11 червня 2019 р. Справа № 160/5223/19
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кадникова Г.В., розглянувши позовну заяву з доданими документами ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа, яка не заявляє самостійних на стороні відповідача - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в АТ «Дельта Банк» Кадиров Владислав Володимирович, про відшкодування банківського вкладу,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд, відповідач) про:
- стягнення з відповідача на користь позивача суму (гарантовану суму відшкодування) згідно договору банківського вкладу (депозиту) «Зростаючий» у євро №003-03616-2502015 від 25.02. 2015р. у розмірі 45'282грн. 00коп.;
- стягнення відповідача на користь позивача відсотків з урахуванням встановленого індексу інфляції (інфляційні витрати) у розмірі 50'122грн. 67коп.;
- стягнення з відповідача на користь позивача відсотків з урахуванням трьох відсотків річних від простроченої суми пеню за прострочення зобов'язання у розмірі 5'385грн. 46коп.;
- стягнення з відповідача на користь позивача компенсації за заподіяну моральну шкоду у розмірі 10'000грн. 00коп.
Третя особа по справі, яка не заявляє самостійних на стороні відповідача - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в АТ «Дельта Банк» Кадиров Владислав Володимирович.
В обґрунтування вимог позивачем зазначено, що 25.02.2015р. між нею (вкладник) та АТ «ДЕЛЬТА БАНК» (банк) укладено договір банківського вкладу №003-03616-250215 «Зростаючий у євро», за умовами, якого банк приймає від вкладника на вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 1'500,00 євро у тимчасове строкове користування на строк до 11.03.2015р. та зобов'язується сплачувати проценти за його користування з розрахунку 4,5% річних. Відповідно до п.1.3 вищезазначеного договору, вклад залучається на строк із моменту зарахування вкладу та по 11.03.2015р.
Згідно до п.1.10 цього договору, вклад виплачується вкладнику у разі закінчення строку розміщення вкладу або в інший термін достроково припинення дії цього договору у випадках, передбачених цим договором та правилами банку.
Однак, працівником Фонду гарантування вкладів безпідставно та без рішення суду визначено договір банківського вкладу позивача нікчемним, а відтак Фонд не відшкодував вклад у визначені терміни.
Рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 04.09.2018р. по справі №194/1149/17 задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про захист прав споживачів та відшкодування банківського вкладу.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17.04.2019р. рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким провадження в цивільній справі №194/1149/17 закрито, посилаючись на адміністративну юрисдикцію спору.
Також в обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що станом на дату подання позовної заяви коштів банківського вкладу їй не виплачено та не повернуто.
З огляду на викладене, позивач змушений звернутися до суду з метою захисту та поновлення порушених прав,
Вивчивши матеріали позовної заяви з додатками, суд застосовує наступні норми діючого законодавства.
Згідно зі ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи є передбачені нормами Кодексу адміністративного судочинства України підстави для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі.
Згідно ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Згідно пп.1 п.1 ст.170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У відповідності до п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
При цьому, суд вважає за необхідне наголосити, що єдиною та необхідною правовою підставою для віднесення спору до публічно-правового є одночасна сукупність наступних умов: 1) однією зі сторін є суб'єкт владних повноважень, тобто орган державної влади або орган місцевого самоврядування чи установа, якій державою делеговано виконання відповідних владно-розпорядчих функцій; 2) спірні правовідносини виникли у зв'язку зі здійсненням ним владно-управлінських функцій; 3) перебування сторін спору у відносинах влади-підпорядкування.
Слід зазначити, що участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб кваліфікувати спір як публічно-правовий. Однак, сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Отже, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб'єкта владних повноважень, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлений інший порядок судового провадження.
За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 13.06.2018р. (справа №819/362/16), публічно-правовий спір має особливий суб'єктивний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб кваліфікувати спір як публічно-правовий. Однак, сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносини його до справ адміністративної юрисдикції.
Тобто при розгляді конкретного спору необхідно з'ясувати, у зв'язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018р. (справа №826/27224/15) під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на думку особи рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, що мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
3 тексту позовної заяви та доданих до позову документів вбачається, що позивач просить стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб суму гарантованого відшкодування згідно договору банківського вкладу «Зростаючий», а також суму відсотків з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних від простроченої суми та пеню.
У даній справі спірні правовідносини виникли на підставі цивільно-правової угоди й в силу вимог закону саме на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб в указаному спорі покладено обов'язок відшкодувати зазначені кошти від імені сторони правочину.
За змістом правовідносин, спір не має ознак публічно-правового як у частині вимог до банку, так і в частині вимог до уповноваженої особи фонду, оскільки виник з приводу виконання умов договору банківського вкладу щодо укладення договору банківського вкладу (депозиту).
Відповідно до ч.1 ст.1 Цивільного кодексу України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Згідно ч.1, 2 ст. Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи. Учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
Відповідно до ч.1 ст.19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що характер спірних правовідносин та підстави, що спонукали позивача звернутися з таким позовом до адміністративного суду, виникли з цивільнно-правових відносин пов'язаних з укладанням договору, умови якого відповідач на час розгляду даного позову не виконав.
Отже, даний спір має характер приватноправового, оскільки полягає у встановленні або спростуванні прав боржника та відповідно, прав власності позивача на відшкодування грошових коштів за цивільно-правовим договором, а відтак вимоги позивача не стосуються захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади.
Враховуючи наведене, звернення позивача до суб'єкта владних повноважень не є підставою для розгляду спору у порядку адміністративного судочинства, оскільки, позивач звернувся за захистом порушених прав, що виникли із цивільних відносин, а саме із цивільно-правової угоди, тому такий спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
Застосування наведених в ухвалі вище норм процесуального права вже неодноразово доводилось судом касаційної інстанції, зокрема у постановах Верховного Суду України (судова палата у цивільних спорах) від 15.05.2017 року по справі № 758/11078/14-ц, від 09.11.2016 року по справі № 6-2309цс16.
Про розмежування предметної підсудності категорії спорів вкладників з Фондом гарантування вкладів та його уповноваженими особами йдеться і у постанові Великої палати Верховного Суду від 07.11.2018 р. по справі № 757/56680/16-ц.
Розглядаючи позовну заяву ОСОБА_1 , суд не приймає обгрунтуванням посилання на постанову Дніпровського апеляційного суду від 17.04.2019р. по цивільній справі №194/1149/17, оскільки остання оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду і ухвалою від 27.05.2019 року відкрите касаційне провадження (№61-9722ск19), цивільну справу №194/1149/17 витребувано із Тернівського міського суду Дніпропетровської області (http://reyestr.court.gov.ua/Review/82095589).
Крім того, у постанові Дніпровського апеляційного суду від 17.04.2019р. по цивільній справі №194/1149/17 міститься посилання на висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 квітня 2018 року справа № 820/11591/15, від 18 квітня у справі № 813/921/16, від 23 травня 2018 року у справі № 820/3770/16, від 06, 13 та 20 червня 2018 року у справах № 813/6392/15, № 820/12122/15 та № 813/5250/15 відповідно, а також у справі № 442/7753/16-ц від 27 лютого 2019 року.
Проте, аналізуючи постанови Великої Палати Верховного Суду, слід звернути увагу на наступне:
- у постанові від 12.04.2018 р. справа № 820/11591/15 предмет спору - про зобов'язання Уповноваженої особи Фонду внести позивача до списку вкладників за договорами банківського вкладу;
- у постанові від 18.04.2018 р. справа № 813/921/16 предмет спору - про визнання протиправним та скасування наказу тимчасової адміністрації АТ «Дельта Банк» від 16 вересня 2015 року № 813 «Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями»; зобов'язання уповноваженої особи Фонду включити позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в АТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду та подати до Фонду додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника, яка має право на відшкодування коштів за вкладом в АТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду.
- постанова від 23.05.2018 р. по справі № 820/3770/16 відсутня в Єдиному державному реєстрі судових рішень;
- у постанові від 06.06.2018 р. справа № 813/6392/15 предмет спору - про визнання протиправним та скасування рішення уповноваженої особи Фонду про визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту); зобов'язання уповноваженої особи Фонду подати до Фонду інформацію про збільшення суми, яка повинна бути виплачена позивачу як вкладнику АТ «Дельта Банк», та зобов'язання Фонду прийняти рішення про включення позивача до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, на підставі додаткової інформації, наданої уповноваженою особою Фонду;
- у постанові від 13.06.2018 р. справа № 820/12122/15 предмет спору - про визнання протиправною бездіяльності уповноваженої особи Фонду щодо не включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню за договором банківського рахунку ; зобов'язання уповноваженої особи Фонду подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника, яка має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Радикал Банк» за рахунок Фонду; зобов'язання Фонду включити позивача до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Радикал Банк» за рахунок Фонду;
- у постанові від 20.06.2018 р. справа № 813/5250/15 предмет спору - про визнання протиправною бездіяльності уповноваженої особи Фонду щодо не включення позивача до переліку вкладників ПрАТ «Банк «Київська Русь», які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду та зобов'язання включити його до цього переліку; зобов'язання Фонду включити позивача в реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ «Банк «Київська Русь» за рахунок Фонду;
- у постанові від 27.02.2019 р. справа № 442/7753/16-ц предмет спору - про зобов'язання Уповноваженої особи Фонду внести особу вкладника до списку вкладників за договорами банківського вкладу;
З викладеного вбачається, що жодна справа, на аналогічність висновків яких послався Дніпровський апеляційний суд у своїй постанові від 17.04.2019 р. по справі № 194/1149/17, не відповідає за аналогією предмету позову як по справі № 194/1149/17, так і по справі № 160/5223/19.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача, не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки даний спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.170 КАС України, суд відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, оскільки зазначену позовну заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Враховуючи наведене, керуючись ч.1 ст.2, п.1 ч.1 ст.170 КАС України, суд,
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа, яка не заявляє самостійних на стороні відповідача Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в АТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, про відшкодування банківського вкладу.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч.5 та ч.6 ст.170 КАС України:
- повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається;
- розгляд та вирішення даної справи віднесено до суду цивільної юрисдикції.
Копію ухвали разом з позовною заявою та додатками до неї надіслати:
- позивачу за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.256 КАС України та може бути оскаржена в строки, передбачені ст.295 КАС України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Третій апеляційний адміністративний суд відповідно до п.п.15.5 п.15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Г. В.Кадникова