11 червня 2019 року Справа № 160/2726/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Єфанової О.В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції про зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, в якому просить:
-Визнати бездіяльність Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, яка полягає у відмові в підготовці та направленні документів передбачених постановою правління пенсійного фонду України від 30.01.2007 року № 3-1 для призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» ч.1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року, до Головного управління пенсійного фонду України у Дніпропетровській області мені ОСОБА_1 .
-Зобов'язати Південно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції підготувати та направити документи передбачені постановою правління пенсійного фонду України від 30.01.2007 року № 3-1 до Головного управління пенсійного фонду України у Дніпропетровській області для призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» ч.1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року (в редакції Закону № 1081-XIV від 19.10.1999 року), мені ОСОБА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив службу в Управлінні Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області (правонаступник Південно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції). 08.02.2019 року позивач звернувся з заявою до Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (далі відповідач) з вимогою підготувати та направити документи передбачені п.7 постанови правління пенсійного фонду України від 30.01.2007 року № 3-1 до головного управління пенсійного фонду України у Дніпропетровській області щодо призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» ч. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року (в ред. закону № 1081-XIV від 19.10.1999 року). Однак своїм листом № 7/1-200-19/М-129 від 27.02.2019 року відповідачем було відмовлено йому в підготовці та направленні документів до головного управління пенсійного фонду України у Дніпропетровській області щодо призначення пенсії за вислугою років посилаючись на те, що для отримання пенсії на теперішній час особам якщо вони звільнені зі служби в період з 01.10.2015 року по 30.09.2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше. Вважає дії відповідача незаконними.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому просить вирішити спір відповідно до чинного законодавства
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Сторони в останнє засідання не з'явились, надали клопотання про розгляд справи по суті за їх відсутності.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України (Державна Пенітенціарна служба України) з 14.08.2000 року на різних посадах (відповідно до послужного списку) .
Наказом начальника Управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровської області № 147/ОС від 26.11.2015 року відповідно до п.64 «ж» положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнений зі служби 26.11.2015 року.
Згідно наказу вислуга років на день звільнення в календарному обчисленні становить 15 років 03 місяці 15 днів, у пільговому - 20 років 04 місяці 20 дні.
08.02.2019 року ОСОБА_1 звернувся з заявою до Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції з вимогою підготувати та направити документи передбачені п.7 постанови правління пенсійного фонду України від 30.01.2007 року № 3-1 до головного управління пенсійного фонду України у Дніпропетровській області щодо призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» ч. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року (в ред. закону № 1081-XIV від 19.10.1999 року).
Листом № 7/1-200-19/М-129 від 27.02.2019 року відповідач відмовив в направленні документів до головного управління пенсійного фонду України у Дніпропетровській області щодо призначення пенсії за вислугою років посилаючись на те, що у позивача на день звільнення календарна вислуга складає 15 років 03 місяці 15 днів, тоді як для призначення пенсії за вислугу років календарна вислуга має складати не менше ніж 22 календарних роки та 6 місяців, а тому у позивача відсутнє право на призначення пенсії.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно з статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Так, спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, в тому числі в Державній кримінально-виконавчій службі України, є Закон України від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262-ХІІ). Цим Законом Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Відповідно до п. "а" ч. 1 ст. 12 Закону № 2262-ХІІ, пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема, з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше.
Буквальний аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що право на призначення пенсії за вислугу років виникає за умови: 1) звільнення особи з військової служби; 2) наявність достатньої кількості вислуги років.
При цьому, питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, та постанови Кабінету Міністрів України № 1522 від 02 листопада 2006 року "Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян" врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України № 3-1 від 30.01.2007 (далі по тексту - Порядок № 3-1).
Так, пунктом 1 Порядку № 3-1 встановлено, що заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом, та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи міністерств та відповідних служб.
Відповідно правових положень Порядку № 3-1, на уповноважені структурні підрозділи міністерств та відповідних служб покладено функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів.
Разом з тим, пунктами 12 і 13 Порядку № 3-1 передбачено, що уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії (додаток 2), ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи.
Уповноважений структурний підрозділ надає допомогу особі в одержанні відсутніх на момент подання заяви документів для призначення пенсії.
У разі, якщо підготовлені не всі необхідні для призначення пенсії документи, подаються наявні документи, а документи, яких не вистачає, подаються додатково в строки, визначені пунктом 6 цього Порядку.
Копії документів, необхідних для призначення пенсії, що подаються уповноваженими структурними підрозділами до органів, що призначають пенсії, мають бути завірені цими уповноваженими структурними підрозділами в установленому порядку.
Копії документів, необхідних для призначення пенсії, що подаються безпосередньо заявниками до органів, що призначають пенсії, завіряються органами, що призначають пенсії.
При прийманні документів для призначення пенсії орган, що призначає пенсії: перевіряє правильність оформлення заяви й подання про призначення пенсії, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; здійснює попередню перевірку змісту і належного оформлення представлених документів; перевіряє правильність копій відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розходження.
Орган, що призначає пенсії, має право вимагати від міністерств та інших органів, заявників дооформлення поданих документів, а також подання додаткових документів та перевіряти в необхідних випадках обґрунтованість їх видачі.
Не пізніше 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії документами орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії або про відмову в призначенні, переведенні з одного виду пенсії на інший та відновленні раніше призначеної пенсії.
Рішення щодо призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії оформляється розпорядженням органу, що призначає пенсії (п. 16-18 Порядку № 3-1).
Зважаючи на положення вищевказаного Порядку, на уповноважені структурні підрозділи покладено вичерпні функції у процесі призначення пенсій особам, звільненим з органів, а саме - підготовка та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів.
У свою чергу, рішення щодо призначення або відмову у призначенні певного виду пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", приймають органи Пенсійного фонду України (ст. 49 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб").
Тобто, законодавцем чітко визначено, що виключно органи Пенсійного фонду України уповноважені приймати рішення про призначення або відмову у призначенні пенсії, у конкретному випадку, тим категоріям осіб, на яких розповсюджується дія Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Натомість, у порушення вимог п. 12 Порядку № 3-1 відповідачем не здійснено оформлення всіх необхідних документів позивача та подання про призначення пенсії (додаток 2) у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії, не ознайомлено з ним позивача, і не надіслано їх до відповідного управління Пенсійного фонду для прийняття відповідного рішення, а фактично розглянуто питання про призначення пенсії, та сформовано висновок про відсутність у позивача календарної вислуги років для призначення пенсії за вислугою років.
У підсумку, з огляду на те, що оцінка наявності (відсутності) права у позивача на обраний ним вид пенсії, могла бути надана лише органом, який наділений повноваженням призначати пенсії на підставі документів, у направленні яких відповідачем протиправно відмовлено, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відповідач вийшов за межі наданих йому компетенції, та по суті підмінив орган, який відповідно до розподілу владних повноважень, призначає пенсії.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи діють виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законом.
За таких обставин, з урахуванням вищезазначеного, суд визнає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно із частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 768,40 грн, що підтверджується наявною у матеріалах справи квитанцією.
Отже, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.243-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, яка виразилась у відмові в підготовці та направленні документів ОСОБА_1 , передбачених постановою правління пенсійного фонду України від 30.01.2007 року № 3-1 для призначення йому пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» ч.1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до Головного управління пенсійного фонду України у Дніпропетровській області.
Зобов'язати Південно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції підготувати та направити документи щодо ОСОБА_1 передбачені постановою правління пенсійного фонду України від 30.01.2007 року № 3-1 до Головного управління пенсійного фонду України у Дніпропетровській області для призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» ч.1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»
Стягнути з Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача сплачену суму судового збору у розмірі 768,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Єфанова