м. Вінниця
04 липня 2019 р. Справа № 120/1642/19-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Томчука А.В., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бершадського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з позовом до Бершадського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - Бершадське ОУПФУ у Вінницькій області, відповідач) про зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування заявленого позову позивач зазначив, що має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". В лютому 2019 року він звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії, надавши відповідні документи. Рішенням №17 від 21.02.2019 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пільгової пенсії у зв'язку з відсутністю довідки уточнюючої пільговий характер роботи. Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду.
Ухвалою від 28.05.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження.
18.06.2019 на адресу надійшов відзив, зі змісту якого представник Бершадського ОУПФУ у Вінницькій області вказала, що загальний стаж роботи позивача, згідно наданих ним документів становить 24 роки 3 місяці та 21 день, в тому числі на пільгових умовах 2 роки 7 місяців 21 день, що є недостатнім для призначення пенсії.
Для зарахування періоду пільгового стажу роботи в шахті з 01.01.1992 по 11.09.1994 року, 15.09.1994 - 27.09.1995 необхідно надати довідку, яка уточнює пільговий характер роботи.
Зазначили, що такі довідки є обов'язковими, оскільки в трудовій книжці не зазначено в яких умовах працювала особа і чи була вона зайнята певними роботами або на певних виробництвах протягом повного робочого дня (п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу). Звернули увагу суду на те , що позивачем надано довідки про особливий характер роботи , але надані довідки завірено печаткою "Луганської народної республіки".
Відповідно до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15.04.2014 № 1207-VІІ визначено особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування , підприємств, установ і організацій на тимчасово окупованій території.
Тобто, довідки надані позивачем, підготовлені та видані з тимчасово окупованої території України і взяти їх до уваги та зарахувати до трудового стажу незаконно та неможливо, отже підстав для призначення пенсії за віком позивачу не має.
В судове засідання позивач не з'явився, на адресу суду повернувся конверт з поштовою кореспонденцією з відміткою поштового відділення "за зазначеною адресою не проживає".
Згідно з частиною одинадцятою статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Суд вважає, що вжив усі залежні від нього заходи для повідомлення позивача про розгляд справи.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином.
Враховуючи положення ч. 1, 9 статті 205 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами у порядку письмового провадження.
Дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позову виходячи з наступного.
Згідно відомостей трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 працював на шахті "Україна" п/о "Ворошиловградвугілля":
24.04.1989 учень підземного гірничого робітника 1 розряду з повним робочим днем під землею;
з 09.06.1989 переведений підземним гірничим робітником 2 розряду з повним робочим днем під землею;
з 17.08.1989 переведений підземним гірничим робітником 3 розряду з повним робочим днем під землею;
з 10.10.1989 навчався на курсах підземних гірничих робітників очисного забою при Перевальському ФУКК;
з 16.07.1990 переведений підземним гірничим робітником 5 розряду з повним робочим днем під землею;
11.09.1994 звільнений за власним бажанням.
На шахті "Перевальська" п/о "Луганськвугілля":
15.09.1994 прийнятий на посаду гірничого робітника очисного забою 5 розряду з повним робочим днем під землею;
27.09.1995 звільнений за власним бажанням.
Таким чином, в лютому 2019 позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком відповідно ч.3 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Розпорядженням Бершадського ОУПФУ Вінницької області №17 від 21.02.2019 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 через відсутність стажу роботи, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення. Вказали, що загальний стаж роботи ОСОБА_1 згідно поданих документів становить 24 роки 3 місяці 21 день, в тому числі на пільгових умовах 2 роки 7 місяців 21 день, що недостатньо для призначення пенсії. Зазначили, що для зарахування періоду пільгового стажу роботи в шахті з 01.01.1992 по 11.09.1994; 15.09.1994 по 27.09.1995 необхідно надати довідку, уточнюючий пільговий характер роботи.
Не погоджуючись з рішенням відповідача щодо відмови в призначенні пенсії на пільгових умовах, вказуючи, що усі необхідні довідки надавались до УПФУ, проте вони не визнані відповідачем, оскільки видані підприємствами, які знаходяться на підконтрольній українській владі території, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно частини першої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік.
Відповідно пункту 1 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 22 років у чоловіків і не менше 17 років у жінок.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років за наявності не менше 15 років стажу.
Так, на момент звернення до пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах позивач досяг віку 54 років, та мав загальний стаж роботи 24 роки 3 місяці 21 день. Разом з тим, відповідачем підтверджено стаж на пільгових умовах 2 роки 7 місяців 21 день.
Спірним у даній справі є зарахування до пільгового стажу роботи в шахті періодів з 01.01.1992 по 11.09.1994 та з 15.09.1994 по 27.09.1995 (3 роки 8 місяців 24 дні), які на переконання відповідача не підтверджено уточнюючими довідками.
Згідно зі статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Аналогічне положення закріплене пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) відповідно до якого, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Пункт 3 зазначеного Порядку також вказує, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, записи про прийняття на роботу та про звільнення провадяться з додержанням певних правил, а саме необхідним є вказівка порядкового номеру запису (графа 1), дата прийняття на роботу/звільнення (графа 2), факт прийняття на роботу із вказівкою посади, відділу, підрозділу тощо/причина звільнення (графа 3), підстава внесення запису - наказ (розпорядження), його дата і номер (графа 4).
Відповідно до п. 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29 липня 1993 року № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Пунктом 2.4 Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
При цьому, приписи законодавства встановлюють, що записи у трудовій книжці підтверджують спеціальний стаж, а уточнюючі довідки підтверджують такий стаж тільки коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах.
Трудовою книжкою позивача підтверджуються періоди роботи позивача з 01.01.1992 по 11.09.1994 та з 15.09.1994 по 27.09.1995 (3 роки 8 місяців 24 дні), які на переконання відповідача не підтверджено уточнюючими довідками.
Згідно відомостей трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 працював на шахті "Україна" п/о "Ворошиловградвугілля":
24.04.1989 учень підземного гірничого робітника 1 розряду з повним робочим днем під землею;
з 09.06.1989 переведений підземним гірничим робітником 2 розряду з повним робочим днем під землею;
з 17.08.1989 переведений підземним гірничим робітником 3 розряду з повним робочим днем під землею;
з 10.10.1989 навчався на курсах підземних гірничих робітників очисного забою при Перевальському ФУКК;
з 16.07.1990 переведений підземним гірничим робітником 5 розряду з повним робочим днем під землею;
11.09.1994 звільнений за власним бажанням.
На шахті "Перевальська" п/о "Луганськвугілля":
15.09.1994 прийнятий на посаду гірничого робітника очисного забою 5 розряду з повним робочим днем під землею;
27.09.1995 звільнений за власним бажанням.
Відповідно до п. 3 ст. 44 Закону України №1058 та п. 4.2 Порядку №22-1 органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірності поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
При цьому суд зауважує, що право особи на отримання пенсійних виплат не може бути поставлено у залежність від можливості органів Пенсійного фонду України здійснювати ці повноваження (зокрема у зв'язку з проведенням АТО та неможливістю проведенням перевірки періодів роботи, оскільки підприємства розташовані на тимчасово окупованій території України), а тому неможливість проведення перевірки даних на підприємстві, яке розташоване на тимчасово окупованій території не дає підстав для відмови у зарахуванні стажу роботи, при його підтвердженні записами в трудовій книжці.
Крім того, частиною 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Щодо окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.
Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21.06.1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, § 96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, § 92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" наголосив, що "першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, § 142).
Враховуючи наведене суд вважає за можливе застосувати вказані загальні принципи («намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів, які видані установами, що знаходяться на непідконтрольній українській владі території, як доказів, оскільки можливість збору відповідних доказів на такій території може бути значно обмежена, у той час як вони мають істотне значення для реалізації відповідних прав людини.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі Ковач проти України від 07.02.2008, пункт 59 рішення у справі Мельниченко проти України від 19.10.2004, пункт 50 рішення у справі Чуйкіна проти України від 13.01.2011, пункт 54 рішення у справі Швидка проти України від 30.10.2014 тощо).
Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.
Отже, позивач опинився в ситуації, що відповідно позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав.
Відповідно до ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Враховуючи висновки суду у цій справі про наявність у позивача права на зарахування до пільгового стажу роботи за Списком № 1 періодів періодів роботи з 01.01.1992 по 11.09.1194 та з 15.09.1994 по 27.09.1995, що становить 03 роки 08 місяців 24 днів пільгового стажу, загальний пільговий стаж роботи ОСОБА_1 за Списком №1 становить 6 років 4 місяці 25 днів.
Відповідно до ч. 5 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку:
1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. У разі якщо при відстрочці часу призначення пенсії за віком не здійснюється підвищення розміру пенсії за неповний місяць страхового стажу, пенсія, обчислена відповідно до статті 29 цього Закону, призначається з дня, що настає за останнім днем повного місяця відстрочки часу виходу на пенсію, який враховано до страхового стажу;
2) пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності;
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.
Таким чином, ОСОБА_1 з урахуванням досягнення відповідного віку, наявності відповідного загального страхового стажу та пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку на 1 рік за кожний повний рік такої роботи має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно положень статті 114 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Так, суд приходить до висновку, щодо задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі. Крім того, суд враховує, що відповідно частини другої статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Так, з метою належного захисту прав позивача, суд вважає за доцільне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним і скасувати розпорядження Бершадського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області №17 від 21.02.2019 "Про відмову у призначені пенсії ОСОБА_1 " та зобов'язати Бершадське ОУПФУ у Вінницькій області зарахувати до стажу роботи, що дає право на призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 періоди роботи з 01.01.1992 по 11.09.1194 та з 15.09.1994 по 27.09.1995.
З урахуванням наведеного, право позивача на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" підтверджено сукупністю належних, достатніх, допустимих та достовірних доказів, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
У відповідності до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стАороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Зобов'язати Бершадське об'єднане управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 21.02.2019.
Вийти за межі позовних вимог.
Скасувати розпорядження Бершадського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №17 від 21.02.2019 "Про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 ".
Зобов'язати Бершадське об'єднане управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до стажу роботи, що дає право на призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 періоди роботи з 01.01.1992 по 11.09.1994 та з 15.09.1994 по 27.09.1995.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Бершадського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 9 АДРЕСА_1 , ідент.номер НОМЕР_2 )
Відповідач: Бершадсье об'єднане управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Героїв України, 23, м. Бершадь, Вінницька область, код ЄДРПОУ 40382655)
Повний текст рішення складено 04.07.2019
Суддя Томчук Андрій Валерійович