02 липня 2019 року Справа № 160/4300/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Ількова В.В.,
при секретарі: Мартіросян Г.А.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування вимоги про сплату боргу,-
І. ПРОЦЕДУРА
1. 11 травня 2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:
- скасувати вимогу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 13 листопада 2018 року № Ф-5191-50/65 у сумі 15 819,54 гривень.
2. Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу між суддями від 11.05.2019 року ця справа була розподілена судді Ількову В.В.
3. Ухвалою суду від 14.05.2019 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху, з підстав передбачених ст.ст. 160, 161 КАС України.
4. Позивачем, у строк, визначений в ухвалі суду від 14.05.2019 року виконані вимоги щодо усунення недоліків позовної заяви.
5. Ухвалою суду від 30.05.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі №160/4300/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування вимоги про сплату боргу, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи на 24.06.2019 року в порядку положень ст. 262 КАС України.
6. Ухвалою суду від 30.06.2019 року також було витребувано у відповідача, належним чином засвідчені, докази по справі, а саме:
- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2018 року № Ф-5191-50/65;
- відомості (інформацію) щодо здійснення (припинення) позивачем підприємницької діяльності;
- скаргу позивача до відповідача на вимогу про сплату боргу від 11.03.2019 року;
- рішення від 12.04.2019 року про залишення скарги позивача без розгляду.
7. 24.06.2019 року розгляд справи відкладено до 02.07.2019 року.
8. 01.07.2019 року від відповідача до канцелярії суду надійшов відзив на адміністративний позов, а також, відповідачем було надано витребувані судом докази по справі.
9. За приписами статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
10. Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
11. У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
12. Отже, рішення у цій справі приймається судом 01.07.2019 року, тобто у межах строку, встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.
ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА
13. 28 лютого 2019 року позивач, отримав поштою від ГУ ДФС у Дніпропетровської області Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13 листопада 2018 року № Ф-5191-50/65.
14. Згідно цієї Вимоги позивач має заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 15 819,54 гривень.
15. Проте, на думку позивача, цей факт не відповідає дійсності, оскільки він не здійснюю підприємницьку діяльність та не має перед бюджетом зазначеної заборгованості.
16. Зазначив про те, що у 2002 році він зареєструвався і здійснював підприємницьку діяльність у формі фізичної особи-підприємця. З 2007 року він фактично не здійснював підприємницьку діяльність, у зв'язку із чим Державна податкова інспекція у Кіровському районі м.Дніпропетровська подала позов до Дніпропетровського окружного адміністративного суду про припинення його підприємницької діяльності.
17. 26.02.2010 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом винесено постанову, якою припинено підприємницьку діяльність суб'єкта підприємницької фізичної особи ОСОБА_1 .
18. Отже, оскільки його підприємницька діяльність припинена ще у 2010 року, позивач вважає, що не являється платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а тому нарахування є безпідставним, у зв'язку із чим звернувся до суду із цим позовом.
19. Також, зазначив про те, що 11 березня 2019 року ним до Державної фіскальної служби України було подано скаргу на вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 13.11.2018 року № Ф-5191-50/65 на суму 15 819,54 грн., проте, вказана скаргу була залишена відповідачем без задоволення.
ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА
20. ОСОБА_1 був зареєстрований фізичною особою-підприємцем виконавчим комітетом Дніпровської міської ради 25.09.2002 року.
21. Згідно копії витягу з єдиного державного реєстру фізичних осіб - підприємців та юридичних осіб, вбачається, що ОСОБА_1 припинив господарську діяльність 22.02.2019 року .
22. Податкова звітність позивачем не подавалась, доходів він не отримував, як наслідок, повинен був сплачувати (враховуючи зміни до Закону України №2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які набули чинності з 01 січня 2017 року, що стосується платників, які перебувають на загальній системі оподаткування та якими не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року) суму єдиного внеску, яка не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Отже, за 2017 рік ця сума була 3200 грн. (мінімальна заробітна плата) *22% = 704 грн/місяць, 2018 рік 3723 грн*22% = 819,06 грн/місяць.
23. Згідно даних інформаційної системи контролюючого органу ОСОБА_1 був нарахований єдиний соціальний внесок за 2018 рік у сумі 8448 грн (704 грн*12 місяців) та за три квартали 2018 року 7371,54 грн (819 грн*9 місяців). Загальна сума недоїмки 15819,54 грн. Відповідно до Інструкції №449 саме на цю суму було винесено вимогу, адже на кінець календарного місяця (31.10.2018 року) була наявна недоїмка зі сплати єдиного внеску.
24. Зазначили про те, що зняття з обліку не відбувалося, адже зняття з обліку платників єдиного внеску, зазначених в абзацах другому, п'ятому та сьомому пункту 1 та пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону № 2464, здійснюється органами доходів і зборів на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, платників єдиного внеску - фізичних осіб -підприємців, - на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку, а платників єдиного внеску, зазначених в абзаці шостому пункту 1 та пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", -за їхньою заявою після проведення передбачених законодавством перевірок платників, звірення розрахунків та проведення остаточного розрахунку, а платників єдиного внеску, зазначених в абзаці восьмому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - за їхньою заявою. У свою чергу від Позивача контролюючим органом не було отримано жодної заяви.
25. Крім того, зазначили про те, що відомості про набрання законної сили постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.02.2010 року по справі №2-а-11522/09/0470 в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутні.
ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
26. Суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_1 , згідно свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи зареєстрована виконавчим комітетом Кіровської районної ради м. Дніпропетровськ 25.09.2002 року та знаходився на обліку у Державній податковій інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровськ та відповідно до закону був платником податків і зборів.
27. Отже, починаючи з вересня 2002 року позивач був зареєстрований і здійснював підприємницьку діяльність у формі фізичної особи-підприємця.
28. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.02.2010 року у справі № 2-а-11522/09/0470 адміністративний позов Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровськ до суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 про припинення підприємницької діяльності, було задоволено та припинено підприємницьку діяльність суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 .
29. Постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.02.2010 року у справі №2-а-11522/09/0470 набрала законної сили 16.03.2010 року (а.с.11-12).
30. 13.11.2018 року ГУ ДФС у Дніпропетровській області на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5191-50/65, якою визначено, що станом на 31.10.2018 року заборгованість недоїмки зі сплати єдиного внеску позивача становить 15 819,54 гривень.
31. Отже, заборгованість виникла за період 2018 року, яка складає 15 819,54 гривень.
32. У лютому позивач отримав оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5191-50/65 від 13.11.2018 року, у зв'язку із чим, 11 березня 2019 року ним до Державної фіскальної служби України було подано скаргу на цю вимогу, проте, вказана скаргу була залишена контролюючим органом без задоволення.
33. Вважаючи вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2018 року № Ф-5191-50/65 протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернулась із цим позовом.
V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ
34. Спеціальним законом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).
35. Законом України від 06.12.2016 року №1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон №1774) внесено зміни до Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI, які набули чинності з 01.01.2017 року, зокрема, щодо нарахування та сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, у тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну професійну діяльність.
36. Відповідно до статті 1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
37. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
38. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону №2464-VI, платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
39. Відповідно до частини 12 статті 9 Закону №2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
40. Базою нарахування єдиного внеску для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 Закону №2464-VI є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладанню податком на доходи фізичних осіб (пункт 2 частина 1 статті 7 Закону №2464-VI).
41. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (абзац другий частини 1 статті 7 Закону №2464-VI в редакції Закону №1774).
42. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 Закону №2464-VI мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
43. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, є недоїмкою (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №2464-VI).
44. Відповідно до частини 5 статті 8 Закону №2464 єдиний внесок для всіх платників єдиного внеску (крім пільгових категорій) встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
45. Отже, необхідною умовою для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема підприємницької діяльності, а з 01.01.2017 року (внесено зміни до Закону №2464-VI) в незалежності від отримання доходу від такої діяльності.
VІ. ОЦІНКА СУДУ
46. Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що з вересня 2002 року позивач був зареєстрований і здійснював підприємницьку діяльність у формі фізичної особи-підприємця.
47. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.02.2010 року, яка набрала законної сили, у справі № 2-а-11522/09/0470 адміністративний позов Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровськ до суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 про припинення підприємницької діяльності, було задоволено та припинено підприємницьку діяльність суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (а.с.11-12).
48. Отже, судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач припинив підприємницьку діяльність на підставі рішення суду від 26.02.2010 року, яке набрало законної сили 16.03.2010 року, що підтверджено наявним у матеріалах справи рішенням від 26.02.2010 року по справі № 2-а-11522/09/0470, з відміткою про набрання законної сили, копія якого наявна у матеріалах справи.
49. Відповідно до частини 1 статті 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", в редакції чинній на час прийняття рішення суду про припинення підприємницької діяльності позивача, державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця проводиться у разі, зокрема, постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.
50. Таким чином, доводи відповідача про те, що позивач був знятий з реєстрації лише 22.02.2019 року є безпідставними та помилковими, з огляду на те, що підприємницька діяльність позивача припинена за рішенням суду від 26.02.2010 року, яке набрало законної сили, що підтверджено матеріалами справи.
51. Крім того, контролюючий орган був обізнаний про припинення підприємницької діяльності позивача, оскільки саме за позовом податкового органу судом було прийнято відповідне рішення суду від 26.02.2010 року по справі № 2-а-11522/09/0470.
52. Таким чином, з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача, у зв'язку із чим позовні вимоги ОСОБА_1 , підлягають задоволенню та визнанню протиправною та скасуванню вимоги Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) за № Ф-5191-50/65 від 13.11.2018 року.
VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ
53. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
54. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
55. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
56. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Рисовський проти України" (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу "доброго врядування".
57. Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах "Beyeler v. Italy" № 33202/96, "Oneryildiz v. Turkey" № 48939/99, "Moskal v. Poland" № 10373/05).
58. Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі "Hasan and Chaush v. Bulgaria" № 30985/96).
59. Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
60. Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
61. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
62. Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що підприємницька діяльність позивача була припинена за рішенням суду від 26.02.2010 року, яке набрало законної сили 16.03.2010 року, а отже у контролюючого органу були відсутні законні підстави для нарахування заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 15 819,54 гривень, яка була нарахована станом на 31.10.2018 року.
63. Відтак, з урахуванням вищевикладеного, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого останнім оскаржуваного рішення.
64. Отже, з системного аналізу матеріалів справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позову, у зв'язку із чим позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування вимоги про сплату боргу, підлягають задоволенню, та визнанню протиправною, а також скасуванню вимоги Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) за № Ф-5191-50/65 від 13.11.2018 року.
65. Згідно зі статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати у розмірі 768,40 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
66. Керуючись статтями 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
67. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування вимоги про сплату боргу - задовольнити.
68. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 13 листопада 2018 року № Ф-5191-50/65 у сумі 15 819,54 гривень.
69. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області судовий збір у розмірі 768,40 гривень.
70. Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ОКПП НОМЕР_1 ).
71. Відповідач: Головне управління Державної фіскальної службі у Дніпропетровській області ( 49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 39394856)
72. Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
73. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
74. Повний текст рішення складено 02.07.2019 року.
Суддя В.В Ільков