ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
місто Київ
01 липня 2019 року справа №826/4142/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Коллієрз Інтернешнл" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Коллієрз Інтернешнл")
доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС)
провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 16 грудня 2016 року №0007431402 та №0007441402
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва у зв'язку із протиправністю податкових повідомлень-рішень відповідача, оскільки при зарахуванні однорідних зустрічних грошових вимог в межах угоди від 03 лютого 2015 року, укладеної між позивачем та Компанією "Сірті Холдінгз Лімітед" позивач діяв у порядку та у спосіб, що передбачені законодавством.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2017 року позовну заяву залишено без руху з наданням позивачу строку на усунення недоліків.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2017 року виправлено описку, допущену в ухвалі Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2017 року.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2017 року апеляційну скаргу позивачу на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2017 року залишено без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2017 року - без змін.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 серпня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/4142/17, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Відповідач подав відзив на позову заяву, у якому вказав, що позивачем порушено підпункт 14.1.3 пункту 14.1 статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пункту 5 П(С)БО 11 "Зобов'язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року №20, та безпідставно збільшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2 481 460,00 грн. згідно декларації від 27 жовтня 2016 року №9203021729 за І півріччя 2016 року та зменшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів на 673 285,00 грн.
В судовому засіданні 30 листопада 2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав; на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.
Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.
Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.
У період з 31 жовтня 2016 року по 18 листопада 2016 року посадовими особами відповідача відповідно до статей 20, 77, 82 Податкового кодексу України проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Коллієрз Інтернешнл" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 30 червня 2016 року, результати якої оформлені актом від 25 листопада 2016 року №485/26-15-14-02-02/32956569 (далі по тексту - акт перевірки).
Перевіркою встановлено порушення:
- підпункту 14.1.3 пункту 14.1 статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пункту 5 П(С)БО 11 "Зобов'язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року №20 зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 673 285,00 грн., в тому числі по періодам: 2015 рік - 550 947,00 грн., І півріччя 2016 року - 122 338,00 грн. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 2 481 460,00 грн., в тому числі по періодам: І півріччя 2016 року - 2 481 460,00 грн.;
- підпункту 168.1 статті 168, підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, пункту 171.2 "а" статті 171 Податкового кодексу України, що призвело до заниження зобов'язань по податку на доходи фізичних осіб у сумі 9 474,45 грн.;
- підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 з урахуванням підпункту 1.1 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено військовий збір у сумі 356,03 грн.
За наслідками розгляду заперечень на висновки акта перевірки, згідно листа відповідача від 13 грудня 2016 року №26157/10/26-15-14-02-02, висновки акта перевірки залишено без змін, а скаргу - без задоволення.
На підставі акта перевірки 16 грудня 2016 року відповідачем прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:
- №0007431402, яким згідно підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, статті 77, пункту 86.7, 86.8 статті 86 Податкового кодексу України, на підставі акта перевірки та висновку на заперечення за порушення підпункту 14.1.3 пункту 14.1 статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пункту 5 П(С)БО 11 "Зобов'язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року №20, позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2 481 460,00 грн. згідно декларації від 27 жовтня 2016 року №9203021729 за І півріччя 2016 року;
- №0007441402, яким згідно пункту 31 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень, підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, статті 77, пункту 86.7, 86.8 статті 86, пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, на підставі акта перевірки та висновку на заперечення за порушення підпункту 14.1.3 пункту 14.1 статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пункту 5 П(С)БО 11 "Зобов'язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року №20, позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів на 703 870,00 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями - 673 285,00 грн. та за штрафними санкціями - 30 585,00 грн.
За наслідками розгляду скарги позивача на вказані податкові повідомлення-рішення рішенням ДФС України від 16 лютого 2017 року №3160/6/99-99-11-01-01-25 залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 16 грудня 2016 року №0007431402 та №0007441402, а скаргу - без задоволення.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з наступного.
Положеннями частини 44.1, 44.2 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходного звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
Згідно пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України встановлено, що доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
Пункт 135.2 статті 135 Податкового кодексу України визначає, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України інші доходи включають, зокрема вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни.
Пунктом 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 "Зобов'язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України 31 січня 2000 року №20, визначено, що зобов'язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.
Згідно з підпунктом 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України безоплатно надані товари, роботи, послуги: а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.
З наведених правових норм суд робить висновок, що до складу доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включається вартість безоплатно отриманих товарів чи послуг, тобто товарів та послуг, що надані за договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації або без висування вимоги щодо компенсації їх вартості.
Таким чином, у межах спірних правовідносин належить встановити факт безоплатного отримання позивачем товарів та послуг.
Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідач дійшов висновку про порушення позивачем підпункту 14.1.3 пункту 14.1 статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пункту 5 П(С)БО 11 "Зобов'язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року №20, у зв'язку з наступним.
В ході перевірки встановлено, що станом на 21 січня 2014 року по субрахунку 632 "Розрахунки з іноземними постачальниками" позивач мав кредиторську заборгованість перед контрагентом-нерезидентом Компанією "Коллієрз Інтернешнл с.р.о." (Чеська Республіка) у сумі 6 221 934,70 грн. (385 072,73 дол. США), яка виникла на підставі договору про надання послуг №01/08 від 09 січня 2008 року, за яким позивачу надано консультаційні послуги у сфері управління.
Відповідно до договору про продаж права вимоги від 21 січня 2015 року, укладеного між Компанією "Коллієрз Інтернешнл с.р.о." (Чеська Республіка) (продавець) та Компанією "Сірті Холдінгз Лімітед" (Кіпр) (покупець) останній відступлено право вимоги до позивача у розмірі 385 072,73 дол. США.
Згідно протоколу №1-2015 загальних зборів учасників ТОВ "Коллієрз Інтернешнл" від 02 лютого 2015 року вирішено, зокрема, затвердити збільшення статутного капіталу позивача шляхом додаткового внеску в грошовій формі учасником товариства, яким є Компанія "Сірті Холдінгз Лімітед" (Кіпр), що володіє 100% часткою в статутному капіталі ТОВ "Коллієрз Інтернешнл", у розмірі 385 072,73 доларів США, що складає 6 221 934,70 грн. за офіційним курсом Національного банку України на 30 січня 2015 року.
Відповідно до угоди про зарахування зустрічних вимог від 03 лютого 2015 року, укладеної між позивачем (товариство) та Компанією "Сірті Холдінгз Лімітед" (Кіпр) (учасник), учасник має до товариства грошову вимогу по оплаті 385 072,73 долари США; згідно з додатком 1 змін до статуту товариства, затвердженого протоколом №1-2015 загальних зборів учасників від 02 лютого 2015 року, товариство має вимогу до учасника сплатити додатковий внесок у статутний капітал товариства у сумі 385 072,73 долари США.
Згідно статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав. Таким чином, сторони погодились провести зарахування зустрічних грошових вимог, строк виконання яких настав, а саме: зарахувати вказану вимогу учасника до товариства у сумі 385 072,73 доларів США в рахунок оплати додаткового внеску учасника до статутного капіталу товариства у сумі 385 072,73 доларів США на виконання вимоги товариства до учасника по сплаті додаткового внеску.
Виходячи із зазначеного вважається, що ТОВ "Коллієрз Інтернешнл" та Компанією "Сірті Холдінгз Лімітед" погашено свої обов'язки шляхом проведеного взаємозаліку зустрічних грошових вимог, строк виконання яких настав, а їх борги вважаються відсутніми.
З урахуванням викладеного суд вважає, що списана кредиторська заборгованість позивача не може вважатись безоплатно отриманим товаром чи послугою, оскільки передбачає компенсацію у вигляді зарахування зустрічних вимог за заборгованістю учасника перед ТОВ "Коллієрз Інтернешнл" щодо внесків до статутного капіталу у зв'язку із його збільшенням.
Посилання відповідача на неможливість збільшення статутного капіталу за рахунок заліку взаємних боргів, є не коректним, так як норми статті 144 Цивільного кодексу України не допускають звільнення учасника товариства з обмеженою відповідальністю від обов'язку внесення вкладу до статутного капіталу товариства, у тому числі шляхом зарахування вимог до товариства; однак, як вбачається зі змісту протоколу №1-2015 загальних зборів учасників ТОВ "Коллієрз Інтернешнл" від 02 лютого 2015 року, статутний капітал товариства вже сформований, та було прийнято рішення про його збільшення.
У свою чергу будь-яких обмежень при збільшення статутного капіталу товариства та щодо зарахування зустрічних вимог Цивільний кодекс України не передбачає.
Безпідставними є також висновки акта перевірки про недопустимість зарахування вимог через їх неоднорідність та посилання на норми статті 604 Цивільного кодексу України.
Так, стаття 601 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Як підтверджують матеріали справи, у межах спірних правовідносин мало місце зарахування зустрічних однорідних вимог.
Суд звертає увагу, що стаття 604 Цивільного кодексу України визначає припинення зобов'язання за домовленістю сторін, а тому не регулює спірних правовідносин.
При цьому, згідно статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійним судом не вимагається.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У свою чергу відповідачем не підтверджено належними доказами того, що правочин, вчинений між позивачем та Компанією "Сірті Холдінгз Лімітед", є недійсним в силу положень законодавства, як і не надано доказів на підтвердження наявності обмежень при збільшенні статутного капіталу товариства та щодо зарахування зустрічних вимог при його збільшенні.
Враховуючи викладене, висновки акта перевірки про безоплатне отримання списаної кредиторської заборгованості внаслідок взаємозаліку зустрічних вимог, є помилковими та спростовуються матеріалами справи.
Таким чином, податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС від 16 грудня 2016 року №0007431402 та №0007441402 є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, на думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "Коллієрз Інтернешнл" підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, користь позивача належить стягнути сплачений ним судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС.
Пункт 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У частинах першій і другій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Так, у додатку до клопотання щодо вирішення питання про розподіл судових витрат "Додаток до Акту надання послуг №29 від 05 вересня 2018 року" наведено детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом позивача, згідно з яким адвокат виконав наступні роботи: аналіз законодавства, пошук та аналіз судової практики, роз'яснень ДСФ та інших державних органів, а також публікацій відносно збільшення статутного капіталу шляхом взаємозаліку зустрічних вимог, аналіз матеріалів судової справ, написання пояснень, фіналізація пояснень, підготовка додатків до пояснень, підготовка супровідного листа відповідачу, подача копії пояснень відповідачу та в суд, всього вартістю 67 204,94 грн.
На підтвердження витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, позивач надав суду наступні копії документів: договір про надання юридичних послуг №01-03082018 від 03 серпня 2018 року, акт надання послуг №29 від 05 вересня 2018 року, Додаток до Акту надання послуг №29 від 05 вересня 2018 року, платіжне доручення №3770 від 27 вересня 2018 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, трудова книжка, наказ про зміну найменування адвокатського об'єднання та оригінал ордеру.
Частинами п'ятою та сьомою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому, відповідачем не заперечується розмір та співмірність витрат на правову допомогу, заявлену позивачем.
Таким чином, суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу та присудити на користь ТОВ "Коллієрз Інтернешнл" судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 67 204,94 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллієрз Інтернешнл" задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 16 грудня 2016 року №0007431402 та №0007441402
3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллієрз Інтернешнл" понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 10 558,05 грн. (десять тисяч п'ятсот п'ятдесят вісім гривень п'ять копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 67 204,94 грн. (шістдесят сім тисяч двісті чотири гривні дев'яносто чотири копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.
Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Частина шоста статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Коллієрз Інтернешнл" (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 19-21 літ. А; ідентифікаційний код 32956569);
Головне управління ДФС у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; ідентифікаційний код 39439980).
Суддя В.А. Кузьменко