01 липня 2019 року Чернігів Справа № 620/1231/19
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
судді Баргаміної Н.М.,
при секретарі Федорок К.М.,
за участю представника позивача Литвина А.М., представника відповідача Корнейчука О.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропартнер» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропартнер» звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 07.02.2019 № 0000781403.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення були здійснені хибні висновки про порушення термінів декларування контрольованої операції, зазначеної в уточнюючому звіті. Вказує, що звіт про контрольовані операції було подано в межах законодавчо встановленого терміну для його подання, а в самому звіті допущена технічна помилка, а саме всі відомості, наведені у звіті, відображені у валюті договорів у доларах США, які при перерахунку в гривні за відповідним курсом відповідають сумам, які зазначені відповідачем в акті перевірки по даним операціям.
Відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову та зазначив, що відповідачем було подано звіт про контрольовані операції за 2017 рік та в подальшому, після закінчення граничного строку подачі звіту про контрольовані операції, подано уточнюючий звіт про контрольовані операції за 2017 рік, у зв'язку з чим здійснено несвоєчасне декларування контрольованих операцій, а саме із порушенням встановлених термінів на 39 календарних днів, внаслідок чого до позивача застосовано штрафні (фінансові санкції) в сумі 62400,00 грн.
Процесуальні дії у справі: ухвалою суду від 17.05.2019 в задоволенні заяви представника відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено; ухвалою суду від 10.06.2019 в задоволенні заяви представника відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено; ухвалою суду від 19.06.2019 було задоволено клопотання представника відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Вислухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропартнер» з питань несвоєчасного декларування контрольованих операцій у поданому звіті про контрольовані операції за 2017 рік, за результатами якої складений акт від 15.01.2019 № 49/28-10-14-03/31818929, в якому зафіксовано порушення позивачем підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України в частині несвоєчасного декларування контрольованих операцій у поданому звіті про контрольовані операції за 2017 рік з порушенням встановлених термінів на 39 календарних днів (а.с 11-14).
Згідно розрахунку штрафних санкцій до вищевказаного акту перевірки, звіт про контрольовані операції за 2017 рік № 9300619363 позивачем було подано 30.08.2018, а уточнюючий звіт про контрольовані операції за 2017 рік № 9300828849 - 09.11.2018 (а.с. 10).
23.01.2019 позивачем на вищевказаний акт перевірки було подано заперечення (а.с. 18).
На підставі вказаного акту відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 07.02.2019 № 0000781403, яким застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції в сумі 62400,00 грн. (а.с. 9).
Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку, однак Державною фіскальною службою України за результатами розгляду скарги позивача було прийнято рішення від 12.04.2019 № 17300/6/99-99-11-06-01-25, яким податкове повідомлення-рішення від 07.02.2019 № 0000781403 залишено без змін, а скарга без задоволення (а.с. 20-24).
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.
Згідно підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України контрольованими операціями є господарські операції платника податків, що можуть впливати на об'єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків, а саме: а) господарські операції, що здійснюються з пов'язаними особами - нерезидентами, в тому числі у випадках, визначених підпунктом 39.2.1.5 цього підпункту; б) зовнішньоекономічні господарські операції з продажу та/або придбання товарів та/або послуг через комісіонерів-нерезидентів; в) господарські операції, що здійснюються з нерезидентами, зареєстрованими у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2 цього підпункту, або які є резидентами цих держав; г) господарські операції, що здійснюються з нерезидентами, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі з доходів, отриманих за межами держави реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави, в якій вони зареєстровані як юридичні особи. Перелік організаційно-правових форм таких нерезидентів в розрізі держав (територій) затверджується Кабінетом Міністрів України. ґ) господарські операції (у тому числі внутрішньогосподарські розрахунки), що здійснюються між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні.
Підпунктом 39.2.1.7 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України передбачено, що господарські операції, передбачені підпунктами 39.2.1.1 (крім операцій, що здійснюються між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні) і 39.2.1.5 цього підпункту, визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються такі умови: річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 150 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік; обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 10 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік. Господарські операції, що здійснюються між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні, визнаються контрольованими, якщо обсяг таких господарських операцій, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 10 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.
Відповідно до підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України платники податків, які у звітному році здійснювали контрольовані операції, зобов'язані подавати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, до 1 жовтня року, що настає за звітним, засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги». У звіті про контрольовані операції зазначається інформація про всі контрольовані операції, здійснені платником податків у звітному періоді. У разі якщо платником податку виявлено, що у раніше поданому звіті про контрольовані операції інформація надана не в повному обсязі, містить помилки або недоліки, такий платник податків має право подати: новий звіт до закінчення граничного строку подання звіту про контрольовані операції за такий самий звітний період; уточнюючий звіт у разі його подання після закінчення граничного строку для відповідного звітного періоду. Подання платником податку уточнюючого звіту про контрольовані операції не звільняє від відповідальності, передбаченої підпунктами 120.3 та 120.4 статті 120 цього Кодексу. Платник податків під час проведення документальних перевірок не має права подавати уточнюючий звіт про контрольовані операції. Форма та порядок складання звіту про контрольовані операції встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної фінансової політики.
Форму і Порядок складання Звіту про контрольовані операції затверджено наказом Міністерства фінансів України 18.01.2016 № 8, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04.02.2016 за №187/28317 (далі - Порядок).
Пунктом 2 розділу І цього Порядку передбачено, що у разі якщо платником податку виявлено, що у раніше поданому Звіті інформація надана не в повному обсязі, містить помилки або недоліки, такий платник податків має право подати: новий Звіт (Звіт з позначкою «звітний новий») до граничного строку подання Звіту за такий самий звітний період; уточнюючий Звіт (Звіт з позначкою «уточнюючий») після граничного строку подання Звіту за такий самий звітний період. Новий та уточнюючий звіти повинні містити повну інформацію про контрольовані операції за звітний рік, як передбачено при складанні основного Звіту (Звіту з позначкою «звітний»).
Згідно пункту 4 розділу І Порядку звіт складається із заголовної, основної частин, додатка та інформації до додатка, які є невід'ємною частиною Звіту. У заголовній частині наводяться дані про платника податків, який подає Звіт. В основній частині наводяться загальні відомості про операції з різними контрагентами, здійснені протягом звітного року. У додатку (додатках) наводяться дані про особу (осіб), яка (які) є стороною (сторонами) контрольованої операції, та деталізовані відомості про контрольовану(і) операцію(ії). У інформації до додатка наводиться інформація про ознаки пов'язаності платника податків із відповідним контрагентом відповідно до підпункту 14.1.159 пункту 14.1 статті 14 розділу I Податкового кодексу України.
Так, Додаток заповнюється окремо щодо кожної особи, яка бере участь у контрольованій операції. Додаток містить відомості про особу, яка бере участь у контрольованій операції, та детальну інформацію про здійснені протягом звітного року контрольовані операції (пункти 1, 2 розділу IV Порядку).
В силу пункту 5 розділу IV Порядку у розділі «Відомості про контрольовані операції» зазначаються деталізовані відомості про всі контрольовані операції, здійснені платником податків у звітному періоді із особою, інформація про яку зазначена у розділі «Відомості про особу, яка бере участь у контрольованих операціях» цього Додатка.
Зокрема, у графі 16 проставляється ціна (тариф) за одиницю виміру предмета операції у валюті контракту (договору), зазначена у первинних документах, із точністю до другого знака після коми. У графі 17 зазначається кількість предметів операції. У графі 20 зазначається загальна вартість контрольованої операції (за вирахуванням непрямих податків) у гривнях, за якою відповідна операція відображена в бухгалтерському обліку платника податку (пункти 20, 21, 24 розділу IV Порядку).
Вирішальним у даній справі є те, чи були задекларовані позивачем всі контрольовані операції, на час проведення перевірки.
Як вбачається з акту перевірки від 15.01.2019 № 49/28-10-14-03/31818929, жодних зауважень щодо дотримання порядку складання та заповнення додатків до звіту у податкового органу не було, а саме щодо кількості осіб, які беруть участь у контрольованих операціях, відомостей про кількість контрольованих операцій, невірного визначення обсягів поставки, визначення ціни товару, періоду здійснення операцій згідно досліджених контрактів, зазначених в додатках до Звіту.
Також, як вбачається з акту перевірки податковим органом не виявлено здійснення позивачем протягом 2017 року інших контрольованих операцій, окрім тих, які зазначені в звіті № 9300619363 та уточнюючому звіті № 9300828849.
Досліджуючи додатки №1 до звіту про контрольовані операції за 2017 рік № 9300619363, поданого позивачем 30.08.2018, та до уточнюючого звіту про контрольовані операції за 2017 рік № 9300828849, датованого 09.11.2018, судом встановлено, що інформація щодо особи, яка брала участь у контрольованих операціях, щодо кількості контрольованих операцій, ціни за одиницю виміру (графа 16), кількості предметів операції (графа 17) та інша в уточнюючому звіті не зазнала змін, змін зазнала лише загальна вартість операції (графа 20) (а.с. 25-32).
При цьому, податковим органом не надано до суду жодних доказів, які б спростували зазначені обставини.
Суд звертає увагу, що відповідно до Порядку графа 16 заповнюється в валюті контракту/договору, а графа 20 в гривні.
При цьому, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про те, що у звіті про контрольовані операції за 2017 рік була допущена технічна помилка, а саме: графа 20 Додатку № 1 була заповнена у валюті договорів у доларах США, а в уточнюючому звіті така помилка бура виправлення шляхом вказання загальної вартості операцій в гривні.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов до висновку, що вищезазначені розбіжності виникли внаслідок технічної (методологічної) помилки, допущеної позивачем при подачі звіту про контрольовані операції за 2017 рік, та які не свідчать про несвоєчасне декларування контрольованих операцій.
Пунктом 120.4 статті 120 Податкового кодексу України несвоєчасне подання платником податків звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення або несвоєчасне декларування контрольованих операцій у поданому звіті відповідно до вимог пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу тягне за собою накладення штрафу (штрафів) у розмірі:
одного розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожний календарний день несвоєчасного подання звіту про контрольовані операції, але не більше 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року;
одного розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожний календарний день несвоєчасного декларування контрольованих операцій в поданому звіті про контрольовані операції у разі подання уточнюючого звіту, але не більше 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року;
двох розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожний календарний день несвоєчасного подання документації з трансфертного ціноутворення, визначеної підпунктами 39.4.6 та 39.4.8 пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу, але не більше 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Так, пунктом 120.4 статті 120 Податкового кодексу України не передбачено застосування штрафної санкції за допущення технічної (методологічної) помилки при заповненні звіту про контрольовані операції.
Суд зауважує, що відповідно до пункту 109.1 статті 109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Оскільки судом встановлено, що позивач не допустив протиправних дій у даному випадку, тому останній не підлягає притягненню до відповідальності.
В даному випадку, суд вважає за необхідне застосувати положення статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
За своїм змістом стаття 1 Першого протоколу до Конвенції гарантує право на мирне володіння майном і обумовлює випадки втручання у таке право мирного володіння майном, а відповідно до тлумачення й усталеної практики Європейського суду з прав людини (напр. рішення в справах «Спорронг і Льоннрот проти Швеції», «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства». «Іммобільяре Саффі» проти Італії», «East/West Alliance Limited» проти України». «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії» тощо) в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції слід виокремлювати три норми: перша норма (перше речення першого абзацу) - має загальний характер і закладає принцип мирного володіння майном; друга норма (друге речення першого абзацу) - охоплює питання позбавлення права власності та визначає для цього певні критерії и умови; третя норма (другий абзац) - визнає право договірних держав, зокрема, контролювати використання майна в загальних інтересах. При цьому, як підтверджується практикою Суду, друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою.
Суд наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-11). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22.09.1994, Series А N 296-А, п. 42, та «Куиюглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10.05.2007).
Суд також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірним тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23.09.1982 у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення віл 21.02.1986 у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства». п. 50, Series А N 98).
За таких обставин, керуючись принципом верховенства права, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 07.02.2019 № 0000781403 прийнято відповідачем не обґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не розсудливо, а отже є не правомірним та підлягає скасуванню.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропартнер» необхідно задовольнити повністю.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропартнер» підлягає стягненню сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 1921,00 грн.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропартнер» (просп. Перемоги, буд. 133, м. Чернігів, 14013, код ЄДРПОУ 31818929) до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (вул. Дегтярівська, 11 г, м. Київ, 04119, код ЄДРПОУ 39440996) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 07.02.2019 № 0000781403.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропартнер» судовий збір в розмірі 1921,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 05.07.2019.
Суддя Н.М. Баргаміна