ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
03 липня 2019 року № 826/9433/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріал Істейт" (49000, м. Дніпро, вул. Січових стрільців, буд. 21-А)
до третя особаДержавного реєстратора Київської філії Комунального підприємства "Реєстрація нерухомості та бізнесу" Сороки Валерія Миколайовича (03179, проспект Перемоги, буд. 131, приміщення 3) Комунального підприємства "Реєстрація нерухомості та бізнесу" (67243, Одеська область, Іванківський район, село Павлинка, вулиця Першотравнева, буд. 16) Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (01001, м. Київ, вул. Бориса Грінченка, буд. 1)
про визнання протиправним та скасування рішення ,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Ріал Істейт» (надалі по тексту - позивач) з позовом до Державного реєстратора Київської філії Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Сороки Валерія Миколайовича (надалі по тексту - відповідач-1), Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» (надалі по тексту - відповідач-2), третя особа - Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Київської філії Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Сороки Валерія Миколайовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 41342894 від 30 травня 2018 року.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що при прийнятті ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 20 квітня 2018 року по справі №752/19045/17, на підставі якої державним реєстратором прийнято оскаржуване рішення, не було вжито належних та достатніх заходів для з'ясування причетності саме Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріал Істейт» до кримінального правопорушення, а рамках якого накладено арешт на майно позивача. Крім того, відповідно до норм кримінального законодавства, нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріал Істейт», на яке накладено арешт, не може бути речовим доказом, а передача такого майна Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, без письмової згоди власника, є незаконною.
Додатково представник позивача стверджував, що факт того, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Ріал Істейт» є добросовісним набувачем нерухомого майна, на яке було накладено арешт, та факт того, що у 2008 році у Корпорації «АИС» були законні підстави для відчуження майна на користь ПП «Імпульс-В» підтверджується судовими рішеннями по справі №910/1026/15-г, які набрали законної сили.
Також, на думку позивача, документом, який засвідчує відповідність суми або вартості майна, на яке накладено арешт у кримінальному провадженні від 16 жовтня 2013 року №12013110000001043 може бути лише звіт про оцінку майна та/або акт оцінки майна, який в даному випадку відсутній.
При цьому, спосіб управління майном, яке на праві власності належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Ріал Істейт» та на яке накладено арешт, мав бути визначений ухвалою слідчого судді, однак ухвала слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 20 квітня 2018 року по справі №752/19045/17 не містить умов передачі майна.
Крім того, представник позивача повідомив, що посадові особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріал Істейт» не є особами, які підозрюються чи обвинувачуються у скоєнні злочину, або особами які несуть цивільну відповідальність за шкоду, заподіяну обвинуваченими чи підозрюваними. Товариство з обмеженою відповідальністю «Ріал Істейт» не є стороною кримінального провадження, в рамках якого накладено арешт на нерухоме майно.
Суд також зазначає, що в заяві про зміну підстав адміністративного позову представник позивача стверджував, що оскільки об'єкт нерухомого майна розташований по проспекту Відрадний, 28 , то реєструвати право оперативного управління на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 20 квітня 2018 року по справі №752/19045/17 міг виключно державний реєстратор, який знаходиться у трудових відносинах з суб'єктом державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі за місцезнаходженням відповідного майна, тобто державний реєстратор Управління державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Департаменту з питань реєстрації Київської міської державної адміністрації.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2018 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Пунктом 5 вказаної ухвали зобов'язано відповідачів подати до суду відзив відповідно до статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України протягом 20 календарних днів з дня отримання даної ухвали суду.
Наявними матеріалами справи підтверджується, що відповідачі ухвалу отримали 28 серпня 2018 року та 04 вересня 2018 року відповідно, однак у визначений судом строк відзиву на адміністративний позов не надали.
Представник третьої особи у письмових поясненнях на адміністративний позов зазначив, що підстави для задоволення адміністративного позову відсутні з огляду на те, що відповідна ухвала про накладення арешту та передачу в управління Національному агентству активів, які належать позивачу, набула законної сили та була обов'язковою до виконання. При цьому, доводи представника позивача, наведені в адміністративному позові, потребують оцінки відповідно до правових положень кримінального процесуального законодавства.
Також представник третьої особи повідомив, що державна реєстрація прав проводиться за заявами у сфері державної реєстрації прав будь-яким державним реєстратором з урахуванням вимог, встановлених абзацами 1-3 частини 5 статті 3 Закону, крім випадку, передбаченого абзацом п'ятим цієї частини.
Крім того, представник третьої особи стверджував, що абзацом 9 листа Міністерства юстиції України від 29 травня 2017 року №5823/8/32-17 визначено, що до запровадження взаємодії Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Єдиного державного реєстру судових рішень державна реєстрації речових прав на нерухоме майно на підставі судових рішень проводиться будь-яким державним реєстратором в межах Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя із справлянням адміністративного збору, а відтак відповідачем правомірно здійснено державну реєстрацію права оперативного управління на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 20 квітня 2018 року по справі №752/19045/17.
З огляду на викладене вище та за відсутності клопотання про розгляд справи в судовому засіданні, справа розглядається в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі матеріалів (у письмовому провадженні).
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,-
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 20 квітня 2018 року в справі № 752/19045/17 клопотання старшого слідчого судді СУ ГУ НП у м. Києві про арешт майна в межах кримінального провадження № 12013110000001043, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16 жовтня 2013 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 4 статті 190, частиною 5 статті 27, частиною 4 статті 190, частиною 1 статті 205, частиною 1 статті 358, частиною 2 статті 258, частиною 3 статті 358 Кримінального кодексу задоволено шляхом накладення арешту на об'єкти нерухомого майна, заборонивши їх відчуження, розпорядження та користування, що належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Ріал Істейт» (код ЄДРПОУ 34918876, м. Дніпро, вул. Січових стрільців, буд. 21-А), а саме: нежилі приміщення з №1 по № 21 (групи приміщень № 57) в літ. А, загальною площею 567, 1 кв. м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 33580980000, розташовані за адресою: м. Київ, пр . Відрадний, буд. 28.
Також, вказаною ухвалою передано арештоване майно Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управлінням ними з метою забезпечення їх збереження та збереження їхньої економічної вартості.
Також в ухвалі зазначено, що ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню. Арешт діє до його скасування у встановленому КПК України порядку.
З наявних матеріалів справи вбачається, що державним реєстратором Київської філії Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Сорока Валерій Миколайович на підставі зазначеної вище ухвали до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про право оперативного управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів на нежилі приміщення з №1 по № 21 (групи приміщень № 57) в літ. А, загальною площею 567, 1 кв. м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 33580980000, розташовані за адресою: м. Київ, пр. Відрадний, буд. 28.
Незгода позивача із рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №41342894 від 30 травня 2018 року зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року №1952-IV (далі - Закон №1952-IV, в редакції станом на дату прийняття оскаржуваного рішення) і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.
Частиною 1 статті 1 Закону №1952-IV визначено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав.
Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1 частина 1 статті 2 Закону №1952-IV).
Вимогами частини 1 статті 3 Закону №1952-IV передбачено, що загальними засадами державної реєстрації прав є: 1) гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; 2) обов'язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; 3) публічність державної реєстрації прав; 4) внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; 5) відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.
Частиною 5 статті 3 Закону №1952-IV чітко встановлено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться незалежно від місцезнаходження нерухомого майна в межах Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя.
При цьому, державна реєстрація прав проводиться за заявами у сфері державної реєстрації прав будь-яким державним реєстратором з урахуванням вимог, встановлених абзацами першим - третім цієї частини, крім випадку, передбаченого абзацом п'ятим цієї частини.
Наведені норми чинного законодавства спростовують доводи позивача про те, що оскаржуване рішення прийнято неуповноваженим державним реєстратором.
Посилання ж позивача на абзац 6 пункту 1 статті 9 Закону №1952-IV як на підставу для скасування оскаржуваного рішення не береться судом до уваги, оскільки вказаним абзацом 6 пункту 1 статті 9 Закону №1952-IV передбачено, що зберігання реєстраційних справ у паперовій формі здійснюється виключно виконавчими органами міських рад міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення, Київською, Севастопольською міськими, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями за місцезнаходженням відповідного майна. Тобто, в даному випадку, чинне законодавство встановлює обов'язковість виключно зберігання реєстраційної справи за місцезнаходженням майна, однак відсутні обмеження щодо забезпечення проведення державної реєстрації прав за місцезнаходженням такого майна.
В частині посилань позивача на вимоги частини 3 статті 31-1 Закону №1952-IV, суд зазначає, що позивачем не враховано посилання на те, що проведення реєстраційних дій на підставі рішень судів здійснюється у порядку та строки, передбачені цим Законом.
При цьому, відповідно до роз'яснення Міністерства юстиції України, викладеного в листі від 29 травня 2017 року №5823/8/32-17, Законом України від 06 жовтня 2016 року N 1666-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо вдосконалення державної реєстрації прав на нерухоме майно та захисту прав власності» (далі - Закон №1666-VIII) внесено зміни до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідно до яких реєстраційні дії на підставі рішень судів проводяться виключно на підставі рішень, отриманих у результаті інформаційної взаємодії Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Єдиного державного реєстру судових рішень без подання відповідної заяви заявником.
Водночас підпунктом 1 пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1666-VIII передбачено, що до запровадження інформаційної взаємодії між Державним реєстром речових прав на нерухоме майно та Єдиним державним реєстром судових рішень, передбаченої Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон про реєстрацію), а також у разі проведення реєстраційних дій на підставі рішень судів, що набрали законної сили, де запровадження відповідної інформаційної взаємодії реєстраційні дії на підставі рішень судів проводяться за зверненням заявника.
Відповідно до частини п'ятої статті 3 Закону про реєстрацію державна реєстрація прав проводиться за заявами у сфері державної реєстрації прав будь-яким державним реєстратором з урахуванням вимог, встановлених абзацами першим - третім цієї частини, крім випадку, передбаченого абзацом п'ятим цієї частини.
Зазначена правова регламентація вказує на те, що наразі суб'єкті державної реєстрації продовжують виконання своїх повноважень з дотриманням законодавства про адміністративні послуги.
Отже, до запровадженням інформаційної взаємодії Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Єдиного державного реєстру судових рішень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно на підставі судових рішень проводиться будь-яким державним реєстратором в межах Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя із справлянням адміністративного збору.
При цьому, суд зазначає, що пунктом 2 частини 1 статті 4 Закону №1952-IV передбачено, що державній реєстрації прав підлягає право оперативного управління.
Крім того, пунктом 9 частини 1 статті 27 Закону №1952-IV визначено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
Як уже зазначалось вище, ухвала слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 20 квітня 2018 року в справі № 752/19045/17, на підставі якої передано арештоване майно Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управлінням ними з метою забезпечення їх збереження та збереження їхньої економічної вартості, підлягала негайному виконанню.
Відтак, суд приходить до висновку, що з урахуванням наведених норм чинного законодавства у державного реєстратора був наявний необхідний обсяг повноважень, а також наявна правова підстава для проведення державної реєстрації права оперативного управління за третьою особою.
В той же час, доводи позивача про прийняття оскаржуваного рішення про державну реєстрацію такого права неуповноваженим державним реєстратором не знайшли свого законодавчого підтвердження.
Стосовно наявності в матеріалах справи копії ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 25 вересня 2018 року в справі №752/19045/17, яким скасовано арешт, накладений відповідно до ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 20 квітня 2018 року на об'єкт нерухомого майна з забороною відчуження, розпорядження та користування, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Ріал Істейт», а саме нежитлового приміщення з №1 по №21 групи приміщень №57 в літ. «А» загальною площею 567,1 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 33580980000, розташованих за адресою: м. Київ, пр. Відрадний, 28, суд зазначає наступне.
Так, вказаною ухвалою зобов'язано Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів повернути в управління Товариству з обмеженою відповідальністю «Ріал Істейт» (код ЄДРПОУ 34918876) нежитлові приміщення з №1 по №21 групи приміщень №57 в літ. «А» загальною площею 567,1 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 33580980000, розташованих за адресою: м. Київ, пр. Відрадний, 28.
Дана ухвала слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 25 вересня 2018 року в справі №752/19045/17 оскарженню не підлягає та набрала законної сили 25 вересня 2018 року.
Суд зазначає, що ухвала від 25 вересня 2018 року є підставою для звернення позивача до державного реєстратора щодо внесення ним до Державного реєстру речових прав та їх обмежень відомостей про припинення права оперативного управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів на нежитлові приміщення з №1 по №21 групи приміщень №57 в літ. «А» загальною площею 567,1 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 33580980000, розташованих за адресою: м. Київ, пр. Відрадний, 28.
Водночас, суд звертає увагу, що ухвала слідчого судді про скасування арешту на вказані нежитлові приміщення прийнята не у зв'язку з порушенням порядку накладення такого арешту, а виключно у зв'язку з тим, що потреба у подальшому застосуванні забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту на розпорядження, відчуження та користування нерухомим майном, належного Товариству з обмеженою відповідальністю «Ріал Істейт» відпала, що додатково свідчить про правомірність прийняття оскаржуваного рішення державного реєстратора.
В частині доводів позивача, викладених у адміністративному позові, суд зазначає, що всі вони зводяться до незгоди Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріал Істейт» із ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 20 квітня 2018 року, що є підставою для оскарження останньої, однак не стосуються процедури здійснення відповідачем жержавної реєстрації права оперативного управління на нежитлові приміщення з №1 по №21 групи приміщень №57 в літ. «А» загальною площею 567,1 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 33580980000, розташованих за адресою: м. Київ, пр. Відрадний, 28 за третьою особою.
Додатково суд зазначає, що в ухвалі від 07 червня 2018 року у справі №826/8466/18 Окружний адміністративний суд міста Києва роз'яснив, що даний суд не наділений повноваженнями, щодо надання юридичної оцінки прийнятій слідчим суддею Голосіївського районного суду м. Києва 20 квітня 2018 року ухвалі про арешт майна.
Вказана ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 червня 2018 року набрала законної сили.
Частиною 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З огляду на наведене, судом не приймаються до уваги решту тверджень позивача, зазначених як підстава для скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора.
За приписами статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових чи службових осіб.
Виходячи із змісту зазначеної норми процесуального закону, передумовою звернення до суду є суб'єктивне переконання особи (позивача) у порушенні її прав суб'єктом владних повноважень у конкретних публічно - правових відносинах. Тобто переконання у тому, що її суб'єктивне право у певних правовідносинах не може бути реалізованим належним чином, або на неї оскаржуваним рішенням протиправно покладено певний обов'язок. При цьому, у разі відповідного звернення юридичної особи суд при розгляді справи надає оцінку доводам щодо наявності порушення суб'єктивного права заявника у конкретних правовідносинах.
Такий висновок повністю узгоджується із нормами частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Тобто, обов'язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушених саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 31 січня 2018 року №К/9901/1141/18.
Крім того, частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.
За таких обставин, зважаючи на вищенаведене в сукупності, суд приходить до висновку, що при прийнятті оскаржуваного рішення державний реєстратор діяв на підстав та у межах повноважень, визначених Конституцією та законами України, відтак суд приходить до висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову з підстав, заявлених позивачем.
З урахуванням вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати стягненню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77,139, 143, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріал Істейт» відмовити повністю.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя А.Б. Федорчук