ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
05 липня 2019 року № 826/1792/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації (02121, м. Київ, Харківське шосе, 176-Г) (далі - відповідач, Управління соцзахисту Дарницької РДА), в якому просить суд:
1) визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації в частині зупинення застосування пільги, як пенсіонеру МВС України, у вигляді 50 % знижки для ОСОБА_1 та членів його сім'ї плати за користування житлово-комунальними послугами та паливом - протиправними;
2) зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації поновити ОСОБА_1 пільгу у вигляді 50-відсоткової знижки по оплаті житлової площі, комунальних послуг, а також палива.
Позиція позивача.
Обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 02.08.1993 по 14.08.2013 проходив службу в органах внутрішніх справ України. Відповідно до Наказу № 607 о/с від 14.08.2013 був звільнений з ОВС через хворобу на пенсію.
Пояснює, що з вересня 2013 року був внесений до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги відповідно до Закону України «Про міліцію» та йому було встановлена довічно 50-відсоткова знижка по оплаті житлової площі, комунальних послуг, а також палива.
Як зазначає позивач у позовній заяві з 01.07.2015 відповідач перестав нараховувати йому пільги у зв'язку зі зміною законодавства.
07.12.2017 позивач звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві Державної адміністрації листом № 01-12/3289 з проханням відновити йому пільги, які були зняті з 01.07.2015.
Однак, листом від 12.12.2017 № 01-12/10566 отримав відмову, яка мотивована тим, що у зв'язку з тим, що Закон України «Про міліцію» втратив чинність у зв'язку з набранням чинності Закону України «Про Національну поліцію» через що автоматично припинили свою дію пільги.
Натомість, дії відповідача, на думку позивача, є неправомірними, оскільки згідно положень Конституції України при прийнятті нових законів чи внесення змін у діючі закони та інші нормативно правові акти не може бути звужено обсяг прав громадян.
Позивач наголошує, що при звільненні на пенсію йому була надана довідка про те, що він та члени його сім'ї мають право на пільги та знижки в межах визначених ст. 22 ЗУ «Про міліцію».
Посилаючи на пункт 15 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію», позивач зазначає, що за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.
Крім того, позивач зазначає, що за працівниками міліції, звільненими зі служби за віком, хворобою, або вислугою років, зберігається право на пільги згідно з цим Законом, у зв'язку з чим просив його позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Позиція відповідача.
Відповідач надіслав відзив проти позову, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, з огляду на те, що 50-відсоткова знижка на оплату житлово-комунальних послуг була встановлена Законом України «Про міліцію», який втратив чинність 07.11.2015.
Зазначає, що п. 1 роз. І Закону України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» у Законі України «Про міліцію» ч. 7 ст. 22 викладено у наступній редакції: «Установити, що пільги, передбачені частинами 4, 5 та 6 цієї статті, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України».
Додає, що 04.06.2015 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 389, яка набрала чинності 01.07.2015 та якою затверджено Порядок надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім'ї. Так, відповідно до п. 2 вказаного Порядку його дія поширюється, зокрема, на осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою згідно із Законом України «Про міліцію» (у тому числі звільнені із служби за віком, хворобою або вислугою років працівники міліції). Однак, п. 1 розділу І Закону України від 28 грудня 2014 року № 76-VІІІ втратив чинність на підставі Закону України «Про національну поліцію» № 580-VIII від 02 липня 2015 року.
Відтак, представник відповідача звертає увагу, що особи, які мали право на пільги згідно із Законом України «Про міліцію» (звільнені із служби за віком, хворобою або вислугою років, працівники міліції, особи начальницького складу податкової міліції, особи рядового, і начальницького складу кримінально-виконавчої служби, діти (до досягнення повноліття) працівників міліції, осіб начальницького складу податкової міліції, рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби, загиблих або померлих у зв'язку з виконанням службових обов'язків, непрацездатні члени сімей, які перебували на їх утриманні з 07.11.2015 втратили право пільги. Згідно з абзацом 2 п. 15 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб. Але пільги на оплату за користування житлом та комунальними послугами, за паливо Законом України «Про Національну поліцію» не передбачено, як це було визначено Законом України «Про міліцію».
З огляду на викладене відповідача посилається на безпідставність позовних вимог.
У відповіді на відзив позивач зазначив, що положення ст. 22 Закону України «Про міліцію» надавали йому право на 50-процентову знижку по оплаті житлової площі, комунальних платежів, а також полива довічно.
Наголошує, що ч. 3 ст. 22 Конституції України передбачено, що при прийняті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
З огляду на зазначене позивач додав, що у відповідача були відсутні правові підстави припинення дії йому пільг у зв'язку із внесенням змін до чинного законодавства, так як умова отримання пільги повинна застосовуватися лише щодо осіб, які мають право на отримання, а не до тих осіб, яким така пільга встановлена довічно.
У запереченнях на відповідь на відзив представник Управління соціального захисту зазначив, що обставини викладені позивачем у відповіді на відзив є безпідставними, оскільки 01.07.2015 з прийняттям Закону України від 28 грудня 2014 року № 76-VІІІ «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» право на отримання пільг мають пільговики наведенні у таблиці категорій (11) за умови, що середньомісячний сукупний дохід сім'ї пільговика в розрахунку на одну особу за попередні 6 місяців не перевищує величини доходу, тобто 1710,00 грн., який дає право на податкову соціальну пільгу.
Додає, що з набранням чинності Закону № 76-VІІІ право на отримання працівниками міліції та членами їх сімей, а також працівниками міліції, звільненими зі служби за віком, хворобою або вислугою років, 50-відсоткової знижки плати за користування житлом та комунальними послугами, за паливо збережено, а за змістом і колом осіб не звужено.
Представник відповідача звертає увагу суду на те, що з 01.07.2015 правовий і соціальний захист працівників міліції та їх пенсійне забезпечення врегульовано Законом України «Про Національну поліцію».
Наголошує, що законодавством встановлено умови за наявності якої вказана пільга призначається, а відтак, беручи до уваги той факт, що позивачем не було надано управлінню соціального захисту населення відповідних документів для визначення права на отримання таких пільг, соціальним органом з 01.07.2015 було припинено позивачу нарахування пільг.
Процесуальні дії, вчинені у справі.
Ухвалою суду від 20.02.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та викрито провадження у справі. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження за наявними у ній матеріалами.
Встановлені судом обставини.
Розглянувши подані позивачем, відповідачем та третьою особою докази, заслухавши пояснення присутніх представників осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
З 02.08.1993 по 14.08.2013 позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України.
З 14.08.2013 ОСОБА_1 є пенсіонером органів внутрішніх справ України.
12.09.2013 позивачу видана довідка № 89/449/12, відповідно до якої ОСОБА_1 , та члени його сім'ї мають право, відповідно до Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 № 565-ХІІ веденого в дію постановою Верховної Ради від 25.12.1990, на 50-відсоткову знижку по оплаті жилої площі, комунальних послуг, а також палива.
З 12.09.2013, на підставі довідки від 12.09.2013 № 89/449/12, ОСОБА_1 був внесений до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги відповідно до Закону України «Про міліцію».
Відповідно до ч. 4 ст. 22 Закону України «Про міліцію» ОСОБА_1 користувався пільгами, а саме: «працівникам міліції та членам їх сімей надається 50-відсоткова знижка плати за користування житлом та комунальними послугами, за паливо в межах норм, встановлених законодавством».
Натомість, з 01.11.2015 позивача виключено з Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги.
Як зазначає позивач у позовній заяві, 07.12.2017 він звернувся до відповідача з проханням відновити йому пільги, які було незаконно зняті з 01.07.2015.
У відповідь на вказане прохання Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації листом від 12.12.2016 № 01-12/10566 повідомило ОСОБА_1 про те, що станом на 11.12.2017 позивач не перебуває на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги.
Також зазначено про те, що Законом України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» внесено зміни у статтю 22 Закону України «Про міліцію», які набули чинності з 01.07.2015. Відповідно до внесених змін частинами 4 та 6 ст. 22 Закону України «Про міліцію» працівникам міліції, звільнених з військової служби за віком, хворобою або вислугою років передбачалась 50-відсоткова знижка плати за користування житлом та комунальними послугами за паливо в межах норм, встановлених законодавством, за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України». Розмір податкової соціальної пільги у 2015 році становив 1710,00 грн.
Також зазначено, що повідомлення щодо припинення дії пільги з 01.07.2015 у зв'язку з тим, що недостатньо даних для розрахунку середньомісячного сукупного доходу сім'ї пільговика позивачу було надіслано в серпні 2015 року.
Крім того, як зазначено у листі від 12.12.2016 № 01-12/10566, ОСОБА_1 не було надано декларацію про доходи сім'ї пільговика, як того вимагає п. 8 Порядку № 389.
Також зазначено, що з 01.11.2015 Закон України «Про міліцію» втратив чинність на підставі Закону України «Про Національну поліцію» № 580-VIII від 02 липня 2015 року, яким не передбачено отримання пільг на оплату житлово-комунальних послуг колишнім працівникам міліції, у тому числі і пенсіонерам, з огляду на що з 07.11.2015 з ОСОБА_2 , було знято з обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги.
Натомість, позивач вважаючи дії відповідача щодо зупинення застосування пільги, як пенсіонеру МВС України, у вигляді 50 % пільг за користування житлово-комунальними послугами та паливом протиправними та такими, що порушують його права, звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Правовий і соціальний захист працівників міліції та їх пенсійне забезпечення на час призначення позивачу пільг визначався Законом України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року № 565-Х11.
Згідно з ч. 1 ст. 22 цього Закону держава гарантує працівникам міліції соціальний захист.
Частиною 4 ст. 22 цього Закону встановлювалось, що працівникам міліції та членам їх сімей надається 50-процентна знижка по оплаті жилої площі, комунальних послуг, а також палива (редакція, з урахуванням Рішення КСУ від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008).
Частиною 4 ст. 22 цього Закону (в редакції Закону України від 27.03.2014 р. N 1166-VII) визначалося, що працівникам міліції та членам їх сімей надається 50-відсоткова знижка плати за користування житлом та комунальними послугами, за паливо в межах норм, встановлених законодавством.
Частиною 6 ст. 22 цього Закону (в редакції до внесення змін Законом № 107-VI від 28.12.2007) передбачалося, що за працівниками міліції, звільненими зі служби за віком, хворобою або вислугою років, зберігається право на пільги за цим Законом (в редакції, з урахуванням Рішення КСУ від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008).
Інформативно в контексті останнього слід зазначити, що Законом № 107-VI від 28.12.2007 частина 6 ст. 22 Закону України «Про міліцію» стала частиною 7 ст. 22 цього Закону з наступною редакцією: «За працівниками міліції, звільненими зі служби за віком, хворобою або вислугою років, зберігається право на пільги за цим Законом, за умови, якщо середньомісячний сукупний доход сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України» (курсивом - зміни). Однак, останні зміни визнані неконституційними згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008).
Частиною 6 ст. 22 цього Закону (в редакції Закону України від 27.03.2014 р. N 1166-VII) передбачалося, що за працівниками міліції, звільненими зі служби за віком, хворобою або вислугою років, зберігається право на пільги згідно з цим Законом.
Частиною 7 ст. 22 цього Закону (в редакції Закону України від 27.03.2014 р. N 1166-VII) встановлено, що пільги, передбачені частинами четвертою, п'ятою цієї статті, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Частиною 7 ст. 22 цього Закону (в редакції Закону України від 28.12.2014 р. N 76-VIII) встановлювалось, що пільги, передбачені частинами четвертою, п'ятою та шостою цієї статті, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Між тим, постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 2015 року № 389 (набирала чинності з 1 липня 2015 року) було затверджено Порядок надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім'ї (далі - Порядок № 389).
Згідно п. 2 цього Порядку (в редакції з урахуванням постанови Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 826/7972/16) його дія поширюється, зокрема, на осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою згідно із Законом України «Про міліцію» (звільнені із служби за віком, хворобою або вислугою років працівники міліції, особи начальницького складу податкової міліції, особи рядового і начальницького склад) кримінально-виконавчої служби; діти до досягнення повноліття) працівників міліції, осіб начальницького складу податкової міліції, рядового і начальницького складу кримінально - виконавчої служби, загиблих або померлих у зв'язку з виконанням службових обов'язків, непрацездатні члени сімей, які перебували на їх утриманні).
У цій редакції, з урахуванням постанови Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 826/7972/16, вказаний Порядок, у т.ч. п 2, діють до цього часу.
Відповідно до п. 10 Порядку № 389, у разі коли середньомісячний дохід сім'ї в розрахунку на одну особу не перевищує величину доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, пільговик має право на отримання пільг протягом шести місяців з місяця визначення відповідного права.
Із поданих до позовної заяви документів вбачається, що вказана пільга була надана Державою позивачу у відповідності до чинного законодавства України на момент його виходу на пенсію довічно.
Згідно з ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Із цим конституційним правом громадян кореспондується обов'язок держави щодо його забезпечення.
Статтею 22 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
При цьому, згідно з ст. 58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Суд зазначає, що внесення змін до ст. 22 Закону України «Про міліцію» та подальше визнання цього Закону таким, що втратив чинність, у зв'язку з набранням чинності Закону України «Про Національну поліцію», враховуючи чинність п. 2 Порядку № 389 (щодо поширення дії цього Порядку на осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою згідно із Законом України «Про міліцію», з урахуванням постанови Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року), не може бути підставою для позбавлення позивача пільг щодо оплати за комунальні послуги в розмірі 50%.
При цьому, суд повторно звертається до положень ст. 22 Закону України «Про міліцію», в якій Держава гарантувала збереження прав на пільги згідно з цим Законом.
Слід зазначити, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.
Більш того, абзацами 2 та 3 п. 15 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.
Таким чином, Закон України «Про Національну поліцію» не передбачає обмеження/скасування прав позивача, які вони набули в рамках ст. 22 Закону України «Про міліції» та, у даному випадку, - довічно.
Даний правовий висновок узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеного у постанові від 31.10.2018 у справі № 826/7972/16 (провадження № К/9901/43146/18).
У відповідності з вимогами Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 117 від 29 січня 2003 року, саме: Управління праці та соціального захисту населення організують збирання, систематизацію та зберігання інформації про пільговика, ведуть облік пільговиків.
Таким чином, беручи до уваги той факт, що на момент виходу позивача на пенсію, останньому, у відповідності до ч. 4 ст. 22 Закону України «Про міліцію» (чинного на час виходу ОСОБА_1 ) було надано довічно право на 50-відсоткову знижку по оплаті жилої площі, комунальних послуг, а також палива, тоді як зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а Закон України «Про Національну поліцію» не передбачає обмеження прав позивача, суд приходить до висновку про протиправність дій Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації в частині не застосування до позивача пільги, як пенсіонеру МВС України, у вигляді 50 % знижки за користування житлово-комунальними послугами та паливом, у зв'язку з чим, суд вважає за необхідне зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації поновити ОСОБА_1 та членів його сім'ї пільгу у виді 50-відсоткової знижки для плати за користування житлово-комунальними послугами, а також палива.
При цьому, суд вважає безпідставним посилання представника відповідача на те, що Закон України «Про Національну поліцію» не містить норм, які б передбачали пільги, компенсації і гарантії для колишніх міліціонерів, з огляду на те, що, по-перше, з 12.09.2013 ОСОБА_1 , та члени його сім'ї вже мали право, відповідно до Закону України «Про міліцію», 50-відсоткову знижку по оплаті жилої площі, комунальних послуг, а також палива, по-друге, зміст та обсяг досягнутих ним соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволенню позовних вимог.
У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судові витрати, понесені позивачем, підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі вищевикладеного та керуючись положеннями ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, ст. 139, ст. ст. 241 - 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації (02121, м. Київ, Харківське шосе, 176-Г) в частині зупинення застосування пільги, як пенсіонеру МВС України, у вигляді 50 % знижки для ОСОБА_1 та членів його сім'ї плати за користування житлово-комунальними послугами та паливом.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації поновити ОСОБА_1 пільгу у вигляді 50-відсоткової знижки по оплаті житлової площі, комунальних послуг, а також палива, що була надана згідно ч. 4 ст. 22 Закону України «Про міліцію».
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації (02121, м. Київ, Харківське шосе, 176-Г) сплачений судовий збір у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок).
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).
Суддя О.А. Кармазін