копія
20 травня 2019 року Справа № 160/2227/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Олійника В. М.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: акціонерне товариство «Банк Форвард» про визнання протиправною та скасування постанови, -
11 березня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Вольф Тетяни Леонідівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: акціонерне товариство «Банк Форвард», в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Вольф Тетяни Леонідівни про відкриття виконавчого провадження ВП № 58062385 від 21.01.2019 р.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що 22.01.2019 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Вольф Т.Л. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №58062385 з виконання виконавчого напису №260 від 29.11.2018 р., виданого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюк В.С.
Позивач не погоджується із винесеною постановою, оскільки, стверджує, що остання прийнята з порушенням положень ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження».
Місце виконання рішення визначається відповідно до ст. 24 Закону №1404, частина друга якої передбачає, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Згідно оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №58062385 від 21.01.2019, виконавчий напис №260 від 29.11.2018 вчинено приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюк В.С. про звернення стягнення заборгованості на користь акціонерного товариства «Банк Форвард».
Позивач стверджує, що він фактично зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорту.
Ухвалою суду від 18 березня 2019 року відкрито спрощене провадження у справі без виклику учасників справи.
16 квітня 2019 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти позовних вимог позивача та зазначає, що ним не було допущено порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження», оскільки майно боржника (грошові кошти) перебуває у м. Києві, а відповідно до статті 24 цього Закону приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи, в тому числі за місцезнаходженням майна боржника.
Відповідач стверджує, що картковий рахунок № НОМЕР_1 відкритий в АТ «Банк Форвард», який розташований за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 105.
Враховуючи, що в заяві стягувача був зазначений лише рахунок позивача, що відкритий у АТ «Банк Форвард» з місцем реєстрації банку у місті Києві, а подальші дії приватного виконавця у межах вже відкритого виконавчого провадження не обмежуються виконавчим округом цього виконавця, дії приватного виконавця, який здійснює примусове виконання рішень у виконавчому окрузі міста Києва, з відкриття виконавчого провадження шляхом винесення постанови від 22.01.2019 року про відкриття виконавчого провадження № 58062385 та подальші виконавчі дії не суперечать наведеним нормам законодавства.
26 квітня 2019 року на адресу суду від представника третьої особи надійшли письмові пояснення щодо позову.
У письмових поясненнях зазначено, що на думку банку позовна заява не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до ч. 5 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України.
Пунктом 13 розділу III «Інструкції з організації примусового виконання рішень» визначено, що приватний виконавець самостійно проводить перевірку інформації про наявність боржника, його майна, місця роботи в іншому виконавчому окрузі або залучає для перевірки цієї інформації іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій за встановленою типовою формою.
Відповідно до частину 2 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Отже, після проведення перевірки наявності боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець Вольф Тетяна Леонідівна правомірно відкрила виконавче провадження та винесла постанову про це у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження».
03 травня 2019 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому він зазначив, що у відзиві відповідачем невірно вказано, що стягувачем у даному виконавчому провадженні є акціонерне товариство «Банк Форвард», яке зареєстроване у м. Києві, та на підставі отриманої заяви стягувача із вказівкою на місце відкриття карткового рахунку за місцем реєстрації банку було прийнято оскаржувану постанову про відкриття виконавчого провадження № 58062385 від 21.02.2019.
Крім того, відповідач недостовірно зазначив у відзиві на позов про те, що в заяві стягувача був зазначений лише рахунок позивача, що відкритий у АТ «Банк Форвард» з місцем реєстрації банку у місті Києві.
Наявність у позивача майна у м. Києві при відкритті виконавчого провадження приватним виконавцем не перевірялась, про що останнім зазначене у відзиві.
Також позивач зазначає про те, що відповідач повинен був згідно вимог п.10 ч.4 ст. 4 Закону №1404-VIII повернути виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення.
Щодо посилання відповідача на лист-роз'яснення Міністерства юстиції України №23123/16620-33-18/20.5.1 від 11.06.2018 року, то станом на момент розгляду даної адміністративної справи на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України вказаний відповідачем лист відсутній. Таким чином, відсутня можливість ознайомлення зі змістом зазначеного листа Міністерства юстиції Україна, який має виключно рекомендаційний характер для застосування в роботі, зокрема, приватними виконавцями та не є джерелом права.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
Згідно зі ст.1 Закону N606-XIV, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню
Відповідно до ч.1 ст.6 Закону N606-XIV, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
В силу вимог ст.11 Закону N606-XIV, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Згідно з ч.2 ст.25 Закону №606-XIV, державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
У частині 3 цієї ж статті зазначено, що у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місце знаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.
Згідно із ст. ст. 19, 24 Закону України «Про виконавче провадження», право вибору пред'явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.
Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
Відповідно до статті 190 Цивільного Кодексу України, майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Статтею 179 цього ж Кодексу зазначено, що річчю є предмет матеріального світу щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.
Відповідно до Постанови Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 «Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах», банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів і які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів.
Так, третьою особою (АТ «Банк Форвард» стягувач) було надіслано до відповідача заяву про примусове виконання виконавчого напису нотаріуса від 28.12.2018 року, в якій стягувач просив відкрити за місцем знаходження майна (грошових коштів) боржника, виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюком Віктором Станіславовичем за №260 від 29.11.2018 про стягнення із боржника, яким є: ОСОБА_1 коштів у розмірі 24205,98 гривень.
Боржником у заяві визначено ОСОБА_1 , адреса місця знаходження: 01032 АДРЕСА_2 , засоби зв'язку: тел.: НОМЕР_3
Місце знаходження майна боржника (грошових коштів) - рахунок № НОМЕР_1 відкритий в АТ«БАНК ФОРВАРД», який розташований за адресою: місто Київ, вул. Саксаганського, будинок 105, Індекс 01032.
До системи банківських рахунків для грошового обороту належать такі рахунки: кореспондентські; поточні (поточний з овердрафтом, поточні рахунки типу «Н», «П», карткові рахунки, поточні рахунки виборчих фондів); вкладні (депозитні), кредитні (позичкові), розподільчі тощо.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» порядок відкриття банками рахунків та їх режими визначаються Національним банком України. Умови відкриття рахунка та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом - власником рахунка.
Згідно з довідкою, наданою АТ «Банк Форвард», за позивачем обліковуються рахунок: НОМЕР_1 .UAН від 29.12.2016 року у валюті гривня.
Тобто, позивач є власником карткового рахунку № НОМЕР_1 та наявних на цьому рахунку грошових коштів.
Чинною редакцією Закону України «Про виконавче провадження» не передбачено проведення виконавчих дій спрямованих на перевірку наявності грошових коштів або майна до відкриття виконавчого провадження. Виконавець відкриває виконавче провадження на підставі заяви стягувача, в якій стягувач має право зазначити будь-які відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місце знаходження тощо). Надання стягувачем доказів на підтвердження зазначеної в заяві інформації не вимагається.
У Постанові Верховного Суду по справі № 905/3542/15 від 10.09.2018 року зазначено, що частиною 3.1 статті 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено, що кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках). Згідно з частинами 6.1, 6.2 статті 6 вказаного закону банки мають право відкривати рахунки резидентам України (юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, фізичним особам), нерезидентам України (юридичним особам-інвесторам, представництвам юридичних осіб в Україні та фізичним особам). Особи, визначені в пункті 6.1 цієї статті, мають право відкривати рахунки в будь- яких банках України відповідно до власного вибору для забезпечення своєї господарської діяльності і власних потреб.
Безготівкові кошти розглядаються у доктрині банківського права як такі, що можуть бути об'єктом права власності внаслідок юридичної фікції, яка передбачає також визнання того, що безготівкові кошти знаходяться на відповідному рахунку у банку. Відкинути цю юридичну фікцію означало б, що безготівкові кошти є недосяжним для звернення на них стягнення, оскільки слід було б визнати, що вони одночасно всюди і ніде не знаходяться, тобто не мають місцезнаходження, інформація про яке є необхідною при вчиненні виконавчих дій і зазначається під час арешту цього майна. Можливість ініціювати операції стосовно безготівкових коштів в іншому місці, окрім як у банку, у якому відкрито відповідний рахунок, не суперечить цій юридичній фікції, яка закріплена також у Законі України «Про виконавче провадження», у якому йдеться про "кошти, які перебувають на рахунках боржника у банках."
В частині 4 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.
Враховуючи те, що в заяві стягувача був зазначений лише рахунок позивача, що відкритий у АТ «Банк Форвард» з місцем реєстрації банку у місті Києві, а подальші дії приватного виконавця у межах вже відкритого виконавчого провадження не обмежуються виконавчим округом цього виконавця, дії приватного виконавця, який здійснює примусове виконання рішень у виконавчому окрузі міста Києва, з відкриття виконавчого провадження шляхом винесення постанови від 22.01.2019 року про відкриття виконавчого провадження № 58062385 та подальші виконавчі дії не суперечать наведеним нормам законодавства.
У зв'язку з цим позовні вимоги щодо визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження ВП № 58062385 є безпідставними та у задоволенні адміністративного позову має бути відмовлено.
Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя (підпис) В.М. Олійник
Рішення не набрало законної сили
20 травня 2019 року.
Суддя В.М. Олійник
З оригіналом згідно.
Суддя В.М. Олійник