27 червня 2019 року Справа № 160/3895/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
26.04.2019 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, у якій просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.02.2019 року № 0012865750 та № 0012815750.
Свої вимоги позивач обґрунтувала тим, що протягом 2017 та 2018 років вона своєчасно сплачувала податкові зобов'язання по орендній платі з фізичних осіб визначені деклараціями від 15.02.2017 року № 9020181085 та від 30.01.2018 року № 4467. Однак, Криворізька північна об'єднана державна податкова інспекція ГУ ДФС у Дніпропетровській області кошти, які сплачувались позивачем протиправно зараховувала в рахунок погашення штрафів та пені, а не щомісячного податкового зобов'язання, як було вказано у платіжних документах. Згідно виписки з КОР на суму штрафних санкцій визначених податковими повідомленнями-рішеннями від 13.04.2017 року № 001221303 та № 001211303 незаконно кожного місяця нараховувались штрафні санкції, а не пеня, що призвело до нових штрафів.
Відповідачем подано до суду відзив на позов, у якому він проти позову заперечує. Зазначає, що відповідно до пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Таким чином, ГУ ДФС у Дніпропетровській області під час винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень діяло у спосіб та в порядку, визначеному чинним законодавством України.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.05.2019 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.
Позивач про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи, 12.06.2019 року надав клопотання про розгляд справи №160/3895/19 у порядку письмового провадження.
Відповідачі про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до вимог статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи, що перешкоди для розгляду справи, передбаченні статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Так, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку у Головному управлінні ДФС у Дніпропетровській області та є платником орендної плати з фізичних осіб.
24.01.2019 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області проведено камеральну перевірку своєчасності сплати орендної плати з фізичних осіб за земельну ділянку державної та комунальної власності, за результатами якої складено акт № 2930/04-36-57-50/2714018066.
У висновку акта перевірки зазначено, що перевіркою встановлено порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 термінів сплати самостійно визначених податкових зобов'язань визначених у пункті 287.3 статті 287 Податкового кодексу України.
При проведенні перевірки використано податкове повідомлення-рішення від 13.04.2017 року № 0001211303, податкові декларації від 15.02.2017 року № 9020181085 та від 30.01.2018 року № 4467, інформацію комп'ютерних баз АІС «Податковий Блок».
На підставі акта перевірки Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області прийняте податкове повідомлення-рішення від 19.02.2019 року № 0012865750, яким нараховано штрафні санкції у розмірі 714,23 грн., що становить 10 % суми несвоєчасно погашеної суми податкового боргу, а також, податкове повідомлення-рішення від 19.02.2019 року № 0012815750, яким нараховано штрафні санкції у розмірі 5420,32 грн., що становить 20 % суми несвоєчасно погашеної суми податкового боргу.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом України та законами з питань митної справи.
Пунктом 31.1 статті 31 Податкового кодексу України визначено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Статтею 35 Податкового кодексу України визначено, що сплата податків та зборів здійснюється в грошовій формі у національній валюті України, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи. Сплата податків та зборів здійснюється в готівковій або безготівковій формі, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи. Порядок сплати податків та зборів встановлюється цим Кодексом або законами з питань митної справи для кожного податку окремо.
Згідно статті 38 Податкового кодексу України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк. Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку. Спосіб, порядок та строки виконання податкового обов'язку встановлюються цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Положеннями пункту 288.7 статті 288 Податкового кодексу України, податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.
Відповідно до пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Згідно пункту 287.3 статті 287.3 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Як встановлено судом, 15.02.2017 року позивачем було подано декларацію з плати за землю за 2017 рік, у якій позивач самостійно визначив до сплати орендну плату у розмірі 31233,73 грн., з щомісячним платежем 2602,81 грн., у грудні - 2602,82 грн.
13.04.2017 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області були прийняті податкові повідомлення-рішення № 001221303 та № 001211303, якими позивачу нараховані штрафні санкції за платежем орендна плата з фізичних осіб у загальному розмірі 14390,18 грн.
Відповідно до підпункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Зазначені податкові повідомлення-рішення не оскаржувались позивачем та набули статусу податкового боргу по орендній платі.
Пунктом 9 статті 87 Податкового кодексу України визначено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Вказаною нормою Податкового кодексу України визначено обов'язок податкового органу на зарахування усіх платежів на погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.
Платежі по орендній платі, які здійснював позивач з червня 2017 року зараховувались у відповідності до положень пункту 9 статті 87 Податкового кодексу України не за цільовим призначенням визначеним позивачем у платіжних документах, а в порядку черговості виникнення податкових зобов'язань, тобто на погашення боргу визначеного зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями.
Після погашення податкового боргу визначеного податковими повідомленнями-рішеннями від 13.04.2017 року № 001221303 та № 001211303 кошти сплачені позивачем зараховувались в рахунок погашення орендної плати визначеної декларацією по земельному податку за 2017 рік в порядку черговості, що в свою чергу, призвело до порушення строків їх сплати.
Також позивачем 30.01.2018 року було подано декларацію по земельному податку за 2018 рік № 4467, у якій позивач самостійно визначив до сплати орендну плату у розмірі 31233,73 грн., з щомісячним платежем 2602,81 грн., у грудні - 2602,82 грн.
24.04.2018 року позивачем було подано уточнюючу декларацію по земельному податку за 2018 рік № 9375, у якій позивач збільшив розмір орендної плати за 2018 рік, самостійно визначив до сплати орендну плату у розмірі 37856,38 грн., з платежем у січні - березні - 2602,81 грн., у травні - листопаді 3338,66 грн., у грудні 3338,63 грн.
Сплачені фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 кошти в рахунок погашення орендної плати за 2018 рік були зараховані у порядку черговості, спочатку в рахунок погашення заборгованості по орендній платі за 2017 рік, а потім в рахунок погашення заборгованості по орендній платі за 2018 рік.
Таким чином, несвоєчасна сплата штрафних санкцій визначених податковими повідомленнями-рішеннями від 13.04.2017 року № 001221303 та № 001211303 призвела, до порушення строків сплати орендної плати у 2017 та 2018 роках.
При цьому суд зазначає, що дії контролюючого органу по зарахуванню коштів в рахунок погашення боргу в порядку черговості, а не на погашення зобов'язань визначених у платіжних документах суд вважає правомірними, оскільки такі дії прямо передбачені зазначеними вище нормами Податкового кодексу України.
Згідно зі статтею 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
У зв'язку із встановленням під час перевірки порушення термінів сплати самостійно визначених податкових зобов'язань по орендній платі з фізичних осіб, суд вважає, правомірним нарахування позивачу штрафних санкцій визначених податковими повідомленнями-рішеннями від 19.02.2019 року № 0012865750 та № 0012815750.
В силу вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України , предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17 А, м. Дніпро, 49056, код ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5
пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено 27 червня 2019 року.
Суддя С.І. Озерянська