004 року відповідачем здійснено перерахунок пенсії по інвалідності виходячи із заробітної плати ОСОБА_2 за його роботу в зоні відчуження в 1986 році, вказаної в довідці про заробітну плату в зоні відчуження від 07.09.2004 року, виданої ВАТ «Орджонікідзевським АТП 11484», про що свідчить розпорядження ПФУ №136526 від 12.10.2004 року.
Відповідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 13.10.2016 року Лівобережним районним у місті Маріуполі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального Управління юстиції у Донецькій області чоловік позивача ОСОБА_2 помер.
Відповідно до експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНУ України по встановленню причинного зв'язку хвороб, що привели до інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників аварії внаслідок на Чорнобильській АЕС за №2382 від 06.03.2017 року Центральна міжвідомча експертна комісія на засіданні №43 від 02.03.2017 року розглянула звернення родичів з приводу смерті ОСОБА_2 і надану, згідно Переліку, та зареєстровану в ЦМЕК 23.01.2017 року документацію померлого ОСОБА_2 на предмет встановлення причинного зв'язку хвороб, інвалідності з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС встановила основний діагноз: злоякісне новоутворення шлунку з метастазами у легені та печінці, захворювання, що призвело до смерті, пов'язано з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
24.04.2017 року Донецької обласною державною адміністрацією позивачу встановлено статус дружини померлого громадянина із числа ліквідаторів категорії 1, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою і видано відповідне посвідчення за НОМЕР_5.
27.03.2017 року позивач звернувся до відповідача з заявою про переведення її з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника.
Розпорядженням ПФУ від 24.04.2017 року №147597 позивача переведено з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника, обчислення пенсії здійснено у розмірі 5169,42 грн.
Листом Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 29.08.2018 року №598/Ж-14-01-04 позивача повідомлено про здійснення йому нарахування пенсії у разі втрати годувальника в розмірі фактичних збитків померлого внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.8 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом.
Стаття 22 Загальної декларації прав людини проголошує, що кожна людина, як член суспільства, має право на соціальне забезпечення і на здійснення необхідних для підтримання її гідності і для вільного розвитку її особи прав у економічній, соціальній і культурній галузях за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва та відповідно до структури і ресурсів кожної держави.
Статтею 3 Конституції України визначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України ограни державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Згідно з ст. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Статтею 13 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов'язується відшкодувати її за втрату годувальника, якщо його смерть пов'язана з Чорнобильською катастрофою.
Відповідно до положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивач має право на отримання щомісячної компенсації за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи (ст. 52 цього Закону) та державної пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з ч. 1 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.
Частиною 3 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.
Відповідно до ч. 4 ст. 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», порядок обчислення середньомісячного заробітку для призначення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначеної відповідно до статті 54 цього Закону, визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1210 від 23.11.2011 року «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» затверджений порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Порядок визначає механізм обчислення пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до п. 1 Порядку пенсії за бажанням осіб можуть призначатися, виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.
Згідно з п. 11 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, мінімальний розмір пенсії становить: для непрацездатних членів сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії по інвалідності померлого годувальника; на двох і більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії по інвалідності померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частинами.
Статтею 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначені умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, згідно з якими пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, незалежно від тривалості страхового стажу в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону. Члени сім'ї, які вважаються непрацездатними і утриманцями, визначаються відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» непрацездатними членами сім'ї вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Згідно з ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з ч. 1 ст. 38 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім'ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно.
Відповідно до ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення», сім'ї годувальника, який помер внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання, а також сім'ї померлого пенсіонера пенсія призначається незалежно від стажу роботи годувальника.
Положеннями ст. 37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка встановлює розміри пенсії у зв'язку з втратою годувальника, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.
Виходячи з наведених законодавчих норм, пенсії у зв'язку з втратою годувальника призначаються із заробітку годувальника або із пенсії годувальника, тобто в залежності від того доходу, який мав годувальник на час настання смерті (заробітну плату, чи пенсію).
Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , досягла пенсійного віку передбаченого статтею 26 цього Закону, а тому є непрацездатним членом сім'ї померлого годувальника.
Відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При цьому, розмір такої пенсії не є сталим і залежить від змін, які відбуваються у законодавстві, проте не може бути меншим від початкової суми, обчисленої від розміру пенсії померлого годувальника.
Виходячи зі змісту наведених норм, отримання пенсії у зв'язку з втратою годувальника безпосередньо залежить від виду та розміру пенсійного забезпечення, що була призначена померлому годувальнику.
За своє життя покійний чоловік позивача - ОСОБА_2 мав статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1 та отримував пенсію по інвалідності 3 групи по захворюванню пов'язаному з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується копією посвідчення особи, яка постраждала внаслідок ЧАЕС серії НОМЕР_4 від 18.05.2010 року та копією вкладки НОМЕР_6 до посвідчення. Відповідно розпорядження ПФУ №136525 від 21.10.2016 року ОСОБА_2 отримував пенсію по інвалідності у розмірі 9691,12, в тому числі, 9339,99 - основний розмір пенсії, виходячи із середньомісячного заробітку 15566,65 грн. та 60% втрати працездатності, 66,43 грн. - доплата до пенсії як дитині війни, 284,70 грн. - додаткова пенсія за шкоду здоров'ю як інваліду 3 групи ЧАЕС.
Постановою правління Пенсійного фонду України «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»» № 22-1 від 25.11.2005 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за № 1566/11846, затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій (далі - Порядок).
Пунктом 2.3. Порядку визначений вичерпний перелік документів, необхідних для призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до п. 2.8. Порядку переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється за бажанням пенсіонера за документами, що є у пенсійній справі, та відповідають вимогам законодавства, що діяло на момент призначення цього виду пенсії.
Абз. 1, 8, 9 п. 1 Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року № 523 (чинними на момент смерті годувальника) передбачено, що цей порядок визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; пенсії за бажанням осіб можуть призначатися, виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків; у разі коли особа пропрацювала в зоні відчуження менше календарного місяця в 1986-1990 роках, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження, за весь фактично відпрацьований час в одному з неповних календарних місяців роботи протягом цих років, без додавання суми заробітної плати за період роботи за межами зони відчуження.
Згідно із пунктом 7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на розрахунок пенсії по інвалідності за роботу в зоні відчуження по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС підтверджується посвідченням учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та довідкою про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09.03.1988 року № 122.
Пунктом 9 «Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, для осіб з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і пенсії у зв'язку з втратою годувальника з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС визначаються за формулою П= Зс х Кзс х Кв/100% де П - розмір пенсії;
Зс - середня заробітна плата (дохід) в середньому на одну застраховану особу цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2006 рік, що застосовується для обчислення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
Кзс - середньомісячний коефіцієнт заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії;
Кв - розмір відшкодування фактичних збитків ( у відсотках);
Середньомісячний коефіцієнт заробітної плати,який враховується під час обчислення пенсії ( Кзс), визначається за формулою Кзс = Ск/К,
де Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати ( Кзі+Кз2+КзЗ + ...Кзп) за кожний місяць роботи в зоні відчуження у 1986-1990 роках;
К-кількість місяців, за які розраховано коефіцієнти заробітної плати.
Коефіцієнт заробітної плати ( Кз1,Кз2,КзЗ,...Кзп) за кожний місяць роботи в зоні відчуження, який враховується під час обчислення пенсії, визначається за формулою Кз= Зв/Зсм,
де Кз - коефіцієнт заробітної плати;
Зв-сума заробітної плати за роботу в зоні відчуження за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати, за період 1986-1990 років Зсм- показник середньомісячної заробітної плати робітників та службовців, зайнятих у галузях національної економіки, згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 20 листопада 2003р. № 1783 « Про заходи щодо поліпшення пенсійного забезпечення пенсійного забезпечення громадян» ( Офіційний вісник України, 2003р., N° 47, ст. 2431), за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати, за період 1986-1990 років.
Розмір відшкодування фактичних збитків (Кв) визначається: для пенсій по інвалідності - як відсоток втрати працездатності, визначений органами медико - соціальної експертизи;
для пенсій по втраті годувальника - як співвідношення кількості непрацездатних членів сім'ї з урахуванням потерпілого ( у відсотках) де Ку - кількість непрацездатних членів сім'ї.
Під час визначення коефіцієнта заробітної плати у випадках, передбачених цим пунктом, середня заробітна плата за рік у відповідному періоді вважається середньо місячною платою робітників та службовців, зайнятих у галузях національної економіки, відповідного року.
Тим самим встановлено, що обчислення пенсії по втраті годувальника не залежить від відсотка втрати працездатності. Відсоток втрати працездатності, визначений органами медико - соціальної експертизи застосовується тільки при обчисленні пенсії по інвалідності.
Відповідно до пункту 2 «Положення про Управління Пенсійного Фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднанні управління», затвердженого постановою правління Пенсійного Фонду України 22грудня 2014 року № 28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року № 41/26486 встановлено, що Управління Фонду в своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції України та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно - правовими актами, а також постановами правління Фонду, в тому числі цим Положенням, та наказами Фонду, і Головного Управління Фонду, а підпункт 7 пункту 3 чітко вказує на те, що основним завданням Управління Фонду є призначення (здійснення перерахунку) і виплата пенсій.
Тим самим відповідач порушив норми чинного законодавства України при прийнятті і розгляді заяви позивача від 27 березня 2017 року про переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника на підставі частини першої статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі відшкодування фактичних збитків, обчисливши позивачу пенсію по втраті годувальника в значно менших розмірах, чим це встановлено частиною першою статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобиль ської катастрофи» та пунктом 9 «Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23 листопада 2011 року.
Позивачу призначена і виплачується пенсія по втраті годувальника із середньо місячного заробітку з 27.03.2017 року по 31 серпня 2017 року - 9978 гривен 22 копійки, а з 01.09.2017 року - із розміру 8888 гривен 55 копійок, що суттєво менше, чим це встановлено чинним законодавством, внаслідок того, що відповідач при обчисленні пенсії не застосував середньомісячний заробіток у розмірі 15566 гривен 65 копійок, із якого покійному чоловікові позивача з 1 січня 2012 року по жовтень 2016 року нараховувалась і виплачувалась пенсія по інвалідності, і тим самим позивачу пенсія з дня її призначення по вині відповідача нарахована і виплачується в меншому розмірі, що не відповідає вимогам частини першої статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та пункту 9 «Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи» від 23 листопада 2011 року.
У разі коли особа пропрацювала у зоні відчуження менше календарного місяця у 1986-1990 роках, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу у зоні відчуження, за весь фактично відпрацьований час, в одному з неповних місяців роботи протягом цих років, без додавання суми заробіт ної плати за період роботи за межами за відчуження, а якщо дні роботи припали на вихідні і святкові дні, розрахунок заробітної плати провадиться у такому ж порядку, як і за роботу і у роботі дні, а доплата за вихідні і святкові дні, нарахована за фактично відпрацьований час, з урахуванням установленої кратності додається до суми обчисленої заробітної плати ( підпункт 4 пункту 3 «Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», затвердженого пунктом першим постанови Кабінету Міністрів України № 1210 «Про підвищення рівня соціального захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23 листопада 2011 року.
Відповідно до частини другої статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою перед бачено що у всіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990роках не може перевищувати 3 тисячі карбованців, то при розрахунку пенсії може бути враховано не більше цієї суми.
В розпорядженні №147597 від 24.04.2017р. зазначено, що загальний процент розрахунку пенсії позивача від заробітку - 50%, середньомісячний заробіток з 1 січня 2012 року для обчислення пенсії -9978,22 грн., індивідуальний коефіцієнт заробітку - 10,74302, середній заробіток за 2006 рік - 928,81 грн., основний розмір пенсії від заробітку - 4989,11грн. Розмір пенсії позивача на одного утриманця - 5169,42 грн., включаючи доплату за втрату годувальника 113 грн. 88 копійок, підвищення дитині війни -66 грн. 43 копійки.
У зв'язку з вказаним, доводи відповідача в частині невідповідності документів та наявності в них розбіжностей щодо суми отриманого ОСОБА_2 заробітку за час роботи по ліквідації ЧАЕС не заслуговують на увагу та є необґрунтованими, оскільки фактично пенсія померлому була розрахована на підставі документів наявних в пенсійній справі.
Аналізуючи норми чинного законодавства, які регулюють підстави та порядок призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, суд вважає, що позивач має право на перерахунок пенсії у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.
У зв'язку з вказаним, суд приходить до висновку про неправомірність відмови відповідача у задоволенні заяви позивача від 21.09.2018 року у перерахунку пенсії по втраті годувальника в розмірі відшкодування фактичних збитків з 27 березня 2017 року відповідно до матеріалів архівної пенсійної справи померлого чоловіка ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , виходячи із заробітної плати за його роботу в зоні відчуження в 1986 році, вказаної в довідці про заробітну плату в зоні відчуження від 07 вересня 2004 року, виданої ВАТ «Орджонікідзівське АТП 11484», на підставі якої ОСОБА_2 нараховувалась та виплачувалась пенсія по інвалідності з 01 січня 2012 року по жовтень 2016 року на підставі статті 1, 13, 15, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», частини 2 статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», частини 2 статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно з п.4.7 Порядку право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Саме органи пенсійного фонду визначають правильність та повноту наданих документів для призначення (перерахунку) пенсії.
Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення, перерахунку пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пільговий стаж позивача, підміняючи дискреційні функції УПФУ.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії по втраті годувальника виходячи із заробітної плати вказаної в довідці про заробітну плату померлого чоловіка позивача, встановивши основний розмір пенсії позивача у розмірі 7783,32 грн.
З огляду на викладене, вимога позивача підлягає задоволенню наступним шляхом.
Управління Пенсійного фонду зобов'язано здійснити позивачу перерахунок пенсії по втраті годувальника ОСОБА_2 , виходячи із заробітної плати за його роботу в зоні відчуження в 1986 році, вказаної в довідці про заробітну плату в зоні відчуження від 7 вересня 2004 року, виданої ВАТ «Орджонікідзевське АТП 11484», на підставі якої нараховувалася і виплачувалася йому пенсія по інвалідності з 1 січня 2012 року по жовтень 2016 року відповідно до вимог частини першої статті 54 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», частини другої статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», частини другої статті 46 Закону України « Про загально обов'язкове державне пенсійне страхування«, пункту 9 «Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23 листопада 2011 року.
Згідно з частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 7 ч.2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України в разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача вчинити певні дії, і це прямо вбачається з п. 7 ч.2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
За правилами частин 1, 5 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в разі якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкти владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються заперечення, і не довів правомірності прийнятого рішення.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
За правилами ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
На підставі вищевикладеного, керуючись Конституцією України, ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. ст.5, 9, 77,139,242-246 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ: 42171861, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, б. 27а) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправними дії Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 21 серпня 2018 року про перерахунок пенсії по втраті годувальника в розмірі відшкодування фактичних збитків з 27 березня 2017 року відповідно до матеріалів архівної пенсійної справи її померлого чоловіка ОСОБА_2 , виходячи із заробітної плати за його роботу в зоні відчуження в 1986 році, вказаної в довідці про заробітну плату в зоні відчуження від 07 вересня 2004 року, виданої ВАТ «Орджонікідзівське АТП 11484», на підставі якої ОСОБА_2 нараховувалась та виплачувалась пенсія по інвалідності з 01 січня 2012 року по жовтень 2016 року на підставі статті 1, 13, 15, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», частини 2 статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», частини 2 статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Визнати протиправними дії Маріупольського об'єднаного Управління Пенсійного Фонду України м. Маріуполя Донецької області щодо обчислення з 27.03.2017 року пенсії по втраті годувальника в розмірі відшкодування фактичних збитків ОСОБА_1 в меншому розмірі, чим це встановлено частиною першою ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», частиною другою статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», частиною 2 статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування «, пунктом 9 «Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23 листопада 2011 року.
Зобов'язати Маріупольське об'єднане Управління Пенсійного Фонду України Донецької області здійснити ОСОБА_1 з 27 березня 2017 року перерахунок пенсії по втраті годувальника ОСОБА_2 , виходячи із заробітної плати за його роботу в зоні відчуження в 1986 році, вказаної в довідці про заробітну плату в зоні відчуження від 7 вересня 2004 року, виданої ВАТ «Орджонікідзевське АТП 11484», на підставі якої нараховувалася і виплачувалася йому пенсія по інвалідності з 1 січня 2012 року по жовтень 2016 року відповідно до вимог частини першої статті 54 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», частини другої статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», частини другої статті 46 Закону України « Про загально обов'язкове державне пенсійне страхування«, пункту 9 «Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23 листопада 2011 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ: 42171861, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, б. 27а) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати по оплаті судового збору у розмірі 768,40 грн.
Повний текст рішення складено 05 липня 2019 року.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 243 КАС України зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Г.П. Бабаш