1/209
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
04 липня 2019 року № 640/3599/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Державної фіскальної служби України
про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач), адреса: АДРЕСА_1 до Державної фіскальної служби України (надалі - відповідач), адреса: 04655, місто Київ, Львівська площа, будинок 8, в якій позивач просив суд визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію Державної фіскальної служби України, викладену у листі №5316/л/99-99-13-02-03-14/ІПК від 20 грудня 2018 року, реєстраційний номер в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій 5316/л/99-99-13-02-03-14/ІПК.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що 19 квітня 2013 року позивачем отримано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_3, а з 06 серпня 2013 року зареєструвався як самозайнята особа - незалежний професійний діяч в Державній податковій інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві.
Фактичної незалежної професійної діяльності, як вказує позивач, з дати його реєстрації як самозайнятої особи позивач не здійснював, доходів від такої діяльності не отримував.
02 грудня 2016 року позивач прийнятий на роботу за трудовим договором на посаду начальника юридичного відділу в приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Надійна».
Також, як вказано у позовній заяві, після набрання чинності 01 січня 2017 року Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», з метою отримання роз'яснень щодо застосування норм цього Закону, 16 листопада 2018 року позивач звернувся до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві із запитом про надання індивідуальної податкової консультації, в якій просив надати роз'яснення щодо наявності в позивача обов'язку, у зв'язку з реєстрацією в Державній податковій інспекції Оболонського району, в якості самозайнятої особи, здійснювати нарахування та сплату єдиного соціального внеску, враховуючи той факт, що єдиний соціальний внесок за нього, як застраховану особу нараховує та сплачує роботодавець.
Листом від 29 листопада 2018 року №78154/Л/26-15-13-06-12 Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві повідомило позивача про направлення проекту податкової консультації до Державної фіскальної служби України.
Листом від 05 грудня 2018 року №37693/7/99-99-13-02-03-17 позивача повідомлено про продовження строку розгляду звернення.
24 грудня 2018 року позивачем від Державної фіскальної служби України отримано індивідуальну консультацію №5316/Л/99-99-13-02-03-14/ІПК від 20 грудня 2018 року, в якій Державна фіскальна служба України зазначила, що платник єдиного внеску, визначений у пункті 5 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», перебуваючи на обліку в контролюючому органі, зобов'язаний визначити базу нарахування єдиного внеску та сплатити суму внеску у розмірі не менше мінімального страхового внеску на місяць, незважаючи на наявність трудових відносин з роботодавцем.
З вказаною індивідуальною податковою консультацією позивач не погоджується, вважає її протиправною та такою, що підлягає скасуванню, що і стало підставою для звернення до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Копія ухвали суду про відкриття провадження у справі направлена на адресу відповідача та отримана уповноваженою особою останнього, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Станом на день ухвалення рішення, відповідач відзиву на позовну заяву не надав з невідомих суду причин.
Відповідно до ч. 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, (далі - КАС України), при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
З наданої суду копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № НОМЕР_2 вбачається, що на підставі рішення Ради адвокатів міста Києва від 19 квітня 2013 року №5 ОСОБА_1 має право на заняття адвокатською діяльністю (Т.1, арк. 23).
Крім того, судом встановлено, що позивач з 21 серпня 2013 року позивач перебуває на обліку в Державній податковій інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві як платник єдиного внеску (Т.1, арк. 18).
Відповідно до наданої суду копії наказу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Надійна» від 01 грудня 2016 року №216-к ОСОБА_1 прийнятий на посаду начальника юридичного відділу з 02 грудня 2016 року з випробульваним терміном 3 місяці, про що у трудовій книжці позивача зроблено відповідний запис (Т.1, арк. 24,25-26).
Як вбачається з довідки від 25 лютого 2019 року за вих. №36, приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Надійна», як роботодавець позивача, за період з 01 січня 2017 року по грудень 2018 року включно сплачувало за позивача щомісячно єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 22% на загальну суму 54673,40 грн (Т.1, арк. 27).
16 листопада 2018 року позивач звернувся до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві із запитом про надання індивідуальної податкової консультації з питання, чи в нього обов'язок, у зв'язку з реєстрацією в Державній податковій інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якості самозайнятої особи, здійснювати нарахування та сплату єдиного соціального внеску, враховуючи той факт, що єдиний соціальний внесок за нього, як застраховану особу, нараховує та сплачує роботодавець (Т.1, арк. 13-14).
Листом від 29 листопада 2018 року за вих. №78154/Л/26-15-13-0612 Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві повідомило позивача про те, що проект податкової консультації направлено до Державної фіскальної служби України для розгляду питання про внесення відомостей про таку консультацію до єдиного реєстру консультацій (Т.1, арк. 15).
Листом від 05 грудня 2018 року №37693/7/99-99-13-02-03-17 Державна фіскальна служба України повідомила позивача про продовження розгляду звернення останнього про отримання індивідуальної податкової консультації до 21 грудня 2018 року (Т.1, арк. 16).
20 грудня 2018 року за №5316/Л/99-99-13-02-03-14/ІПК Державна фіскальна служба України надала ОСОБА_1 індивідуальну податкову консультацію, в якій зазначено про обов'язок позивача щодо визначення бази нарахування єдиного внеску та сплати останнім суми єдиного внеску у розмірі не менше мінімального страхового внеску на місяць, незважаючи на наявність трудових відносин з роботодавцем (Т.1, арк. 17-19).
Вважаючи індивідуальну податкову консультацію протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регламентовано Податковим кодексом України.
Згідно із підпунктом 14.1.172 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України, визначено, що податкова консультація - індивідуальна податкова консультація та узагальнююча податкова консультація, що надаються в порядку, передбаченому цим Кодексом.
У відповідності до підпункту 14.1.172-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України індивідуальна податкова консультація - роз'яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.
Порядок звернення платників податків за податковими консультаціями, а також розгляду таких звернень контролюючими органами та надання відповідей на них врегульовано статтями 52 і 53 Податкового кодексу України.
Відповідно до абзацу 1 пункту 52.1 статті 52 Податкового кодексу України за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.
Згідно з пунктом 52.2. статті 52 Податкового кодексу України Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
Відповідно до пункту 52.3 статті 52 Податкового кодексу України за вибором платника податків індивідуальна податкова консультація надається в усній або письмовій формі. Індивідуальна податкова консультація, надана в письмовій формі, обов'язково повинна містити назву - податкова консультація, реєстраційний номер в єдиній базі індивідуальних податкових консультацій, опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства.
При цьому, приписами пункту 52.4 статті 52 Податкового кодексу України передбачено, що індивідуальні податкові консультації надаються: в усній формі - контролюючими органами та державними податковими інспекціями; у письмовій формі - контролюючими органами в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональними територіальними органами, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.
Індивідуальна податкова консультація, надана в письмовій формі, підлягає реєстрації в єдиній базі індивідуальних податкових консультацій та розміщенню на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, без зазначення найменування (прізвища, ім'я, по батькові) платника податків, коду згідно з ЄДРПОУ (реєстраційного номера облікової картки) та його податкової адреси.
Доступ до зазначених даних єдиної бази та офіційного веб-сайту є безоплатним та вільним. Порядок ведення та форма єдиної бази індивідуальних податкових консультацій визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Пунктом 53.2 статті 52 Податкового кодексу України платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.
Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.
Протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду про скасування наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, або контролюючий орган з урахуванням висновків суду зобов'язані опублікувати узагальнюючу податкову консультацію або надати платнику податків індивідуальну податкову консультацію.
У відповідності до пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.
У відповідності до частини 1 статті 12 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08 липня 2010 року (надалі - Закон України №2464-VI від 08.07.2010 ) завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску.
Пунктом 3 частини 2 статті 12 Закону України №2464-VI від 08.07.2010 передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску.
Згідно з підпунктом 14.1.226. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб
Пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону України №2464-VI від 08.07.2010 передбачено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У відповідності до пункту 3 частини 1 статті 1 Закону України №2464-VI від 08.07.2010 застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 4 Закон України №2464-VI від 08.07.2010 платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності
Пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону України №2464-VI від 08.07.2010 передбачено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
В той же час, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України №2464-VI від 08.07.2010, платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України №2464-VI від 08.07.2010, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Аналіз наведених норм чинного законодавства дозволяє суду дійти висновку про те, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування лише при умові, що така особа не є найманим працівником в межах такої незалежної професійної діяльності і що вона отримує дохід саме від такої незалежної професійної діяльності.
При цьому, судом було встановлено, що позивач своє право на заняття адвокатською діяльністю реалізовує не як самозайнята особа, а як найманий працівник - начальник юридичного відділу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Надійна». Зокрема, що стосується періоду часу з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2018 року, то роботодавець позивача щомісячно сплачував єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за найманого працівника ОСОБА_1 в розмірі 22% від суми нарахованої йому заробітної плати, що складало в середньому на місяць, суму, що перевищує розмір мінімального страхового внеску на місяць.
За таких підстав, суд дійшов висновку, що індивідуальна податкова консультація, надана позивачу за №5316/Л/99-99-13-02-03-14/ІПК від 20 грудня 2018 року, зареєстрована в Єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій за №5316/Л/99-99-13-02-03-14/ІПК не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Інші доводи та аргументи учасників не спростовують висновків суду.
Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані позивачем докази суд дійшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з наявного у матеріалах справи платіжного доручення, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 768,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації - задовольнити.
2. Визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію Державної фіскальної служби України від 20 грудня 2018 року №5316/Л/99-99-13-02-03-14/ІПК, зареєстровану в Єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій за №5316/Л/99-99-13-02-03-14/ІПК.
3. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (04655, місто Київ, Львівська площа, будинок 8, код ЄДРПОУ 39292197) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.
Суддя Н.В. Клочкова