1/349
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
04 липня 2019 року № 640/22202/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві
про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач), адреса: АДРЕСА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (надалі - відповідач), адреса: 04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16, в якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо неврахування відповідних видів грошового забезпечення при призначенні пенсії ОСОБА_1 ;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо виплати ОСОБА_1 пенсії по інвалідності з обмеженням її максимального розміру з 20 грудня 2016 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 01 грудня 2010 року, виходячи з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням відповідно до вимог частини 3 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», враховуючи виплачене грошове забезпечення за 24 місяці перед звільненням зі служби, а саме: 28331,46 грн - грошова допомога на оздоровлення; 21285,76 грн - матеріальна допомога; 7120,03 грн - грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки; 192,67 грн - індексація; 263441,11 грн - одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби, згідно довідки військової частини НОМЕР_1 від 26 жовтня 2018 року за №116/178 про фактично виплачене грошове забезпечення за період з грудня 2007 року по січень 2010 року, архівної довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України №179/1/14035 від 25 жовтня 2018 року та провести виплату різниці між фактично отриманим та перерахованим розміром пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві виплачувати ОСОБА_1 пенсію по інвалідності з урахуванням надбавок, цільової грошової допомоги та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством в повному обсязі, без обмежень її максимальним розміром з 20 грудня 2016 року з урахуванням вже отриманих виплат.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що він був звільнений у запас з посади командувача Об'єднаного оперативного командування Збройних Сил України на підставі наказу №1307 від 15 листопада 2010 року з подальшим виключенням зі списків особового складу на підставі наказу ТВО командувача Об'єднаного оперативного командування Збройних Сил України №110 від 30 листопада 2010 року.
З 01 грудня 2010 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві позивачу призначена пенсія за вислугу років в розмірі 90% грошового забезпечення у сумі 10676,26 грн на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
На підставі довідки Київського міського військового комісаріату №ВСЗ/3150/8 від 26 грудня 2016 року про розмір грошового забезпечення для нарахування (перерахунок) пенсії, виданої з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2016 року №718 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців та осіб начальницького складу» позивачу проведений перерахунок пенсії з грошового забезпечення, що складає 38622,82 грн.
В подальшому, як вказано у позовній заяві, позивачу призначена пенсія по інвалідності в розмірі 80% грошового забезпечення у розмірі 39602,11 грн, з розрахунку пенсії по інвалідності від 24 жовтня 2018 року підсумок пенсії з урахуванням максимального розміру становить 14250,00 грн.
Проте, як зазначає позивач, при здійсненні розрахунку пенсії йому відповідачем не було враховано грошову допомогу для оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, індексацію грошового забезпечення, фіксовану індексацію грошового забезпечення, винагороду за тривалість безперервної військової служби, грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки, грошову премію відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу» №1294 від 07 листопада 2007 року та одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, а також позивач зазначив, що обмеження максимальним розміром пенсії є незаконним.
У зв'язку з вищевикладеним позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві з письмовою заявою від 25 жовтня 2018 року про перерахунок пенсії з урахуванням вищевказаних виплат та без обмеження максимальним розміром, проте, відповіді на вказану заяву позивач не отримав, що, за доводами останнього, він розцінює, як відмову у проведенні перерахунку пенсії, у зв'язку з чим звернувся до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог у письмовому відзиві на позов представник відповідача послався на пропуск позивачем строків звернення до адміністративного суду з вказаними позовними вимогами, оскільки, за доводами представника відповідача, позивач повинен був дізнатися про умови виплати йому пенсії з дати її призначення - 01 грудня 2010 року.
Крім того, у відзиві на позовну заяву зазначено, що позивачу призначена пенсія за вислугу років в 2010 році, при зверненні позивача з заявою про призначення пенсії, відповідач здійснив розрахунок пенсійної виплати відповідно до відомостей про розмір грошового забезпечення, наданих уповноваженим органом.
Представник відповідача наголосив й на тому, що відповідно до вимог законодавства не всі додаткові види грошового забезпечення враховуються при обрахуванні пенсії, а лише ті, які носять щомісячний (постійний) характер, тобто, грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань, одноразові премії та суми індексації не носять постійний характер, а виплачуються разово, тому не можуть включатися до розміру грошового забезпечення, з якого обраховується пенсія.
Більш того, у відзиві на позовну заяву зазначено, що подані позивачем довідка №116/178 та архівна довідка №179/1/14035 не відповідають встановленій формі та видані не у встановленому законом порядку для призначення пенсії.
У серпня 2018 року на підставі звернення позивача відповідачем останньому здійснено переведення на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», розмір пенсійної виплати після переведення склав 14350,00 грн. при цьому, представник відповідача вказав, що максимальний розмір пенсії згідно з чинним законодавством України не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Тому, за твердженнями представника відповідача, в діях відповідача відсутні ознаки протиправності, а позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду адміністративної справи №640/22202/18 визначено суддю Окружного адміністративного суду міста Києва Аблова Є.В.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 грудня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Розпорядженням керівника апарату Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2019 року №835 адміністративна справа №640/22202/18 передана на повторний автоматичний розподіл між суддями у зв'язку з тимчасовим відстороненням від здійснення правосуддя судді Аблова Є.В.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду адміністративної справи №640/22202/18 визначено суддю Клочкову Н.В.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 червня 2019 року адміністративна справа №640/22202/18 прийнята до провадження суддею Клочковою Н.В. та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення сторін.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 липня 2019 року замінено первісного відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (код ЄДРПОУ 22869069) його правонаступником Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві (код ЄДРПОУ 42098368).
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Відповідно до наданої суду копії Витягу із Наказу Міністра оборони України (по особовому складу) від 15 листопада 2010 року №1307 ОСОБА_1 , командувача Об'єднаного оперативного командування Збройних Сил України, відповідно до частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» звільнено з військової служби у запас за пунктом «б» (за станом здоров'я) (Т.1, арк. 20).
Наказом командувача Об'єднаного оперативного командування Збройних Сил України (по стройовій частині) від 30 листопада 2010 року №110 позивача з 30 листопада 2010 року виключено зі списків особового складу Об'єднаного оперативного командування Збройних Сил України, всіх видів забезпечення і направлено для зарахування на військовий облік до Дарницького районного у місті Києві військового комісаріату (Т.1, арк. 21).
Як вбачається з копії протоколу за пенсійною справою 2601013259 (Міноборони) від 01 січня 2011 року, позивач призначена пенсія за вислугу років з 09 грудня 2010 року, для обчислення пенсії враховувались наступні складові грошові забезпечення: посадовий оклад, оклад за військове звання, процентна надбавка за вислугу років 40%, середньомісячна сума додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці, у тому числі, надбавка державний експерт з питань таємниць 20%, науковий ступінь кандидата наук 15%, робота з таємними виробами, носіями, документами 20%, надбавка за особливо важливі завдання 90%, премія, також було враховано надбавки до пенсії: інвалід війни 3 групи/при виконанні обов'язків військової служби (стаття 7) та інвалід війни 3 групи/при виконанні обов'язків військової служби (Т.1, арк. 22).
У відповідності до протоколу за пенсійною справою 26010138440 (Мінборони) від 06 серпня 2018 року позивачу нараховується та виплачується пенсія по інвалідності у розмірі 80% грошового забезпечення, виходячи з наступних його складових: посадовий оклад 10338,00 грн, оклад за військове звання 145,00 грн, процентна надбавка за вислугу років 40% 4193,20 грн, середньомісячна сума додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці становить 23946,62 грн, у тому числі, надбавка державний експерт з питань таємниць 20%, робота з таємними виробами, носіями, документами 20%, надбавка за інтенсивність служби 100% та премія %, а всього сума грошового забезпечення для обчислення пенсії становить 38622,82 грн. розмір пенсії: 80% грошового забезпечення у розмірі 30898,26 грн з урахуванням збільшення основного розміру пенсії (25%) 7724,57 грн. Також, позивачу нараховані види підвищення або надбавки до пенсії: інвалід війни 2 групи/при виконанні обов'язків військової служби інвалід війни 2 групи (стаття 7) 18,74 грн, інвалід війни 2 групи/при виконанні обов'язків військової служби інвалід війни 2 групи ( стаття 7) 562,06 грн, інвалід війни 2 групи/при виконанні обов'язків військової служби 50,00 грн, особливі заслуги 25% стаття 1 пункти 6-8 Закону 11,24 грн, особливі заслуги 24% стаття 1 пункти 6-8 Закону 337,24 грн, всього призначено 39602,11 грн, до виплати згідно з Законом 14350,00 грн (Т.1, арк.23).
З наданої суду довідки Київського міського військового комісаріату від 26 грудня 2016 року №ВЗ/3150/8 вбачається, що грошове забезпечення за посадою, яку займав позивач на день звільнення зі служби з 30 листопада 2010 року становить: посадовий оклад 10338,00 грн, оклад за військовим званням «Генерал - Л - Т» 145,00 грн, надбавка за вислугу років 40% 4193,00 грн, робота з таємними виробами, носіями, документами 20% 2067,00 грн, надбавка за виконання функцій державного експерта 20% 2047,00 грн, надбавка за інтенсивність служби 100% 10338,00 грн, премія 9473,42 грн, а всього 38622,82 грн (Т.1, арк. 27).
У відповідності до копії довідки військової частини НОМЕР_1 від 26 жовтня 2018 року №116/178 позивачу за період з грудня 2007 року по січень 2010 року фактично виплачено наступне грошове забезпечення: посадовий оклад, надбавка за вислугу років, надбавка за виконання особливо важливих завдань, надбавка, яка передбачає доступ до державної таємниці, 100% надбавка, безпека військової служби, премія. В той же час вбачається, що грошова допомога на оздоровлення позивачу була виплачена у грудні 2008 року та у серпні 2009 року, матеріальна допомога виплачувалась у грудні 2007 року, у квітні 2008 року та у грудні 2009 року, одноразова грошова допомога за безпеку військової служби була виплачена у вересні 2008 року, індексація - у липні 2008 року та у березні 2009 року, а також одноразова грошова допомога у розмірі 800,00 грн, як виплачена у грудні 2007 року (Т.1, арк. 28).
В архівній довідці галузевого державного архіву Міністерства оборони України №179/1/11289 від 19 жовтня 2017 року зазначено, що у період з січня по грудень 2010 року позивачу виплачувалось грошове забезпечення, виходячи з наступних його складових: за військове звання, посадовий оклад, надбавка за вислугу років, ВО ВЗ 90%, таємність 20%, державний експерт 20%, науковий ступінь 15% виплачувався у листопаді 2010 року, матеріальна допомога - у листопаді 2010 року, грошова допомога - у липні та листопаді 2010 року, індексація виплачувалась з травня 2010 року (Т.1, арк. 29).
25 жовтня 2018 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві з заявою, в якій просив здійснити перерахунок призначеної йому пенсії за вислугу років з 01 грудня 2010 року та перерахунок призначеної пенсії по інвалідності з 02 серпня 2018 року та виплачувати пенсію з урахуванням усіх видів грошового забезпечення за посадою (у тому числі додаткових видів грошового забезпечення) та без обмеження максимальним розміром (Т.1, арк. 30).
В матеріалах справи відсутні відомості щодо надання відповіді відповідачем на вказану вище заяву позивача.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо неврахування всіх видів грошового забезпечення при призначенні пенсії та протиправними дії відповідача щодо виплати пенсії по інвалідності з обмеженням максимального розміру з 20 грудня 2016 року протиправними, позивач звернувся до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до частин 1-3 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин тут й надалі; надалі - Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види його складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Частиною 1 статті 15 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ визначено, що пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-XII (надалі - Закон України від 09.04.1992 № 2262-XII).
Однією з умов пенсійного забезпечення військовослужбовців є визначення видів грошового забезпечення, які враховуються при обчисленні пенсій.
Так, частиною 3 статті 43 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ визначено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (далі - КМУ).
Відповідно до пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» від 17 липня 1992 року № 393, в редакції, що діяла на момент призначення позивачу пенсії у грудні 2010 року, пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням. Середня сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення на 24 загальної суми цих видів грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.
Таким чином, Закон України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення, зокрема осіб, звільнених з військової служби, та має на меті реалізацію цими особами, конституційного права на державне пенсійне забезпечення і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України, передбачає включення до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, лише щомісячні основні види грошового забезпечення, до яких належать: посадовий оклад, оклад за військовим званням, процентна надбавка за вислугу років, а також щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.
Тобто при обчисленні пенсії не враховується такий складовий елемент грошового забезпечення як одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.
При цьому, суд звертає увагу, що факт сплати єдиного внеску не є безумовною підставою для включення виплати, з якої цей внесок утримано, до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, та має значення лише для включення до цього грошового забезпечення його видів з переліку, визначеного статтею 43 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, який є вичерпним.
Аналогічного правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 лютого 2019 року (справа № 522/2738/17).
Як вбачається з матеріалів справи позивачу пенсія була призначена у грудні 2010 року на підставі довідки про розмір грошового забезпечення, в якій відсутні такі складові грошового забезпечення, як матеріальна допомога, грошова допомога на оздоровлення, грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки, індексація, одноразова грошова допомога при звільнені.
Враховуючи викладене вище, та з урахуванням встановлених судом обставин, суд приходить до висновку, що пенсійним органом було здійснено призначення пенсії у відповідності до вимог чинного законодавства України, оскільки вказані виплати не входять до встановленого частиною 3 статті 43 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ переліку видів грошового забезпечення.
За таких підстав, позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії з урахуванням вказаних вище додаткових видів грошового забезпечення задоволенню не підлягають.
Крім того, суд зазначає, що Законом України від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», (який набрав чинності 01 січня 2017 року) у частині 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ слова і цифри «у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».
Рішенням Конституційного суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ зі змінами, а саме:
- частина 7 статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10 740 гривень;
- перше речення частини 1 статті 54, відповідно до яких тимчасово, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, особам (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи, ветеранів військової служби та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються;
- положення частини 7 статті 43, першого речення частини 1 статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Відповідно до положень статті 152 Конституції України, закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, положення частини 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ зі змінами, щодо встановлення максимального розміру пенсії не більше десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, та щодо встановлення максимального розміру пенсії тимчасово, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, не більше 10 740 гривень, - втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 20 грудня 2016 року.
Законом України від 24 грудня 2015 року № 911 -VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності 01 січня 2016 року, частина 5 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ доповнено реченням такого змісту: «Тимчасово, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10 740 гривень».
Після чого, Законом України від 06 грудня 2016 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності 01 січня 2017 року, у частині 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ слова і цифри» у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».
Разом з тим, пунктом 2 розділу 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року №911-VІІІ передбачено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 01 січня 2016 року.
Тобто, вищевказані положення Закону щодо обмеження максимальним розміром пенсії не можуть застосовуватися до позивача, оскільки пенсію йому було призначено 09 грудня 2010 року, а не 01 січня 2016 року.
Крім того, Конституційним Судом України визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення законодавства, якими був обмежений максимальний розмір пенсії. Внесення в подальшому змін до Закону шляхом зазначення іншого часового періоду, протягом якого діють обмеження максимального розміру пенсії, за аналогією є неконституційними, оскільки вирішальне значення має не період дії обмеження, а сам факт обмеження прав особи на отримання пенсії у відповідному розмірі.
Таким чином, буквальне розуміння змін внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року №1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року дозволяє суду дійти висновку про те, що у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутня частина 7 статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.
Це означає, що протягом 2017 року стаття 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» також не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.
Отже, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774 до частини 7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 06 листопада 2018 року у справі № 522/3093/17, від 16 жовтня 2018 року у справі № 522/16882/17.
Так, частиною 3 статті 51 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII передбачено, що перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Проте, враховуючи, що вказане вище рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 ухвалено 26 грудня 2016 року, тобто, до цього часу у відповідача не було правових підстав не застосовувати норми законодавства, якими обмежується максимальний розмір пенсії та з урахуванням того, що судом встановлено, що перерахунок пенсії позивачу на підставі довідки Київського міського військового комісаріату від 26 грудня 2016 року №ВФЗ/3150/8 без обмеження максимальним розміром не проведено саме з вини відповідача, суд приходить до висновку про наявність підстав для зобов'язання проведення перерахунку пенсії позивача без обмеження її максимального розміру саме з 20 грудня 2016 року. У зв'язку з чим суд зазначає про безпідставність тверджень представника відповідача щодо пропуску строку позивачем для звернення до суду з цими позовними вимогами.
В той же час, суд вважає за необхідне з метою повного та найбільш ефективного захисту порушеного права позивача, а також з урахуванням встановлених судом обставин, конкретизувати розмір задоволених позовних вимог, зокрема, визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України щодо нарахування та виплати пенсії позивачу за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-XII з обмеженням її максимального розміру, починаючи з 20 грудня 2016 року по 01 серпня 2018 року та визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України щодо нарахування та виплати пенсії позивачу по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-XII з обмеженням її максимального розміру, починаючи з 02 серпня 2018 року та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача з урахуванням проведених пенсійних виплат.
Крім того, суд дійшов висновку, що оскільки позивач звернувся до суду з позовом 27 грудня 2018 року, тобто в межах шестимісячного строку звернення до суду від дати звернення вперше до відповідача із заявою про відновлення порушеного права (25 жовтня 2018 року), то останнім, з урахуванням встановлених судом обставин, не пропущено строк звернення до адміністративного суду з вказаною позовною заявою, а тому суд відхиляє доводи представника відповідача в цій частині.
Інші доводи та аргументи учасників не спростовують висновків суду.
Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані позивачем докази суд дійшов до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог, зокрема,
- про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України щодо нарахування та виплати пенсії позивачу за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-XII з обмеженням її максимального розміру, починаючи з 20 грудня 2016 року по 01 серпня 2018 року та визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України щодо нарахування та виплати пенсії позивачу по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-XII з обмеженням її максимального розміру, починаючи з 02 серпня 2018 року;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-XII без обмеження її максимального розміру, починаючи з 20 грудня 2016 року по 01 серпня 2018 року з урахуванням проведених пенсійних виплат;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-XII без обмеження її максимального розміру, починаючи з 02 серпня 2018 року з урахуванням проведених пенсійних виплат;
- про відмову у задоволенні інших позовних вимог.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частини 5 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Оскільки матеріали справи не містять доказів понесення сторонами судових витрат, підстави для стягнення з відповідачів на користь позивача судових витрат та компенсації судових витрат за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, відсутні.
На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 72-77, 90, 139, 263, 241-246, 250, 255 КАС України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України щодо нарахування та виплати пенсії позивачу за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-XII з обмеженням її максимального розміру, починаючи з 20 грудня 2016 року по 01 серпня 2018 року.
3. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України щодо нарахування та виплати пенсії позивачу по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-XII з обмеженням її максимального розміру, починаючи з 02 серпня 2018 року.
4.Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16, код ЄДРПОУ 42098368) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-XII без обмеження її максимального розміру, починаючи з 20 грудня 2016 року по 01 серпня 2018 року з урахуванням проведених пенсійних виплат.
5. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16, код ЄДРПОУ 42098368) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-XII без обмеження її максимального розміру, починаючи з 02 серпня 2018 року з урахуванням проведених пенсійних виплат.
6. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
7. Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.
Суддя Н.В. Клочкова