05 липня 2019 року Справа № 160/5111/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Захарчук-Борисенко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
04.06.2019 ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просив:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в частині відмови перерахунку пенсії протиправними;
- примусити Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області проводити перерахунок пенсії з 1.01.2019 відповідно до п.4 ПКМУ від 30 серпня 2017 року №704;
- примусити Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області проводити перерахунок пенсії з 1.01 календарного року на термін дії постанови;
- стягнути заподіяну ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5000 грн.
В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначив, що він є пенсіонером МНС України з 10.08.2000. 15.05.2019 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою провести йому перерахунок пенсії відповідно до чинного законодавства з 01.01.2019., на що відповідач листом від 30.05.2019 №1766/М-08 відмовив у перерахунку пенсії. Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним, оскільки воно порушує ст.43, п.4 ст.63 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХII в частині того, що всі призначені цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. Своїми діями Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нанесло позивачу значну моральну шкоду, оскільки після отримання листа з відмовою у позивача піднявся артеріальний тиск, з'явилась дратівливість, пропав сон, почалися сильні головні болі, які призвели до тимчасової втрати свідомості, склалися напружені відносини з родиною. Позивачу довелось докласти значних зусиль для того, щоб привести свій стан у відповідь до нормального життя, приймаючи сильні ліки, позачергово звертатися до лікаря за допомогою. Відповідь з відмовою завдала значної шкоди діловій репутації, як людині, яка пропрацювала на різних керівних посадах у складі Управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Дніпропетровської облдержадміністрації, та неодноразово готувала розпорядження голови ОДА. А тому ОСОБА_1 звернувся до суду з даним адміністративним позовом для відновлення своїх порушених прав та законних інтересів.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.06.2019 було задоволено клопотання ОСОБА_1 та звільнено його від сплати судового збору за подання даного адміністративного позову, адміністративний позов було прийнято до розгляду та призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні.
26.06.2019 на адресу суду від відповідача надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі та просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову посилаючись на те, що згідно з частиною четвертою статті 63 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХII усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України, проте постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2017 №704 урегульовано лише питання матеріального забезпечення військовослужбовців, встановлено співвідношення між посадами окремих категорій військовослужбовців та осіб начальницького складу, які займають керівні посади, та групами оплати праці на посадах державної служби та не визначилися умови та порядок перерахунку пенсій у зв'язку зі зміною грошового забезпечення, а отже, відсутні для проведення перерахунку раніше призначеної позивачу пенсії з 01.01.2019.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 від 19.02.2018 є інвалідом 3-ї групи, перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХII.
15.05.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою провести перерахунок його пенсії відповідно до чинного законодавства з 01.01.2019.
Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області своїм листом від 30.05.2019 за №1766/М-08 на звернення позивача від 15.05.2019 відмовило йому у перерахунку пенсії з 01.01.2019 з посиланням на відсутність правових підстав.
Не погодившись з відмовою відповідача у перерахунку позивачу пенсії з 01.01.2019, останній звернувся з даним адміністративним позовом до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.
Пунктом 7 Порядку № 103 визначено, Міністерству оборони, Міністерству внутрішніх справ, Міністерству інфраструктури, Міністерству юстиції, Державній службі з надзвичайних ситуацій, Службі безпеки, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Державної прикордонної служби, Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державній фіскальній службі, Національній гвардії, Управлінню державної охорони після набрання чинності цією постановою забезпечити оформлення та подання до органів Пенсійного фонду України довідок про розміри грошового забезпечення, визначені в пункті 1 цієї постанови, відповідно до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45.
Відповідно до пункту 1 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №45 від 13.02.2008 року (далі - Порядок №45 в ), перерахунок раніше призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсій проводиться в разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або в зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій в розмірах, встановлених законодавством.
Відповідно до пункту 2 Порядку №45, на підставі зазначеного в пункті 1 цього Порядку рішення Кабінету Міністрів України, - Міноборони, МВС, Мінінфраструктури, СБУ, Служба зовнішньої розвідки, ДПС, Управління державної охорони, Адміністрація Держспецзв'язку, Адміністрація Держприкордонслужби, ДПтС, ДСНС повідомляють в п'ятиденний строк Пенсійному фонду України про підстави перерахунку пенсій військовослужбовцям. Пенсійний фонд України повідомляє в п'ятиденний строк з моменту надходження інформації від державних органів своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку. Головні управління Пенсійного фонду України складають в десятиденний строк з моменту надходження зазначеної інформації списки за формою згідно із додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.
Пунктом 3 Порядку №45 передбачено, що на підставі списків уповноважені органи готують для перерахунку пенсії довідки про розмір грошового забезпечення кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно із додатком 2 та в місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України.
Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені зі служби, якщо інше не передбачено цим Порядком.
Відповідно до абзацу 5 та абзацу 7 п. 5 Порядку №45 для перерахунку пенсій грошове забезпечення враховується у розмірі, встановленому за відповідною посадою (посадами), в межах визначеної законодавством максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з урахуванням таких його видів: інші щомісячні надбавки, доплати (крім доплати, розмір якої визначається як різниця між розміром грошового забезпечення до і після запровадження нових умов його виплати), підвищення та щомісячна премія - у середніх розмірах, що фактично виплачені за місяць, у якому виникло право на перерахунок пенсії за відповідною посадою (посадами) у тому державному органі, звідки особа звільнилася на пенсію; додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, скасовані чи такі, що не виплачуються на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною посадою (посадами), крім зазначених у абзаці шостому цього пункту, для перерахунку пенсії не враховуються.
За змістом положень Порядку № 45 органи Пенсійного фонду України не наділені повноваженнями самостійно визначати розмір пенсії, а здійснюють її нарахування на підставі наданих їм іншими органами довідок про розмір грошового забезпечення, і розмір пенсійних виплат залежить від розміру складових грошового забезпечення, зазначених у таких довідках.
Вказана правова позиція узгоджуються з висновком Верховного Суду України, викладеним в постанові від 25.11.2014 у справі № 21-322а14.
Частиною 4 ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачено, що усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Пунктом 1 Постанови КМУ Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб від 21 лютого 2018 року № 103 (далі Постанови № 103), визначено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (далі - Закон) до 1 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Згідно з пунктом 2 Порядку № 103, виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 року у таких розмірах: з 1 січня 2018 року - 50 відсотків; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків; з 1 січня 2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.
Отже, вимогами пункту 2 Порядку № 103 прямо передбачено, що перерахунок проводиться з 01.01.2018 року.
Суд зазначає, що з матеріалів справи видно, що позивач звернувся до Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про проведення перерахунку пенсії з 01.01.2019.
Таким чином, відмова Головного управління Пенсійного фонду України у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2019 є обґрунтованою та такою, що відповідає нормам чинного законодавства.
Окрім того, суд звертає увагу позивача на те, що в матеріалах справи взагалі відсутня заява позивача, з якою він звертався до відповідача для перерахунку пенсії. Також суд не мав можливості встановити відповідно який саме відсоток суми підвищення пенсії позивач отримував станом на час звернення до відповідача із заявою про перерахунок.
Статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено право на звернення до суду та способи судового захисту.
Зокрема, пунктом 3 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом
визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій.
Позивач у своєму адміністративному позові просить суд вчинити певну дію, а саме: примусити Головне управління Пенсійного фонду України, а тому суд вважає, що правильне визначення даної позовної вимоги є зобов'язати.
В свою чергу, вирішуючи вимоги позивача про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області проводити перерахунок пенсії з 1.01.2019 відповідно до п.4 ПКМУ від 30 серпня 2017 року №704 та зобов'язання проводити перерахунок пенсії з 1.01 календарного року на термін дії постанови, суд зазначає наступне.
Згідно з п.23 ч.1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Оскільки у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в частині перерахунку пенсії відмовлено, вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання відповідача вчинити певні дії є похідними вимогами, а тому вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області проводити перерахунок пенсії з 1.01.2019 відповідно до п.4 ПКМУ від 30 серпня 2017 року №704 та зобов'язання проводити перерахунок пенсії з 1.01 календарного року на термін дії постанови також є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо стягнення моральної шкоди в сумі 5000 грн., суд вважає за необхідне відмовити, з огляду на наступне.
Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно ч.1 та ч.2 ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також, ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до ч.3 ст. 23 Цивільного кодексу України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також, з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Ст. 1167 Цивільного кодексу України зазначає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Пунктом 3 Постанови Пленум Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 р. № 4 (далі - Постанова) встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Пунктами 4,5 Постанови визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Згідно з пунктом 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Оскільки судом не встановлено протиправності дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди.
Окрім того, суд звертає увагу позивача на те, що ним до матеріалів справи надана виписка №1454/414 із медичної картки стаціонарного хворого неврологічного відділення лікування наслідків запальних та демієлінізуючих захворювань ЦНС з терапевтичними ліжками, в якій зазначено, що ОСОБА_1 був направлений у стаціонар 21.03.2019, надійшов у стаціонар 15.04.2019 та був виписаний 27.04.2019, тоді як відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області датована 30.05.2019, а тому суду не зрозумілий зв'язок погіршення стану позивача, як зазначено в адміністративному позові, у зв'язку з відмовою відповідача у перерахунку пенсії позивачу.
Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, та просити про їх захист.
За приписами частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з частинами першої та четвертої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до приписів статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд зазначає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень довів правомірність своїх дій. Натомість, позивачем не доведено та не підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
З урахуванням викладеного суд приходить до висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко